Рішення

від 01.02.2019 по справі 910/14953/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2019Справа № 910/14953/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" (79017, Львівська область, місто Львів, Галицький район, вулиця Кримська, будинок 28; ідентифікаційний код 37030093)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" (03113, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 62-б, офіс 2; ідентифікаційний код 40939904)

про стягнення 26 740,00 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2018 року Приватне підприємство "Компанія "Інтер-Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" про стягнення 26 740,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути сплачену попередню оплату в розмірі 26 740,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14953/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи ухвала від 27.11.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 62-б, офіс 2

Проте, поштове відправлення № 0103048187050 було повернуто до суду з відміткою поштового відділення від 14.11.2018 про повернення у зв'язку з незнаходженням адресата .

У даному випаду судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою Господарського суду міста Києва справі № 910/14983/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи групп (далі - відповідач, Товариство) виставило Приватному підприємству Компанія Інтер-Трейд (далі - позивач, Підприємство) рахунок-фактуру № СС-00239 від 30.05.2018 на оплату товару - штабелера гідравлічного MSE 15/30 в кількості 1 шт за ціною 26 740,00 грн (в т.ч. ПДВ 4 456,67 грн) на підставі якого Підприємством було здійснено попередню оплату в повному обсязі.

Факт здійснення позивачем попередньої оплати підтверджується платіжним дорученням № 1491 від 30.05.2018 з призначенням платежу: за штабелер згідно рахунку № 239 від 30.05.2018 належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач свій обов'язок щодо поставки товару не виконав у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 26 740,00 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) вих. № 175 від 11.10.2018 відповідно до якої було заявлено вимогу про повернення попередньої оплати в сумі 26 740,00 грн в семиденний строк з часу отримання претензії та Акт звіряння взаєморозрахунків. Проте, за твердженням позивача, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, і станом на момент звернення з позовом повернення попередньої оплати здійснено не було що і призвело до звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач своїм правом подання відзиву суду не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 1491 від 30.05.2018 з призначенням платежу: за штабелер згідно рахунку № 239 від 30.05.2018 підтверджено, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар в повному обсязі.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару та/або повернення попередньої оплати позивачу, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки виконання зобов'язання щодо поставки товару то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був поставити зазначений у рахунку-фактурі товар наступного дня, після здійснення позивачем оплати та/або повернути отриману попередню оплату за непоставлений товар у строк визначений в претензії(вимозі).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов до висновку, що: у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, відповідачем заборгованість з повернення отриманої від позивача попередньої оплати в розмірі 26 740,00 грн погашена не була; у відповідача наявна вищевказана заборгованість, яка не була погашена на час подання позову та залишається непогашеною на даний час. Позивачем належним чином відповідно до статтей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статтей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення попередньої оплати в розмірі 26 740,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" про стягнення 26 740,00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" (03113, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 62-б, офіс 2; ідентифікаційний код 40939904) на користь Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" (79017, Львівська область, місто Львів, Галицький район, вулиця Кримська, будинок 28; ідентифікаційний код 37030093) заборгованість в розмірі 26 740,00 грн (двадцять шість тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