Ухвала

від 30.01.2019 по справі 756/1/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/1/18 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/556/2019 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія ч. 2 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

іменем України

30 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

за участю прокурора: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12017100050010990 за апеляційною скаргою захисника на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2018 року, яким

Ч ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 07.10.2016 Вишгородським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 1 190 гривень (штраф сплачено 23.11.2016 р.),

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначенопокарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту. Цим же вироком вирішено питання про речові докази,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_9 11.11.2017 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, знаходився у гіпермаркеті«Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, де в нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «ЕПІЦЕНТР К».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , того ж дня, в той же час, проходячи між рядами у відділі «Посуд», впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу викрав з полиці прилавку товар, а саме: ніж santoku 18 см. «Grand Gourmet» «WFM», арт. 52227280, в кількості 1 шт., вартістю 3 631 грн. 67 коп. за одиницю товару (без урахування ПДВ), який належить ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», після чого залишив місце злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_9 спричинив ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ № 32490244), майнову шкоду на суму 3631 грн. 67 коп. (без урахування ПДВ).

Крім того, 14.11.2017 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, ОСОБА_9 , знаходячись у гіпермаркеті «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «ЕПІЦЕНТР К».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , того ж дня, в той же час, проходячи між рядами у відділі «Посуд», впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу викрав з полиці прилавку товар, а саме: ніж шеф кухаря 15 см «Grand Gourmet» «WFM», арт. 52227282, в кількості 1 шт., вартістю 3 035 грн. 83 коп. за одиницю товару (без урахування ПДВ), ніж шеф кухаря 20 см «GrandClass» «WFM», арт. 51608389, в кількості 1 шт., вартістю 2 877 грн. 50 коп. за одиницю товару (без урахування ПДВ), які належать ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», після чого залишив місце злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_9 спричинив ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ №32490244), майнову шкоду на загальну суму 5 913 грн. 33 коп (без урахування ПДВ).

В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок Оболонського районного суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст. 75 КК України. Вимоги обґрунтовує тим, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_9 можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, і оскаржуваний вирок, на думку апелянта, не містить обґрунтування на користь такого висновку. Адвокат зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не взяв до уваги таку пом`якшуючу обставину, як добровільне відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі. Адвокат вказує, що суд першої інстанції як на підставу для відмови у застосуванні до обвинуваченого положень ст. ст. 69, 75 КК України вказав, що ОСОБА_9 , будучи раніше судимим, знову скоїв декілька умисних корисливих злочинів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що він явно не бажає ставати на шлях виправлення і тому його виправлення та попередження скоєння нових злочинів можливе лише у разі призначення реального покарання у вигляді арешту. Однак, захисник не може погодитися з такими висновками. На її думку, оскільки вирок Вишгородського районного суду Київської області від 07.10.2016 року щодо ОСОБА_9 було виконано та штраф за ним сплачено й обвинувачений є не судимим в силу ст. 89 КК України, то справедливим було б застосувати до нього положення ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.

Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а тому колегія суддів не проводить детальний їх аналіз та, відповідно до ст. 404 КПК України, перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Абзацами 1, 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Окрім того, судом визнано як обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання, щире каяття та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Також судом враховано, що обвинувачений, будучи раніше засудженим, знову скоїв декілька умисних корисних злочинів, що вказує на небажання ставати на шлях виправлення.

Колегія суддів вважає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого,суд першої інстанції обрав йому покарання, яке є домірним вчиненому та достатнім для виправлення ОСОБА_9 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується посилання захисника на необхідність застосування до покарання ОСОБА_9 положень ст.75 КК України, то вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо особі призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Також не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження доводи захисника про те, що її підзахисний є не судимим в силу ст.89 КК України, оскільки штраф у сумі 1190 грн. за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 07.10.2016 року сплачений ним 23.11.2016 року, а новий злочин ОСОБА_9 вчинив 11.11.2017 року, тобто до спливу строку погашення судимості.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку, в зв`язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2018 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення; обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4