Постанова

від 28.01.2019 по справі 905/2284/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 905/2284/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1

відповідача - начальник юридичного відділу ОСОБА_2

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "НАІР СЕРВІС" (вх.№631Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2018 у справі №905/2284/17 (повний якого складено 31.08.2018 в приміщенні зазначеного суду колегією суддів у складі: головуючого судді Фурсова С.М., суддів Сковородінова О.М., Курило Г.Є.)

за позовом ТОВ "НАІР СЕРВІС"

до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради

про стягнення 3 706 050,04 гривень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення 3 706 050,04 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на обов'язок відповідача повернути грошові кошти, які були оплачені за підрядні роботи на поліпшення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. № 17/25.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.08.2018 в задоволенні позовних вимог про стягнення 2223711,39 грн. відмовлено. Закрито провадження у справі № 905/2284/18 в частині стягнення 1482338,65 грн.

ТОВ "НАІР СЕРВІС" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить здійснити процесуальне правонаступництво у справі №905/2284/16 за позовом ТОВ Кадрове агентство «ОСОБА_3 Сервіс» до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення грошових коштів, та замінити позивача (первісного кредитора) ТОВ Кадрове агентство «ОСОБА_3 Сервіс» (87503, м. Маріуполь, вул. Київська, 53-49, Код ЄДРПОУ - 35455697) на його правонаступника (нового кредитора) ТОВ «НАІР СЕРВІС» (87500, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 54-1, Код ЄДРПОУ- 37793554), про що також зазначено у заяві про здійснення процесуального правонаступництва. Також, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 23, Код ЄДРПОУ - 23599040) на користь ТОВ «НАІР СЕРВІС» (87500, м. Маріуполь, пр. Будівельників. 54-1. Код ЄДРПОУ - 37793554) грошові коштів у розмірі 3 706 050,04 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 1 482 338,65 грн., з посиланням на те, що ремонтні роботи за договорами підряду №3 від 05.01.2011 та №225 від 12.01.2011, на зазначену суму, були предметом дослідження судового експерта та предметом розгляду у господарській справі № 905/1290/16. В свою чергу., апелянт вважає даний висновок помилковим, оскільки, предмет спору у справі №905/1290/16 та в даній справі є різними.

Предметом розгляду справи №905/1290/16 було стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 7 964 971,00 грн., як ринкової вартості майна (45/100 частини окремо стоячого триповерхового нежитлового будови за адресою: м Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25) станом на 03.06.2014.

Предметом же даної справи, є грошова вимога щодо компенсації понесених позивачем витрат у розмірі 3 706 050,04 грн., які він оплатив за проведені ремонтні роботи 45/100 частини окремо стоячого триповерхового нежитлового будови за адресою: м Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, у відповідності до договорів підряду.

За таких обставин, хоча у справі №905/1290/16 та у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, але фактично предмет даних справ є різний, як за своєю правовою природою є різними і обставини з яких дані вимоги виникли.

Крім того, хоча судом першої інстанції, за наслідками розгляду справи №905/1290/16, і була стягнута реальна ринкова вартість майна, але суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем ціна позову у справі №905/1290/16 складалася зі суми здійсненої позивачем оплати за договором від 31.08.2010 (3 868 780,80 грн.) та різниці між вартістю будівлі на момент продажу та станом на 03.06.2014 (4 096 190,20 грн.).

У той же час, є різними суми заявлені позивачем у цій справі (3 706 050,04 грн.) з сумою різниці між вартістю будівлі на момент продажу і станом на 03.06.2014 (4 096 190,20 грн.), яка була відокремлена судом апеляційної інстанції при розгляді справи №905/1290/16.

Таким чином, наведене вище у сукупності надає позивачу підстави стверджувати про наявність у нього права на звернення до суду з даним позовом та про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, помилковими висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі №905/2284/16 в частині стягнення 1 482 338,65 грн., в наслідок чого рішення від 21.08.2018р. підлягає скасуванню.

Крім того, на думку апелянта, при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 1 482 338,65 грн. судом першої інстанції було допущено порушення ст. 185 ГПК України, за якою, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Тобто, закриття провадження у справі, за наявністю відповідних підстав, повно було бути вирішено судом за результатами підготовчого засідання.

Відповідно до ухвали господарського суду від 19.07.2018 по справі №905/2284/16, підготовче провадження у справі № 905/2284/17 було закрите, розгляд справи призначений на 09.08.2018 року.

За таких обставин рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення 1 482 338,65 грн., станом на день вирішення питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судом першої інстанції не приймалося, що свідчить про порушення судом першої інстанції ст. 185 ГПК України та позбавлення позивача права на оскарження відповідної ухвали.

Опираючись на викладене, апелянт зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у тому числі і щодо стягнення 2 390 818, 48 грн.

На думку апелянта, це сталося внаслідок не застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягали застосуванню та якими позивач обґрунтовував законність своїх вимог (ст. 1212 та 390 ЦК України).

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про здійснення процесуального правонаступництва, в зв'язку з чим, апелянт при зверненні з апеляційною скаргою просив здійснити процесуальне правонаступництво та замінити позивача ТОВ Кадрове Агентство "ОСОБА_3 Сервіс" на ТОВ "НАІР СЕРВІС".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/2284/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 призначено справу до розгляду на 28.11.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 14.01.2019.

Відповідач 11.12.2018 надав за вх. № 2235 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подана заява про здійснення процесуального правонаступництва, на підтвердження цього позивач надав копію договору відступлення права вимоги від 23.12.2017, копію акту приймання передачі документів від 24.01.2017, копію повідомлення від 26.02.2018 та докази направлення сторонам, докази направлення відповідачу заяви про здійснення процесуального правонаступництва з додатками.

Колегія суддів розглянувши вищезазначене клопотання, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Пунктами 1.1., 1.2., 1.3. договору про відступлення права вимоги від 23.12.2017 сторони унормували обсяг права, які позивач відступив ТОВ НАІР СЕРВІС (всі права та обов'язки, які були наявними у позивача на момент переходу права вимоги) та підстави з яких вони виникли (нездійснення відповідачем відшкодування позивачу грошових коштів у розмір 3 706 050, 04 грн., витрачених на проведення, у період з березня 2010 року по травень 2011 року, відповідних робіт.

Тому в судовому засіданні 14.01.2019 протокольною ухвалою задоволене клопотання ТОВ "НАІР СЕРВІС" про здійснення процесуального правонаступництва та здійснено заміну позивача ТОВ Кадрове Агентство "ОСОБА_3 Сервіс" на ТОВ "НАІР СЕРВІС".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 оголошено про перерву у розгляді справи до 23.01.2019.

23.01.2019 відповідачем надані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 оголошено про перерву у розгляді справи до 28.01.2019.

25.01.2019 апелянтом подані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Колегією суддів встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та Управлінням міського майна, яке в наслідок проведеної реорганізації на даний час є Департаментом міського майна Маріупольської міської ради, було укладено договір купівлі - продажу свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25 №1193-Ж.

Згідно умов наведеного договору, позивач придбав у відповідача свідоцтво на право довгострокової оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, загальною площею 1819,90 кв.м.

28 липня 2010 ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та відповідач уклали договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1193-Ж, за яким відповідач передав ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс у строкове платне - користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, загальною площею 1819,90 кв.м., а саме:

з Літ. А-3:

- приміщення №3 (кімн.5-20), приміщення № 4 (кімн.1,2,4,5,9), приміщення №11 (кімн.1-12 та І), 1 поверх;

- приміщення №6 (кімн.1,2), між 1 та 2 поверхах;

- приміщення № 8 (кімн.1,12,13,14 та І), 2 поверх;

- приміщення № 9 (кімн.1-35 та І), 3 поверх;

з Літ.А/п (А-3):

- приміщення №2 (кімн. 1 -19 та І), підвал.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 14.07.2020 (п.8.1. договору).

31.08.2010 між ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та відповідачем був укладений договір №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати у власність позивачу окремо стоячу трьохповерхову нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, а саме: з Літ. А-3:

I поверх приміщення №3 (три) торговий зал 5, склад 6, 8, 10, 12, бухгалтерія 7, коридори: 9, 11, 13, 15, 16, 18, 20, кабінет 14, умивальник 17, туалет 19, приміщення №4 (чотири) коридор 1, 2, 3, кабінет 4,5, приміщення №11 (одинадцять) тамбур 1, торговий зал 2, кабінет 3, 10, 11, 12, склад 4, 5, 6, туалет 7, умивальник 8, коридор 9, ліфт I, приміщення №6 (шість) роздягальня 1, кабінет 2;

II поверх приміщення №8 (вісім) коридор 1, 12, кабінет 13, 14, сходова клітина I;

III поверх приміщення №9 (девять) коридор 1, 2, 12, 13, 20, 25, 26, 28. Кабінети: 3, 4, 5, 14, 15, 16, 17, 18, 33, 34, зал 6, бібліотека 7, 8, 9, 10, 11, умивальник 19, 27, туалети: 21, 22, 23, 24, 29, 30, 31, 32, кладова 35, сходова клітина;

підвал літ. А/п приміщення №2 (два) коридори 1, 6, приміщення 2, 9, 11, склади: 3, 14, 15, 16, 17, 18, 19, холодильник 4, 5, 7, 8, кладова 10, 12, ліфт I, загальною площею 1 819,90 м.кв. (у тому числі площа підвалу 384,34 м.кв.), що складає 45/100 часток будівель, розташованих за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, №17/25, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.08.2010 за реєстраційним номером 309555827 (т.1 а.с.27-32).

Відповідно до п. 1.4 договору, продаж нежитлової будівлі вчиняється за 3 868 780,80 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 644 796,80 гривень.

Встановлено, що 20.09.2010 та 15.10.2010 на виконання умов договору ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс , перерахувала відповідачу грошові кошти у розмірі 3 868 780,80 гривень. Відповідачем зазначений факт не оспорюється.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі №905/3512/13 за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Клінінг Сіті , товариства з обмеженою відповідальністю НАІР СЕРВІС , ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс , Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу, повернення об'єкту до комунальної власності, визнання недійсними протоколів загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності, позовні вимоги були задоволені частково. Зокрема, договір судом було розірвано та зобов'язано повернути до комунальної власності предмет договору купівлі-продажу.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі №905/3512/13 встановлений факт невиконання ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс зобов'язання за договором через здійснення відчуження спірного об'єкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації, у зв'язку з чим договір №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.08.2010 було розірвано та зобов'язано ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс повернути до комунальної власності 45/100 частини трьохповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. № 17/25, загальною площею 1 819,9 кв.м.

Згідно акту державного виконавця від 14.07.2015, рішення господарського суду від 03.06.2014 у справі № 905/3512/13, в частині повернення предмету договору купівлі-продажу до комунальної власності, виконано.

Оскільки спірне приміщення відповідачу повернено, а грошові кошти ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс за вказане приміщення не повернуто, останнє звернулося до суду із вимогою про стягнення з відповідача зазначених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи їх неправомірно отриманими відповідачем (господарська справа №905/1290/16).

В обґрунтування позову ТОВ "НАІР-СЕРВІС" зазначило, що під час знаходження у володінні ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс спірної будівлі, останнім були здійснені ремонтні роботи значної вартості (проектування та монтаж системи опалення приміщення, заміна вікон, ремонт фасаду та інше), які отримані відповідачем безоплатно в ході повернення будівлі після розірвання договору купівлі-продажу судом. Сума позовних вимог у господарській справі №905/1290/16складала 5 968 740,65 гривень, правовою підставою позову була ст. 1212 ЦК України.

За наслідками розгляду господарської справи №905/1290/16 постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі №905/1290/16 скасовано в частині задоволення позовних про стягнення грошових коштів в сумі 4 096 190,20 гривень відмовлено.

Аналізуючи судові рішення у справі №905/1290/16, колегія суддів зазначає, що не може погодитись із висновками суду першої інстанції у даному спорі про те, що ухвалені у справі №905/1290/16 рішення господарського суду Донецької області та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №905/1290/16 мають преюдиціальне значення для даної справи, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Так, предметом розгляду справи №905/1290/16 було стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 7 964 971,00 грн., як ринкової вартості майна (45/100 частини окремо стоячого триповерхового нежитлового будови за адресою: м Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25) станом на 03.06.2014, а предметом даної справи, є грошова вимога щодо компенсації понесених ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс (далі - Агентство) витрат у розмірі 3 706 050,04 грн., які він оплатив за проведені ремонтні роботи 45/100 частини окремо стоячого триповерхового нежитлового будови за адресою: м Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, у відповідності до договорів підряду.

Більше того, позивач наполягав на нетотожності даних спорів, посилаючись на той факт, що у справі №905/1290/16 його вимоги не ґрунтувалися на ст. 390 ЦК України, в той час як у даному спорі він опирається саме на цю норму права.

За таких обставин, хоча у справі №905/1290/16 та у даній справі, правонаступник ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс - ТОВ НАІР СЕРВІС просить стягнути з відповідача грошові кошти, предмет даних спорів є різним.

На відміну від справи №905/1290/16, у даному спорі позивач просить стягнути не ринкову вартість майна, а відшкодування витрат, понесених на поліпшення майна, на підставі ст.ст. 1212 та 390 ЦК України.

Оцінюючи заперечення відповідача про те, що підстави позову (фактичні обставини справи) співпадають в обох справах, колегія суддів зазначає, що дійсно, об'єктивні обставини (події матеріального світу), які призвели до виникнення спорів, є однаковими, однак предмет спорів суттєво відрізняється і тому спори не є тотожними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині 1 482 338,65 грн. помилковим.

Аналізуючи предмет спору у даній справі та правове обґрунтування позову, колегія суддів встановила наступне.

У своїй позовній заяві та поясненнях по справі позивач посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин як ст. 1212 ЦК України, так і ст. 390 ЦК України.

На думку позивача, застосування двох самостійних правових підстав стягнення коштів обумовлено об'єктивними обставинами, а саме тим, що позивач поніс витрати на поліпшення майна як до виникнення права оренди, тобто до 28 липня 2010, і до цих правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 1212 ЦК, так і після передання майна на підставі договору, і до цих правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 390 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись із таким тлумаченням матеріального закону.

Дійсно, до 28.07.2010 (до дати виникнення титульного володіння на підставі договору оренди), позивач здійснював ремонт майна на власний ризик.

Відповідач у даному спорі цього факту не спростовував.

Зокрема, 14.03.2010 ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та ТОВ ТПК Арсеналбуд-Еталон уклали договір підряду №72, відповідно до якого, підрядник взяв на себе зобов'язання виконати ремонт фасаду будинку ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс , розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17/25.

Загальна сума оплати за договором підряду №72 від 14.03.2010 становить 450 483,60 гривень.

10.06.2010 ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та ПП Олнайт уклали договір підряду №26/1, відповідно до якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи з проектування та монтажу системи опалення приміщення розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17/25.

Загальна сума оплати за договором підряду №26/1 від 10.06.2010 становить 167 107,09 гривень.

Таким чином, роботи були виконані Агентством до виникнення титульного володіння, але з дозволу власника, і результатом цих дій стало отримання блага (поліпшення майна) тодішнім власником майна (відповідачем) без достатньої правової підстави, що є ознакою виникнення кондикційного зобов'язання.

Однак, 31.08.2010 Агентство отримало майно у власність на підставі договору купівлі-продажу, внаслідок чого, на думку колегії суддів, відбулось поєднання кредитора і боржника в одній особі, що відповідно до приписів ст. 606 ЦК України потягло припинення кондикційного зобов'язання до дня подання даного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, посилання позивача на ст. 1212 ЦК України є хибним.

Аналізуючи склад і обсяг зобов'язання, яке виникає зі ст. 390 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач зазначає, що за час перебування спірного приміщення у володінні Агентства (як під час оренди, так і під час перебування у власності), останнє здійснило в ньому ремонтні роботи, погоджені з відповідними органами охорони культурної спадщини.

Зокрема, окрім наведених вище робіт, 14.07.2010 позивач та ТОВ ТПК Арсеналбуд-Еталон уклали договір підряду №73, відповідно до якого, підрядник взяв на себе зобов'язання виконати ремонт фасаду будинку ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс , розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17.

Загальна сума оплати за договором підряду №73 від 14.07.2010 становить 1 606 120,70 гривень.

05.01.2011 ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та ТОВ ТПК Арсеналбуд-Еталон (надалі підрядник) уклали договір підряду №3, відповідно до якого, підрядник зобов'язується за замовленням позивача виконати роботи за об'єктами позивача згідно до кошторисної документації.

Відповідно до договірної ціни, вартість робіт за даним договором становить 420 631,48 гривень.

Загальна сума оплати за договором №3 від 05.01.2011 становить 420 631,48 гривень.

12.01.2011 ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та ПП Олнайт (надалі підрядник) уклали договір підряду №225, за яким підрядник зобов'язується виконати роботи з проектування та монтажу системи опалення приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, №17/25, а Позивач прийняти та оплатити. Вартість робіт зазначається у Договірній ціні.

Загальна сума оплати за договором №225 від 12.01.2011р. становить 1 061 707,17 гривень.

23.12.2017 між ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс та ТОВ НАІР СЕРВІС укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. ТОВ Кадрове Агентство ОСОБА_3 Сервіс , як первісний кредитор поступилось ТОВ НАІР СЕРВІС (новий кредитор) своїм правом вимоги, а саме всіма правами, які виникли у первісного кредитора до боржника, на момент передання прав (п. 1.3.).

У зв'язку із цим ТОВ НАІР СЕРВІС подало до суду заяву про процесуальне правонаступництво.

Дана заява була відхилена судом першої інстанції з мотивів відсутності у нового кредитора прав (а.с. 106-113 т. 3).

14.01.2019 дана заява задоволена апеляційним судом, оскільки, на думку колегії суддів, наведені вище формулювання п. 1.3. угоди про цесію та висновок апеляційного суду про нетотожність господарських спорів, приведений вище, спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, ТОВ НАІР СЕРВІС є належним позивачем за вимогою, яка ґрунтується на положеннях ст. 390 ЦК України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 390 ЦК України, яка регламентує правовідносини в разі витребування майна власником, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, відповідно до приписів ст. 390 ЦК України, стягненню на користь набувача майна підлягає не вартість ремонтних робіт, а розмір, на який збільшилась вартість майна в результаті проведених поліпшень.

В цій частині колегія суддів звертає увагу учасників спору, що розмір витрат, понесених на поліпшення майна та розмір, на яку збільшилася вартість майна внаслідок проведених поліпшень - не тотожні юридичні категорії.

Так, у Постанові Верховного суду України по справі №6-389цс16 від 07.09.2016 Верховний суд України зробив правовий висновок відносно ст. 390 ЦК України - Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння , яка підлягає застосуванню до даних правовідносин, а саме ч.3 та ч.4:

...Відповідно до частини третьої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно із частиною четвертою статті 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення .

Таким чином, предметом доказування у даному спорі, виходячи з обраного позивачем обґрунтування позовних вимог і предмету спору, є саме розмір збільшення вартості майна внаслідок проведених поліпшень.

Дослідження колегією суддів обставин справи та перевірка їх доказами свідчить, що позивачем не надано жодних доказів, на підставі яких суд може встановити розмір цієї різниці.

Так, фактичні дані щодо вартості ремонтних робіт не свідчать про аналогічне збільшення вартості поліпшеного майна. В цій частині колегія суддів опирається на принцип розумності, який опосередковує усе цивільне законодавство, та здоровий глузд, і зазначає, що витрати на ремонт майна, звісно, збільшують його вартість, однак твердження про те, що вартість збільшується у точній відповідності із розміром витрат, є припущенням позивача, яке не може бути прийнято судом без відповідних доказів.

В той же час позивач не заявляв судам двох інстанцій клопотань про проведення товарознавчої експертизи, за допомогою якої можна встановити ту різницю, на яку збільшилась вартість майна внаслідок поліпшень і не замовляв такого дослідження самостійно.

В своїх усних поясненнях представник позивача послався також на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14с від 14.07.2016, який може свідчити про збільшення вартості об'єкту нерухомості внаслідок ремонту.

Колегія суддів зазначає, що цей висновок експерта не є належним доказом у даному спорі, оскільки він полягає у визначенні ринкової вартості об'єкта нерухомості, а не збільшення вартості об'єкта внаслідок проведених поліпшень. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ринкова вартість об'єкту нерухомості обумовлюється сукупністю чинників, в першу чергу кон'юнктурою ринку на певний час, тому визначення ринкової вартості об'єкту нерухомості не надає суду жодної інформації про те, на яку саме величину збільшилась вартість об'єкту внаслідок здійснених Агентством поліпшень.

За таких умов колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи необхідність скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції, його кваліфікація правовідносин у даному спорі і рішення щодо тотожності вимог і необхідності часткового закриття провадження у справі суттєво суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, тому, приймаючи до уваги принцип правової визначеності і той факт, що регулювання відносин цивільного обороту здійснюється сторонами спору із врахуванням змісту судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого господарського суду, як такого, що прийняте із невірним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "НАІР СЕРВІС" на рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2018 у справі №905/2284/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2018 у справі №905/2284/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 04.02.2019.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя О.І. Склярук