Рішення

від 28.01.2019 по справі 295/11459/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11459/18

Категорія 23

2/295/885/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суд м. Житомира ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги , -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку, пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Балансоутримувачем будинку № 16 по вул. Маликова в м. Житомирі є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 . Договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території між ОСББ "М 16" та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавалась, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Щомісяця позивач нараховував відповідачу плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (членські внески), однак останній кошти за вказані послуги не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги, яка станом на 31 липня 2018 року становить 3755,80 грн. Водночас відповідач ухилявся від підписання договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території та не виконував обов'язки споживача у повному обсязі оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території. Жодних претензій щодо якості та повноти наданих комунальних послуг відповідач не заявляв. На адресу реєстрації відповідача 02 липня 2018 року було направлено відповідну претензію, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення. Оскільки зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг є грошовим, тому просить також застосувати правові наслідки за невиконання грошового зобов'язання, які передбачені ст. 549, 611, 625 ЦК України.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги по утриманню будинку в сумі 6046,48 грн., з яких 3755,80 грн. - заборгованість за наданні житлово - комунальні послуги (членські внески); 810,85 грн. - пені; 132,01 - 3 % річних; 1347,82 - інфляційних втрат, та стягнути судові витрати.

Відповідачем відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідачем не суду не повідомлені, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" .

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Згідно ст. с 17 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об'єднання внески і платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частино 3 ст. 12 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлово приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 10 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , на загальних зборах ОСББ прийняті рішення, яким встановлено розмір внесків на утримання будинку (а.с. 7-41).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 285/4671/15-ц від 14.01.2019 року.

З наданого розрахунку заборгованості по членському внеску на утримання будинку та прибудинкової території, станом на 01.08.2018 року, за ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 3755,80 грн. (а.с 6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов'язання, його борг складатиме: основну суму богу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3755,80 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.09.2015 року по 31.07.2018 року та в межах заявлених позовних вимог, що відповідає ст. 13 ЦПК України, що становить 1347,82 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.09.2015 року по 31.07.2018 року, що становить 132,01 грн., а в загальному сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 5235,63 грн.

Разом з тим, статтею 624 ЦК України встановлено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Стаття 549 ЦК України дає визначення неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту норм ст. 624 ЦК України вбачається, що неустойка (пеня) стягується у тому випадку, якщо вона передбачена договором або законом.

Судом не встановлено, що у даних правовідносинах договором або законом передбачено стягнення пені, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині вимог про стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення з позивача судових витрат по оплаті судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Встановлено, що 28.08.2018 року ОСББ М 16 , в особі голови правління ОСОБА_3, та адвокатське бюро ОСОБА_4 та Партнери в особі керуючого ОСОБА_4, який діє на підставі статуту та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 638, уклали договір про надання правової допомоги. Повноваження адвоката підтверджуються ордером. (а.с. 47-54).

Пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги встановлено, що гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до цього договору.

Додатком 1 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2018 року визначено, що вартість усної консультації з питання стягнення заборгованості з боржника, підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості (витрата часу до 2 годин) становить 500,00 грн. (а.с. 50).

Також до заяви додано копію акту наданих послуг, з якого вбачається, що адвокатом надано послуги - усна консультація з питання стягнення заборгованості з ОСОБА_2, підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 Тривалість роботи склала дві години, вартість 500,00 грн. (а.с. 52).

На підтвердження оплати витрат на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. надано платіжне доручення (а.с. 54).

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. та з огляду на часткове задоволення позову, тому вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру позовних вимог у сумі 432,95 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1525,72грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, по позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13 , 18 , 76-81 , 89 , 258 , 259 , 263-265 , 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 заборгованості за надані послуги по утриманню будинку в розмірі 5235,63 грн., з яких заборгованість за надані житлово-комунальні послуги (членські внески) у сумі 3755,80 грн. інфляційні втрати у сумі 1347,82 грн., три відсотки річних у сумі 132,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 судові витрати по оплаті витрат на правову допомогу у розмірі 432,95 грн. та по сплаті судового збору в розмірі 1525,72 грн.

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку М 16 , місце знаходження: 10020 м. Житомир, вул. Малікова, 16, код ЄДРПОУ 37976328.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: 10020 АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь