Рішення

від 30.01.2019 по справі 911/2688/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2688/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРАОН БІЛД"

про стягнення попередньої оплати в сумі 561 671,41 грн. та збитків у сумі 245 000,00 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.12.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРАОН БІЛД" (далі - відповідач) про стягнення попередньої оплати в сумі 561 671,41 грн. та збитків у сумі 245 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем обов`язку щодо повернення попередньої оплати, відповідно до умов договору підряду №30 від 27.04.2018 року.

Так, відповідач зобов'язувався виконати роботи на об'єкті будівництва "Житлове та культурно - побутове будівництво на вулиці Метрологічна у Голосіївському районі міста Києва" (далі - роботи), а позивач зобов'язувався роботи прийняти та оплатити.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 2 070 000,00 грн., проте відповідач роботи виконав частково.

У зв'язку із розірванням договору в односторонньому порядку, позивач звернувся до відповідача з листом про повернення суми невикористаної попередньої оплати в розмірі 561 671,41 грн., однак відповідач попередню оплату не повернув.

Також, позивач послався на те, що відповідач порушив умови договору та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим спричинив збитки позивачу на суму 245 000,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 561 671,41 грн. суми попередньої оплати та збитки в сумі 245 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 16 січня 2019 року.

16 січня 2019 року представник позивача в судовому засіданні просила суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 561 671,41 грн. та збитки в сумі 245 000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 30 січня 2019 року.

30 січня 2019 року представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

27 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРАОН БІЛД"(далі - відповідач) був укладений договір підряду №30 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався виконати за завданням позивача будівельні роботи, а позивач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором та завданням позивача відповідач зобов'язується на свій ризик, власними силами в установлений цим договором строк виконати на об'єкті роботи згідно Проектної (робочої) документації та/або будівельних норм та правил, вимог законодавства, а позивач зобов'язується надати відповідачу будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені роботи, сплатити відповідачу вартість належним чином виконаних та прийнятих відповідачем робіт та використаних відповідачем на виконання робіт матеріалів, за виключенням матеріалів наданих позивачем згідно умов цього договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що склад, об'єми та вартість робіт, вид, кількість, характеристики та вартість матеріалів, обладнання, необхідних для виконання робіт та інші додаткові умови визначаються сторонами у кошторисі та договірній ціні, що є додатками до цього договору (надалі - додатки).

Згідно з п. 2.4 договору, сторони домовились, що комплекс робіт за цим договором повинен бути виконаний відповідачем належним чином і в повному обсязі, згідно умов цього договору та законодавства України, а роботи - передані позивачу в порядку, передбаченому цим договором.

Позивач, в свою чергу, здійснює оплату належним чином виконаних та прийнятих робіт за договірною ціною, передбаченою цим договором та/або додатками до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, початок та строки виконання робіт визначаються домовленостями сторін, а саме:

Початок робіт - відповідач зобов'язаний розпочати роботи протягом трьох днів з дати сплати позивачем суми авансу згідно з п. 3.4.2 цього договору.

Закінчення виконання робіт - відповідач зобов'язаний виконати та передати позивачу весь комплекс робіт за цим договором протягом 100 (сто) календарних днів з дати сплати позивачем суми авансу згідно п. 3.4.2 цього договору.

Пунктом 12.2 договору встановлено, що позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши відповідача за 10 (десять) календарних днів, і договір вважається розірваним з одинадцятого дня з дати отримання відповідачем від позивача відповідного повідомлення про розірвання даного договору, у випадку, зокрема, прострочення з вини відповідача строків початку робіт, закінчення робіт або будь - якого етапу робіт на строк більше 20 (двадцяти) календарних днів, або якщо роботи ведуться настільки повільно, що їх завершення у встановлений строк стає неможливим (п. 12.2.4 договору).

Згідно з п. 12.5 договору, при цьому відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від позивача відповідного повідомлення про розірвання цього договору повернути позивачу отриману за цим договором Проектну (робочу) документацію, надати технічну документацію на фактично виконані роботи, сертифікати на обладнання та матеріали, які були використані при виконанні робіт, а також повернути позивачу авансовий платіж та всі інші сплачені позивачем грошові кошти (в тому числі і ті, які надані субпідряднику для закупівлі матеріалів, інструментів, обладнання), крім вартості фактично виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт.

Якщо відповідач порушив передбачений цим пунктом договору строк надання документації та/або повернення грошових коштів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Відповідно до п. 9.13 договору, відповідач несе договірну відповідальність перед позивачем за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних (в т. ч. розрахунків коригувань) за господарськими операціями, що здійснюються на підставі цього договору. Для цілей цього пункту "податкова накладна" означає податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної.

Відповідач зобов'язаний належним чином скласти на надати позивачу податкову накладну в електронному вигляді та зареєструвати податкову накладну згідно вимог Податкового кодексу України.

В разі якщо позивач втрачає право на податковий кредит за податковою накладною, що оформлена неналежним чином або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог Податкового кодексу України (ПКУ) з вини відповідача, останній зобов'язаний, на письмову вимогу позивача, відшкодувати позивачу збитки в сумі податкового кредиту за такою податковою накладною, та, крім того, суму штрафних санкцій, що підлягають застосуванню податковими органами до позивача через використання такої податкової накладної. При цьому позивач має право утримати з наступних платежів на користь відповідача суму грошових коштів, що дорівнює сумі втраченого права на податковий кредит та штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним була перерахована відповідачу попередня оплата у сумі 2 070 000,00 грн., проте відповідачем виконано роботи на загальну суму 1 508 328,59 грн.

У зв'язку з тим, що договір було розірвано, у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу суми невикористаної попередньої оплати.

Крім цього, позивач послався на те, що відповідач порушив умови договору та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим спричинив збитки позивачу на суму 245 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимоги №293 від 27.09.2018 року та №298 від 27.09.2018 року, в яких просив відповідача повернути суму невикористаної попередньої оплати та сплатити збитки за втрачене позивачем право на податковий кредит у розмірі 245 000,00 грн.

Відповідач на вищевказані вимоги відповідей не надав, суми невикористаної попередньої оплати та збитків не сплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 561 671,41 грн. суми попередньої оплати та збитки в сумі 245 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 27 квітня 2018 року був укладений договір підряду №30, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався виконати будівельні роботи, а позивач зобов'язувався виконані роботи прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором та завданням позивача відповідач зобов'язується на свій ризик, власними силами в установлений цим договором строк виконати на об'єкті роботи згідно Проектної (робочої) документації та/або будівельних норм та правил, вимог законодавства, а позивач зобов'язується надати відповідачу будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені роботи, сплатити відповідачу вартість належним чином виконаних та прийнятих відповідачем робіт та використаних відповідачем на виконання робіт матеріалів, за виключенням матеріалів наданих позивачем згідно умов цього договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що склад, об'єми та вартість робіт, вид, кількість, характеристики та вартість матеріалів, обладнання, необхідних для виконання робіт та інші додаткові умови визначаються сторонами у кошторисі та договірній ціні, що є додатками до цього договору (надалі - додатки).

Згідно з п. 2.4 договору, сторони домовились, що комплекс робіт за цим договором повинен бути виконаний відповідачем належним чином і в повному обсязі, згідно умов цього договору та законодавства України, а роботи - передані позивачу в порядку, передбаченому цим договором.

Позивач, в свою чергу, здійснює оплату належним чином виконаних та прийнятих робіт за договірною ціною, передбаченою цим договором та/або додатками до цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість цього договору визначається виходячи з вартості виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт за цінами, визначеними на підставі договірної ціни з кошторисом (додаток №1 до цього договору).

Згідно з п. 3.2 договору, договірна ціна (вартість робіт) за цим договором складає - 3 604 361,39 грн. (три мільйони шістсот чотири тисячі триста шістдесят одна гривня 39 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 600 726,90 грн. (шістсот тисяч сімсот двадцять шість гривень 90 коп.), складена на підставі Проектної (робочої) документації або дефективних актів, є твердою та може бути змінена лише за взаємною письмовою згодою сторін у випадках, передбачених цим договором, що повинно бути оформлено відповідними додатковими угодами до цього договору, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, якщо інше не встановлено в даному договорі чи додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 3.4.1 договору, оплата за цим договором проводиться в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що зазначений в реквізитах цього договору, якщо інше не передбачене сторонами.

Пунктом 3.4.2 договору передбачено, що після підписання цього договору позивач перераховує відповідачу аванс на придбання матеріалів у розмірі 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з п. 3.4.3 договору, оплата фактично виконаних робіт, передбачених цим договором здійснюється позивачем, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання позивачем акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), за вирахуванням сум сплаченого авансу та/або інших сум, що підлягають сплаті відповідачем згідно цього договору та за умови надання відповідачем всієї виконавчої документації, сертифікатів тощо на виконані відповідачем роботи, сертифікатів якості тощо на продукцію, матеріали, які використовувались відповідачем під час виконання робіт згідно п. 8.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, початок та строки виконання робіт визначаються домовленостями сторін, а саме:

Початок робіт - відповідач зобов'язаний розпочати роботи протягом трьох днів з дати сплати позивачем суми авансу згідно з п. 3.4.2 цього договору.

Закінчення виконання робіт - відповідач зобов'язаний виконати та передати позивачу весь комплекс робіт за цим договором протягом 100 (сто) календарних днів з дати сплати позивачем суми авансу згідно п. 3.4.2 цього договору.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 2 070 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5502 від 14.05.2018 року на суму 300 000,00 грн., №5736 від 18.05.2018 року на суму 300 000,00 грн., №364 від 30.05.2018 року на суму 200 000,00 грн., №21 від 15.06.2018 року на суму 200 000,00 грн., №6782 від 20.06.2018 року на суму 100 000,00 грн., №7033 від 27.06.2018 року на суму 200 000,00 грн., №7409 від 06.07.2018 року на суму 200 000,00 грн., №7628 від 18.07.2018 року на суму 50 000,00 грн., №238 від 19.07.2018 року на суму 100 000,00 грн., №7707 від 23.07.2018 року на суму 100 000,00 грн., №329 від 26.07.2018 року на суму 120 000,00 грн., №7798 від 30.07.2018 року на суму 100 000,00 грн., №7901 від 06.08.2018 року на суму 100 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав будівельні роботи частково, на загальну суму 1 508 328,59 грн., що підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року на суму 1 508 328,59 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 1 508 328,59 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 12.2 договору встановлено, що позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши відповідача за 10 (десять) календарних днів, і договір вважається розірваним з одинадцятого дня з дати отримання відповідачем від позивача відповідного повідомлення про розірвання даного договору, у випадку, зокрема, прострочення з вини відповідача строків початку робіт, закінчення робіт або будь - якого етапу робіт на строк більше 20 (двадцяти) календарних днів, або якщо роботи ведуться настільки повільно, що їх завершення у встановлений строк стає неможливим (п. 12.2.4 договору).

У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору та не виконав роботи у визначений договором строк, позивач направив на адресу відповідача повідомлення №11/03 від 11 вересня 2018 року про розірвання договору підряду №30 від 27 квітня 2018 року.

Згідно з п. 12.5 договору, при цьому відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від позивача відповідного повідомлення про розірвання цього договору повернути позивачу отриману за цим договором Проектну (робочу) документацію, надати технічну документацію на фактично виконані роботи, сертифікати на обладнання та матеріали, які були використані при виконанні робіт, а також повернути позивачу авансовий платіж та всі інші сплачені позивачем грошові кошти (в тому числі і ті, які надані субпідряднику для закупівлі матеріалів, інструментів, обладнання), крім вартості фактично виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт.

Якщо відповідач порушив передбачений цим пунктом договору строк надання документації та/або повернення грошових коштів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Судом встановлено, що відповідач не виконав роботи в строк, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим договір підряду №30 від 27 квітня 2018 року було розірвано в односторонньому порядку, проте суми невикористаної попередньої оплати в розмірі 561 671,41 грн. відповідач позивачу не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б повернення суми невикористаної попередньої оплати, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми невикористаної попередньої оплати в розмірі 561 671,41 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 245 000,00 грн.

Як уже зазначалось, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 2 070 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 345 000,00 грн.).

Згідно з п. 9.13 договору, відповідач несе договірну відповідальність перед позивачем за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних (в т. ч. розрахунків коригувань) за господарськими операціями, що здійснюються на підставі цього договору. Для цілей цього пункту "податкова накладна" означає податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної.

Відповідач зобов'язаний належним чином скласти на надати позивачу податкову накладну в електронному вигляді та зареєструвати податкову накладну згідно вимог Податкового кодексу України.

В разі якщо позивач втрачає право на податковий кредит за податковою накладною, що оформлена неналежним чином або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог Податкового кодексу України (ПКУ) з вини відповідача, останній зобов'язаний, на письмову вимогу позивача, відшкодувати позивачу збитки в сумі податкового кредиту за такою податковою накладною, та, крім того, суму штрафних санкцій, що підлягають застосуванню податковими органами до позивача через використання такої податкової накладної. При цьому позивач має право утримати з наступних платежів на користь відповідача суму грошових коштів, що дорівнює сумі втраченого права на податковий кредит та штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 245 000,00 грн., складені за наслідком господарських операцій з позивачем, відповідно до умов договору підряду №30 від 27.04.2018 року, що призвело до позбавлення позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту та завдало додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача.

Так, у цьому випадку, наявні всі елементи правопорушення, наслідком чого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Так, обов'язком позивача є не лише доведення розміру збитків завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем свого обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності встановлених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що відповідачем не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до порушення договірних зобов'язань відповідачем, а вина відповідача полягає у порушенні ним вимог податкового законодавства. Причинний зв'язок між порушенням та шкодою у цьому випадку полягає в тому, що позивач, внаслідок бездіяльності відповідача, був позбавлений права на отримання податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого у складі суми за оплату будівельних робіт.

Документів, що підтверджували б оплату відповідачем збитків, суду не надано.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 245 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 614, ч. ч. 1, 2 ст. 623, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 875, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРАОН БІЛД" про стягнення попередньої оплати в сумі 561 671,41 грн. та збитків у сумі 245 000,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРАОН БІЛД" (08520, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Борова, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 41671367) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" (03148, місто Київ, вулиця Петра Курінного, будинок 2-А, ідентифікаційний код 35508002) 561 671,41 грн. (п'ятсот шістдесят одну тисячу шістсот сімдесят одну грн. 41 коп.) попередньої оплати; 245 000,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч грн. 00 коп.) збитків; 12 100,07 грн. (дванадцять тисяч сто грн. 07 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя С. Грабець