Рішення

від 04.02.2019 по справі 560/87/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/87/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дереновської Н.А. від 17.09.2018 року ВП №41379820 про накладення штрафу в розмірі 27373,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі виконавчого листа №2-258 виданого 28.02.2007 року Красилівським районним судом з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) в місяць, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Вказав, що 17.09.2018 року старшим державним виконавцем Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дереновською Н.А. винесено постанову, якою на ОСОБА_1, як на боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості, на підставі норми закону, що введена лише у 2018 році, що є порушенням ст. 58 Конституції України.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем безпідставно, з порушенням вимог законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Суд ухвалою від 11.01.2019 року залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 25.01.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні. Разом з тим, суд вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що частина 4 статті 287 КАС України передбачає скорочені строки розгляду даної категорії справ, а саме визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Так, спрощене провадження у справі відкрито 25.01.2019, а судове засідання призначено на 04.02.2019, тобто на 10-тий день, що свідчить про надання сторонам максимально можливого часу для підготовки до судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надіслав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у Красилівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження ВП №41379820 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-258, виданого 28.02.2007 року Красилівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) в місяць, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 лютого 2007 року і до досягнення дитиною повноліття.

17.09.2018 року старшим державним виконавцем Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дереновською Н.А., вжито примусових заходів до боржника, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, старшим державним виконавцем 17.09.2018 року прийнято постанову про накладення на боржника (ОСОБА_1) штрафу у розмірі 27373,54 грн., що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404 - VІІІ.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч.3 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу (п.8 розділу XVI Інструкції №512/5).

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Суд звертає увагу відповідача, що абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2013 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише з 28.08.2018 року, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.

Також, судом враховано, що із дослідженої у судовому засіданні постанови старшого державного виконавця Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дереновської Н.А. від 17.09.2018 року ВП №41379820 про накладення штрафу в розмірі 27373,54 грн. вбачається, що остання не містить відтиск печатки із зображенням Державного Герба України.

Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 27373,54 грн.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_1 необхідно присудити 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дереновської Н.А. від 17.09.2018 року ВП №41379820 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 27373,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 лютого 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Красилівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Театральна, 1, м. Красилів, Хмельницька область, 31000 , код ЄДРПОУ - 34971814)

Головуючий суддя П.М. Майстер