Ухвала

від 04.02.2019 по справі 826/7626/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 лютого 2019 року м. Київ№ 826/7626/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп

до Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп (далі по тексту - позивач, ТОВ Квадрус Груп ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення іпотеки, індексний номер 40775829 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що при винесенні державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області рішення про внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення арешту нерухомого майна, індексний номер 40775829 від 24 квітня 2018 року, порушено права та законні інтереси позивача. При цьому, позивач зазначив, що на час укладення 23 квітня 2018 року правочину про прийняття Товариства з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз до засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп та внесення до статутного капіталу позивача на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яким є нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м. та які розташовані у місті Києві по вулиці Воздвиженській, 58, у позивача була відсутня інформація про те, що даний об'єкт нерухомого майна обтяжений арештом, що стало підставою для укладення позивачем відносно вказаного об'єкта нерухомості ряду правочинів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 30 серпня 2018 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

У відповідному судовому засіданні судом, з урахуванням положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статі 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому, владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз було прийнято до засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп та внесено до статутного капіталу позивача, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 квітня 2018 року, нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58.

Таким чином, вказане майно, набуто позивачем у власність.

Згодом позивачу стало відомо про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису, яким припинено арешт об'єкта нерухомого майна, яким є нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58.

На час укладення правочину у позивача була відсутня інформація про те, що даний об'єкт нерухомого майна обтяжений арештом. Інформація про підстави припинення арештів в Державному реєстрі була відсутня та незважаючи на скасування запису, Товариство з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз значиться в Єдиному державному реєстрі боржників.

З наданих позивачем до позовної заяви документів вбачається, що державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем винесені рішення про припинення іпотеки та обтяжень, внесених відповідно до іпотечного договору.

Позивач вважає, що зазначені рішення є незаконними та підлягають скасуванню, в зв'язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Проте, заявлені позивачем вимоги є похідними від приватноправових відносин при вирішенні судом питання щодо неналежного виконання умов договору іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз , яке станом на 23 квітня 2018 року прийнято до засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп , а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 6, 10, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов кредитного та іпотечного договорів, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року по справі № 820/7173/16 (провадження № 11-613апп18); від 14 листопада 2018 року по справі № 815/5810/16 (провадження № 11-1007апп18); від 04 вересня 2018 року по справі № 907/574/16 (провадження № 12-87гс18); від 04 вересня 2018 року № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

Крім того, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії , заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі Коем та інші проти Бельгії , №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).

Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії , Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) .

Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію суд, встановлений законом : організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналізуючи викладені правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що спори, що виникають у зв'язку із реєстрацією майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, мають розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори за своїм характером є приватноправовими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги позивача є приватноправовим спором і стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних правовідносин, суд вважає, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Аналіз наведеного свідчить, що питання про розподіл судових витрат у разі закриття провадження у справі вирішується за заявою особи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Закрити провадження в адміністративній справі №826/7626/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп до Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення іпотеки, індексний номер 40775829, від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича.

2.Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду.

3. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко