Рішення

від 30.01.2019 по справі 908/10/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019 Справа № 908/10/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (ТОВ ВФ Полімер ), юридична адреса: 61004, м. Харків, пров. Райрадівський, 1; поштова адреса: 61177, м. Харків, пров. Пластичний, 9

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лага Донбас (ТОВ Лага Донбас ), юридична адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 45; поштова адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 36, кв. 38

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Фомінцев О.О., довіреність №71 від 18.04.2018;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

04.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер", м. Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лага Донбас", Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення коштів в розмірі 14 104,84 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 7862,18 грн, пеня у розмірі 1944,79 грн, штраф у розмірі 1802,52 грн, 30% річних у розмірі 1624,37 грн, втрати від інфляції у розмірі 870,98 грн.

04.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/10/19, присвоєно справі номер провадження 15/2/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.01.2019 о 10 год. 00 хв.

24.01.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 7 862,18 грн після порушення провадження у справі. Просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1944,79 грн, штраф у розмірі 1802,52 грн, 30% річних у розмірі 1624,37 грн, втрати від інфляції у розмірі 870,98 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1944,79 грн, штрафу у розмірі 1802,52 грн, 30% річних у розмірі 1624,37 грн, втрат від інфляції у розмірі 870,98 грн.

Також 24.01.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки № 1045 від 25.01.2018, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму боргу пеню у розмірі 1944,79 грн, штрафу у розмірі 1802,52 грн, 30% річних у розмірі 1624,37 грн, втрат від інфляції у розмірі 870,98 грн.

Відповідач у призначене судове засідання 30.01.2019 не з'явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, а також враховуючи клопотання позивача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв'язку з неявкою сторін звукозапис судового процесу судом не здійснювався.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

25.01.2018 між ТОВ ВФ Полімер - постачальник та ТОВ Лага-Донбас - покупець укладено договір поставки № 1045П (далі за текстом - договір).

За умовами п. 1.1. договору у відповідності з цим договором постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар, найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

В пункті 1.2. договору сторони визначили, що додатками до договору є видаткові накладні, рахунки-фактури, які є невід'ємними частинами даного договору.

Асортимент і кількість кожної партії товару визначається на сонові заявок покупця і вказуються в рахунку-фактурі постачальника. Виставлення рахунки-фактури постачальником є підтвердженням прийняття ним заявки покупця. Оплата рахунку-фактури або надання доручення покупцем для отримання товару, зазначеного в рахунку-фактурі, служить підтвердженням узгодження з боку покупця асортименту, кількості та ціни товару, що поставляється за цим договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює на протязі 14 календарних днів з моменту здійснення поставки. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. незалежно від положень цього розділу, договір вважається чинним до моменту завершення сторонами усіх взаєморозрахунків по розділу 3 цього договору (п. п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору за видатковою накладною № 4538 від 14.08.2018 відповідачеві поставлено товар на загальну суму 18025,20 грн.

Товар отримано представником відповідача Гребенюком О.С. на підставі генеральної довіреності № 200 від 13.11.2017, про що свідчить підпис уповноваженої особи на видатковій накладній.

Для оплати отриманого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № 4843 від 14.08.2018 на суму 18025,20 грн.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав.

19.09.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 229 про оплату поставленого товару.

Відповідачем на підставі зворотної накладної від покупця № 1 від 15.11.2018 повернуто частину товару на суму 2163,025 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості становить 15 862,18 грн.

В подальшому платіжним дорученням № 133 від 17.12.2018 відповідачем сплачено частину заборгованості на суму 8000,00 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 2.3 договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем погашено заборгованість на суму 7862,18 грн, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги та позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1944,79 грн, штраф у розмірі 10%, що становить 1802,52 грн, 30% річних у сумі 1624,37 грн, втрати від інфляції у сумі 870,98 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що за порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого Товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше, ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого Товару.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимоги про стягнення пені в розмірі 1944,79 грн та штрафу у розмірі 1802,52 грн такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п. 6.2. Договору) зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 870,98 грн та 1642,37 грн 30% річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лага-Донбас (юридична адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 45; поштова адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 36, кв. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 33905379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (юридична адреса: 61004, м. Харків, пров. Райрадівський, 1; поштова адреса: 61177, м. Харків, пров. Пластичний, 9; ідентифікаційний код юридичної особи 32335155) пеню у сумі 1944,79 грн (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири гривні 79 коп.), штраф у сумі 1802,52 грн (одна тисяча вісімсот дві гривні 52 коп.), 30% річних у сумі 1624,37 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири гривні 37 коп.), втрати від інфляції у сумі 870,98 грн. (вісімсот сімдесят гривень 98 коп.), судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2019 року.

Суддя І. С. Горохов