Рішення

від 23.01.2019 по справі 336/6328/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/6328/18

Провадження № 2/336/604/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про припинення права власності на земельну ділянку, скасування акту про право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, належній останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 268111, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123 загальною площею 0, 0973 га кадастровий номер 2310100000:07:003:0104 та визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0973 га, кадастровий номер 2310100000:07:003:0104, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 05.09.2018 року ним на прилюдних торгах було придбано домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123. При цьому, земельна ділянка на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами на торги не виставлялась. Раніше вищевказаний будинок належав ОСОБА_2, яка передала його в забезпечення по борговим зобов'язанням ПАТ Платинум Банк відповідно до іпотечного договору від 09.07.2007 року, що стало відомо позивачу з договору купівлі продажу укладеного з банком. Після укладення договору іпотеки відповідач отримала державний акт серії ЯЕ № 268111 на право власності на землю за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123 загальною площею 0,0973 га, зареєстрований 22.04.2008 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010826100952.

Позивач також зазначає про те, що оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку відповідачем було отримано пізніше ніж укладено договір іпотеки від 09.07.2007 року, то земельна ділянка не входила до складу майна, яке було передано в іпотеку та в подальшому на прилюдні торги.

01.10.2018 року за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок відповідно до Договору купівлі- продажу, укладеного з ПАТ Платинум Банк та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 698, проте розпоряджатися та користуватися у повному обсязі вказаним будинком позивач немає можливості, оскільки земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок належить ОСОБА_2, яка 22.04.2008 року отримала державний акт на право власної на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташований в м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123.

На час подання даного позову до суду право власності на земельну ділянку площею 0,0973 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123, досі зареєстровано за відповідачем, що перешкоджає позивачу належним чином переоформити право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач вважає, що після придбання позивачем вказаного вище будинку, відповідач втратила право власності на земельну ділянку площею 0, 0973 га кадастровий номер 2310100000:07:003:0104, оскільки в державному акті зазначено цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак відповідач після втрати права власності на будинок не може використовувати вказану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Позивач в підготовче судове засідання не з'явився. Представник позивача надав суду заяву за змістом якої просив суд розглядати справу без його участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в підготовче судове засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду належним чином засвідчену копію її заяви від 25.12.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 4620, в якій зазначила про обізнаність заявлених до неї ОСОБА_1 позовних вимог, про розуміння нею вимог частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, окрім того заявляє про повне визнання позовних вимог у даній справі та просить їх задовольнити, просить винести рішення за результатами підготовчого провадження без її участі.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі та в якому повідомила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-08-10-000013-b від 05.09.2018 року, придбав у Публічного акціонерного товариства Платинум Банк у приватну власність домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123 загальною площею 860, 4 кв.м., що підтверджується, зокрема, копією договору купівлі-продажу від 01.10.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.4-5), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6), копією протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-08-10-000013-b від 05.09.2018 року (а.с.7).

Зазначений житловий будинок належав Публічному акціонерному товариству Платинум Банк на праві власної на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (до Іпотечного договору № 5.840.07.12.м.1 від 09.07.2007 року), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 09 липня 2007 року за реєстровим номером № 1624.

Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 01.10.2018 року домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0973 га, кадастровий номер : 2310100000:07:003:0104, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належна на праві приватної власності ОСОБА_2.

Вищезазначене також підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 268111, виданого 22.04.2008 року ОСОБА_2 на підставі рішення дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 74/79 від 13.02.2008 року, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010826100952 (а.с.8).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Оскільки перехід права власності до позивача на житловий будинок відбувся у встановленому законом порядку, договором про відчуження будинку визначено розмір земельної ділянки, отже до набувача - позивача перейшло право власності на земельну ділянку на якій розташований будинок, а саме загальною площею 0, 0973 га, кадастровий номер 2310100000:07:003:0104, яка є необхідною для його обслуговування.

Статтею 378 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм та приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 982, 96 грн. та повернути позивачу, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 1 982, 96 грн. , сплаченого при поданні позову.

Керуючись Конституцією України, статтями 4, 12, 13, 76-80, 141,142, 258, 259, 263 - 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про припинення права власності на земельну ділянку, скасування акту про право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Припинити право приватної власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: м. Запоріжжя, провул. Морський, буд. 24) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 268111 та розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123 загальною площею 0, 0973 га, кадастровий номер 2310100000:07:003:0104.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 144) право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0973 га, кадастровий номер 2310100000:07:003:0104, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 123, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 982, 96 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 144) 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 1 982, 96 грн. сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 18-62273/1 від 18.10.2018 рокуна суму 3 261, 12 грн., рахунок отримувача 31214206008009; код отримувача 38025367; банк отримувача: Казначейство України, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/6328/18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 04.02.2019 року.

Cуддя Я.Р.Марко