Рішення

від 05.02.2019 по справі 910/14401/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2019Справа № 910/14401/18 За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка"

про стягнення 74 000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не призначалося).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2018, що фактично є заявою про зменшення позовних вимог) про стягнення 69000 грн. заборгованості за Договором від 22.12.2014 № 1699-14 про відступлення права вимоги (цесії).

Відповідач вимоги позову не визнав, пославшись у відзиві на те, що сума заборгованості становить 24000 грн., оскільки ним було сплачено до відкриття провадження 755203,23 грн. із загальної суми боргу в розмірі 779203,23 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 22.12.2014 між Позивачем, як новим кредитором, ПАТ Київенерго , як первісним кредитором, та Відповідачем, як боржником, Договору № 1699-14 про відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор відступив на користь Позивача право вимоги до Відповідача в розмірі 779203,23 грн., після підписання якого Позивач набув усіх прав первісного кредитора до Відповідача, зокрема, вимагати від останнього сплати грошового зобов'язання в розмірі 779203,23 грн.

Відповідач згідно з п. 3.7 Договору визнав та зобов'язався сплатити, зокрема, Позивачу заборгованість сумою 779203,23 грн., яку первісний кредитор відступив Позивачу, що виникла станом на 01.12.2014 за договором від 19.12.2012 № 04-ТПВ/13-К та від 23.12.2011 № 05-ТПВ/12-К на послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів, укладеними між первісним кредитором та Відповідачем.

У подальшому, 01.03.2015 між сторонами укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якої Відповідач визнав та підтвердив наявність заборгованості станом на 01.03.2015 перед Позивачем за надані послуги із знешкодження ТПВ на загальну суму 298641,74 грн. станом на 27.02.2015 за Договором від 22.12.2014 № 1699-14.

Надалі, сторонами було укладено угоду від 19.02.2016 № 1 про реструктуризацію заборгованості до Договору від 22.12.2014 № 1699-14 про відступлення права вимоги, згідно з якою Відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед Позивачем за Договором від 22.12.2014 № 1699-14 на загальну суму 155602,12 грн. станом на 19.02.2016, яку зобов'язався сплатити до 30.08.2016 за графіком.

Оскільки Відповідач заборгованість у повному обсязі не погасив, Позивач звернувся до нього з претензією від 21.08.2018 № 110/005-907, в якій просив погасити борг за Договором від 22.12.2014 № 1699-14 у розмірі 84102,12 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень Відповідач здійснив 24.09.2018 оплату в рахунок погашення заборгованості за Договором від 22.12.2014 № 1699-14 у розмірі 10102,12 грн., у зв'язку з чим борг останнього становив 74000 грн.

У той же час, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Відповідач зазначив, що із загальної суми заборгованості за Договором від 22.12.2014 № 1699-14 у розмірі 779203,23 грн. останнім було сплачено 755203,23 грн., а відтак сума боргу наразі за твердженням Відповідача становить 24000 грн.

Однак, усупереч приписам ст. 73, 74, 76-79 ГПК України Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених ним обставин щодо сплати заборгованості в зазначеній сумі не надав.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що 31.10.2018 Відповідач сплатив у рахунок погашення боргу 5000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 31.10.2018 № 274, у зв'язку з чим Позивач зменшив позовні вимоги до 69000 грн.

Таким чином, наявність у Відповідача заборгованості в сумі 69000 грн., яка залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Ураховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 69000 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" (м. Київ, вул. Княжий затон, 21, кв. 413; ідентифікаційний код 24724487) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-Б; ідентифікаційний код 31025659) 69000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. заборгованості, а також 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків