Постанова

від 31.01.2019 по справі 826/10191/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10191/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Лубяниченка В. О., Хомишина М. А., представника відповідача Івах Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 14 годин 39 хвилин, дата складання повного тексту: 20 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Сантехснаб до Головного управління ДФС у м Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

ПП Сантехснаб звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00005671402 та № 00005681402 від 15.05.2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з огляду на численну практику ВАС України та ВС України доводи по відсутність у контрагентів позивача можливості здійснювати господарську діяльність є підставою для встановлення факту відсутності реальності господарських операцій.

Також окремо апелянт звернув увагу на те, що засновник, директор та бухгалтер ТОВ Домус Альянс громадянин Особа 3 в рамках кримінального провадження під час допиту в якості свідка повністю заперечив свою причетність до вказаного товариства.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 29.01.2019 р. за вх № 3139, в якому позивач наголошує, що судом першої інстанції витребовувались у відповідача: докази на підтвердження доводів про відсутність у контрагентів позивача джерела походження товарів, відсутність фактів постачання товарів; протоколи допитів свідків; вироки.

Оскільки витребувані докази відповідачем надані не були, позивач вважає безпідставним встановлення факту відсутності реальності господарських операцій через існування в ЄДРСР ухвал слідчих суддів, постановлених в ході кримінальних проваджень відносно посадових осіб товариств, що фігурують в акті перевірки у ІІ, ІІІ ланцюгу постачання, не маючи жодного відношення до позивача.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2018 року № 275/26-15-14-02-02/36940243.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення суб'єктом перевірки :

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПП Сантехснаб податку на додану вартість на загальну суму 332101, 00 грн.;

- п. п. 14.1.13, п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, в результаті чого встановлено заниження ПП Сантехснаб податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року на загальну суму 875856, 00 грн.;

- п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в частині ненадання звітності (дод Р1 за період 2015 - 2017 р.р.).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00005671402 від 15.05.2018 р. про донарахування 875856, 00 грн. податку на прибуток та застосування 34816, 00 грн. штрафних санкцій;

- № 00005681402 від 15.05.2018 р. про донарахування 332101, 00 грн. податку на додану вартість та застосування 83026, 00 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем було занижено об'єкт оподаткування за рахунок формально відображених у первинній документації господарських взаємовідносин з ТОВ Українська Сантехнічна Компанія (код ЄДРПОУ 39412445), ПАТ Менеджмент Груп (код ЄДРПОУ 32042675), ТОВ НПЛ Ком (код ЄДРПОУ 39729391), ТОВ Домус Альянс (код ЄДРПОУ 39815354), ТОВ Вітара-Груп (код ЄДРПОУ 40526149), ТОВ Канремторг (код ЄДРПОУ 39915974), ТОВ Ісіда-Груп (код ЄДРПОУ 39520175) та ТОВ Ідеал-Інвест (код ЄДРПОУ 39421863).

Дослідивши акт перевірки, колегією суддів було встановлено, що порушення вимог податкового законодавства встановлено відповідачем виходячи з однакових обставин, що становлять спільний предмет доказування:

1) позивачем придбано сантехнічні вироби у контрагентів, контрагенти яких не відобразили у своїй податковій звітності попереднє придбання реалізованих товарів у своїх контрагентів (друга ланка ланцюга постачання), або позивачем придбано сантехнічні вироби у контрагентів, які відобразили у своїй податковій звітності попереднє придбання реалізованих товарів, так само як і їх контрагенти, однак, таке відображення не відбулося з боку попередніх власників товарів (третя ланка ланцюга постачання);

2) в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні ухвали судів, мотивувальна частина яких містить як вказівки на фіктивність безпосередньо контрагентів позивача (зокрема, ТОВ Домус Альянс ), чи вказівки на фіктивність контрагентів контрагента позивача (зокрема, контрагентів ТОВ Українська Сантехнічна Компанія ), так і твердження, що певні юридичні особи за допомогою контрагентів позивача надавали допомогу товариствам реального сектору економіки в уникненні оподаткування.

Дані обставини становлять предмет доказування у даній справі та підлягають оцінці судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, при дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена наявність первинної документації, дослідженої та оціненої судом першої інстанції.

Так на підтвердження реальності господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, договори позивача з контрагентами (крім ТОВ Ісіда-Груп ), платіжні доручення, банківські виписки, подорожні листи, договори на реалізацію придбаних товарів, докази, що підтверджують оренду складу та наявність транспортних засобів тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Наявність вказаних документів, що були також перевірені відповідачем під час перевірки, та їх відповідність вимогам до первинної документації сторонами по справі не заперечується, а тому їх зміст на предмет суми обороту та відсутності дефектності доказуванню не підлягає.

В той же час, зазначення в акті перевірки та апеляційній скарзі директора ТОВ Домус Альянс як Особу 3 не дає можливості колегії суддів самостійно встановити відповідність вказаної особи підписанту первинної документації по взаємовідносинам із позивачем в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України.

Однак, дослідивши доводи про заперечення певним свідком своєї причетності до господарської діяльності ТОВ Домус Альянс , колегія суддів вважає за необхідне спростувати вказаний аргумент апеляційної скарги наступним.

У розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах даної справи відповідач, фактично, ставить під сумнів добросовісність позивача в частині обізнаності з можливим вчиненням податкового правопорушення його контрагента.

Податкове ж порушення з боку самого позивача, на думку колегії суддів, може мати два аспекти, перший з яких може полягати у порушенні правил оформлення первинної документації без ведення господарської діяльності, другий - у такому ж порушенні, але з її реальним існуванням.

В свою чергу, у справі № 804/15563/15 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб'єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України.

Застосовуючи такий правовий висновок, колегія суддів зауважує, що в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач повинен був надати докази саме формальності реалізації господарських взаємовідносин, використавши в якості підґрунтя для такого висновку інформацію про результати допиту певного свідка, однак, довівши в подальшому відсутність саме руху придбаної позивачем продукції.

Проте, зазначаючи в акті перевірки відомості про допит певної особи в якості свідка, відповідач обмежився вказаним доводом і навіть на виконання вимог ухвали суду першої інстанції доказів не надав.

Вказане позбавляє колегію суддів на стадії апеляційного розгляду дійти в цій частині висновку, протилежного за змістом тому, що був висловлений судом першої інстанці.

Щодо доводів відповідача про наявність в ЄДРСР певних процесуальних ухвал місцевих загальних судів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відтак вказаною нормою встановлюється, в тому числі, і презумпція добросовісності платника податків.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оскаржуючи рішення відповідача, позивач надав належні, достатні, повні та допустимі докази реальності господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Заперечуючи ці докази, відповідач, в свою чергу, жодним чином не спростував їх достовірність.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року ) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Сантехснаб до Головного управління ДФС у м Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 04.02.2019 р.)