Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/12033/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019Справа № 910/12033/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах Приватного підприємства Світова музика

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе

про стягнення компенсації 222 012, 00 грн.

Представники:

від організації колективного управління: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація колективного управління) в інтересах Приватного підприємства Світова музика (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе (далі -відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 222 012, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів Animals (виконавець - Maroon 5) та Moves like Jagger (виконавець - Maroon 5 у приміщенні кафе Сіty Zen , що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 (суддя Васильченко Т.В.) відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.10.2018.

09.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що організацією колективного управління не надано належного та достатнього обсягу письмових доказів на підтвердження того, що позивач (Приватне підприємство Світова музика ) набув майнових авторських прав на музичні твори Animals та Moves like Jagger . Крім того, відповідач зазначає, що використання ним об'єктів права інтелектуальної власності здійснювалося на підставі договору доручення № 13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Сервіс , яке в свою чергу набуло право на використання музичних творів у приміщеннях закладів на підставі договору № 01/2014 від 27.12.2013 укладеного з Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав .

12.10.2018 представник організації колективного управління через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій організація колективного управління зокрема зазначає, що для факту публічного виконання не має значення спосіб подання музичного твору, а також пристрої і процеси за допомогою яких здійснюється таке подання, а достатнє лише сприйняття на слух музичних творів сторонніми особами, які перебувають у публічному (громадському місці).

Також, 12.10.2018 представник організації колективного управління подав заяву (пояснення) про уточнення вступної частини позовної заяви щодо ціни позову, в якій зазначає, що у вступній частині позовної заяви організацією було помилково вказано ціну позову 220 012, 00 грн., у зв'язку з чим просить суд вірною ціною позову вважати 222 012, 00 грн.

У судовому засіданні 16.10.2018 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.11.2018.

25.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що надані організацією відеозвукозапис та акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 30.10.2017 не дають можливості беззаперечно визначити джерело походження звуку та технічний пристрій, за допомогою якого здійснювалося публічне виконання/сповіщення музичного твору, та встановити факт порушення виключних майнових прав саме відповідачем.

У судовому засіданні 06.11.2018 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 13.11.2018.

У судовому засіданні 13.11.2018 суд на місці ухвалив оголосити перерву в розгляді справи по суті до 04.12.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 № 05-23/2070 у зв'язку з відрядженням судді Васильченко Т.В. для роботи у Національній школі суддів України, проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/12033/18 передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 прийнято справу № 910/12033/18 до свого провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2019.

У дане судове засідання представники сторін не з'явивлись, представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з проведенням 24.01.2019 Радою адвокатів міста Києва зборів адвокатів, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши подане клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, суд зазначає, що юридична особа може брать участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, тож участь адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе у зборах адвокатів м. Києва, не є підставою для відкладення розгляду даної справи, тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

Представники організації колективного управління причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Приватним підприємством "Світова музика" (далі - ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" (далі - ліцензіар) укладено договір № 01/2016-Л на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату на території України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу ліцензіара (далі - Каталог), який є невід'ємною частиною даного договору, права на використання якого належать ліцензіару на території країн СНД, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів наступними способами: публічного мовлення; публічного виконання; публічного показу; прокату та ін.; розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження за допомогою будь-яких видів зв'язку, включаючи мобільний зв'язок та Інтернет; відтворення та розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5 договору від 01.01.2016 № 01/2016-Л ліцензіар передає ліцензіату право укладати на території України договори з юридичними та фізичними особами - користувачами Каталогу зазначеними в пунктах 1.1, 1.2 способами, та право збирати на користь ліцензіара за вказані види використання винагороду (роялті). Ставки роялті за дозволами, які видаються безпосередньо ліцензіатом користувачам, підлягають погодженню з ліцензіаром шляхом повідомлення. З метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами та організаціями на території України та отримувати від них винагороду на користь ліцензіара за використання творів у способи, зазначені в даному договорі. За попередньою згодою ліцензіара, ліцензіат має право укладати договори, які передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання творів з Каталогу.

