Рішення

від 29.01.2019 по справі 916/2582/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2582/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/2582/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А, код ЄДРОПУ 33668606)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” (65085, м. Одеса, вул.. Моторна, 4, код ЄДРПОУ 40411078)

про стягнення 312 345,63грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” про стягнення заборгованості в сумі 312 345,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого за накладними товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2018р. провадження по справі №916/2582/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення 29.10.2018р. (вх. ГСОО №48657/18 від 10.12.2018) та від 22.12.2018р. (вх. ГСОО №757/19 від 04.01.2019р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як стверджує позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” була укладена угода про постачання товарів, в кількості та асортименті, що необхідні Товариству з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс”.

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” товар на суму 362 508,55грн., що підтверджується довіреністю №1 від 24.02.2017р. та видатковими накладними №3055080 від 27.02.2017р., №3485080 від 27.03.2017р., №3496080 від 27.03.2017р. які підписано уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

На оплату товару позивачем відповідачу були виставлені рахунки №3055080 від 21.02.2017р., №3485080 від 16.03.2017р., №3496080 від 20.03.2017р.

За посиланнями позивача у період з 24.02.2017р. по 24.05.2017р. відповідачем були здійснені наступні оплати за отриманий товар: 24.02.2017р. на суму 31 479,49грн., 30.03.2017р. на суму 25 179,25грн., 06.04.2017р. на суму 4 000грн. та 24.05.2017р. на суму 10 000грн. Всього оплату було здійснено на загальну суму 70 658,74грн., в зв'язку з чим сума заборгованості за отриманий товар склала 291 849,81грн.

03.08.2018р. на адресу відповідача була надіслана вимога про оплату наявної заборгованості (вих.. №578 від 03.08.2018р.) якою позивач вимагав сплатити заборгованість протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Проте, відповідна вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволенні.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю ““ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” поставило відповідачу товар на суму 362 508,55грн., що підтверджується довіреністю №1 від 24.02.2017р. та видатковими накладними №3055080 від 27.02.2017р., №3485080 від 27.03.2017р., №3496080 від 27.03.2017р. які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” виникло зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” щодо оплати його вартості, яке було виконано частково в сумі 70 658,74грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за видатковими накладними №3055080 від 27.02.2017р., №3485080 від 27.03.2017р., №3496080 від 27.03.2017р. товару в сумі 291 849,81грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого за видатковими накладними товару, що обумовило нарахування позивачем пені в сумі 12 791,78грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 03.08.2018р. на адресу відповідача була надіслана вимога про оплату наявної заборгованості (вих.. №578 від 03.08.2018р.) згідно якої позивач вимагав сплатити заборгованість протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги. Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволенні

Отже, розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12 791,78грн. за порушення грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, розрахованої за період з 11.08.2018р. по 08.11.2018р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 2 158,89грн. та інфляційні витрати в сумі 5 545,15грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” трьох відсотків річних в сумі 2 158,89грн. та інфляційних витрат в сумі 5 545,15грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А, код ЄДРОПУ 33668606) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” (65085, м. Одеса, вул.. Моторна, 4, код ЄДРПОУ 40411078) – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Айрон-Плюс” (65085, м. Одеса, вул.. Моторна, 4, код ЄДРПОУ 40411078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А, код ЄДРОПУ 33668606) основний борг в сумі 291 849 (двісті дев'яносто одна тисяча вісімсот сорок дев'ять)грн.. 81коп., пеню в розмірі 12 791 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто одна)грн. 78коп., три процента річних 2 158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім)грн.. 89коп., інфляційні витрати в розмірі 5 545 (п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять)грн.. 15коп., судовий збір в сумі 4 685 (десять тисяч п'ятнадцять)грн. 18 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна