Рішення

від 28.01.2019 по справі 908/2576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/123/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа № 908/2576/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАНДР" (69002, м. Запоріжжя, вул.Перша ливарна, буд. 2, кв. 67)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: Гришин Р.В., ордер ЗП№082162 від 28.01.2019, адвокат;

від відповідача: Мальчев В.Є., довіреність №379 від 17.01.2019, представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕАНДР" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 121.453,61 грн., які складаються з: 109.200,00 грн. основного боргу, 7.477,45 грн. пені, 2.552,85 грн. 3% річних та 2.223,31 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №170168 від 30.08.2017, внаслідок чого виникла заборгованість. Позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні та компенсаційні санкції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/123/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 10.01.2019. Ухвалою суду від 10.01.2019 в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 28.01.2019.

25.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №08-08/1795/19 від 25.01.2019), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 125.643,19 грн., які складаються з: 109.200,00 грн. основного боргу, 9093,01 грн. пені, 3091,38 грн. 3% річних, 4258,80 грн. інфляційних втрат. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6300,20 грн.

Заява про збільшення позовних вимог відповідає положенням ст. 46 ГПК України, прийнята судом до розгляду та задоволена, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" 125.643,19 грн., які складаються з: 109.200,00 грн. основного боргу, 9093,01 грн. пені, 3091,38 грн. 3% річних, 4258,80 грн. інфляційних втрат.

Судове засідання 28.01.2019 відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2019 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, просив позов задовольнити Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №170168 від 30.08.2017, внаслідок чого виникла заборгованість. Позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні та компенсаційні санкції. Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 193, 229, 230 ГК України.

Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Правом на надання відзиву з обґрунтуванням своєї правової позиції не скористався, будь-яких письмових заперечень стосовно викладених у позові обставин суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні усно підтвердив наявність заборгованості за договором поставки №170168 від 30.08.2017 у розмірі 109200,00 грн. Щодо збільшених позовних вимог в частині нарахованих штрафних та компенсаційних санкцій пояснень не надав. Проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 926,50 грн. за участь у судовому засіданні адвоката Остапенко С.Л. заперечив, оскільки в судовому засіданні 28.01.2019 приймав участь адвокат Гришин Р.В.

В судовому засіданні 28.01.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕАНДР" (постачальник, позивач у справі) та приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (замовник, відповідач у справі) 30.08.2017 уклали договір поставки № 170168 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатках) до цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.

У відповідності із п. 2.1. договору, постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари) якість яких повинна відповідати вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та ін.) та вимогам зазначеним в цьому договорі та Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору. Номери та індекси стандартів, технічних умов. ГОСТ, ДСТУ, креслень або іншої нормативно - технічної документації щодо якості товарів зазначаються у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що товар повинен бути затарений і спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його в період постачання до прийняття товару замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 319200,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%: 53200,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Згідно із п. 3.2. договору замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Додатком № 1 до Договору поставки від 30.08.17 року № 170168 є Специфікація № 1, якою визначено наступне:

- код товару: 24.45.3 (найменування) контакт МВ 70 (кількістю) 1400 шт. (ціна без ПДВ) 190,00 грн. за штуку (на загальну суму без ПДВ) 266000,00 грн.;

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що ціни на товари за цим договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до договору вказуються в національній валюті України. Вартість тари входить у ціну товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно із п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В Актах приймання-передачі товару сторони за цим Договором повинні зазначити найменування, номенклатуру, асортимент, марку, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо Акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

У відповідності до п. 4.3. договору, до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.2. договору, місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника за умовами ВБР (згідно ІНОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична. 2.

Згідно із п. 5.3. договору, представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника (п. 5.4. договору). Постачальник не має права поставити товар за цим договором без письмової заявки на постачання товару від замовника (п. 5.7. договору).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання Сторонами/представниками Сторін видаткової накладної.

Згідно із п. 5.8. Договору, прийом товару здійснюється замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06 65 "О порядке приемки продукции производственно - технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції, № П-7 від 25.04.66 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", якщо умови вищезазначених Інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані Інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється Замовником при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної ін. документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87.

Відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору та заявок на постачання продукції №5777/03 від 04.09.2017, №7064/03 від 29.09.2017 постачальник у встановленому договором порядку здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 319.200,00 грн.

Факт здійснення поставки товару на склад замовника (відповідача у справі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) підтверджується належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної від 12.10.17 року РН-0000236 на загальну суму 205.200,00 грн., видаткової накладної від 29.09.17 року РН-0000219 на загальну суму 31.920,00 грн., видаткової накладної від 05.09.17 року РН-0000201 на загальну суму 66.120,00 грн.. видаткової накладної від 15.09.17 року РН-0000211 на загальну суму 15.960,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару в рамках договору поставки №170168 від 30.08.2017 підтверджується довіреностями на право отримання ТМЦ №2002 від 05.09.2017, №2160 від 14.09.2017, №161 від 29.09.2017, №359 від 12.10.2017 та відповідних транспортних документів (ТТН).

Також матеріали справи містять підписані обома сторонами Акти прийому-передачі товару № 201, 211, 219 та 236 на загальну суму 319.200,00 грн.

На оплату отриманого товару відповідачу виставлені рахунки.

В свою чергу, відповідач (замовник) частково виконав свої зобов'язання за договором, сплативши 21.09.2017 вартість поставленого товару на суму 30.000,00 грн., 11.09.2018 - 130.000,00 грн., 13.09.2018 - 50.000,00 грн., внаслідок чого прострочена заборгованість за поставлений товар склала 109.200,00 грн.

З метою врегулювання спору мирним шляхом на адресу відповідача 04.04.2018 була спрямована вимога №1 від 15.05.2018, відповідно до якої позивач вимагав сплати виниклої заборгованості упродовж трьох банківських днів з дня отримання цієї вимоги.

Вимога отримана відповідачем 16.05.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №170168 від 30.08.2017 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 109.200,00 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманого товару на суму 109.200,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 109.200,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару позивач, враховуючи положення п. 7.2.1. договору, просив стягнути суму пені в розмірі 9.093,01 грн. за період прострочення з 23.06.2018 по 18.01.2019.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1. договору встановлено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через наявність математичних помилок при округлені сум. Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за вказаний позивачем період прострочення складає 9.093,03 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство").

Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 9.093,01 грн. підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3.091,38 грн. за період з 23.06.2018 по 18.01.2019 та 4.258,80 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2018 по грудень 2018 включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно, через допущені аналогічні помилки, що і при розрахунку суми пені, а саме через невірне округлення сум.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за вказаний позивачем період прострочення складає 3.091,40 грн.. сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період прострочення складає 4.312,08 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Оскільки заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат є меншими, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 3.091,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4.258,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Факт наявності заборгованості за договором поставки №170168 від 30.08.2018 підтвердив. Заперечень щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 6.300,20грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке:

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться ордер на надання правової допомоги ЗП №57818 від 23.11.2018р. ТОВ "СЕАНДР" адвокатом Остапенком Сергієм Леонідовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 12.11.2010).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір №б/н від 20.08.2018р. про надання правничої допомоги та докази його виконання, а саме: акт наданих послуг від 18.01.2019 на суму 6.300,20 грн., касовий ордер №1 від 18.01.2019 на суму 6.300,20 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для стягнення з винної сторони витрат на професійну правничу допомогу є доведеність стороною належного виконання адвокатом зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, які полягають у грамотному, своєчасному складанні документів для представництва інтересів клієнта в суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем, доведений, підтверджений належними доказами та є співрозмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, складність справи та ціну позову, тому підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, в розмірі задоволених позовних вимог.

Стосовно заперечень відповідача в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9269,50 грн. за участь в судовому засіданні адвоката Остапенка С.Л., суд зазначає наступне: матеріали справи містять довіреність від 19.11.2018 відповідно до якої ТОВ "Сеандр" уповноважило двох осіб - Остапенка С.Л. та Гришина Р.В. представляти інтереси товариства, зокрема, в господарському суді та брати участь у судових засіданнях.

Виходячи з зазначено слідує, що інтереси позивача в судовому засіданні 28.01.2019 представляла уповноважена особа, повноваження якої визначені в довіреності від 19.11.2018., тобто наявні підстави для оплати адвокату вартості послуг за участь в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (125.643,19 грн. (задоволена сума) х 1,5% (ціни позову) = 1.884.65 грн. Разом з тим, ст. 4 Закону України "Про судовий збір, встановлено, що за розгляд майнових вимог судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року в розмірі 1921,00 грн.) покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАНДР" до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 125.643,19 грн. за договором поставки №170168 від 30.08.2017 задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАНДР" (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 2, кв. 67, ідентифікаційний код 30850804) 109.200,00 грн. (сто дев'ять тисяч двісті грн. 00 коп.) заборгованості, 9.093,01 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто три грн. 01 коп.) пені, 3.091,38 грн. (три тисячі дев'яносто одну грн. 38 коп.) 3% річних, 4.258.80 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят вісім грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) судового збору, 6.300,20 грн. (шість тисяч триста грн. 20 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Федорова