Пунктом 2.6 договору від 01.01.2016 № 01/2016-Л передбачено, що ліцензіат зобов'язується представляти інтереси ліцензіара з питань захисту переданих за даним договором прав в усіх державних, судових, суспільних та комерційних організаціях, установах та підприємствах на території України, пред'являти претензії та позови виключно з письмової згоди ліцензіара з метою відновлення порушених прав та стягнення матеріального, а також іншого виду збитку, включаючи упущену вигоду, у випадках незаконного використання користувачами на території України прав, передбачених даним договором. Ліцензіат зобов'язаний узгоджувати з ліцензіаром усі претензії та позови, пов'язані з порушенням прав на території України.

Строк дії Договору від 01.01.2016 № 01/2016-Л встановлений до 31.12.2019 (згідно з додатковою угодою № 3 від 03.12.2018 до договору);

Судом встановлено, що до Договору від 01.01.2016 № 01/2016-Л сторонами підписано додатки № 1 та № 1/6 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до якого підтверджено, що ліцензіату надані права, зокрема відносно музичних творів Animals , автори твору - Levine, Levine&Schuster, виконавець - Maroon 5, частка правовласника (публічне виконання) - 32, 82 %; Moves Like Jagger , автори твору - Levine, Levine, Malik&Schuster, виконавець - Maroon 5, частка правовласника (публічне виконання) - 50, 00 % .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, на підставі вказаного ліцензійного договору Приватному підприємству Світова музика надано дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності (музичний твір Animals , автори твору - Levine, Levine&Schuster, виконавець - Maroon 5; музичний твір Moves Like Jagger , автори твору - Levine, Levine, Malik&Schuster, виконавець - Maroon 5) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі.

Відповідно до додатків №1 та № 1/6 "Перелік з каталогу музичних творів" до Договору № 01/2016-Л від 01.01.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" надається ПП "Світова музика" письмова згода пред'являти претензії та позови згідно з діючим в Україні законодавством з метою захисту порушеного права; також товариство з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" погоджується з правом ПП "Світова музика" доручати судове представництво ПО ОКУАСП на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Судом встановлено, що 01.01.2016 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та Приватним підприємством Світова музика (видавник) укладено Договір № АУ 010116 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об'єкти авторського права), які належать видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору від 01.01.2016 № АУ 010116, організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника, зокрема на такий вид використання творів, як публічне виконання творів (як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємств торгівлі та послуг, закладів громадського харчування).

Відповідно до пункту 7.1 договору від 01.01.2016 № АУ 010116, організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором.

Згідно з пунктом 7.2 договору від 01.01.2016 № АУ 010116 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2016), організація має право вживати будь - яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації. Відповідно до чинного в Україні законодавства вчинення таких дій не потребує отримання додаткових дозволів чи погоджень видавника. При цьому організація має проінформувати видавника про здійснення таких дій.

У відповідності до пункту 7.3 договору від 01.01.2016 № АУ 010116 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2016),, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії, - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Для цього організація має право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовим актами із наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника. Умови і порядок такого розполіду встановлюються цим договором і додатковими угодами до нього.

Строк дії договору від 01.01.2016 № АУ 010116 відповідно до пункту 10.1 (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.12.2017) визначено з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно. При цьому сторони можуть продовжити строк дії цього договору, підписавши відповідну угоду про це.

