Постанова

від 28.01.2019 по справі 0840/3037/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3037/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представників позивача - Пішець О.В., Саланська І.Л., представника відповідача - Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі

апеляційну скаргу

Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року в адміністративній справі №0840/3037/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Конишева О.В., повний текст рішення складено 29.10.2018 року)

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Зелений гай"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Зелений гай" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 травня 2018 року за формою "Р" № 0007261413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 214,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання ПП "Агрофірма "Зелений гай" господарських операцій за укладеними договорами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 22 травня 2018 року за формою "Р" № 0007261413, яким Приватному підприємству "Агрофірма "Зелений гай" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 214,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин та недоведеність обставин, які мають значення по справі, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 13.04.2018 року по 19.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Агрофірма "Зелений гай", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Еко Фалькон Південь" (код ЄДРПОУ 40096936), ТОВ "Форест Глейд" (код ЄДРПОУ 40640118), ТОВ "Террам" (код ЄДРПОУ 40557952) за період з 01.10.2016 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складений Акт перевірки від 26.04.2018 року №254/08-01-14-13-13/35235973 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму на 954 429 грн., у т.ч. за жовтень 2016 року на суму 114 000 грн., за листопад 2016 року на суму 758 396 грн., за липень 2017 року на суму 75 238 грн., серпень 2017 року на суму 6 795 грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки обґрунтовані тим, що згідно баз даних ДФС України, зокрема, ІС "Податковий блок", Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, веб-сайту ГУ ДФС України та інших баз даних Державної фіскальної служби України встановлена відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємством ТОВ "Террам" ТОВ "Форест Глейд", ТОВ "Еко Фалькон Південь" по ланцюгу постачання на адресу позивача, відсутня інформація щодо зберігання даного товару. Також у ТОВ "Террам" ТОВ "Форест Глейд", ТОВ "Еко Фалькон Південь" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу.

На підставі Акта перевірки 22 травня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області було винесене податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0007261413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 214,50 грн.

Відповідно до відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ПП "Агрофірма "Зелений гай" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Код КВЕД 01.11).

24 жовтня 2016 року між ТОВ "Террам" (Продавець) та ПП "Агрофірма "Зелений гай" (Покупець) був укладений договір № 24/10 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі "Товар", по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору та Специфікацій до нього які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 24.10.2016 та Специфікації № 2 від 24.10.2016 до Договору, умови поставки товару - склад продавця. На виконання умов Договору, ПП "Агрофірма "Зелений гай" була придбана у ТОВ "Террам" хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 100 тон, вартістю 684 000 грн., в т.ч. ПДВ 114 000 грн. Н

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем з зазначеним контрагентом було надано: видаткові накладні від 25.10.2016 року №127, від 25.10.2016 року №128, від 27.10.2016 року №134, від 27.10.2016 року №135, які зареєстровані у ЄРПН; на підтвердження повного розрахунок за придбаний товар надано копії платіжних доручень від 25.10.2016 року №2134, від 01.11.2016 року №2156, реєстр платіжних документів за 04.11.2016 року, станом на 30.11.2016 року кредиторська заборгованість за отриманий товар відсутня.

Так, умовами п. 1 Специфікації № 1 від 24.10.2016 року та Специфікації № 2 від 24.10.2016 року до Договору передбачена умова поставки товару - склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне) передавався на відповідальне зберігання Продавцю ТОВ "Террам" на час його знаходження на складі Продавця на підставі Договорів зберігання № 25/10/1 від 25.10.2016 року, № 25/10/2 від 25.10.2016 року, № 27/10/1 від 27.10.2016 року, № 27/10/2 від 27.10.2016 року, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від Продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_2, водій працівник підприємства ОСОБА_1), були надані товарно-транспортні накладні № 47 від 26.10.2016 року, № 51 від 27.10.2016 року, № 53 від 01.11.2016 року, № 61 від 04.11.2016 року, № 63 від 07.11.2016 року.

