Рішення

від 31.01.2019 по справі 320/5561/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м.Київ справа № 320/5561/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігос Компані" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігос Компані" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №799137/41913536 від 15.06.2018, №799138/41913536 від 15.06.2018, №799139/41913536 від 15.06.2018 та №799140/41913536 від 15.06.2018;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018, направлені на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігос Компані" (код ЄДРПОУ 41913536), в день подання таких накладних - 11.06.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2019 постановлено закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за фактами надання послуг для ДП Рітейл Центр , відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Ігос Компані" складено податкові накладні №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018 та направлено їх до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанцій вказані податкові накладні прийнято та реєстрація їх зупинена.

13.06.2018 з дотриманням вимог п.14, 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117), ТОВ "Ігос Компані" направлено на адресу ДФС України документи про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК, реєстрацію яких зупинено.

Разом з повідомленнями надано пояснення та копії первинних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Однак, 15.06.2018 комісією Головного управління ДФС у Київській області прийняті рішення №799137/41913536, №799138/41913536, №799139/41913536 та №799140/41913536, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018 відповідно.

На думку позивача, зазначені рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області є необґрунтованими, незаконними через відсутність будь-яких підстав для зупинення та у подальшому відмови у реєстрації податкових накладних.

Позивач також звертає увагу, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії, які не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування та у свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про те, що позивач не надав первинні документи, які підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, а тому рішення комісії ГУ ДФС у Київській області є законними і обґрунтованими.

У додаткових поясненнях по справі Державна фіскальна служба України зазначила про те, що за результатами розгляду поданих ТОВ Ігос Компані 13.06.2018 документів, встановлено відсутність пояснень та копій документів, а саме актів інвентаризації, підписання яких передбачено п.4.2 договору №01/05/18Ц від 01.05.2018, актів прийому-передачі об'єктів під охорону та контроль, які мають бути складені після підписання актів інвентаризації відповідно до п.4.3 договору №01/05/18Ц від 01.05.2018.

Також відповідач-2 зазначив про відсутність платіжних документів, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

Присутній у судовому засіданні 10.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 10.01.2019 та 11.01.2019 представник відповідачів позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання, призначене на 11.01.2019 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

10.01.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи без його присутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідачів щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Протокольною ухвалою від 11.01.2019 року, врахувавши клопотання представника позивача, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ігос Компані (ідентифікаційний код: 41913536, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Новооскольська, буд.2Т, кв.6) з 05.02.2018 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.02.2018 (т.1, а.с.22).

01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ігос Компані (Виконавець) і Дочірнім підприємством Рітейл Центр (Замовник) укладено договір №01/05/18 Ц, за умовами якого виконавець зобов'язався надати за дорученням замовника послуги з охорони і контролю, відповідно до їх визначення в договорі в супермаркеті Фуршет , що знаходиться за адресами:

- м.Кам'янець-Подільський, вул.Лесі Українки, 30;

- м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 66;

- м.Київ, бульв.Лесі України,5;

- м.Київ, вул. Магнітогорська, 1а;

- м.Лубни, пр-т Володимирський,98;

- м.Прилуки, вул.Київська, 138;

- м.Полтава, пр-т Вавілова, 9/26;

- м.Рівне, вул.Короленка, 1.

Відповідно до п.2.2 договору замовник виплачує виконавцю плату (крім ПДВ) за послуги, надані відповідно до договору за 1 місяць, яка становить грошову суму, що визначається з різниці між 1% обсягу місячного товарообігу замовника на об'єкті за звітний місяць (без урахування ПДВ) та плати за обслуговування охоронної сигналізації, а також плати за обслуговування і нагляд кнопки тривожної сигналізації виклику групи затримання служби охорони, що встановлені на об'єкті. (без урахуванням ПДВ).

Плата за надані послуги починає нараховуватися та сплачуватися починаючи з дати передачі виконавцю об'єкта під охорону та контроль. Плата за неповні місяці розраховується пропорційно кількості днів в такому місяці. Обсяг місячного товарообігу підтверджується офіційною довідкою замовника за підписом керівника замовника та головного бухгалтера замовника.

Пунктом 4.1 договору визначено, що охорона та контроль об'єкта здійснюється відповідно до графіку та режиму охорони та контролю об'єкта (Додаток №2 до договору), в якому зазначаються період здійснення охорони та контролю, місця розташування та кількість постів охорони, постів контролю, кількість охоронців, кількість контролерів. Згідно з п.4.2 договору передбачено, що перед передачею об'єкта під охорону та контроль замовник проводить інвентаризацію ТМЦ, що належать замовнику та знаходяться на об'єкті.

Після підписання акту інвентаризації виконавець приймає об'єкт під охорону та контроль за актом прийому-передачі об'єкта під охорону та контроль (п.4.3 договору).

Відповідно до п.11.1 договору даний договір укладається терміном на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Надання виконавцем послуг за цим договором починається з моменту підписання акту інвентаризації, передбаченого п.4.2 договору та складанням акту прийому-передачі об'єкту під охорону і контроль (т.1, а.с.43-52).

Між сторонами був підписаний Додаток №1 (Схема дислокації постів ТОВ Ігос Компані на об'єктах) до договору №01/05/18 Ц від 01.05.2018 (т.1, а.с.53).

Також між сторонами було підписано Додаткову угоду до Додатку №1 до договору №01/05/18 Ц від 01.05.2018 (т.1, а.с.54).

На виконання умов вказаного договору ДП Рітейл Центр було передано, а ТОВ Ігос Компані прийнято під охорону та контроль об'єкти, які обумовлені у договорі, про що сторонами були складені та підписані наступні акти прийому-передачі Об'єкту під охорону та контроль:

- від 03.06.2018 (приміщення за адресою: м.Полтава, пр-т Вавілова, 9/26 (супермаркет Фуршет );

-від 03.05.2018 (приміщення за адресою: м.Київ, вул. Магнітогорська, 1а (супермаркет Фуршет );

- від 03.05.2018 (приміщення за адресою: м.Рівне, вул.Короленка, 1 (супермаркет Фуршет );

- від 03.05.2018 (приміщення за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 66 (супермаркет Фуршет ) (т.1, а.с.55-58).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів прийому-передачі Об'єкту під охорону та контроль від 01.06.2018 ТОВ Ігос Компані було повернуто, а ДП Рітейл Центр прийнято з-під охорони та контролю приміщення за адресами:

- м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 66 (супермаркет Фуршет );

- м.Київ, вул. Магнітогорська, 1а (супермаркет Фуршет );

- м.Рівне, вул.Короленка, 1 (супермаркет Фуршет );

- м.Полтава, пр-т Вавілова, 9/26 (супермаркет Фуршет ) (т.1, а.с.59-62).

На виконання умов договору ТОВ Ігос Компані було виконано, а ДП Рітейл Центр прийнято послуги, про що сторонами були складені та підписані наступні акти надання послуг:

- №12 від 31.05.2018 на суму 48380,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8063,40 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Кам'янець-Подільський, вул.Лесі Українки, 30 (т.1, а.с.64);

- №13 від 31.05.2018 на суму 53287,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 8881,20 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 66 (т.1, а.с.67);

- №14 від 31.05.2018 на суму 72558,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12093,00 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Київ, бульв.Лесі України,5 (т.1, а.с.70);

- №15 від 31.05.2018 на суму 68390,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 11398,40 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Київ, вул. Магнітогорська, 1а (т.1, а.с.73);

- №16 від 31.05.2018 на суму 20523,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3420,60 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Лубни, пр-т Володимирський,98 (т.1, а.с.76);

- №17 від 31.05.2018 на суму 42883,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 7147,20 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, 138 (т.1, а.с.79);

- №18 від 31.05.2018 на суму 15844,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 2640,80 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Полтава, пр-т Вавілова, 9/26 (т.1, а.с.82);

- №19 від 31.05.2018 на суму 53172,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8862,00 грн.) - послуги з охорони об'єкту за адресою: м.Рівне, вул.Короленка, 1 (т.1, а.с.85).