На виконання умов договору № АУ 010116 від 01.01.2016, Приватним підприємством Світова музика надано декларації № 20 від 01.11.2016 та № 32 від 01.06.2017 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: назва твору Animals , автор музики - Levine, Levine&Schuster; автор тексту - Levine, Levine&Schuster; виконавець - Maroon 5, публічне виконання 32,82 %; назва твору Moves Like Jagger , автор музики - Levine, Levine, Malik&Schuster, автор тексту - Levine, Levine, Malik&Schuster, виконавець - Maroon 5, публічне виконання 50, 00 %.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларацій, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори Animals та Moves Like Jagger у виконанні Maroon 5.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, актом фіксації № 52/10/17 від 30.10.2017, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні кафе City Zen , розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе , вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою Animals та Moves Like Jagger у виконанні Maroon 5.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. а , статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів Animals та Moves Like Jagger у виконанні Maroon 5 у приміщенні кафе City Zen , розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе , позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 52/10/17 від 30.10.2017, оформлений у приміщенні кафе City Zen , а також фіскальний чек від 30.10.2017 виданий ТОВ Сітізен Кафе .

У процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні кафе City Zen , розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3 в якому зафіксовано звучання музичних творів під назвою Animals та Moves Like Jagger у виконанні Maroon 5.

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні кафе City Zen , за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву про те, що наданий організацією колективного управління відеозапис не фіксує джерело звуку, оскільки на 02:55 хвилині відеозапису чітко вбачається джерело звучання музичних творів у закладі - кафе City Zen , розташованого за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 3.

Крім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпції правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище договори (договір № 01/2016-Л на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав від 01.01.2016 та договір № АУ 010116 про управління майновими авторськими правами від 01.01.2016, на підставі якого позивач набув виключні майнові права на використання музичних творів), визнавались у встановленому законом порядку недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6038/16 та від 21.05.2018 у справі № 924/290/17.

З огляду на наведене, доводи щодо недоведеності належності позивачеві майнових авторських прав на спірні твори, та, відповідно недоведеності прав на звернення Організацією з даним позовом до суду судом не приймаються.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у кафе, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. До того ж, Відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

На підтвердження правомірності використання вказаних вище музичних творів відповідач посилається на договір доручення №13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015, укладений з Товариством з обмеженою відповідлаьністю Контент Делівері Сервіс , та договір №01/2014 від 27.12.2013, укладений між Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідлаьністю Контент Делівері Сервіс .

Судом встановлено, що 27.12.2013 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі- УААСП), яка на підставі свідоцтва від 22.08.2003 № 3/2003 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіта і науки України здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права, та Товариством з обмеженою відповідлаьністю "Контент Делівері Сервіс" (далі - КДС) укладено договір № 01/2014, відповідно до умов якого УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачам, у порядку та на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів користувачів, розташованих на території України, а користувачі зобов'язуються виплачувати УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до умов цього договору та закону.

Згідно з умовами договору від 27.12.2013 № 01/2014 користувач (користувачі) - це суб'єкти господарювання, які шляхом укладення із ТОВ "Контент Делівері Сервіс" договору доручили останньому врегулювати від їх імені та за їх рахунок шляхом укладення господарських договорів усі питання щодо використання ними способом публічного виконання творів; твори - це оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом, повноваження на колективне управління якими на території України передано УААСП аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб'єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також повноваження по управлінню якими УААСП здійснює на підставі закону.

Пунктами 2.2 - 2.6 договору від 27.12.2013 № 01/2014, сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього договору користувачі та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання. Сторони погодили, що в кожному конкретному випадку днем отримання користувачем невиключного права на використання творів на умовах цього договору (днем набуття чинності невиключною ліцензією ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь користувача) буде день укладення ТОВ "Контент Делівері Сервіс" із користувачем договору, умовами якого передбачено уповноваження користувачем ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на врегулювання від його імені усіх питань стосовно використання останнім способом публічного виконання творів (у такий спосіб користувач приєднується до цього Договору).

Користувачі не мають права передавати отримані за цим договором права третім особам. Цей договір не поширюється на: а) немайнові права авторів; б) права виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення; в) будь-які інші способи та види використання творів, не зазначені в цьому Договорі. Розміри авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачами за надання невиключного права на публічне виконання творів за розрахунковий період - календарний рік (тарифи), визначені у додатку до цього договору. Визначена сторонами сума авторської винагороди (тариф) не залежить від тривалості та кількості використання творів протягом розрахункового періоду. ТОВ "Контент Делівері Сервіс" протягом 30-ти календарних днів, які слідують за останнім днем розрахункового періоду надає ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звіт за формою, визначеною додатком до цього договору, який містить перелік користувачів, від імені яких ТОВ "Контент Делівері Сервіс" виплачує ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" авторську винагороду (роялті) за використання творів способом публічного виконання. Разом із звітом ТОВ "Контент Делівері Сервіс" зобов'язується надати ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у довільній формі точний перелік використовуваних користувачами протягом розрахункового періоду творів, як це передбачено чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 5.1 договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони встановили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє по 31.12.2020. При цьому пункти 2.6.-2.8 цього договору залишаються в силі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли під час дії Договору.

У відповідності до пункту 7.4 договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони розуміють, що відносини, що склалися та/або складуться між ТОВ "Контент Делівері Сервіс" та кожним із користувачів згідно з укладеними договорами, є комерційним представництвом.

Судом також встановлено, що 24.09.2015 між відповідачем та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" укладено договір доручення № 13-01/10/2015/КДС, відповідно до умов якого відповідач як довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених ТОВ "Контент Делівері Сервіс", так і тих, що можуть бути укладені від його імені ТОВ "Контент Делівері Сервіс" у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на укладення від імені довірителя таких правочинів, виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання першим об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару, та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя. Вказане схвалення обмежується довірителем погодженим сторонами у цьому договорі розміром сум винагороди (роялті), які довіритель сплачує через ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публчного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя та за використання довірителем бази ліцензованого контенту.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 договору доручення № 13-01/10/2015/КДС визначено, що довіритель даним уповноважує ТОВ "Контент Делівері Сервіс" від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публчного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару та за використання довірителем бази ліцензованого контенту на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими ТОВ "Контент Делівері Сервіс" укладено відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність тощо). Усі дії, на які цим договором довіритель уповноважує ТОВ "Контент Делівері Сервіс", мають характер виключних прав ТОВ "Контент Делівері Сервіс", як це передбачено частиною другою ст. 1000 ЦК України, чинність яких обмежується строком дії цього договору та територією України.

Відповідно до підпунктів 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС сторони погодили, що ТОВ "Контент Делівері Сервіс" згідно з умовами цього договору набуває виключних прав представляти довірителя у відносинах із суб'єктами (та їхпредставниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються довірителем, що, зокрема, проте не обмежуючись, передбачає: здійснення від імені та за рахунок довірителя у порядку, передбаченому цим договором, виплат винагороди (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару на користь суб'єктів авторського права і/або суміжних прав та їх представників; отримання для довірителя дозволу та реквизитів доступу для використання бази ліцензованого контенту і здійснення від імені та за рахунок довірителя у порядку, передбаченому цим договором, виплат винагороди (роялті) за її використання; укладення у подальшому від імені довірителя правочинів, виконання їх умов, їх подальша зміна та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання довірителем об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього; вчинення від імені довірителя усіх необхідних та передбачених укладеними правочинами дій, спрямованих на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо); за умови належного виконання довірителем умов цього Договору ТОВ "Контент Делівері Сервіс" гарантує належне виконання укладених ним від імені та в інтересах довірителя правочинів, у зв'язку з чим несе солідарну із сторонами таких правочинів відповідальність за усіма вимогами, що випливають із фактів використання довірителем об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього. При цьому вказане положення застосовується виключно у разі негайного залучення до врегулювання усіх спірних питань уповноважених представників ТОВ "Контент Делівері Сервіс", яким необхідні уповноваження від довірителя та копії матеріалів спору, повинні бути надані не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання довірителем.

