Рішення

від 31.01.2019 по справі 906/855/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/855/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4136/6 від 28.12.2018

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" в особі Житомирської філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси"

про стягнення 59 776 грн. 51 коп

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 59 776,51 грн. заборгованості за постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим. що між сторонами був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 1758, згідно якого позивач здійснив постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 по березень 2017 на загальну суму 59 776,51 грн. за яку відповідач належним чином не розрахувався в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.12.2018 представник позивача надала суду письмові пояснення щодо методики розрахунку теплової енергії, в яких вказано, що відповідно до ЗУ "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", указу президента України від 10.09.2014 № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги " Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює тарифи теплопостачальним організаціям на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, які офіційно оприлюднюються на її сайті.

26.12.2018 відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п. 2.1.1 укладеного між сторонами договору, тарифи на послуги становлять 18,48 грн за один кв.м. приведеної опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

Також, відповідач посилається на те, що згідно п. 11.7 договору, зміни до нього можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору. Однак, позивач зміни тарифи на послуги за договором № 1758 не уклавши з відповідачем додаткової угоди.

Ураховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

В своїх запереченнях на відзив відповідача, наданих суду 31.01.2019, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2 договору тарифи на послуги може бути змінено в випадку визначеному чинним законодавством України. Розмір щомісячної плати коригується у відповідності до зміни тарифів. Укладання додаткової угоди за домовленістю сторін для застосування позивачем нових тарифів з централізованого опалення договором не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав. викладених в позовній заяві.

Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 між сторонами був укладений договір про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води № 1758, відповідно до якого позивач (виконавець) зобов'язується своєчасно надавати відповідачу (споживачеві) відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 2.1.1 договору тарифи на послуги на дату укладання договору для другої групи споживачів становлять з центрального опалення 18,48 грн за один кв.метр приведеної опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

В ч. 2 п. 2.2 договору передбачено, що тарифи на послуги може бути змінено в порядку визначеному чинним законодавством України. Розмір щомісячної плати коригується у відповідності до зміни тарифів.

Плата за надані послуги при наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п. 2.3 договору).

При відсутності приладу обліку або його несправності, оплата послуг за даним договором проводиться по загальній приведеній площі, а на споживання гарячої води - за існуючими нормативами (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суму нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

За наявності засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами ( нормами) споживання не допускається, крім випадків , передбачених законодавством ( п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, за централізоване опалення плата справляється за нормативами (нормами) споживання та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно акту обстеження та розрахунку виконавця.

Не пізніше 8 числа місяця , наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяця. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору ( п. 3.6 договору).

Згідно п. 3.7 договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.1 цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Договір може бути розірваний за зверненням споживача лише після закінчення опалювального періоду. Строк позовної давності за даним договором становить п' ять років.

Розірвання договору можливе тільки в між опалювальний період ( п. 10.2 договору).

Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін , які оформлюються додатковою угодою до цього договору ( п. 11.7 договору).

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання та виставлені відповідні рахунки на оплату (а.с 16-27), за які останній розрахунок належним чином не провів, в результаті чого утворилась заборгованість за період з жовтня 2015 по березень 2017, яка згідно розрахунку позивач становить 59 776,51 грн.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Відповідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Згідно статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу дії статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії є ОСОБА_1 України „Про теплопостачання, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі Правила) споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги теплопостачання на суму 59 776,51 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що вимоги позивача підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі (стягнення 59 776,51 грн.).

В своїх запереченнях на позов відповідач не заперечує факт отримання у спірний період послуг з центрального опалення, однак, не погоджується із тарифами на послуги, які були застосовані позивачем в спірний період, посилаючись на те, що в порушення п. 11.7 договору № 1758 від 08.10.2013 позивач змінив тарифи на послуги за вказаним договором, які встановлені в п. 2.1.1 договору, не уклавши з відповідачем відповідної додаткової угоди.

На заперечення відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В пункті 11.7 договору № 1758 від 08.10.2013 сторони погодили, що зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору.

В п. 2.1.1 вказаного договору визначений тариф з центрального опалення - 18,48 грн за один кв.метр приведеної опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

Також, в п. 2.2 договору зазначено, що тарифи на послуги може бути змінено в порядку визначеному чинним законодавством України. Розмір щомісячної плати коригується у відповідності до зміни тарифів.

Отже, при укладанні договору № 1758 від 08.10.2013 сторони умовами договору погодили можливість зміни тарифів на послуги та визначили порядок цих змін відповідно до чинного законодавства, тому підписання додаткових угод у разі зміни тарифу не вимагається.

Відповідно до Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг , Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги , Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює тарифи теплопостачальним організаціям на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, які офіційно оприлюднюються на її сайті.

Зокрема, в матеріалах справи наявні постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1374 від 30.04.2015, №2690 від 29.10.2015, №54 від 28.01.2016, № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016 та № 151 від 01.02.2017 (а.с. 30-41), якими комунальному підприємству Житомиртеплокомуненерго Житомирської міської ради встановлено тарифи на теплову енергію.

Позивачем нарахування плати за спожиту теплову енергію за спірний період здійснювалися із врахуванням зміни тарифів встановлених вказаними вище постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ураховуючи викладене, суд не приймає тверджень відповідача щодо неправильності розрахунку позивачем розміру спожитої теплової енергії.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8, ідентифікаційний код 32248749) в особі Житомирської філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37, ідентифікаційний код 36277747) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ідентифікаційний код 35343771) - 59 776,51 грн боргу, 1 762,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.02.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк.

1- в справу

2-позивачу (рек. з повід.)

3- ДП МВС України "Інформ-ресурсі" (01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8) (рек. з повід.)

4- ЖФ ДП МВС України "Інформ-ресурси" ( 10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37) (рек. з повід.)