17.11.2016 року між ТОВ "Форест Глейд" (Продавець) та ПП "Агрофірма "Зелений гай" (Покупец) був укладений договір №17/11Д (далі - Договір ). Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі "Товар", по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікації до нього які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 17.11.2016 до Договору, умови поставки товару - склад продавця. На виконання умов Договору, ПП "Агрофірма "Зелений гай" була придбана у ТОВ "Форест Глейд" хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 267,5 тон, вартістю 2 051 857, 68 грн., в т.ч. ПДВ 341 976, 28 грн.,

На підтвердження придбання у ТОВ "Форест Глейд" продукції позивачем були надані наступні документи: видаткові накладні від 10.01.2017 року № 1, від 12.01.2017 № 2, які зареєстровані у ЄРПН; на підтвердження повного розрахунок за придбаний товар надано копії платіжних доручень від 17.11.2016 року № 2213, від 21.11.2016 року № 2230, станом на 31.03.2017 кредиторська заборгованість за отриманий товар відсутня.

Умовами п. 1 Специфікації № 1 від 17.11.2016 року до Договору передбачена умова поставки товару - склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне) передавався на відповідальне зберігання Продавцю ТОВ "Форест Глейд" на час його знаходження на складі Продавця на підставі Договорів зберігання № 10/01/1 від 10.01.2017 року, № 12/01/1 від 12.01.2017 року, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від Продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_2, водій працівник підприємства ОСОБА_1), були надані товарно-транспортні накладні № 1/1 від 10.01.2017 року, 1/2 від 11.01.2017 року, № 1/3 від 12.01.2017 року, № 1/4 від 13.01.2017 року, № 1/5 від 16.01.2017 року, № 1/6 від 17.01.2017 року, № 1/7 від 18.01.2017 року, № 1/8 від 19.01.2017 року, № 1/9 від 20.01.2017 року, № 1/10 від 23.01.2017 року, № 1/11 від 24.01.2017 року, № 1/12 від 25.01.2017 року, № 1/13 від 26.01.2017 року, № 1/14 від 27.01.2017 року.

23.11.2016 року між ТОВ "Еко Фалькон Південь" (Продавець) та ПП "Агрофірма "Зелений гай" (Покупець) був укладений договір № 23/11Ф (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі "Товар", по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікацій до нього, які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 23.11.2016 до Договору, умови поставки товару - склад продавця.

Так, 24.11.2016 року між ТОВ "Еко Фалькон Південь" у якості Продавця та ПП "Агрофірма "Зелений гай" у якості Покупця був укладений договір № 24/11Ф (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі "Товар", по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікацій до нього які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 24.11.2016 до Договору, умови поставки товару - склад продавця.

Також, 23.11.2016 року між ТОВ "Еко Фалькон Південь" у якості Продавця та ПП "Агрофірма "Зелений гай" у якості Покупця був укладений Договір № 23/11-1 купівлі-продажу (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти й оплатити на умовах цього Договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, а саме насіння гібрида соняшника ЛГ 5550 (F1). Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець здійснює поставку товару на базисі EXW - склад Продавця (Інкотермс 2010).

На виконання умов вищевказаних Договорів, позивачем були придбані у ТОВ "Еко Фалькон Південь" за видатковими накладними від 23.11.2016 року № 4 та від 24.11.2016 року № 3 хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 302,5 тон та насіння гібрида соняшника ЛГ 5550 (F 1) у загальній кількості 120 мішків, всього на суму 2 990 715, 00 грн., в т.ч. ПДВ 498 452, 50 грн.

Виписані ТОВ "Еко Фалькон Південь" податкові накладні зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження повного розрахунок за придбаний товар відповідно до Договорів про переведення боргу № 20/03/1 від 20.03.2017 року та № 20/03/2 від 20.03.2017 року, позивач надав копії платіжних доручень від 21.11.2016 року № 146 та від 23.11.2016 року № 2249.

При цьому, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що в результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог станом на 31.03.2017 року дебіторська/кредиторська заборгованість між контрагентами ТОВ "Форест Глейд" (Первісний боржник), ТОВ "Еко Фалькон Південь" (Новий боржник) та ПП "Агрофірма "Зелений гай" відсутня.

Умовами п. 1 Специфікації № 1 від 23.11.2017 року до Договору 23/11Ф, Специфікації № 1 від 24.11.2017 року до Договору 24/11Ф та п. 3.1 Договору № 23/11-1 купівлі-продажу до Договору передбачена умова поставки товару - склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне та насіннєвий матеріал) передавався на відповідальне зберігання Продавцю ТОВ "Еко Фалькон Південь" на час його знаходження на складі Продавця на підставі Договорів зберігання № 23/11/1 від 23.11.2016 року, № 23/11/2 від 23.11.2016 року, № 24/11/1 від 24.11.2016 року, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від Продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_2, водій працівник підприємства ОСОБА_1), суду були надані товарно-транспортні накладні № 1/1 від 20.03.2017 року, 1/2 від 21.03.2017 року, № 1/3 від 22.03.2017 року, № 1/4 від 23.03.2017 року, № 2/1 від 24.03.2017 року, № 2/2 від 27.03.2017 року, № 2/3 від 28.03.2017 року, № 2/4 від 29.03.2017 року, № 2/5 від 30.03.2017 року, № 2/6 від 31.03.2017 року, № 2/7 від 03.04.2017 року, № 2/8 від 04.04.2017 року, № 2/9 від 05.04.2017 року, № 2/10 від 06.04.2017 року, № 3/1 від 07.04.2017 року.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними підприємствами, до матеріалів справи долучено журнал ордер по рахунку 631 (розрахунки із вітчизняними постачальниками) за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, які підтверджують відображення у бухгалтерському обліку ПП "Агрофірма "Зелений гай" отримання товару від постачальників ТОВ "Еко Фалькон Південь", ТОВ "Форест Глейд" та ТОВ "Террам" та здійснення розрахунку за даний товар.

Також позивачем до матеріалів справи долучено докази використання у господарській діяльності мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, лімітно-забірні картки, а саме: - Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за жовтень 2016 року до якого додаються Акти № 31/10-3, № 31/10-4 про використання за жовтень 2016 року № 10-1 та № 10-2;- Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за листопад 2016 року до якого додаються Акти № 30/11-7, № 30/11-8, за листопад 2016 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за грудень 2016 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за січень 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за лютий 2017 року до якого додаються Акт № 28/01-1 за лютий 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за березень 2017 року до якого додаються Акт № 31/03-1 за березень 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за квітень 2017 року до якого додаються Акти № 28/04-1, № 28/04-2, № 28/04-3 за квітень 2017 року та Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за травень 2017 року до якого додаються Акти № 31/05-1, № 31/05-2, № 31/05-3, № 31/05-4, про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, лімітно-забірні картки за травень 2017 року, Акт № 31/05-2 витрати на насіння і садивного матеріалу за травень 2017 року, лімітно-забірна картка за травень 2017 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті); придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем було включено податкові накладні до складу податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України. Будь-яких заперечень щодо складання, оформлення та реєстрації податкових накладних у контролюючого органу не виникло.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 даного закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Фактичне виконання господарських відносин із вказаними контрагентами оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення якими оформлені господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Посилання податкового органу на податкову інформацію є не коректним доказом, в силу того що автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства.

Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Саме з факту виконання (не виконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб'єкта господарювання.

Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду України є доктрина реальності господарської операції.

Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами, доречним є застосування доктрини "Ділова мета" (businesspurpose) та "Реальність господарської операції".

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Крім того, щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань, суд зазначає наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/послуг) на час здійснення господарської операції з придбання товару/послуг не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість/податку на прибуток у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає, що наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства актів виконаних робіт та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг).

Стосовно посилання відповідача на вироки судів щодо керівників ТОВ "Террам" та ТОВ "Форест Глейд", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у цих вироках не встановлено жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, або посилання на підроблені документи, не має вказівки на період коли відбувалося господарські операції з позивачем.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 року по справі №826/3498/15, від 05.06.2018 року по справі №805/649/15-а, від 02.10.2018 року по справі 826/6146/16.

З огляду на означене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Террам", ТОВ "Форест Глейд", та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року в адміністративній справі №0840/3037/18 за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Зелений гай"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року в адміністративній справі №0840/3037/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко