Постанова

від 29.01.2019 по справі 387/314/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/314/18

провадження № 22-ц/4809/118/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі - Антошиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Цоток В.В. від 03 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, -

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власницею земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 7.7484 га, що розташована у межах Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. 17 січня 2012 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Згода укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п'ять років. Маючи намір після закінчення строку дії договору самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, нею було виготовлено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час підготовки матеріалів їй стало відомо, що відповідач без її відома у Помічнянській міській раді Добровеличківського району Кіровоградської області 17.02.2017 року зареєстрував право оренди на належну їй земельну ділянку строком на п'ятнадцять років, на підставі додаткової угоди від 15.09.2016 року.

Посилаючись на те, що додаткову угоду до договору оренди землі від 17.01.2012 року укладену 15.09.2016 року вона не підписувала та не уповноважувала на це інших осіб, просила визнати її недійсною.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема вказує, що висновок судово-почеркознавчої експертизи не є належним та допустимим доказом, оскільки в порушення вимог ч. 2 п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, судом на дослідження експерту було надано електрофотокопію додаткової угоди від 15.09.2016 року до договору оренди землі від 17.01.2012 року. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував показання свідків, які підтверджують доводи викладені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статями 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до положень частини першої статті 626 ЦК України та частини першої статті 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Водночас, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, позивач є власником земельної ділянки площею 7,7499 гектара, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 виданим Добровеличківською райдержадміністрацією Кіровоградської області 22.12.2011 року /а.с.12/.

17 січня 2012 року між сторонами укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Згода належну їй земельну ділянку строком на 5 років. Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 17.09.2012 року за №352178354004454 /а.с.13/.

Додатковою угодою від 15.09.2016 року, яка зареєстрована 17.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені зміни до договору оренди землі від 17.01.2012 року, зокрема продовжено строк дії договору до 25.12.2031 року /а.с.14/.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1.1-260/18 від 09.07.2018 року, встановлено, що підпис у графі "Орендодавець" у примірнику додаткової угоди від 15.09.2016 року до договору оренди землі від 17.01.2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода" , право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2017 року виконаний ОСОБА_1 /а.с. 114-118/.

Оскільки підставою апеляційної скарги є посилання на неналежний доказ, врахований судом першої інстанції для вирішення спору, а саме на висновок судової почеркознавчої експертизи № 1.1-260/18 від 09.07.2018 року, при дослідженні обставин справи колегія судів звернула увагу на опис документа, що підлягав дослідженню, а саме додаткової угоди від 15.09.2016 року, у висновку експерта. /а.с.44-45, 114-118/.

Зокрема, експерт вказав, що зображення друкованого та рукописного тексту угоди є електрофотокопією аркушів аналогічного документу. При цьому експерт зазначив, що досліджуваний підпис виконаний барвною речовиною чорного кольору кульковою ручкою.

Таким чином, вбачається, що предмет дослідження, а саме підпис в договорі має оригінальне походження, а не є копією з іншого примірника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно частини другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду в таких спорах не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновкам суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2019 року.

Головуючий:

Судді: