Рішення

від 23.01.2019 по справі 904/4562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4562/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "ОРІОН-ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТРАН"

про стягнення заборгованості у розмірі 760 356,98 грн. за Договором №01/06 від 01.06.18р.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Качур Н.О.

Представники:

Позивача - Бобиль В.В. дов від 15.01.19р., адвокат

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 760 356, 98 грн. за Договором №01/06 від 01.06.18р., мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що підписаний сторонами договір є неукладеним, оскільки не містить згоди сторін з усіх істотних умов. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що найменування товару, його кількість та ціна, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватись у відповідності з даним Договором, зазначається у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору. Отже, сторони домовились досягнути згоди щодо найменування товару, його кількості та ціни, а також загальної вартості товару, поставка якого буде здійснюватись у відповідності з Договором, у рахунках-фактурах; ці рахунки-фактури обов'язково повинні містити волевиявлення обох сторін щодо вищевказаних істотних умов договору поставки, зафіксоване у належній формі; у випадку недотримання хоча б однієї із вищевказаних умов Договір є неукладеним. Додані Позивачем копії рахунків-фактур №СФ-0000085 від 08.06.18р., №СФ-0000104 від 31.07.18р., №СФ-0000107 від 20.08.18р. не містять підпису уповноваженого представника Відповідача або будь-якого іншого вираження волевиявлення Відповідача щодо таких істотних умов договору поставки, як найменування товару, його кількість та ціна, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до Договору. Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів волевиявлення Відповідача щодо вищевказаних істотних умов Договору. Цей факт означає, що у даному випадку Договір не може вважатись укладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо деяких істотних умов: найменування товару, його кількості та ціни, а також загальної вартості товару, поставка якого буде здійснюватись відповідно до Договору. Неукладеність Договору означає відсутність підстав для стягнення пені.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що п. 2.4. Договору сторони погодили, що належним та достовірним доказом виконання Позивачем зобов'язань, є дата поставки товару з супровідними документами - видаткова накладна та рахунок-фактура. На виконання умов Договору, Позивач поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, зареєстровані Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. Приймаючи до уваги базис поставки за Договором - самовивіз, товарно-транспортні накладні не передбачені. Дані документи підписані представником Відповідача на підставі довіреності №2 від 08.06.18р. та №6 від 31.07.18р., директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою підприємства. На оплату поставлених за Договором товарів Позивач виставив Відповідачеві відповідні рахунки-фактури та, зважаючи на п.2.1., 2.4., 3.1., 3.2. Договору, визначені асортимент, номенклатура, кількість та ціну товару у видаткових накладних та рахунках-фактурах, виданими на виконання спірного Договору, що не суперечить ч. 2 ст. 266 ГК України. Спірний Договір підписано Сторонами без зауважень (без протоколу розбіжностей), а поставлений за договором товар прийнятий Відповідачем без зауважень до якості, кількості, асортименту та ціни. На підтвердження своїх зобов'язань за спірним договором Відповідач 26.11.18р. провів оплату поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000107 від 20.08.18р. у розмірі 270 026,68 грн. Верховний Суд України в Постанові від 10.02.2009р. у справі №10/33/08 дійшов висновку, якщо буде доведено, що спірний договір виконується його сторонами, то це не дає підстав вважати цей договір неукладеним.

Позивач у заяві від 23.01.19р. повідомив, що 26.11.18р. Відповідач перерахував Позивачеві 270 026,68 грн. за отриманий товар за накладною №РН-0000107 від. 20.08.18р. та просить стягнути з Відповідача 446 549,80 грн. - залишок основного боргу, пеню 40 336,50 грн., 3% річних - 3 444,00 грн. та судовий збір., у частині стягнення 270 026,68 грн. провадження у справі закрити.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином на адресу вказану у позові та ЄДР, що підтверджується поштовим повідомленням №5200505611907.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.18р.сторонами укладено Договір №01/06 (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (Відповідача) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору найменування Товару, його кількість та ціна, а також загальна вартість Товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності з даним Договором, зазначається у Рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Датою поставки продукції вважається дата фактичного отримання покупцем продукції у супроводі наступних документів: рахунку-фактури; накладної (п.2.4. Договору).

Згідно з п.3.4. Договору загальна сума Договору визначається відповідно до Рахунків-фактур до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Оплата за Товар за Договором здійснюється у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10-ти банківських днів після отримання Товару (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що датою оплати Товару вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок Постачальником банком Покупця.

Відповідно до п.6.4. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Договір набирає законної сили (стає обов'язковим для сторін) з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік (п.10.1. Договору).

Позивач за Договором поставив Відповідачеві товар на загальну суму 716 576,48 грн. з ПДВ, який Відповідач прийняв без зауважень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000085 від 08.06.18р., рахунком-фактури №СФ- 0000085 від 08.06.18р., довіреністю №2 від 08.06.18р., видатковою накладною №РН-0000103 від 31.07.18р., рахунком-фактури №СФ-0000104 від 31.07.18р., довіреністю №6 від 31.07.18р., видатковою накладною №РН-0000107 від 20.08.18р., рахунком-фактури №СФ-0000107 від 20.08.18р.

У видаткових накладних наведено перелік Товару, його кількість ціна й сума, є посилання на Договір, зазначені постачальник і одержувач, аналогічні дані містять і відповідні рахунки-фактури.

Відповідач зобов'язання за спірним Договором виконав частково, оплативши 26.11.18р. товар у розмірі 270 026,68 грн., що підтверджується банківською випискою, що й підтвердив Позивач.

З посиланням на п. 6.4. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню у розмірі 40 336,50 грн. за період прострочки з 24.06.18р. по 25.09.18р., за кожною видатковою накладною окремо.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 3 444,00 грн. за період з 24.06.18р. по 25.09.18р. за період з 24.06.18р. по 25.09.18р., за кожною видатковою накладною окремо.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених у відзиві підстав, однак, після звернення Позивачем з позовом, Відповідач (26.11.18р.) частково сплатив за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000107 від 20.08.18р. - 270 026,68 грн.

Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд не приймає позицію й доводи Відповідача, а погоджується з Позивачем.

Так, 01.06.18р.сторони уклали Договір і на його виконання Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 716 576,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000085 від 08.06.18р., рахунком-фактури №СФ- 0000085 від 08.06.18р., довіреністю №2 від 08.06.18р., видатковою накладною №РН-0000103 від 31.07.18р., рахунком-фактури №СФ-0000104 від 31.07.18р., довіреністю №6 від 31.07.18р., видатковою накладною №РН-0000107 від 20.08.18р., рахунком-фактури №СФ-0000107 від 20.08.18р.

Заперечення Відповідача щодо дійсності спірного Договору спростовується матеріалами справи.

Так, Відповідач Товар за спірним Договором одержав без зауважень, в матеріалах справи відсутні докази повернення поставленого Позивачем Товару. Одержаний від Позивача Товар Відповідач частково оплатив 26.11.18р.

В усіх первинних документах щодо спірних відносин сторони посилаються на спірний Договір.

Також, оцінюючи заперечення Відповідача про відсутність підписів його представників у рахунках-фактури, виставлених Позивачем, суд бере до уваги, що чинне законодавство не вимагає підпису платника у рахунках постачальника.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи та беручи до уваги заяву Позивача про часткову оплату Відповідачем поставленого за Договором Товару, господарський суд вважає, що провадження в частині вимог про стягнення 270 026,68 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарським судом встановлено, що розрахунок 3 % річних Позивачем проведено неправильно, за перерахунком суду 3% річних з простроченої суми становить 3 443,21 грн. Решта розрахунків проведено правильно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача належать: 446 549,80 грн. - основного боргу, 40 336,50 грн. - пені, 3 443,21 грн. - 3% річних, решта вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "ОРІОН-ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТРАН" про стягнення 760 356,98 грн. боргу за Договором №01/06 від 01.06.18р. - задовольнити частково.

Провадження у справі у частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "ОРІОН-ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТРАН" про стягнення 270 026,68 грн. - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТРАН", 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, будинок 42, (код 42000804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "ОРІОН-ПЛЮС", 49033, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду (пр. Богдана Хмельницького), буд. 74, кв. 2 (код 38359454) 446 549,80 грн. - основного боргу, 40 336,50 грн. - пені, 3 443,21 грн. - 3% річних, 11 405,35 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.02.2019

Суддя С.Г.Юзіков