Рішення

від 29.01.2019 по справі 120/4447/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2019 р. Справа № 120/4447/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представника позивача: Цвика А.О.,

представника відповідача: Кухарука О.О., Тимошевської Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГранМайстер"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ГранМайстер" (далі - ТОВ "ГранМайстер", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення рішення №0009201402 від 18.09.2018 щодо нарахування пені відносно розрахунків із здійсненням експортних операцій з нерезидентами є протиправним, оскільки ТОВ "ГранМайстер" не допускало порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" та Постанов Правління Національного Банку України № 515 від 20.08.2014 та № 581 від 03.09.2015 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Позивач зазначає, що польські контрагенти своїх зобов'язань за контрактами від 27.09.2016 та від 12.04.2017 з оплати поставленого товару не виконали, що призвело до виникнення боргу, з метою стягнення якого позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі. Вказує, що за результатами розгляду позовів судом 28.08.2017 прийняті рішення про стягнення боргу, а відтак відповідно до норм ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" пеня за порушення строків надходження виручки в іноземній валюті не сплачується.

Ухвалою від 10.12.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

02.01.2019 за вх. № 67 від ГУ ДФС у Вінницькій області на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію контролюючий орган мотивує тим, що звернення позивача до третейського суду з позовом про стягнення з контрагента зовнішньоекономічного договору заборгованості не звільняє позивача від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній біржі не є судом у розумінні статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відтак звернення позивача до нього з позовом не звільняє від відповідальності за порушення строків, встановлених статтями 1 Закону.

В судовому засіданні 29.01.2019 представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Наполягав, що Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній біржі є судом у розумінні статті 4 Законів України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Представники відповідача в судовому засіданні 29.01.2019 проти задоволення адміністративного позову заперечували з підстав, викладених в поданому до суду відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

27.08.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області провело позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ГранМайстер" з питань дотримання вимог валютного законодавства України по контрактам: № 27/09/2016 від 27.09.2016 та № 12/04/2017 від 12.04.2017, результати якої оформлено актом від 03.09.2018 № 4207/1402/37337217. Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контракту №27/09/2016 від 27.09.2016, укладеному із нерезидентом "STOLMA MAREK MIREK", Польща, та по контракту № 12/04/2017 від 12.04.2017, укладеному із нерезидентом "MB GROUP MACHAL BOBER", Польща.

За результатами проведеної перевірки 18.09.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення за № 0009201402, яким нарахувало ТОВ "ГранМайстер" пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в сумі 85738,13 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням щодо нарахування пені, позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною першою статті 2 Закону визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, ч.ч. 3, 5 ст. 4 вказаного Закону обумовлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, зі змісту статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" вбачається, що строки передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у випадках звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Суд встановив, що між ТОВ "ГранМайстер" та нерезидентом "STOLMA MAREK MIREK", Польща, було укладено контракт №27/09/2016 від 27.09.2016 на поставку виробів із граніту, які були поставлені іноземному контрагенту 11.04.2017 на умовах FCA м. Вінниця, Україна на загальну суму 1575,00 Євро.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 29.06.2017 до даного контракту сторони домовились, що покупець зобов'язується провести розрахунки по рахунку-фактурі № 1104-01 від 11.04.2017 з продавцем протягом десяти днів з моменту підписання додаткової угоди. Оскільки польський контрагент свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, ТОВ "ГранМайстер" звернулося до суду з позовною заявою і 11.07.2017 Постійно діючим третейським судом при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі було порушено провадження про стягнення з нерезидента "STOLMA MAREK MIREK", Польща, заборгованості по розрахунку за контрактом № 27/09/2016 від 27.09.2016, а 28.08.2017 судом було винесене рішення про стягнення 1575,00 Євро боргу.

