Рішення

від 25.01.2019 по справі 922/2488/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2488/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл", м.Київ, до 1) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків , 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків, про стягнення 7499302,27 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 28.08.2018);

1-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 23983/9/20-40-10-04-02 від 02.10.2018);

2-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 13-18/6-36 від 02.01.2019);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвилл", м.Київ, 07.09.2018 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві, та Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету на користь позивача збитків в сумі 5124125,85 грн., які позивач зазнав у зв'язку з анулюванням статусу платника ПДВ, інфляційних втрат у розмірі 1903055,42 грн., 3% річних у розмірі 472121,00 грн. (всього - 7499302,27 грн.), заподіяних внаслідок неправомірних дій органу державної влади - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі в місті Харкові Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у позовній заяві підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є порушенням п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2488/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.10.2018, 1-й відповідач, Центральна ОДПІ ГУ ДВС у Харківській області, проти позову заперечував, посилаючись на те, що дану позовну вимогу заявлено позивачем у порядку господарського судочинства безпідставно, тому що до правовідносин, що виникли в межах розгляду даної справи, мають застосовуватися положення Кодексу адміністративного судочинства України.

19.10.2018 до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на позовну заяву, в якому 2-й відповідач проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем нанесення йому матеріальної шкоди органом податкової служби. Крім того, 2-й відповідач зазначив, що ДКСУ не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим вимога про стягнення індексу інфляції та 3% річних є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

01.11.2018 Державною казначейською службою України було подано до суду клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України.

06.11.2018 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та заміну неналежного відповідача по справі, в якій позивач виклав вимоги позовної заяви в наступній редакції: "1. Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області завдану шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Гринвилл", внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 7499302,27 грн. 2. Судові витрати покласти на Головне управління ДФС у Харківській області."

Позивач також просив замінити Центральну об'єднану державну податкову інспекцію міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДФС у Харківській області, як правонаступника, на підставі Постанови від 28.03.2018 № 296; вимоги до Державної казначейської служби України та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві вважати такими, що заявлені помилково та вважати помилковим залучення Державної казначейської служби України та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві у якості відповідачів, як неналежних відповідачів.

Свою заяву позивач обґрунтував відсутністю вимог до Державної казначейської служби України і ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві та припиненням Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" про уточнення позовних вимог було прийнято судом; задоволено заяву позивача в частині заміни неналежного відповідача - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДФС у Харківській області; визнано неналежними відповідачами у справі Державну казначейську службу України та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, у зв'язку з помилковим їх залученням позивачем.

Всі раніше подані заяви та клопотання первісних (неналежних) відповідачів у справі, були залишені судом без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів - по 24.12.2018.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 05.12.2018, представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 922/2488/18, у зв'язку з тим, що даний спір виник не з господарських правовідносин, зводиться до дотримання відповідачем податкового законодавства, а тому не відноситься до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2018 у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про закриття провадження у справі № 922/2488/18 було відмовлено.

10.12.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області були надані до суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування заперечень проти позову, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що позивач, як платник податків, не поніс жодних збитків внаслідок вчинених дій; між позивачем та відповідачем не відбувалось жодних господарських правовідносин; жодних прострочень виконань грошових зобов'язань щодо даного підприємства ГУ ДФС у Харківській області не здійснювало.

11.12.2018 позивачем було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Своє клопотання позивач обґрунтовував практикою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, зважаючи на яку до справи про відшкодування шкоди, завданої представниками державних органів або самими державними органами, необхідно залучати Державну казначейську службу України або її територіальні органи.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" про залучення до участі у справі співвідповідача було задоволено; до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2018 були залишені без розгляду клопотання представника Державної казначейської служби України ОСОБА_4 про направлення справи № 922/2488/18 за підсудністю до Господарського суду міста Києва та заяву представника Державної казначейської служби України ОСОБА_4 про врахування відзиву ДКСУ від 18.10.2018, що міститься в матеріалах справи, при винесенні рішення у справі № 922/2488/18 у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 відповідних повноважень представника сторони у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2527/18 було закрито; справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечувала повністю.

Представник 2-го відповідача залишив питання щодо розгляду справи по суті на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

30.01.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (на теперішній час Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) були зареєстровані дані про взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" як платника ПДВ з індивідуальним податковим номером 396106926590.

11.02.2015 на ім'я ТОВ "Гринвилл" в системі електронного адміністрування ПДВ було відкрито рахунок № 37511000238835.

Позивач в ході господарської діяльності отримував товар, внаслідок чого на його рахунку в системі електронного адміністрування (СЕА) була накопичена сума в розмірі 5124125,85 грн.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві № 15/11 від 10.08.2015 току за вих. № 1041/26-59-11-07-08/78 від 10.08.2015р. було анульовано реєстрацію позивача, TOB "Гринвилл" як платника ПДВ.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Внаслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ TOB "Гринвилл" було позбавлене статусу платника ПДВ та втратило право на використання у назначений законом спосіб суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 5124125,85 грн., за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже у зв'язку із анулюванням статусу платника ПДВ, позивач був позбавлений права на використання цих коштів на рахунку в СЕА, що змусило його звернутися з позовом до адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 820/499/16, яка набрала законної сили 23.06.2017, було визнано протиправним та скасовано з дати вчинення, внесений Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району запису № 10741440006052798 запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698); визнано протиправним та скасовано з дати прийняття рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві № 15/11 від 10.08.2015 за вих. № 1041/25-59-11-07-08/78 від 10.08.2015 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платника податку на додану вартість; зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області вчинити дії по усуненню юридичних наслідків, спричинених прийняттям Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 15/11 від 10.08.2015 за вих. № 1041/25-59-11-07-08/78 від 10.08.2015 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платника податку на додану вартість, а саме: поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платника податку на додану вартість; укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платником податку на додану вартість договір про визнання електронних документів; ініціювати процедуру відкриття на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платника податку на додану вартість в органах державної казначейської служби України рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; забезпечити реалізацію права Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвил" (код ЄДРПОУ - 39610698) як платника податку на додану вартість на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виданих (виписаних, складених) Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ - 39610698) податкових накладних на суму податку на додану вартість у розмірі 5124125,85 грн. Також було зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвілл" (код ЄДРПОУ 39610698, індивідуальний податковий номер 396106926590) від 01.03.2015 з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7564494,14 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ "Гринвилл" (код ЄДРПОУ 39610698); зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надати інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ 39610698) Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити належним чином позивача у строк, передбачений законодавством;

Крім того, Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було зобов'язано відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвилл" (код ЄДРПОУ 39610698) щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7564494,14 грн., відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних, а саме: № 31022 на суму 1393499 грн. (в т. ч. ПДВ 232249,83 грн.); № 31088 на суму 641202,72 грн. (в т.ч. ПДВ 106867,12 грн.), № 31079 на суму 463251,06 грн. (в т.ч. ПДВ 77208,51 грн.), № 31083 на суму 200536,71 грн. (в т. ч. ПДВ 33422,78 грн.), № 31016 на суму 176799,78 грн. (в т. ч. ПДВ 29466,63 грн.), № 31015 на суму 197826,22 грн. (в т. ч. ПДВ 32971,04 грн.), № 1031 на суму 1125072 грн. (в т. ч. ПДВ 187512 грн.), № 3171024 на суму 493194 грн. (в т. ч. ПДВ 82199 грн.), № 310028 на суму 2417516 грн. (в т. ч. ПДВ 402919,33 грн.), № 271 на суму 877005 грн. (в т.ч. ПДВ 146167,5 грн.), № 31098 на суму 2289868,42 грн. (в т.ч. ПДВ 381644,74 грн.), № 1975 на суму 1616070 грн. (в т. ч. ПДВ 269345 грн.), № 31041 на суму 264535,19 грн. (в т.ч. ПДВ 44089,2 грн.), № 13 на суму 321451,6 грн. (в т.ч. ПДВ 53575,27 грн.), № 328 на суму 1045897 грн. (в т. ч. ПДВ 174316,17 грн.), № 31052 на суму 823129,08 грн. (в т.ч. ПДВ 137188,18 грн.), № 1245 на суму 517796,73 грн. (в т. ч ПДВ 86299,45 грн.), № 1244 на суму 599709.72 грн. (в т. ч. ПДВ 99951,62 грн.), № 1503068 на суму 1097381 грн. (в т. ч. ПДВ 182896.83 грн.), № 565 на суму 543086 грн. (в т. ч. ПДВ 90514,33 грн.), № 4518 на суму 608263.97 грн. (в т. ч. ПДВ 101377,33 грн.), № 31032 на суму 660365,02 грн. (в т. ч. ПДВ 110060,84 грн.), № 122 на суму 875152 грн. (в т. ч. ПДВ 145858,67 грн.), № 31070 на суму 1192288 грн. (в т. ч. ПДВ 198714,67 грн.), № 7 на суму 1749871,05 грн. (в т.ч. ПДВ 291645,17 грн.), № 31056 на суму 1733451 грн. (в т. ч. ПДВ 288908,5 грн.), № 31117 на суму 2585602,01 грн. (в т. ч. ПДВ 430933,67 грн.), № 31019 на суму 925594 грн. (в т. ч. ПДВ 154265,67 грн.), № 31017 на суму 928775 грн. (в т. ч. ПДВ 154795,83 грн.), № 31024 на суму 442762 грн. (в т.ч. ПДВ 73793,67 грн.), № 31022 на суму 241574,15 грн. (в т. ч. ПДВ 40262,36 грн.), № 928 на суму 567114 грн. (в т. ч. ПДВ 94519 грн.), № 31080 на суму 721176,52 грн. (в т. ч. ПДВ 120196,09 грн.), № 1010 на суму 1339536 грн. (в т.ч. ПДВ 223256 грн.), № 543 на суму 62353,5 грн. (в т. ч. ПДВ 10392,25 грн.), № 542 на суму 258976,5 грн. (в т. ч. ПДВ 43162,75 грн.), № 31087 на суму 709881,94 грн. (в т. ч. ПДВ 118313,66 грн.), № 330 на суму 385835,06 грн. (в т.ч. ПДВ 64305,84 грн.), № 856 на суму 2123198 грн. (в т. ч. ПДВ 353866,33 грн.), № 31026 на суму 579687,81 грн. (в т. ч. ПДВ 96614,63 грн.), № 440 на суму 532136,04 грн. (в т. ч. ПДВ 88689,34 грн.), № 31077 на суму 740837,84 грн. (в т. ч. ПДВ 123472,98 грн.), № 31079 на суму 1375097,37 грн., (в т. ч. ПДВ 229182,89 грн.), № 31078 на суму 1335029,97 грн. (в т. ч. ПДВ 222505 грн.), № 31031 на суму 260731,06 грн. (в т.ч. ПДВ 43455,18 грн.), № 973 на суму 384123 грн. (в т. ч. ПДВ 64020,5 грн.), № 11 на суму 1223755,02 грн. (в т. ч. ПДВ 203959,18 грн.), № 1204 на суму 25424,45 грн. (в т. ч. ПДВ 4237,41 грн.), № 1202 на суму 254447,41 грн. (в т. ч. ПДВ 42407,9 грн.), № 1203 на суму 85276,26 грн. (в т. ч. ПДВ 14212,71 грн.), № 1201 на суму 305290,82 грн. (в т. ч. ПДВ 50881,8 грн.), № 31041 на суму 1502065,71 грн. (в т. ч. ПДВ 250344,29 грн.), № 31043 на суму 1566465 грн. (в т. ч. ПДВ 261077,5 грн.), № 1 на суму 0 грн. ( в т. ч. ПДВ 0 грн.). Всього на суму - 45386964,71 грн. (в т. ч. ПДВ 7564494,14 грн.).

Також вказаною постановою було зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 ПКУ, висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків TOB "Гринвилл" (код ЄДРПОУ 39610698) в системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № 26005050381001), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 7564494,14 грн.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, наведені обставини не підлягають доказуванню.

Отже, прийняття судом такого рішення беззаперечно вказує на те , що TOB "Гринвилл" було протиправно позбавлене статусу платника ПДВ, внаслідок чого воно втратило право на використання у визначений законом спосіб коштів в розмірі 5 124 125 ,85 грн. за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Судом встановлено, що на момент набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була зобов'язана виконати зазначене судове рішення, проте його не виконала.

Даний висновок спростосує посилання відповідача на те, що вказана постанова оскаржується в касаційному порядку у Верховному Суді України, оскільки оскарження судового рішення у касаційній інстанції не впливає на набуття ним чинності та унеможливлює ухилення від його виконання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та понесеними позивачем збитками, оскільки фактична втрата коштів на рахунку СЕА в розмірі 5124125,85 грн. сталася саме внаслідок неправомірних дій органу ДПІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Разом з тим, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди (Вищезазначені висновки в цілому підтверджуються Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 № 903/177/16).

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення збитки в загальному розмірі 7499302,27 грн., у тому числі: кошти в розмірі 5124125,85 грн., які позивач втратив у зв'язку з анулюванням статусу платника ПДВ, а також інфляційні втрати в розмірі 1903055,42 грн. та 3% річних в розмірі 472121 грн., які позивач вважає своїми недоотриманими доходами, які він міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

З'ясувавши усі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у даній справі між сторонами виникли деліктні правовідносини, які є одним з видів позадоговірних зобов'язань, і регулюються положеннями ст. 22 і глави 82 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка розглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане положення Основного Закону України реалізується нормами ст. 1173 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Таким чином, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, АРК, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом АРК та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб'єктивного цивільного права, блага чи інтересу.

Натомість, як встановлено ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім шкоди, визначеної в порядку ст. 1166 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Системний аналіз положень ст.ст. 1166 та 1173 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої ст. 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17 та від 12.07.2018 у справі № 910/13314/17.

Суд також зазначає, що нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних стосується прострочення саме грошових зобов'язань, а поняття "грошове зобов'язання" згідно з положеннями ЦК України позначає будь-яке зобов'язання, яке складається, в тому числі, з правовідносин, в яких праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Тобто ст. 625 ЦК України поширюється на порушення саме грошового зобов'язання, що існувало між сторонами до прийняття рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Суд відзначає, що із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.03.2018 у справі № 910/13704/16, та Верховного Суду України у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, не поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем (деліктне зобов'язання), оскільки між ними відсутні будь-які договірні зобов'язальні правовідносини, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму збитків, що підлягають стягненню на підставі ст. 1173 ЦК України, суперечить як приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і приписам ч. 3 ст. 11 вказаного Кодексу, і взагалі не може вважатись шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданої шкоди внаслідок вчинення неправомірних дій у розмірі 5124125,85 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1903055,42 грн. та 3% річних у розмірі 472121,00 грн. суд відмовляє у задоволенні позову як безпідставному.

Заперечуючи проти позову, 1-й відповідач вказує на те, що Головним управлінням ДФС у Харківській області не було здійснено жодних дій щодо позивача як платника, а відтак даний контролюючий орган не порушував прав позивача та, відповідно, не має нести відповідальність за цим позовом.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача, оскільки Центральна ОДПІ м.Харкова, внаслідок неправомірної бездіяльності якої було завдано збитків позивачу, наразі знаходиться в стані припинення, а її правонаступником, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" від 28.03.2018 року № 296, є Головне управління ДФС у Харківській області, якому підпорядковується Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області та є його структурним підрозділом.

Крім того, суд не приймає доводів 1-го відповідача стосовно того, що позивач не здійснював господарських операцій щодо роздрібного продажу пального, у зв'язку з чим у нього не було необхідності використовувати грошові кошти, що знаходилися на його рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ. Як вбачається з витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 3 від 23.07.2015, загальна сума податку за виданими платником податку податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими у Реєстрі, станом на 20.07.2015 становила 2440372,29 грн.; залишок суми податку, на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на вказану дату склав 5124125,85 грн. Однак, позивач не зміг в подальшому скористуватися своїм правом, у зв'язку з неправомірним рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, яким було анульовано реєстрацію ТОВ "Гринвилл" як платника ПДВ.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Конституційний суд України в своєму рішенні № 12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише рахунок державного бюджету.

Отже, заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області , у зв'язку з чим Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", частина судового збору, що покладається на 1-го відповідача, підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

При цьому, суд зазначає, що під час виготовлення скороченого тексту рішення у даній справі в резолютивній частині було допущено технічну помилку та в подальшому помилково проголошено про стягнення з 1-го відповідача витрат зі сплати судового збору в розмірі 76861,89 грн. на користь позивача, замість державного бюджету.

Отже, повний текст рішення у справі № 922/2488/18 складено з урахуванням виправлення допущеної помилки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 56, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 22, 509, 611, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 39599198) на користь "Гринвилл" (04053, м.Київ, провул.Бехтерівський, буд. 4, літ. А, офіс 1; код ЄДРПОУ: 39610698; рахунок 26005050381001 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) - шкоду, завдану внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 5124125,85 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 39599198) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКС у Шевченківському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 34318206083013, банк одержувача - Казначейство України, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030101) - судовий збір у розмірі 76861,89 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1903055,42 грн. та 3% річних у розмірі 472121,00 грн. у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_5