Рішення

від 04.01.2019 по справі 320/5941/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2019 року 320/5941/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеного інспекційного відвідування та розгляду справи відповідачем прийнято постанову від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488, якою на позивача накладено штраф у розмірі 74460,00 грн. за порушення вимог законодавства про працю, зокрема за те, що плата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмір 2-ом працівникам та не надано жодному із них додаткового вихідного дня. Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки усім працівникам, які були залучені до роботи у вихідний день 28.06.2018, були надані дні відпочинку у робочий день, а тому товариством не порушувались вимоги ст. 107 КЗпП України.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці було встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 2 ст. 107 КЗпП України, що виявилось у не проведенні плати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі. Зокрема, відповідач зауважив, що згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року двоє працівників ТОВ "Каризма КМ" працювали у святковий день 28 червня 2018 року, а відповідні виплати роботодавцем здійснено не було та не надано жодному із них додатковий вихідний день. На підставі встановленого порушення було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 74460,00 грн. Відтак, на думку відповідача, оскаржувана постанова прийнята правомірно та в рамках діючого законодавства України.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач фактично не заперечує той факт, що працівникам за роботу у вихідний день було надано день відпочинку в інший день, що повністю відповідає вимогам трудового законодавства. При цьому, позивач зауважив, що доводи відповідача про не надання відповідних документів не відповідають дійсності, оскільки такі документи були надані разом із запереченнями на акт перевірки. Відтак, позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" зареєстровано як юридична особа 28.08.2017 (ідентифікаційний код 41543998, місцезнаходження: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Обухівське шосе, буд. 3), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27.09.2018 по 28.09.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі направлення від 27.09.2018 №1215 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Каризма КМ" на предмет дотримання вимог законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці було встановлено, що в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 107 КЗпП України на ТОВ "Каризма КМ" плата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі працівникам. Зокрема, згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року на ТОВ "Каризма КМ" працювали працівники в святковий день 28 червня 2018 року (день Конституції України), а відповідні виплати роботодавцем не здійснено та не надано жодному із них додатковий вихідний день.

Також, за результатами проведеного інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено припис від 28.09.2018 №1215/57/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано директора ТОВ "Каризма КМ" до 28.10.2018 усунути виявлені в ході проведення інспекційного відвідування порушення.

Не погодившись із висновками, які викладені в Акті інспекційного відвідування, позивачем було подано до відповідача заперечення до акту інспекційного відвідування, до якого долучив копії заяв працівників та копії наказів, які підтверджують надання працівникам іншого дня відпочинку.

Вказані заперечення були подані до відповідача 02.10.2018 та зареєстровані за вх. №22813/5/18, що підтверджується відповідною відміткою на вказаних запереченнях.

Листом від 04.10.2018 №43/2/18/14185 Головне управління Держпраці у Київській області за результатами розгляду заперечення на акт від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ повідомило позивача про те, що підстави для анулювання висновків по акту інспекційного відвідування від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ відсутні.

Також, листом від 01.10.2018 №43/2/18/13888 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача, що о 10 год. 05 хв. 09.10.2018 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вказаний лист був отриманий позивачем 09.10.2018 о 10 год. 15 хв., що підтверджується листом зам. нач. відділення пошти ОСОБА_1 від 09.10.2018, а також відомостями сайту "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за №0406004808491.

09 жовтня 2018 року відбувся розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

За результатами розгляду акта інспекційного відвідування від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ на вказаному засіданні першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488, відповідно до якої на ТОВ "Каризма КМ" накладено штраф у розмірі 74460,00 грн. за порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 107 КЗпП України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Перелік підстав для проведення інспекційного відвідування наведено в п. 5 Порядку №295. Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова ґрунтується на висновку перевіряючого про те, що в порушення вимог частини 1 та частини 2 статті 107 КЗпП України на ТОВ "Каризма КМ" плата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі 2-м працівникам та не надано жодному із них додаткового вихідного дня.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 73 КЗпП України встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Отже, вказаними нормами передбачена альтернатива щодо компенсації за роботу у вихідний день: або надання іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. І лише при виборі компенсації у виді грошової форми у подвійному розмірі застосовуються правила статті 107 КЗпП України.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 28 червня 2018 року (святковий день) офіціант ОСОБА_3 та касир-бармен ОСОБА_4 відпрацювали 8 годинний робочий день.

Відповідно до заяви офіціанта ОСОБА_3 від 25.06.2018, останній просив директора ТОВ "Каризма КМ" надати йому за роботу у святковий день 28 червня 2018 року додатковий вихідний 15 грудня 2018 року.

Згідно із заявою касира-бармена ОСОБА_4 від 25.06.2018, остання просила директора ТОВ "Каризма КМ" надати їй за роботу у святковий день 28 червня 2018 року додатковий вихідний 02 жовтня 2018 року.

Наказом директора ТОВ "Каризма КМ" від 25.06.2018 №10/2 на підставі зазначених вище заяв за роботу у святковий день 28 червня 2018 року відповідно до ст. 72 КЗпП України офіціанту ОСОБА_3 надано додатковий вихідний день 15 грудня 2018 року, а касиру-бармену ОСОБА_4 надано додатковий вихідний день 02 жовтня 2018 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що сторони зазначених трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

Отже, вказане свідчить, що позивачем дотримані мінімальні державні гарантії.

Водночас, будь-яких належних доказів на спростування встановлених обставин відповідач суду не надав.

Крім того, суд також вказує про безпідставність посилання відповідача на те, що позивач погодився із викладеними в акті інспекційного відвідування виявленими порушеннями законодавства про працю, у зв'язку із ненаданням зауважень до акта перевірки, оскільки в даному акті інспекційного відвідування від 28.09.2018 зазначено, що зауваження або заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта подаються окремо не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта та є його невід'ємною частиною.

Крім того, судом було встановлено, що не погодившись із висновками, які викладені в Акті інспекційного відвідування, позивачем було подано до відповідача заперечення до акту інспекційного відвідування, до якого долучив копії заяв працівників та копії наказів, які підтверджують надання працівникам іншого дня відпочинку.

Вказані заперечення були подані до відповідача 02.10.2018 та зареєстровані за вх. №22813/5/18, що підтверджується відповідною відміткою на вказаних запереченнях.

Отже, наведене свідчить, що позивач скористався своїм правом на подання заперечень до акту інспекційного відвідування та здійснив це своєчасно, а саме не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як було встановлено судом, листом від 01.10.2018 №43/2/18/13888 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача, що о 10 год. 05 хв. 09.10.2018 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вказаний лист був направлений на адресу позивача рекомендованим листом.

При цьому, судом встановлено, що зазначений лист був отриманий позивачем 09.10.2018 о 10 год. 15 хв., що підтверджується листом зам. нач. відділення пошти ОСОБА_1 від 09.10.2018, а також відомостями сайту "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за №0406004808491.

Отже, з наведеного слідує, що позивача несвоєчасно повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, що свідчить про недотримання відповідачем вимог п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що постанова Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488 є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2018 №228.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" (ідентифікаційний код 41543998) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Київській області (код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.