Відповідно до пункту 6.1 договору доручення № 13-01/10/2015/КДС протягом строку дії цього договору видані на підставі укладених ТОВ "Контент Делівері Сервіс" від імені довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Цей договір набирає чинності з 01.10.2015 і діє до 31.12.2020. При цьому пункти 2.4 - 2.9 цього договору залишаються чинними до повного виконання своїх зобов'язань довірителем, що виникли під час дії Договору; якщо за один календарний місяць до закінчення дії цього договору жодна зі сторін не виявить бажання припинити його на підставі спливу строку його дії, то чинність договору автоматично продовжується на наступний аналогічний строк на таких же умовах.

Згідно з пунктом 7.1 договору доручення № 13-01/10/2015/КДС сторони розуміють, що відносини, у яких вони беруть участь відповідно до положень цього договору, є комерційним представництвом (посередництвом), а ТОВ "Контент Делівері Сервіс" - комерційним представником довірителя, на що сторони цього договору даним дають свою вільну згоду.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Як визначено у статті 243 Цивільного кодексу України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

З огляду на те, що договір № 01/2014 від 27.12.2013 за своєю правовою природою є ліцензійним договором, який укладений між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як ліцензіаром та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" як ліцензіатом із можливістю приєднання до цього договору інших осіб як ліцензіатів, враховуючи, що приєднання таких осіб має відбуватися за умови їх ознайомлення з умовами договору № 01/2014 від 27.12.2013, направленням оферти та отриманням акцепту, беручи до уваги відсутність доказів наявності договірних відносин між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як ліцензіаром та відповідачем як ліцензіатом, а також те, що суб'єктний склад учасників ліцензійного договору має бути відомим особам, які його укладають, зважаючи на те, що договір доручення № 13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015 містить елементи як договору доручення, так і договору комерційного представництва, а також беручи до уваги відсутність доказів вчинення ТОВ "Контент Делівері Сервіс" дій, спрямованих на отримання ліцензії на використання відповідачем, зокрема, музичного твору Animals (автори твору - Levine, Levine&Schuster, виконавець - Maroon 5) та музичного твору Moves Like Jagger (автори твору - Levine, Levine, Malik&Schuster, виконавець - Maroon 5), оскільки такі дії мали вчинятися після набрання чинності договором доручення № 13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015 і не можуть поширюватися на раніше укладений договір від 27.12.2013 № 01/2014, - наведене свідчить про неправомірне (без надання відповідного дозволу) використання відповідачем спірних музичних творів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Таким чином, відповідач не надав доказів на підтвердження належності спірних музичних творів до переліку, які обумовлені сторонами як Музичний репертуар у договорі доручення № 13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України Про авторське право і суміжні права , об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два музичні твори, суб'єктом яких заявлений позивач.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3 723, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1 762, 00 гривні.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 762,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами заявлено до стягнення з відповідача 222 012, 00 грн. компенсації (розрахована виходячи з 63 розрахункових величин стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Так, оскільки факт порушення відповідачем закону щодо використання об'єкта інтелектуальної власності без дозволу правовласника був виявлений та зафіксований саме Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", оскільки саме вказана організація звернулась з позовом про стягнення компенсації, суд доходить висновку, що саме на користь такої організації підлягає стягненню компенсація відповідно до Закону України Про авторське право і суміжні права .

Щодо розміру компенсації, суд зазначає, що враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем спірних музичних творів без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе підлягає стягненню компенсація у розмірі 17 620, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір Animals (автори твору - Levine, Levine&Schuster, виконавець - Maroon 5) та компенсація у розмірі 17 620, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір Moves Like Jagger (автори твору - Levine, Levine, Malik&Schuster, виконавець - Maroon 5), а тому позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 35 240, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах Приватного підприємства Світова музика задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітізен Кафе (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 17/1, ідентифікаційний код - 39797215) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151; п/р 260010052453 в АТ Укрексімбанк м. Києва, МФО 322313) в інтересах Приватного підприємства Світова музика (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16, кв. 119; ідентифікаційний код: 36463790) 35 240 тридцять п'ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.02.2019.

Суддя Щербаков С.О.