Постанова

від 30.01.2019 по справі 0740/873/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3749/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 0740/873/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення - 19.10.2018 року, 09:38 год,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 23.10.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив зобов'язати Міжгірське об'єднане управління пенсійного фонду України Закарпатської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити йому пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27 липня 2018 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки він був безпосередньо зайнятий на лісозаготівлях - працював водієм автомобіля по вивезенню лісу, що підтверджується поданими ним документами, зокрема, записами в трудовій книжці, свідоцтвом про отримання водійських категорій Д / Е та посвідчення водія, довідкою №42 від 31 жовтня 2018 року ПАТ Воловецький лісокомбінат , яка підтверджує особливий характер роботи, виписками з районної газети, фотографії та ін. Крім того, позивач заявляв клопотання про допит свідків, разом з тим, вказане питання судом першої інстанції не вирішено. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що станом на день звернення з цим адміністративним позовом до суду позивач своїм правом на подання запропонованих документів не скористався, а отже у зв'язку з тим, що строк для надання таких не закінчився, уповноважений орган Пенсійного фонду України жодного рішення щодо заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2018 року не прийняв, оскільки позивач надав усі наявні в нього документи, в тому числі і оригінал трудової книжки, який і досі знаходиться у Міжгірському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Закарпатської області. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що відповідно до визначених законодавством повноважень, Головне управління здійснює повноваження з призначення (перерахунку) та виплати пенсій лише особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Таким чином, позивач не може бути пенсіонером Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки останнє не наділене повноваженнями щодо призначення пільгових пенсій. Уповноваженим органом для прийняття документів про призначення пенсії та прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії позивачу є Міжгірське об'єднане управління ПФУ в Закарпатській області. У спірних правовідносинах не вбачається неправомірності дій Головного управління Пенсійне фонду України в Закарпатській області, які б порушували права позивача, оскільки останнє не приймало жодних рішень щодо позивача. Крім того, звернуло увагу на те, що на момент звернення за призначенням пенсії рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу Міжгірським об'єднаним управлінням ПФУ в Закарпатській області не приймалось. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач - Міжгірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач (апелянт) - ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача (апелянта) і його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області з заявою довільної форми про призначення йому пенсії з 27 липня 2018 року у зв'язку з наявним стажем роботи на посаді водія лісовозу у Воловецькому лісокомбінаті (а.с.15).

Листом №27-С від 16 липня 2018 року Міжгірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повідомило позивача про те, що він звертався безпосередньо до Фонду із заявою від 20 квітня 2018 року та необхідними документами на розрахунок майбутньої пенсії. При попередньому розгляді трудової книжки та проведеної зустрічної перевірки розраховано стаж роботи який становить 34 роки 01 місяць 9 днів, на підставі зазначених документів визначити стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років можливості немає, оскільки посада водій автомобіля по вивезенню лісу у документах не передбачена. Крім того, у цьому листі Міжгірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області наголосило позивачу на тому, що за призначенням пенсії він не звертався та необхідні документи не надавав, право на призначення пенсії за вислугою років виникне у нього при досягнення 55 років та наданні відповідних документів, які підтверджують стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до ст.52 Закону України Про пенсійне забезпечення право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники і майстри, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 27 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі (а.а.23).

Листом №368/С-99-01 від 03 серпня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області проінформувало позивача про те, що згідно з попереднім підрахунком трудового стажу, відповідно до поданої заяви від 20 квітня 2018 року та долучених до неї документів, загальний стаж його роботи складає 34 роки 1 місяць 9 днів. Однак записи у трудовій книжці щодо посади водія автомобіля по вивезенню лісу відсутні. Тому з метою підтвердження пільгового характеру роботи у ПАТ Воловецький лісокомбінат проведено зустрічну перевірку щодо достовірності пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, якою встановлено прийняття заявника наказом від 28 липня 1981 року на посаду водія автомобіля ІІІ класу. Запису щодо переведення ОСОБА_1 на іншу посаду не виявлено. Таким чином, оскільки посада водія автомобілів по вивезенню лісу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 в документах не зазначена, то права на призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення у заявника немає (а.с. 24 - 25).

31 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років за формою, встановленою Постановою Правління Пенсійного фонду України, до якої долучив диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації) особи, документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, паспорт, трудову книжку, довідку про стаж (а.с.79).

При прийнятті цієї заяви посадовою особою головним спеціалістом Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області надано розписку-повідомлення про недостатність поданих документів для призначення пенсії та проінформовано, що ОСОБА_1 необхідно подати до 31 жовтня 2018 року документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.80).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що як на момент звернення за призначенням пенсії, так і на момент звернення позивача з позовною заявою, рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області не приймалось, тому право позивача на призначення пенсії на час розгляду цієї адміністративної справи Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області не порушене, позовна вимога щодо зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію за вислугу років є передчасною та задоволенню не підлягає. Крім того, у випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2018 року суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу. Також безпідставно заявлені позовні вимоги до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки таке в розумінні Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Закону України Про пенсійне забезпечення не уповноважене на розгляд питання про призначення пенсії позивачу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Підстави виникнення, порядок та умови реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, в тому числі, за вислугу років визначені Законом України Про пенсійне забезпечення .

Відповідно до ст.51 цього пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

У ст.80 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено порядок звернення за призначенням пенсії, а саме: заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у ст.81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Ст.44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії: заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що передумовою для прийняття органом Пенсійного фонду рішення про призначення пенсії або відмову у її призначенні є звернення особи з заявою, встановленої форми, та переліком документів до уповноваженого органу Пенсійного фонду, за результатами розгляду яких приймається відповідне рішення.

Форма відповідної заяви, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року №1566/11846.

Відповідно до п.1.7 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25 листопада 2005 року, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років за формою, встановленою Постановою Правління Пенсійного фонду України, до якої долучив диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації) особи, документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, паспорт, трудову книжку, довідку про стаж (а.с.79).

Відповідно до п. 4.1 Розділу IV Порядку орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання законодавчо вставного порядку приймання, оформлення і розгляд документів при призначенні пенсії, при прийнятті цієї заяви посадовою особою- головним спеціалістом Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області надано розписку-повідомлення про недостатність поданих документів для призначення пенсії та проінформовано, що ОСОБА_1 необхідно подати до 31 жовтня 2018 року документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з п. 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз.2 пп.3 п.4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що чинним законодавством визначений чіткий алгоритм дій щодо порядку призначення пенсії, зокрема, прийняттю рішення органом Пенсійного фонду передує певна процедура розгляду поданої заявником встановленої форми заяви, спрямована на перевірку правильності оформлення поданих документів та їх достатності. При цьому, законодавством надано право уповноваженому органу вимагати, в тому числі, від заявника дооформлення поданих при зверненні документів та подання додаткових відомостей, необхідних для прийняття вмотивованого рішення.

За результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган Пенсійного фонду України повинен прийняти одне з таких рішень: про призначення (перерахунок), або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті документів від ОСОБА_1 посадовою особою Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області встановлено недостатність поданих документів та запропоновано подати до 31 жовтня 2018 року документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, станом на день звернення з цим адміністративним позовом до суду - 16 серпня 2018 року та винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції - 19 жовтня 2018 року позивач своїм правом на подання запропонованих документів не скористався, тому оскільки строк для надання таких не закінчився, уповноважений орган Пенсійного фонду України жодного рішення щодо заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2018 року не прийняв, тобто така по суті розглянута не була.

При цьому, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вказав, що листи відповідачів №27-С від 16 липня 2018 року та №368/С-99-01 від 03 серпня 2018 року не є відмовою в призначенні пенсії позивачу в розумінні пенсійного законодавства, оскільки такі є відповідями в порядку Закону України Про звернення громадян на заяви позивача довільної форми від 20 квітня 2018 року та 10 липня 2018 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області не приймалось, то право позивача на призначення пенсії на час розгляду цієї адміністративної справи Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області не порушене, тому позовна вимога щодо зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію за вислугу років є передчасною та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів звертає увагу, що судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У свою чергу, відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення за призначенням пенсії рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу Міжгірським об'єднаним управлінням ПФУ в Закарпатській області не приймалось, таке рішення було відсутнє і на час постановлення оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні представник позивача надав колегії суддів лист Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №3158/03 від 01 листопада 2018 року, в якому зазначено, що відповідно до протоколу №5 від 01 листопада 2018 року Комісією для розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років.

Таким чином, колегія суддів вважає, що лише з цього моменту позивач вправі оскаржувати таке рішення Міжгірського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії, та відповідно просити зобов'язати останнє призначити йому пенсію.

При цьому, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, позивач не оскаржував у судовому порядку вказаний протокол про відмову у призначенні йому пенсії, як і не звертався до суду із позовом про визнання дій Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо розгляду цього питання протиправними.

Вказаний факт не заперечувався позивачем та його представником у судому засіданні, доказів, які б стверджували протилежне не надано, а судом таких не здобуто.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність позовних вимог в цій частині.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказав, на те, що заявлення позовних вимог до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є безпідставним, оскільки відповідно до визначених законодавством повноважень, Головне управління здійснює повноваження з призначення (перерахунку) та виплати пенсій лише особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Таким чином, позивач не може бути пенсіонером Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки останнє не наділене повноваженнями щодо призначення пільгових пенсій.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2018 року, суд втрутиться у дискреційні повноваження Пенсійного фонду на прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів також вважає таким, що не впливає на правильність вирішення справи покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не заслухано в порядку дослідження доказів показання свідків, які підтверджують, на думку позивача, факт його роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію, оскільки таке клопотання було передчасним з огляду на відсутність самого рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії на час заявлення такого клопотання та розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність та безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 0740/873/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 року.