Також встановлено, що між ТОВ "ГранМайстер" та нерезидентом "MB GROUP MACHAL BOBER" було укладено контракт № 12/04/2017 від 12.04.2017 на поставку виробів із граніту, який був поставлений іноземному контрагенту 21.04.2017 на умовах FCA м.Вінниця, Україна - на загальну суму 1575,00 Євро.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 16.06.2017 до даного контракту сторони домовились, що покупець зобов'язується провести розрахунки по рахунку-фактурі № 1104-02 від 21.04.2017 з продавцем протягом десяти днів з моменту підписання додаткової угоди. Оскільки польський контрагент свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, ТОВ "ГранМайстер" звернулося до суду з позовною заявою і 27.07.2017 Постійно діючим третейським судом при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі було порушено провадження про стягнення з нерезидента "MB GROUP MACHAL BOBER" Польща, заборгованості по розрахунку за контрактом № 12/04/2017 від 12.04.2017, а 28.08.2017 судом було винесене рішення про стягнення 1575,00 Євро боргу.

Надаючи оцінку доводам відповідача у правомірність прийнятого рішення про те, що Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі не є судом у розумінні Законів України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд виходив з такого.

Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін "арбітраж" визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж), так і постійними арбітражними органами.

За приписами статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Суд також зауважує, що відповідно до змісту ч.ч. 1 та 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:

1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;

2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;

3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

Отже, суд приходить до висновку, що законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Пунктом 12 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" застережено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. При цьому ч. 4 ст. 1 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Натомість, частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що для цілей цього Закону: "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" підставою для розгляду справи арбітражем, переліченим у статті 2 цього Закону, є виключно арбітражна угода.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" обумовлено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Так, з огляду на зміст вищенаведених нормативних актів суд дійшов висновку про те, що під судом, переліченим у статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений відповідно до положень Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Відповідно до п. 1 додаткових угод до контрактів № 27/09/2016 від 27.09.2016 та №12/04/2017 від 12.04.2017 сторони домовилися, що всі суперечки, що виникають по даному Контракту, або у зв'язку з ним, підлягають передачі на розгляд та остаточному вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Першій Українській, міжрегіональній товарній біржі, а правом, регулюючим Контракт, є матеріальне право України.

Отже, на момент подачі позову до третейського суду між сторонами існувала чинна домовленість про те, що зазначений спір підлягав розгляду Постійно діючим третейським судом при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі.

Встановлюючи наявність компетенції Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд виходив з такого.

Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі зареєстрований 31.05.2006 Вінницьким обласним управлінням юстиції Міністерства юстиції України, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію Постійно діючого третейського суду.

Зі змісту рішень, прийнятих Постійно діючим третейським судом при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі вбачається, що суд керувався Регламентом Постійно діючого третейського суду.

Відповідно до ст. 1 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі (далі - Регламент) Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі (далі - Третейський суд) є самостійним недержавним незалежним постійно діючим інституціональним арбітражем, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 №1701-ІУ, Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" №4002-111 від 24.02.1994, Європейської конвенції 1961 року "Про зовнішньоторговельний арбітраж", Нью-йоркської конвенції 1958 року "Про визнання та приведення в дію іноземних арбітражних рішень", Положення про Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі та цим регламентом.

Згідно з положеннями ст. 6 Регламенту Третейський суд створюється і діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості; 5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільності згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) арбітрування; 9) самоврядування третейських судів; 10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів; 11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

За приписами ст. 2 Регламенту Третейський суд в порядку, передбаченому Законом України "Про третейські суди", може розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін є нерезидентом України

Цим третейським судом можуть розглядатися спори за участю іноземних учасників на підставі закону "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що Постійно діючий третейський суд при Першій українській міжрегіональній товарній біржі, до якого звернувся позивач, є судом, створеним на підставі положень Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

З урахуванням наведеного суд вважає, що в контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві пені в сумі 85738,13 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № 0009201402 від 18.09.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 19.09.2018 № 0009201402 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "ГранМайстер" пені в сумі 85738,13 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГранМайстер" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області судовий збір у сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГранМайстер" (23352, Вінницька область, Тиврівський район, с. Рахни-Польові, вул. У. Кармелюка, 63, код ЄДРПОУ 37337217)

Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39469566)

Рішення у повному обсязі виготовлено 04.02.2019

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович