Постанова

від 31.01.2019 по справі 808/7131/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №808/7131/15

адміністративне провадження №К/9901/57476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства Юнімед на рішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (суддя Д.В.Татаринов) на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (колегія у складі суддів: О.В. Головко, А.В.Суховаров, Т.І. Ясенова) у справі№ 808/7131/15 за позовомЗапорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області доПриватного підприємства Юнімед простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути кошти у сумі податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 155934,33 грн. з рахунків платника податків Приватного підприємства Юнімед (далі - ПП Юнімед ) у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач відзначає, що за відповідачем обліковується податковий борг, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позов задоволено, стягнуто кошти з рахунків ПП Юнімед у банках, обслуговуючих такого платника податків на р/р 331173187000007, отримувач УК у м. Запоріжжі (11021000), код отримувача 38025409, банк- ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015 з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 155934,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий борг є узгодженим, в добровільному порядку відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що з 27 липня 2017 року та до сьогодні місцем реєстрації ПП Юнімед є наступна адреса: Україна, 49101, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 38, кв. 9Б, що підпадає під юрисдикцію ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, де відповідач вже перебував на податковому обліку станом на дату розгляду справи та прийняття оскаржуваних рішень, а тому позивач не має прав та можливості щодо здійснення будь-яких заходів по стягненню податкового боргу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Юнімед з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якого складено акт № 195/22-1109/30546038 від 15 серпня 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001752211 від 10 вересня 2012 року, яким ПП Юнімед збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 124057,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручене платнику податків 13 вересня 2012 року та набуло узгодженого зобов'язання після оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, що не заперечується сторонами.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, 21 листопада 2012 року сформована податкова вимога №700 на суму 123191,19 грн., яка отримана платником податків 22 листопада 2012 року.

Крім того, судами встановлено, що контролюючим органом було винесено податкову вимогу № 1018-25 від 01 грудня 2014 року, відповідно до якої станом на 01 грудня 2014 року сума податкового боргу становить 155934,33 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 808/8211/15 залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року. У рамках вказаної адміністративної справи надано оцінку правомірності податкової вимоги № 1018-25 від 01 грудня 2014 року.

Отже, з огляду на вищевикладене та згідно з довідкою про стан розрахунку з бюджетом за ПП Юнімед обліковується заборгованість по податку на прибуток у сумі 155934,33 грн. (недоїмка - 123191,19 грн., пеня - 32743,14 грн.).

Визначена сума грошового зобов'язання у добровільному порядку не була сплачена платником податків, що стало підставою для звернення податкового органу до суду.

Так, в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.3 цієї статті податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А відтак з огляду на положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) обставини щодо визнання в судовому порядку правомірним визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні та вимозі грошового зобов'язання мають силу преюдиції.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов'язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що доводи відповідача, які полягають в тому, що позивач не є контролюючим органом за місцем реєстрації відповідача, а тому не має повноважень щодо здійснення будь-яких заходів по стягненню податкового боргу є необґрунтованими, оскільки зміна місця реєстрації платника податків жодним чином не впливає на повноваження контролюючого органу, на обліку в якому перебував останній на момент виникнення податкового боргу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, набула статусу податкового боргу. Отже, з урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення податкового боргу з відповідача.

Позивач також доводить суду про допущені процесуальні порушення, які полягають у тому, що після зміни складу суду розгляд справи повинен розпочатись спочатку, а від-так в зв'язку зі зміною місцезнаходження відповідача справу необхідно було скерувати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, оскільки з 27.07.2017 юридична адреса місцезнаходження підприємства змінилась з м.Запоріжжя на м.Дніпро.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 22 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі з'ясувалось, що справа територіально підсудна іншому суду.

В даній справі відкриття провадження по справі 14.09.2015 та розгляд справи після відкриття провадження до 27.07.2017 здійснювались з дотримання правил предметної та територіально підсудності, і діючим процесуальним законом не встановлено підстав передавати справу до іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження по справі сторони змінюють місцезнаходження.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Юнімед залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду