Рішення

від 04.02.2019 по справі 826/9620/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/9620/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської ради (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- скасувати рішення №1164-49 позачергової - VIІ сесії від 01 червня 2018 року Зазимської сільської ради Броварського району Київської області в частині відмови у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Зазим'є;

- зобов'язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути клопотання про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Зазим'є.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем внаслідок прийняття рішення №1164-49 від 01 червня 2018 року позбавлено його гарантованого права на отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області із клопотанням про надання відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.

В додаток до вказаного клопотання позивачем надано: копію паспорту; копію ІПН; копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали.

04 червня 2018 року Зазимська сільська рада Броварського району Київської області листом №55/02-21 за підписом сільського голови повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Зазим'я та надано рішення №1164-49 позачергової VII сесії від 01 червня 2018 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №1164-49 від 01 червня 2018 року, остання керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про Державний земельний кадастр , статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням рекомендацій постійної комісії з питань земельних відносин, відмовила гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Зазим'є, оскільки зазначена в матеріалах, доданих до клопотання земельна ділянка розташована на території, яка Генеральним планом с. Зазим'є не передбачена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (садибної забудови).

Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до міністрів Автономної Республіки Крим, Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Зазим'є, оскільки зазначена в матеріалах, доданих до клопотання земельна ділянка розташована на території, яка Генеральним планом с. Зазим'є не передбачена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (садибної забудови).

В матеріалах справи наявний витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 31 травня 2018 року, рекомендації якої враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на фрагменті із публічної кадастрової карти України зазначив бажане місце розташування земельної ділянки. Заявник зазначив земельну ділянку, яка примикає до земельних ділянок, власниками яких є члени СТ Зазим'є-18 та яка, на його думку, може надаватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до Генерального плану с. Зазим'є, територія на якій зазначене бажане місце розташування земельної ділянки не передбачена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (садибної забудови). Крім того, відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Згідно зі статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У зв'язку з наведеним, комісія вирішила пропонувати сесії сільської ради відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га в с. Зазим'є.

Аналіз наведених у протоколі обставин містить взаємовиключні посилання на норми чинного законодавства, адже у ньому зазначається про те, що відповідно до Генерального плану с. Зазим'є, територія на якій зазначене бажане місце розташування земельної ділянки не передбачена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (садибної забудови), водночас наведені норми, які врегульовують питання на випадок відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суд звертає увагу, що зазначена позивачем земельна ділянка примикає до земельних ділянок, власниками яких є члени СТ Зазим'є-18 .

Так, відповідно до вимог частини 4-6 статті 35 Земельного кодексу України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Як вбачається з графічних матеріалів, поруч з бажаною земельною ділянкою, яка вказана позивачем, розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3221282800:06:015:0043, яка належить на праві приватної власності та відноситься до земель колективного садівництва, а також земельна ділянка з кадастровим номером 3221282801:06:015:0043, яка належить на праві приватної власності та відноситься за цільовим призначенням до земель для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Вимогами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами, а також додатково поданими документами.

Посилання відповідача на виявлену невідповідність місця розташування зазначеного ОСОБА_1 об'єкта вимогам законів є невмотивованою, необґрунтованою і жодним чином не підтверджується. Відповідачем, при цьому, не вказано до категорії яких земель віднесено вказану позивачем земельну ділянку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована на території села Зазим'є.

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria N 30985/96).

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про надання дозволу не наведено передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою та доданими до неї графічними матеріалами, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 11 травня 2018 року та наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення №1164-49 від 01 червня 2018 року.

При цьому, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Зазим'є із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а іншими особами судові витрати не понесені, підстави для їх компенсації - відсутні.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

З урахуванням того, що в силу приписів частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі та враховуючи, що на час прийняття рішення по суті позовних вимог в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем витрат за надані послуги правової допомоги, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідних витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Скасувати рішення №1164-49 позачергової - VIІ сесії від 01 червня 2018 року Зазимської сільської ради Броварського району Київської області в частині відмови у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Зазим'є.

3.Зобов'язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) повторно розглянути клопотання про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Зазим'є.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко