Постанова

від 30.01.2019 по справі 0240/2112/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2112/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

30 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника відповідачів: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (повний текст якого складено 16 жовтня 2018 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Трейд" до Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2018 року позивач - ТОВ "Аграріан Трейд" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДФС України безпідставно зупинила реєстрацію податкової накладної від 12 грудня 2017 року №45 та, в подальшому, відмовила в її реєстрації, посилаючись на ненадання позивачем копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ійвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). При цьому, на думку позивача, рішення про відмову у реєстрації не містило конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2018 за №684943/41277555 про відмову в реєстрації податкової накладної №45 від 12.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №45 від 12.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Трейд" (код ЄДРПОУ 41277555) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1762,00 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Трейд" (код ЄДРПОУ 41277555) понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що після зупинення реєстрації податкової накладної № 45 від 12.12.2017 пояснення від позивача, які надходили до податкового органу не повністю відображали господарську операцію. Крім того, апелянт вказав на протиправність стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначене клопотання не розглядалось в судовому засіданні і останній дізнався про нього лише при оголошенні вступної та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач та інший відповідач - Комісія Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 13.05.2017 між ТОВ "Аграріан Трейд" (як постачальником) та ТОВ - підприємство "АВІС" (як покупцем) було укладено договір поставки №2. За умовами цього договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського виробництва "Соняшник високоолеїновий" врожаю 2016 року та/або насіння соняшника, соняшник NOP (товар).

У п.п. 5.1 договору зазначено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA (завантажено у транспортний засіб покупця) за місцезнаходженням складу постачальника, а саме: Вінницька область, Вінницький район, с. Пултівці, вул. Леніна, буд. 10, що є місцем поставки товару. Товар поставляється партіями. Партією вважається кількість товару незалежно від його найменування, що поставляється за однією видатковою накладною.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата за товар може бути здійснена як на умовах відстрочки платежу, так і на умовах попередньої оплати, що узгоджується сторонами щодо кожної окремої партії Товару в усній формі.

Згідно видаткової накладної №45 від 12.12.2017 позивач поставив покупцю насіння соняшнику у кількості 41,47 т на загальну суму 474250,92 грн., у т.ч. 79041,92 грн. ПДВ.

Згідно ТТН №1548 від 12.12.2017, №1549 від 12.12.2017 товар поставлявся транспортними засобами перевізника ФОП ОСОБА_3

20.12.2017 покупцем перераховано на поточний рахунок позивача кошти у сумі 2 010 000,00 грн., з яких 474250,92 грн. за товар, отриманий за ВН №45 від 12.12.2017.

В результаті здійснення вказаної господарської операції, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію ПН №45 від 12.12.2017 на суму 474250,92 грн. та у відповідь отримало електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як слідує з тексту наявної у матеріалах справи роздруківки електронної квитанції від 30.12.2017, що надійшла ТОВ "Аграріан Трейд", податкову накладну №45 від 12.12.2017 ДФС України прийнято, але реєстрацію було зупинено. Підставою для зупинення реєстрації відповідачем зазначено: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄДРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:1206. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів.

03.03.2018 ТОВ "Аграріан Трейд" надіслало контролюючому органу електронне повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої була зупинена, а також пояснення з копіями документів у кількості 7 шт. (видаткова накладна №45 від 12.12.2017; товарно-транспортні накладні №1548, №1549 від 12.12.2017; виписка від 20.12.2018; договір поставки №2 від 13.05.2017; договір поставки №6 від 18.10.2017; договір поставки №7 від 18.10.2017).

02.03.2018 за допомогою програми електронного документообігу, позивачем отримано від відповідача квитанцію № 1 від 03.03.2018, в якій вказано, що документ доставлено до ДФС України; документ збережено на центральному рівні; документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів; через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття електронного документу.

Крім того, отримано квитанцію від 03.03.2018, в якій зазначено, що в результаті обробки: документ доставлено до Вінницької ОДПІ ДФС у Вінницькій області; пакет не прийнято.

05.05.2018 позивачем повторно направлено на адресу ДФС України Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена №3 з пакетом документів у кількості 7 шт.

В подальшому позивачем отримано від відповідача квитанцію №1 від 05.05.2018, в якій вказано, що документ доставлено до ДФС України; документ збережено на центральному рівні; документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів; через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття електронного документу.

Рішенням про реєстрацію або відмову реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №684943/41277555 від 07.05.2018 відмовлено у реєстрації податкової накладної №45 від 12.12.2017. Підставою для відмови зазначено ненадання позивачем копій документів; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ійвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись з рішенням Комісії №684943/41277555 від 07.05.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели належними та достатніми доказами факт надання платником податку (позивачем) копій документів, які є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №45 від 12.12.2017, а відтак відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації вказаної податкової накладної. Крім того, надані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем зазначених витрат в справі № 0240/2112/18-а, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення №684943/41277555 від 07.05.2018, однак не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 201.16 ст. 216 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положеннями пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Відповідно п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова 117).

Згідно з п.п. 19-21 Постанови № 117 Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення, серед іншого, про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Абзацом 7 пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що платнику податків надано можливість оскаржити Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Оцінюючи доводи апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.12.2017 № 45, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, оскільки у квитанції від 30 грудня 2017 року j 1201009 відповідачем не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (відповідного підпункту пункту шостого) та конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику.

Натомість позивачем надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Так, з матеріалів справи слідує, що 03.03.2018 та 05.05.2018 позивачем надіслано письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, які повністю відображають зміст господарських операцій між ТОВ "Аграріан Трейд" та ТОВ "АВІС" за договором поставки №2 від 13.05.2017.

Також наявними у справі матеріалами підтверджено, що електронні документи були складені позивачем відповідно до встановлених вимог, а саме: кожен документ оформлено окремим файлом у форматі PDF, із зазначенням реквізитів таких документів (реєстраційних номерів і дат, коротких найменувань).

В свою чергу, відповідачами не було враховано надані позивачем документи та пояснення на усунення вказаних ризиків.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення від 07.05.2018 №684943/41277555 не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, оскільки містить загальну вказівку на те, що причиною його прийняття є: ненадання платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ійвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). При цьому, Комісією ГУ ДФС у Вінницькій області не зазначено або не підкреслено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на п. 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицію суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №45 від 12.12.2017, а відтак оскаржуване рішення від 07.05.2018 за №684943/41277555 обґрунтовано скасовано в судовому порядку.

Стосовно ж доводів апелянта про необґрунтованість стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року по справі №569/17904/17.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. до матеріалів справи надано: копію договору про надання правової допомоги №32 від 18.05.2018; виписку з рахунку; опис наданих послуг від 03.09.2018; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; попередній розрахунок судових витрат.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вказаних документах не відображено вартості години за вид послуги, яка надавалась адвокатом.

Крім того, колегія суддів, перевіривши опис наданих послуг від 03.09.2018, критично ставиться до того, що на збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосується справи адвокатом витрачено 16 годин, а на складання адміністративного позову із формуванням пакету документів - 8 годин, а відтак приходить до висновку про необхідність зменшення заявлених судових витрат, оскільки, на думку суду, фактичний розмір роботи представника позивача є дещо меншим, ніж зазначено в опису і стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу саме в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Що ж до твердження апелянта про те, що клопотання про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, не розглядалось в судовому засіданні і останній дізнався про нього лише при оголошенні вступної та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, які зазначені у протоколі судового засідання від 04.10.2018 вказане клопотання було оголошено представником позивача і представники відповідачів були присутні у вказаному судовому засіданні (т. 1 а.с. 228).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скаргу частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, оскільки судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи та вірно вирішено справу по суті спору, однак порушено норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, а відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року змінити в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Трейд" (код ЄДРПОУ 41277555) понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Викласти абзац 5 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року наступним чином:

"Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Трейд" (код ЄДРПОУ 41277555) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області".

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 лютого 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.