Рішення

від 30.01.2019 по справі 712/9222/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження 2/712/234/19

Справа № 712/9222/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гоголя 221) про стягнення компенсації за кожен день затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення компенсації за кожен день затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що була прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ на посаду офіс - адміністратора з 05.01.2018 року на підставі наказу №03-к від 04.01.2018 року. Також між нею та ТОВ АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ було укладено трудовий договір № 89 від 05.01.2018 року.

02.04.2018 року звільнена з ТОВ АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ відповідно до наказу № 57-к від 27.03.2018 року.

В день звільнення відповідач заборгованість по заробітній платі не виплатив, повний розрахунок з нею не провів. Через це змушена була звернутися зі скаргою на дії відповідача до Управління Держпраці у Черкаській області.

Лише після цього 15.06.2018 року з нею був проведений розрахунок по заробітній платі. Проте відповідач під час розрахунку не виплатив їй компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

Оскільки відповідач не зробив таких виплат самостійно, то вона звернулася до ТОВ АГРО-ЄВРО-КОНСАЛТИНГ із заявою від 18 червня 2018 року з вимогою щодо проведення розрахунку згідно ст. 117 КЗпП України, яка була надіслана поштовим зв'язком рекомендованим листом з описом 22 червня 2018 року. Проте жодної відповіді від відповідача не отримала до цього часу.

Оскільки, відповідач не провів розрахунок в день звільнення, вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, тому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за 50 робочих дні (з 02 квітня 2018 року по 15 червня 2018 року) в сумі 16 057 грн. 45 коп.

Крім того, вважає, що такими неправомірними діями відповідача їй завдана також моральна шкода, оскільки порушення її трудових прав внаслідок нездійснення належного розрахунку при звільненні вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану моральну шкоду оцінює в 20 000 грн., яку також просить стягнути з відповідача на її користь.

Представник позивача до судового засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позову відмовити.

У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

З письмової згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ на посаду офіс - адміністратора з 05.01.2018 року на підставі наказу №03-к від 04.01.2018 року.

Також між ОСОБА_1 та ТОВ АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ було укладено трудовий договір № 89 від 05.01.2018 року.

02.04.2018 року ОСОБА_1 звільнена з ТОВ АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ відповідно до наказу № 57-к від 27.03.2018 року.

В день звільнення відповідач заборгованість по заробітній платі не виплатив, повний розрахунок з позивачем не провів. Через це позивач звернулася зі скаргою на дії відповідача до Управління Держпраці у Черкаській області.

Лише після цього 15.06.2018 року з нею був проведений розрахунок по заробітній платі, що підтверджується листом Управління Держпраці у Черкаській області від 04 липня 2018 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму .

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Позивач вказує, що відповідач під час розрахунку не виплатив позивачу компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

ОСОБА_1 звернулася до ТОВ АГРО-ЄВРО-КОНСАЛТИНГ із заявою від 18 червня 2018 року з вимогою щодо проведення розрахунку згідно ст. 117 КЗпП України, яка була надіслана поштовим зв'язком рекомендованим листом з описом 22 червня 2018 року. Проте жодної відповіді відповідач на вказану заяву не надав.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за два останніх місяці ділиться на кількість робочих днів за останні два місяці.

Як вбачається з довідки про доходи ТОВ АГРО-ЄВРО Консалтинг від 25 квітня 2018 року заробітна плата позивача в лютому 2018 року становила 6 265 грн. 80 коп. - 20 робочих дні; березень 2018 року - 6 259 грн. 01 коп. - 19 робочих дні; 6 265,80+6 259,01/39 = 321,1489744 грн.) . Тому середньоденний заробіток позивача становив 321,1489744 грн.

З 02 квітня 2018 року (день звільнення позивача) по 15 червня 2018 року (день фактичного розрахунку) кількість днів затримки становила 50 днів, а саме квітень - 18 днів, травень - 22, червень - 10.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 16 057 грн. 45 коп. (50 днів х 321,1489744 грн. = 16 057 грн. 45 коп.). Тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20 000 грн., суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи характер діянь відповідача, що завдали шкоду, ступінь моральних страждань позивача, тривалість невиконання відповідачем свого обов'язку, встановленого нормами КЗпП України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими на законі.

Оскільки виплата розрахункових коштів при звільненні позивача проведена із затримкою, на вказані кошти позивач розраховувала та мала намір витратити на потреби сімї, однак, отримала їх із запізненням, що поставили позивача у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів її сімї, суд приходить до висновку, що такими діями відповідача було завдано моральної шкоди позивачу. При цьому, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 20 000 гривень є завищеним, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, завдану моральну шкоду оцінює в 3 000 гривень. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233, 235 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ , юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гоголя 221, код ЄДРПОУ 39500613, р/р 26000000037564 в ПАТ Укрексімбанк , МФО 322313, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 16 057 грн. 45 коп . та моральну шкоду в сумі 3 000 грн., а всього 19 057 грн. 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ , юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гоголя 221, код ЄДРПОУ 39500613, р/р 26000000037564 в ПАТ Укрексімбанк , МФО 322313 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ГОЛОВУЮЧИЙ: