Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/16356/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/16356/18

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н. І. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ЛІКОМ" (провулок Радищева, буд.3, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 30638249)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ" (вул. О. Терьохіна, буд. 12, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39228210)

про стягнення 14 437,29 грн.

Без виклику представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Приватне підприємство "ЛІКОМ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 14 437,29 грн, що складається з 11179,64 грн - основного боргу, 1316,52 грн - пені, 455,40 грн - інфляційних та 1485,73 - процентів за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 101 від 16.05.2017 в частині повної та своєчасної оплати товару поставленого позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/16356/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/16356/18 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. О. Терьохіна, буд. 12, м. Київ, 04080), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, та поштовим конвертом, в якому ухвала суду була направлена відповідачу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 101, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товари народного споживання, а покупець - прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених у цьому договорі.

Сторони у п.3.2 договору погодили, що покупець проводить оплату вартості кожної партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки у розмірі, що визначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цих договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 101 від 16.05.2017 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

На виконання умов договору поставки № 101 від 16.05.2017, позивачем було поставлено товар на 30 989,30 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, пунктом 3.2. договору №101 від 16.05.2017 сторони погодили, що розрахунок за виконані поставки виконується покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки у розмірі, що визначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

З огляду на вищенаведене, строк для виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару на підставі договору поставки №101 від 16.05.2017 настав.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідачем було оплачено товар частково на загальну суму 19 139,70 грн. У відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 11 179,64 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018-23.11.2018, яка на день подання позовної заяви не погашена.

Крім того, як зазначив позивач, всі наступні оплати за товар, поставлений за договором № 101 від 16.05.2017, здійснювались відповідачем з порушенням строків.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією від 25.10.2018 на суму 11 179,64 грн. Однак, станом на день подачі позовної заяви позивачем (06.12.2018) у відповідача наявний борг за поставлений товар у розмірі 11 179,64 грн.

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором № 101 від 16.05.2017 настав, сума заборгованості відповідача, яка складає 11 179,64 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару позивачем нараховано 1485,73 - 40% річних, 1316,52 грн - пені, 455,40 грн -інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України орушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у випадку просточення оплати за поставлений товар, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець (відповідач) на вимогу постачальника (позивача) зобов'язаний сплатити 40 % (сорок відсотків) річних.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку т. 625 ЦК України способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 455,40 грн інфляційні втрати, 1316,52 грн - пеня та 40% за користування чужими коштами у розмірі 1485,73 грн (згідно з умовами п. 4.3. Договору поставки № 101 від 16.05.2017), після перевірки розрахунку, задовольняються судом.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 cт. 230 ГК України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, cт. 549 ЦК України нормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами cт. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 cт. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за договором має сплатити 1485,73 грн - 40% за користування чужими коштами, 1316,52 грн - пені, 455,40 грн -інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЛІКОМ" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ" (вул. О. Терьохіна, буд. 12, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39228210) на користь Приватного підприємства "ЛІКОМ" (провулок Радищева, буд.3, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 30638249) 11 179 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять ) грн. 64 коп. основного боргу, 1316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 52 коп. пені, 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 73 коп. 40% за користування чужими коштами, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.02.2019

Суддя Н. І. Ягічева