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2018 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору №01/05/18Ц від 01.05.2018, в якій сторони домовились внести зміни до п.1.1 договору №01/05/18Ц від 01.05.2018, та викласти його в наступній редакції:

п.1.1. За цим договором замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони і контролю, відповідно до їх визначення в договорі в супермаркеті Фуршет , що знаходиться за адресами:

- м.Кам'янець-Подільський, вул.Лесі Українки, 30;

- м.Київ, бульв.Лесі України,5;

- м.Лубни, пр-т Володимирський,98;

- м.Прилуки, вул.Київська, 138.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до Додатку №1 до договору №01/05/18Ц від 01.05.2018, шляхом виключення зі Схеми дислокації постів ТОВ Ігос Компані об'єкти за адресою:

- м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 66 (супермаркет Фуршет );

- м.Київ, вул. Магнітогорська, 1а (супермаркет Фуршет );

- м.Полтава, пр-т Вавілова, 9/26;

- м.Рівне, вул.Короленка, 1 (т.1, а.с.63).

На підставі вищезазначених актів ТОВ Ігос Компані складено податкові накладні за №12 від 31.05.2018 на суму 48380,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8063,40 грн.), №13 від 31.05.2018 на суму 53287,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 8881,20 грн.), №14 від 31.05.2018 на суму 72558,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12093,00 грн.), №15 від 31.05.2018 на суму 68390,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 11398,40 грн.), №16 від 31.05.2018 на суму 20523,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3420,60 грн.), №17 від 31.05.2018 на суму 42883,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 7147,20 грн.), №18 від 31.05.2018 на суму 15844,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 2640,80 грн.) та №19 від 31.05.2018 на суму 53172,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8862,00 грн.) (т.1, а.с.65, 68, 71, 74, 77, 80, 83 та 86).

Вказані податкові накладні були направлені до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки вказаних податкових накладних була здійснена реєстрація податкових накладних за №12 від 31.05.2018, №14 від 31.05.2018, №16 від 31.05.2018, №17 від 31.05.2018, про що свідчать квитанції від 11.06.2018 (т.1, а.с.72, 78, 81).

Проте, реєстрація податкових накладних за №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018 була зупинена, про що позивачеві було направлено квитанції від 11.06.2018 (т.1, а.с.69,75, 84 та 87).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних у вказаних квитанціях відповідачем зазначено: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=0, "Р"=" (а.с.69,75, 84 та 87).

13.06.2018 ТОВ Ігос Компані подано до ДФС України повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1 (т.1, а.с.88).

Разом з повідомленнями ТОВ Ігос Компані надано пояснення, первинні документи, що підтверджують реальність здійснення операцій за поданими податковими накладними.

Відповідно до квитанції №2 документи були прийняті до розгляду (т.1, а.с.95).

15.06.2018 комісією ГУ ДФС у Київській області прийняті:

- рішення №799139/41913536 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №13 від 31.05.2018 (т.1, а.с.99-100);

- рішення №799137/41913536 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 31.05.2018 (т.1, а.с.102-103);

- рішення №799138/41913536 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 31.05.2018 (т.1, а.с.105-106);

- рішення №799140/41913536 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №19 від 31.05.2018 (т.1, а.с.108-109).

Зі змісту вищезазначених рішень, платнику податків відмовлено у реєстрації податкових накладних через ненадання ним копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платнику, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

23.06.2018 ТОВ Ігос Компані було подано скаргу, до якої додані договір №01/05/18Ц від 01.05.2018, акти наданих послуг, податкові накладні, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, повідомлення про надання пояснень та додаткових документів, повідомлення про отримання звітності, що підтверджується документами довільного формату (т.1. а.с.112-137, 140-165, 167-193,195-221), які були прийняті ДФС України, про що свідчить квитанція №1 від 23.06.2018 (т.1, а.с.138,166, 194 та 222).

За результатами розгляду скарг, комісія з питань розгляду скарг ДФС прийняла рішення від 02.07.2018 №15966/41913536/2, №16072/41913536/2, №16071/41913536/2 та №16073/41913536/2), якими спірні рішення залишено без змін, а скарги без задоволення (т.1, а.с.223, 225, 227 та 229).

Не погоджуючись з правомірністю спірних рішень від 15.06.2018 №799139/41913536, №799137/41913536, №799138/41913536 та №799140/41913536, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Так, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД /послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, який був зазначений відповідачем в квитанціях від 11.06.2018 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Отже, наведений пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі декілька підстав для віднесення платника податку до переліку ризикових, у зв'язку з чим для того, щоб відповідати вимогам обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень, рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної через її відповідність вимогам п.1.6 цих Критеріїв має містити посилання на конкретні обставини, наявність яких є підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затвердженого наказом ДФС України від 21.03.2018 №144 (який діяв до моменту його скасування на підставі наказу ДФС України від 03.08.2018 №522, тобто був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п.1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п.1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення / виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості.

Під час розгляду справи відповідачем був наданий витяг з протоколу засідання комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, по платникам, які перебувають на обліку в ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2018, відповідно до якого на засіданні комісія ухвалила внести ТОВ Ігос Компані до переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 та здійснити реєстрацію податкових накладних за 27.03.2018 (т.2, а.с.74), проте у протоколі не зазначено яким критеріям ризиковості відповідає позивач.

Суд звертає увагу на те, що квитанції від 11.06.2018 щодо зупинення реєстрації спірних податкових накладних містять лише загальне посилання на п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких платника податку можна віднести до переліку ризикових, що, за відсутності доведення правомірності віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, свідчить про те, що зупинення реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19 здійснено відповідачем необґрунтовано.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19 позивачем були подані до комісії ДФС України документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірних рішеннях комісії ГУ ДФС у Київській області від 15.06.2018 №799139/41913536, №799137/41913536, №799138/41913536 та №799140/41913536 в якості підстави для відмови в реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19 зазначено про ненадання платником податку копій таких документів:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Отже, у спірних рішеннях комісії ГУ ДФС у Київській області фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, а саме: четвертий абзац цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача-2, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття комісією ГУ ДФС у Київській області рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених пунктом 14 Порядку №117.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, визначені Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок роботи комісії).

Згідно з пунктом 7 цього Порядку Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Відповідно до пункту 14 Порядку роботи комісії члени комісії контролюючих органів мають право, зокрема,ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС.

Згідно з пунктом 17 Порядку роботи комісії засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться обов'язково кожного робочого дня, а в разі наявності документів для розгляду - два рази на день.

Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Пунктом 22 Порядку роботи комісії передбачено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:

- доповідь секретаря комісії;

- доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);

- внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення;

- оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;

- голосування;

- оголошення головою комісії результатів голосування;

- оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірних рішеннях комісії ГУ ДФС у Київській області від 15.06.2018 №799139/41913536, №799137/41913536, №799138/41913536 та №799140/41913536 не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Комісією ГУ ДФС у Київській області лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в пункті 14 Порядку №117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

У додаткових поясненнях Державна фіскальна служба України зазначила про те, що за результатами розгляду поданих ТОВ Ігос Компані 13.06.2018 документів, встановлено відсутність пояснень та копій документів, а саме актів інвентаризації, підписання яких передбачено п.4.2 договору №01/05/18Ц від 01.05.2018, актів прийому-передачі об'єктів під охорону та контроль, які мають бути складені після підписання актів інвентаризації відповідно до п.4.3 договору №01/05/18Ц від 01.05.2018. Також відповідач-2 зазначив про відсутність платіжних документів, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що спірні рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття комісією ГУ ДФС у Київській області рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.02.2018, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб.

Відповідно до п.5.3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Ігос Компані , затвердженого Загальними зборами засновників товариства, протокол №1 від 05.02.2018, до предмету діяльності товариства відноситься, зокрема, охоронна діяльність та забезпечення безпеки (т.1, а.с.23-42).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.05.2018 №357 Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності видано ліцензію на провадження охоронної діяльності ТОВ Ігос Компані (т.1, а.с.239).

Як зазначено вище, 13.06.2018 ТОВ Ігос Компані було подано до ДФС України договір №01/05/18Ц від 01.05.2018, акти надання послуг від 31.05.2018 №13, №15, №18 та№19.

Вищезазначені акти надання послуг підписані сторонами, скріплені їх печатками і підтверджують укладення договору між ТОВ Ігос Компані та ДП Рітейл Центр , дійсне надання послуг з охорони та контролю об'єктів.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, комісія ГУ ДФС у Київській області, незважаючи на надіслані позивачем повідомлення та додані до них документи, прийняла спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Під час розгляду справи позивачем було додано до матеріалів справи виписки по рахунку ТОВ Ігос Компані від 21.06.2018, від 25.06.2018, від 26.06.2018, з яких вбачається, що ДП Рітейл Центр здійснювало оплату за отримані у травні 2018 року охоронні послуги (т.1, а.с.234-237).

Таким чином, ДП Рітейл Центр здійснило оплату лише після отримання від позивача відповідних послуг, що тим самим пояснює відсутність у ТОВ Ігос Компані на момент подання 13.06.2018 документів до ДФС платіжних документів про оплату послуг.

Щодо посилань відповідачами на ненадання позивачем пояснень та копій таких документів як акти інвентаризації, то суд звертає увагу на те, що складання вказаних документів в силу вимог п.2.3 та 2.6 договору здійснюється лише у випадку наявності додаткової винагороди у позивача.

Крім того, у поясненнях по справі позивач зазначив, що оскільки надання позивачем ДП Рітейл Центр послуг з охорони та контролю об'єктів здійснювалось лише тільки перший місяць після підписання договору, то акти інвентаризації ще не були складені на момент подання документів контролюючому органу.

Щодо ненадання ТОВ Ігос Компані відповідачу актів прийому-передачі об'єктів під охорону та контроль, то позивач наголосив на тому, що такі документи надавались ДФС України 13.06.2018 в складі договору засобами електронного сервісу.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ГУ ДФС у Київській області по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем-2 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача-2, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач-2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем Комісії ГУ ДФС документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та ДП Рітейл Центр та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані комісії ГУ ДФС у Київській області, остання не мала правових підстав для прийняття рішень від 15.06.2018 №799137/41913536, №799138/41913536, №799139/41913536 та №799140/41913536 про відмову в реєстрації податкових накладних від 31.05.2018 №13, №15, №18 та №19.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДФС у Київській області від 15.06.2018 №799137/41913536, №799138/41913536, №799139/41913536 та №799140/41913536.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією ГУ ДФС у Київській області рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок роботи комісій) комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Відповідно до пункту 6 Порядку роботи комісій до складу комісій регіонального рівня включаються посадові особи головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС. До складу комісії центрального рівня включаються посадові особи ДФС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 7 Порядку роботи комісії).

Голови комісій регіонального рівня та їх персональний склад затверджуються головними управліннями ДФС в областях, м. Києві та Офісом великих платників податків ДФС. Головою комісії регіонального рівня призначається перший заступник або заступник керівника головного управління ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС (п.8 Порядку роботи комісії).

Згідно з пунктом 26 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності комісії контролюючого органу здійснює орган ДФС, в якому сформована така комісія.

Таким чином, Комісія ГУ ДФС у Київській області не є окремим органом державної влади, а діє у складі ГУ ДФС у Київській області та складається з її посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ГУ ДФС у Київській області не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень є саме Головне управління ДФС у Київській області, яке є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Комісії ДФС України всіх документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №7 від 31.03.2018 та №1 від 15.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Ігос Компані №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7048,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №К96 від 16.10.2018 на суму 1762,00 грн. (т.1, а.с.3) та №К110 від 01.11.2018 на суму 5286,00 грн. (т.2, а.с.7), оригінали яких містяться у матеріалах справи.

Сплачений позивачем судовий збір підлягаю стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області, оскільки спірні рішення саме комісії регіонального рівня призвели до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №799139/41913536 від 15.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 31.05.2018, №799137/41913536 від 15.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 31.05.2018, №799138/41913536 від 15.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 31.05.2018 та №799140/41913536 від 15.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 31.05.2018.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №13 від 31.05.2018, №15 від 31.05.2018, №18 від 31.05.2018 та №19 від 31.05.2018, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Ігос Компані (ідентифікаційний код: 41913536).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ігос Компані (ідентифікаційний код: 41913536, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Новооскольська, буд.2Т, кв.6) судовий збір у розмірі 7048,00 грн. (сім тисяч сорок вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 31 січня 2019 року.

Суддя Кушнова А.О.