Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/15305/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/15305/18

За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез

про стягнення 140803,61 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, пені та 3% річних на загальну суму 140803,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив заборгованість по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщенням, переданим йому в користування за Договором № 2003-1 оренди приміщення по вулиці Оболонській, 39 від 05.04.2002 з урахуванням Додаткової угоди від 30.01.2015 до цього договору, враховуючи при цьому той факт, що відповідач продовжував користуватись вказаним приміщенням після винесення Господарським судом міста Києва рішення від 08.08.22016 у справі №910/7714/16 про виселення відповідача з даного приміщення та до моменту примусового виселення відповідача з даного приміщення 09.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 позовну заяву Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач додав нову редакцію позовної заяви з урахуванням усунутих ним недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15305/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

28.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання ухвали суду від 04.12.2018.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2018 про відкриття провадження у справі №910/15305/18.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2002 між Комунальним підприємством Оренда , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез , як орендарем (відповідач), був укладений договір №2003-1 оренди приміщення по вулиці Оболонській, буд. 39, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 100,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 39, для розміщення офісу (далі - Договір).

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 04.06.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 100,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №917 від 16.11.2011 Про припинення комунального підприємства Оренда шляхом приєднання до комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва , дебіторська заборгованість та орендні справи передані до Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва .

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування , Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (позивач) з 01.02.2015 є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Подільського району м. Києва.

30.01.2015 між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), відповідачем (орендар) та позивачем (підприємство) була укладена Додаткова угода про внесення змін до Договору, відповідно до якої відбулась заміна Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва .

Відповідно до Додаткової угоди від 01.11.2006 про внесення змін до Договору, розмір орендної плати становить 3254,82 грн., крім того ПДВ 650,96 грн., разом - 3 905,77 грн.

Відповідно до п.1.6 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць згідно п.п.1.4-1.5 Договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.1.7 Договору, сторонами погоджено, що орендар зобов'язаний вносити оренду плату, встановлену в п.п.1.4 -1.6 Договору, не пізніше 1 числа наступного місяця в повному обсязі.

У зв'язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез умов Договору рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/7714/16 позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва задоволено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Строймак-синтез з нежитлового приміщення загальною площею 100,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 39 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-синтез на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва 45788,81 грн. - основного боргу, 7706,50 грн. - пені, 2776,02 грн. - 3% річних, 20024,78 грн. - інфляційних втрат, 2522,44 грн. - судового збору.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 року у справі 910/7714/16 були досліджені обставини, що за період з лютого 2015 року по червень 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез взагалі не сплачувало орендну плату за Договором №2003-1 від 05.04.2002, а починаючи з липня 2015 року по червень 2016 року здійснювало оплату несвоєчасно та не в повному обсязі. У зв'язку з чим Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва скористалося своїм правом на відмову від договору оренди, і такий договір, в силу положень ч. 2 ст. 782 ЦК України, є розірваним з 04.04.2016 року, а у Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез на час прийняття рішення відсутні правові підстави для подальшого користування об'єктом оренди.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказаним рішенням були встановлені обставини невиконання відповідачем умов Договору № 2003-1 від 05.04.2002, розірвання укладеного між сторонами договору та визначено обов'язок орендаря сплатити позивачу заборгованість з орендної плати та нарахованих штрафних санкцій, а також обов'язок звільнити орендоване відповідачем приміщення.

Також з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ № 910/7714/16 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-синтез з нежитлового приміщення загальною площею 100,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 39, який стягувач (позивач) пред'явив до виконання Подільському РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Акту державного виконавця, 09.03.2017 головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савченко Юлією Йосипівною при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/7714/16 виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез з орендованого нежитлового приміщення загальною площею 100,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 39.

Отже, оскільки відповідач своєчасно не виконав рішення суду щодо повернення за актом приймання-передачі орендованого приміщення та у період з липня 2016 року по 09 березня 2017 року користувався приміщенням, то позивач вважає, що ТОВ Строймак-Синтез має сплатити на користь позивача 113883,58 грн. орендної плати за час фактичного користування приміщенням, а також пеню в розмірі 20218,24 грн. та 3% річних в сумі 6701,79 грн.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Положеннями ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/7714/16 своєчасно не було повернуто орендоване приміщення, відповідно позивачем нараховано до стягнення з відповідача плату за час фактичного користування приміщенням в розмірі 113883,58 грн. за період з липня 2016 року по лютий 2018 року.

Судом встановлено, що рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2016 року по справі №910/7714/16 виконано відповідачем 09.03.2017 року, що підтверджується актом головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савченко Юлії Йосипівни від 09.03.2017 року.

Неповернення об'єкту оренди у період після розірвання договору оренди відбулось виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об'єкт оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном допоки державний виконавець не вчинив дії щодо його примусового передання стягувачу. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Пунктом 1.9 Договору сторони погодили, що підставою для припинення нарахування орендної плати по цьому договору є акт передачі орендованого приміщення орендодавцю. Орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення по акту.

Відтак, неповернення об'єкту оренди після розірвання договору оренди з вини самого орендаря (відповідача) є підставою для нарахування відповідачеві орендної плати у порядку і розмірі, передбаченому договором, до моменту розірвання договору, згідно положень ст. 653 ЦК України.

Вищевказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі 906/1037/16.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за користування майном після розірвання договору у сумі 113883,58 грн. за період з липня 2016 року по лютий 2017 року (включно) є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а саме наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, відповідно до якого сума 3% річних становить 6701,79 грн., та здійснивши його перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивачем вказаний розрахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 20218,24 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом.

Згідно з п.6.2 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення викладено у ст.631 ЦК України.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного користування орендованим приміщенням після припинення строку дії Договору оренди (з 04.04.2016).

З наданого позивачем розрахунку пені, долученого до позовної заяви, вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану за прострочення сплати орендних платежів за період з липня 2016 року по лютий 2017 року (включно), тобто за період після припинення дії Договору.

Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв'язку із припиненням дії Договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені після припинення дії Договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині заявлених позивачем до стягнення сум пені.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач до позовної заяви додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1809,59 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Строймак-Синтез (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 39; ідентифікаційний код 31868702) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36; ідентифікаційний код 39609111) 113883 (сто тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 58 коп. основного боргу, 6701 (шість тисяч сімсот одну) грн. 79 коп. 3% річних та 1809 (одну тисячу вісімсот дев'ять) грн. 59 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.02.2019.

Суддя О.В. Гумега