Рішення

від 23.01.2019 по справі 916/2351/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2351/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

За позовом: Акціонерного товариства ПроКредит Банк ;

до відповідача: ОСОБА_1 фірми МІМ ;

про стягнення;

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 28.09.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ПроКредит Банк звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 фірми МІМ , в якому просить господарський суд: про стягнення 1358950,12грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2018р. позовну заяву Публічного Акціонерного товариства ПроКредит Банк прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2351/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2351/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2019р. о 13:45 год.

Відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників до судових засідань, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Поштову кореспонденцію відповідач не отримав, про що свідчать поштові повідомлення, які повернені до господарського суду Одеської області за терміном зберігання.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, приймаючи до увагу належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини:

19.08.2009р. між Публічним акціонерним товариством ПроКредит Банк (далі - позивач, ПАТ ПроКредит Банк , Кредитор) та ОСОБА_1 фірмою МІМ (далі - відповідач, Позичальник) було укладено Рамкову угоду № FW401.322 (далі - Рамкова угода), відповідно до умов якої позивач на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та кредитними Договорами.

23.09.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання овердрафту№401.43971/FW/401.322 (далі - Кредитний договір) , згідно якого відповідачу було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 990000 грн., процентна ставка - 24% річних, строк -12 місяців.

В підтвердження видачі кредиту позивачем до позову додано виписку з рахунку відповідача.

Відповідно до п.7.8 Рамкової угоди Сторони погодились, що належним та достатнім доказом наявності, безмірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора з розрахунком заборгованості .

Умовами Рамкової угоди (п.8.2.1) передбачено, що Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Водночас умовами Рамкової угоди (п.8.6. та п. 8.7.) передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому ОСОБА_3, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Згідно умов Кредитних договорів (п.2.1 та 9.2.2) відповідач, як позичальник зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку визначеному Кредитними договорами.

Керуючись вказаними положеннями договору, позивач надіслав відповідачу ОСОБА_3 про повне дострокове погашення кредиту, яка була отримана відповідачем.

Умовами Кредитного договору (п.8.4.) передбачено, що Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення ОСОБА_3.

Як зазначає Акціонерне товариство ПроКредит Банк , відповідач, порушив умови Кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, в наслідок чого утворилась заборгованість, що спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області з позовом, в рамках провадження у даній справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що взявши на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів ОСОБА_1 фірма МІМ повинна виконати їх у строк визначений договором, проте, в порушення умов договорів та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті не виконав.

Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство ПроКредит Банк , в повному обсязі виконало умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме, випискою по рахунку ОСОБА_1 фірми МІМ та меморіальним ордером від 25.09.2013р.

Дослідивши матеріали справи та доданий до позову розрахунок позивача, суд вважає вимоги позивача про стягнення 1358950,12 грн. заборгованості, з яких: 733201,75 грн. - капітал, 625748,37грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань по кредитним договорам розмір заборгованості ОСОБА_1 фірми МІМ складає 1358950,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства ПроКредит Банк підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства ПроКредит Банк до відповідача ОСОБА_1 фірми МІМ - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 фірми МІМ (ЄДРПОУ: 20341909; вул.Желябова,1, ОСОБА_2, Одеська область, 65033) на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ: 21677333; пр.Перемоги,107 А , Київ 115, 03115) 1358950,12грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 20384,25грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 лютого 2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова