Постанова

від 24.01.2019 по справі 910/4861/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа№ 910/4861/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018

у справі № 910/4861/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бьюті-Софійський ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_4, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бьюті-Софійський (надалі - ТОВ Бьюті-Софійський , відповідач, товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті-Софійський від 16.05.2017, яке оформлено протоколом загальних зборів від 16.05.2017 №05/17, визнання недійсним статуту ТОВ Бьюті-Софійський у новій редакції від 16.05.2017, затвердженого загальними зборами учасників товариства від 16.05.2017, як таких, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства під час скликання та проведення загальних зборів, а також порушують права та законні інтереси учасника товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залучено ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, третя особа) до участі у справі № 910/4861/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем підписано протокол загальних зборів товариства від 16.05.2017, статут товариства у новій редакції та акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства без будь-яких претензій і зауважень, а справжність підпису позивача на протоколі загальних зборів було засвідчено нотаріусом. Суд, посилаючись на ч. 2 ст. 51 Закону України Про господарські товариства , зазначив про необґрунтованість вимог позивача. При цьому судом були відхилені доводи позивача про порушення його прав як учасника, у зв'язку з незаконним перерозподілом часток, зміною вартості часток учасників, зменшенням частки позивача в статутному капіталі, з тих підстав, що такі доводи не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України та суперечать змісту статуту товариства.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що судом не надано правової оцінки тому факту, що загальні збори товариства не проводились, не була дотримана процедура їх скликання, а відтак мало місце порушення прав позивача, як учасника товариства, передбачених ст. ст. 43, 61 Закону України Про господарські товариства ; висновок суду про набуття третьою особою прав на частку у розмірі більшому, аніж внесено останнім, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства; судом не було розглянуто вимог в частині визнання недійсним статуту товариства у новій редакції.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.

Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018, на виконання

п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 №475, справу №910/4861/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі

№ 910/4861/18, встановлено ТОВ Бьюті-Софійський та ОСОБА_3 строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 призначено на 14.01.2019, встановлено ТОВ Бьюті-Софійський та ОСОБА_3 строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач та третя особа скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідач просив рішення Господарського суду міста Києва скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, третя особа просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

У відзиві відповідач стверджує, що рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 16.05.2017 не відповідає вимогам ст. 41 Закону України Про господарські товариства (в редакції Закону від 16.05.2017), ст. 144 ЦК України (в редакції Закону чинній на час проведення зборів), ст. 87 ГК України; у загальних зборів товариства було відсутнє право на прийняття рішення про розподіл вкладів між його учасниками, а статутом товариства можливість розгляду таких питань не передбачена.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, третя особа вказувала на те, що скаржник вводить в оману суд, спотворюючи дійсні обставини у справі; проведення загальних зборів учасників підтверджується підписаним та посвідченим нотаріально учасниками товариства та директором протоколом загальних зборів, актом грошової оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства, самим статутом та витягом з ЄДРПОУ про проведення державних реєстраційних дій; повідомлення про проведення зборів здійснено директором товариства, як це передбачено п.7.9 статуту товариства, а оформлення протоколу здійснювалось самим позивачем як секретарем зборів.

Також третя особа наголошувала, що посилання позивача на ст.ст. 43, 61 Закону України Про господарські товариства є безпідставними, оскільки зазначені норми, в редакції чинній на момент проведення зборів, регулюють порядок проведення зборів акціонерів, а не учасників товариства; внесок позивача не впливає на розмір його частки у статутному капіталі товариства згідно з положеннями чинного законодавства та статуту товариства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі №910/4861/18 відкладено на 24.01.2019.

У судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник третьої особи вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

24.01.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Поняття, види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права та обов'язки їх учасників і засновників регулюються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Господарським кодексом України (надалі - ГК України), Законом України Про господарські товариства № 1576-XII від 19.09.1991.

Згідно положень частини 1 статті 140 ЦК України та частини 1 статті 50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

У відповідності до вимог статей 87, 91, 92 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення з дня її державної реєстрації і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна дієздатність юридичної особи визначається моментом набуття цивільних прав та обов'язків, які юридична особа здійснює через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до статті 143 ЦК України є Статут, який серед іншого повинен містити відомості про вид товариства, предмет, цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації чи реорганізації товариства, а також права та обов'язки учасників товариства.

Аналогічні приписи містить стаття 4 Закону України Про господарські товариства .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Бьюті - Софійський створено згідно з протоколом №1 загальних (установчих) зборів учасників ТОВ Бьюті - Софійський від 05.06.2015.

Сформовано статутний капітал товариства за рахунок майна його учасників на загальну суму 4 000,00 грн. Статутний капітал поділено між учасниками наступним чином:

ОСОБА_2 вносить 51% статутного капіталу товариства загальною вартість 2 040,00 грн наступним майном масажний стіл Vella;

ОСОБА_3 вносить 49% статутного капіталу товариства загальною вартістю 1 960,00 грн, наступним майном: смартфон НТС HD2 модель Т8585.

Загальна вартість переданого майна становить 4 000,00 грн.

Зазначеним протоколом було затверджено статут ТОВ Бьюті - Софійський (надалі - Статут) та призначено директором товариства ОСОБА_4.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту оцінки та прийому-передачі майна, що передається в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Бьюті - Софійський від 05.06.2015, підписаного учасниками товариства (ОСОБА_4 та ОСОБА_3.), а також директором товариства - ОСОБА_4, учасниками товариства передано майно на загальну суму 4 000,00 грн, а саме ОСОБА_4 - масажний стіл Vella вартість 2 040,00 грн, ОСОБА_3 - смартфон НТС HD2 модель Т8585 вартістю 1 960,00 грн.

ТОВ Бьюті - Софійський було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.06.2015, якому присвоєно код 39834419, що підтверджується відповідним витягом від 24.01.2018 за №1003518818 (а.с. 12-13, т. 1).

Відповідно до вказаного витягу підтверджується, що керівником товариства з 05.06.2015 є ОСОБА_4.

Таким чином, станом на 2017 рік статутний капітал товариства був сформований на 100%, а саме в розмірі 4 000,00 грн, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 16.05.2017 учасники товариства ОСОБА_4, ОСОБА_3 та директор ТОВ Бьюті - Софійський ОСОБА_4, підписали протокол №05/17, яким були оформлені наступні рішення загальних зборів товариства відповідно до порядку денного:

1. Про обрання головою загальних зборів ОСОБА_3, секретарем ОСОБА_4.;

2. Про збільшення статутного капіталу ТОВ Бьюті - Софійський шляхом внесення учасником ОСОБА_4 додаткового вкладу у вигляді нерухомого майна нежилого приміщення з № 1 по № 11 групи приміщень 17 (літ А), загальною площею 153,8 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, який сторони оцінили у розмірі 22 331 760,00 грн на підставі акту грошової оцінки та передачі майна від 16.05.2017 року;

3. Про визначення розміру та вартості частки капіталу кожного учасника товариства. Про розподілення статутного капіталу пропорційно часткам учасників товариства, відповідно ОСОБА_4 - 51% від загального розміру вартості статутного капіталу товариства вартістю 11 389 199,64 грн,

ОСОБА_3 49% від загального розміру статутного капіталу товариства вартістю 10 942 564,36 грн;

4. Про затвердження і підписання у новій редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю Бьюті -Софійський ;

5. Про надання повноважень директору товариства ОСОБА_4 прийняття на баланс нерухомого майна нежилого приміщення з № 1 по № 11 групи приміщень 17 (літ А), загальною площею 153,8 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, що вноситься учасником товариства ОСОБА_4 в якості додаткового вкладу;

6. Про надання повноважень директору товариства ОСОБА_4 на здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із державною реєстрацією збільшення статутного капіталу товариства.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2018 за №1003518818, на підставі вказаного рішення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 17.05.2017 вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ Бьюті - Софійський (а.с.13 зворот, т.1).

Позивач посилався на те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті - Софійський , оформлені протоколом № 05/17 від 16.05.2017, були прийняті відповідачем з порушенням приписів ст. 43 та частини 5 статті 61 Закону України Про господарські товариства , оскільки позивач, як учасник товариства, не була повідомлена іншим учасником товариства ОСОБА_3, який був головою зборів, про їх скликання, а також про час, місце проведення і порядок денний загальних зборів. Оскільки вказане рішення порушує права та законні інтереси ОСОБА_4, як учасника товариства, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом статті 116 ЦК України, яка кореспондується із ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь в управлінні товариством.

Як було встановлено місцевим господарським судом, на момент спірних правовідносин сторін, позивач, з часу вступу до товариства, є носієм корпоративних прав, а тому недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів може бути визнане судом порушенням прав позивача, який є учасником цієї юридичної особи.

Стаття 145 ЦК України визначає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, виключення учасника із товариства. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

За приписами статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Пунктом 6.1 Статуту визначено, що органами управління товариства є Загальні збори його учасників (далі - Збори Учасників) і виконавчий орган - Директор товариства.

Пунктом 9.3 Статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є його одноособовий орган - Директор товариства, який призначається Загальними зборами учасників.

Пунктом 7.1 Статуту визначено, що управління товариством здійснюють його органи, вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Рішення зборів учасників оформлюються протоколами або рішеннями.

Частиною 1 статті 60 Закону України Про господарські товариства визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Пунктом 7.2 Статуту встановлено, що Загальні збори учасників товариства мають право приймати будь-які рішення з усіх питань діяльності товариства, у т.ч. з тих, що передані Загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Статтею 61 Закону України Про господарські товариства встановлено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами (ч. 1). Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу (ч. 2). Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу (ч. 3). Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників (ч. 4).

Згідно з пп. 6.1.1 Статуту, Загальні збори Учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Учасник товариства має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику товариства чи його представнику. Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їхніх часток у статутному капіталі товариства.

Разом з тим, частиною 5 статті 61 Закону України Про господарські товариства передбачено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно з п. 7.9 Статуту товариства, директор товариства здійснює підготовку і скликання чергових та позачергових зборів учасників.

Як вбачається зі змісту протоколу №05/07 загальних зборів учасників ТОВ Бьюті - Софійський від 16.05.2017 на ньому були присутні всі учасники товариства, а саме ОСОБА_4 - позивач у даній справі, ОСОБА_3 - третя особа та запрошений директор товариства - ОСОБА_4. Всі 6 питань порядку денного були затверджені 100% голосів учасників, як і всі рішення з даних питань, приймались учасниками одноголосно (а.с.21-23, т.1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протокол №05/07 загальних зборів учасників ТОВ Бьюті - Софійський від 16.05.2017, було підписано всіма учасниками товариства та директором. Крім того у даному протоколі було зазначено, що усі рішення, що прийняті на цих зборах набирають чинності після підписання цього протоколу. Всі учасники, що були присутні на цих зборах були належним чином, у передбачений установчими документами та чинним законодавством України спосіб, повідомлені про час і місце проведення цих зборів та про порядок денний цих зборів, а також попередньо ознайомились з усіма питаннями що розглядались на цих зборах та всіма необхідними документами. Всі учасники, що були присутні на цих зборах не мають претензій до процедури проведення цих зборів та до прийняття/ухвалення на цих зборах рішень.

При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання позивача на статтю 43 Закону України Про господарські товариства щодо відсутності у загальних зборів права на прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного, так як вказана норма не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки регулює порядок скликання загальних зборів акціонерів, а не товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Отже, враховуючи, що під час прийняття рішень на загальних зборах оформлених протоколом № 05/07 були присутні всі учасники товариства, у яких були відсутні будь-які заперечення, претензії або зауваження під час проведення Загальних зборів, зазначений протокол також був підписаний усіма учасниками та директором товариства без жодних зауважень, а справжність підписів учасників та директора було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що було порушено вимоги чинного законодавства та статуту.

Колегія суддів також вважає правомірним відхилення судом доводів позивача щодо недійсності загальних зборів товариства у зв'язку з порушенням вимог ч.10 ст.52, ч. 2 ст. 16 Закону України Про господарські товариства та ч. 6 ст.144 ЦК України, які передбачають, що збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі, оскільки як було встановлено, станом на 2017 рік статутний капітал товариства був сформований на 100%, а саме в розмірі 4 000,00 грн.

За приписами 4 статті 58 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на 16.05.2017 року) учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Пунктами 5.5 та 5.7 Статуту передбачено, що учасники товариства приймають участь у створенні статутного капіталу у такому порядку ОСОБА_4 51/100 частки, ОСОБА_3 49/100 частки.

Статутний капітал товариства поділено на 100 часток, розмір однієї частки складає 40,00 гривень. Статутний капітал формується за рахунок майна, що визначається за погодженням учасників. Відповідно до розподілу статутного капіталу учаснику належать голоси (за принципом одна частка - один голос): ОСОБА_4 - 51 голос, ОСОБА_3 - 49 голосів.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на 16.05.2017 року) встановлено, що зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Пунктом 5.15 Статуту передбачено, що при зміні розміру статутного капіталу, внесення додаткових вкладів учасниками або одним з них, розмір часток у статутному капіталі та розподіл голосів між учасниками не здійснюється.

Згідно з частиною 1 статті 85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства

Частиною 2 статті 87 ГК України передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Відповідно до ч.4 статті 82 ГК України статутом товариства з обмеженою відповідальністю може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Положеннями частини 4 статті 57 ГК України (в редакції чинній на 05.06.2015 року) зокрема, визначено, що в статуті товариства зазначається розмір і порядок утворення статутного капіталу товариства.

Як вбачається зі змісту пункту 5.6 Статуту, внески до статутного капіталу товариства здійснюються таким чином: 100% вноситься до реєстрації товариства.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства та Статуту, місцевий господарський суду правомірно вказав, що передумовою реєстрації товариства є внесення учасниками своїх часток в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.9 Статуту, статутний капітал може збільшуватися за рахунок збільшення його розміру, про що вносяться відповідні зміни до цього статуту. Учасники домовились про подальше збільшення статутного капіталу шляхом внесення майнових прав на рухоме майно і нерухоме майно. Таке збільшення статутного капіталу можливе лише у разі повного формування статутного капіталу учасником.

У статті 52 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 05.06.2015 року та на 05.06.2016 року) визначено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. При цьому, якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, доказів прийняття одного з зазначених рішень Загальних зборів суду не надано, а тому є підстави дійти висновку, що статутний капітал ТОВ Бьюті - Софійський було вже сформовано на час прийняття оскаржуваного позивачем протоколу, який складається з 100%, з яких 51% належить позивачеві, а 49% - третій особі.

Отже, твердження позивача про порушення загальними зборами його прав, не відповідність вимогам ст.ст. 52, 53 Закону України Про господарські товариства та ст. 144 ЦК України, у зв'язку з начебто зменшенням його частки та збільшення частки іншого учасника товариства - ОСОБА_3 за рахунок внесеного додатково майна позивачем, правомірно визнані судом першої інстанції такими, що не відповідають положенням закону та Статуту товариства.

Відповідно до пунктів 17-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У пункті 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 роз'яснено, що при вирішенні питання про недійсність рішення загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, які за законом не є безумовними підставами для визнання рішення недійсним, суд оцінює як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

З огляду на вказані обставини, при прийнятті рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті - Софійський , оформлених протоколом № 05/17 від 16.05.2017 не встановлено порушень вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення, та факту позбавлення позивача можливості взяти участь у загальних зборах, як не встановлено й порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття спірного рішення.

Відтак, підстави для задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті-Софійський від 16.05.2017, яке оформлено протоколом загальних зборів від 16.05.2017 №05/17 у суду першої інстанції були відсутні.

Доводи апелянта про невирішення частини позовних вимог про визнання недійсним статуту ТОВ Бьюті-Софійський у новій редакції від 16.05.2017, затвердженого загальними зборами учасників товариства від 16.05.2017, колегією суддів відхиляються, оскільки вказані вимоги є похідними від основних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті-Софійський від 16.05.2017, якими вказані змінити до Статуту були затверджені.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Бьюті-Софійський від 16.05.2017, яке оформлено протоколом загальних зборів від 16.05.2017 №05/17 та встановлення того факту, що вказане рішення прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та положень Статуту, відсутні й підстави визнання недійсним статуту ТОВ Бьюті-Софійський у новій редакції від 16.05.2017.

З огляду на встановлені обставини справи, вимоги законодавства та положення Статуту товариства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ОСОБА_2 має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/4861/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4861/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.02.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук