Рішення

від 30.01.2019 по справі 912/2853/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 рокуСправа № 912/2853/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Легун А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2853/18

за позовом: Приватного підприємства "Еллада",

до відповідача: Приватного підприємства "Іста-Промгруп",

про стягнення 680 592,36 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Еллада" (далі - ПП "Еллада") до Приватного підприємства "Іста-Промгруп" (далі - ПП "Іста-Промгруп") про стягнення 680592,36 грн, з яких: 363 795,60 грн - основний борг, 36379,56 грн - штраф та 280 417,20 грн - 30% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 03.02.2016 № 11.

Ухвалою від 05.11.2018 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 05.12.2018, зобов'язано сторони подати у визначений судом строк заяви по суті справи.

04.12.2018 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачем подано до суду копії рахунків, що виставлялись відповідачем на оплату за договором.

В підготовчому засіданні 05.12.2018 постановлено протокольною ухвалою оголосити перерву до 21.12.2018 на 09:00 год.

21.12.2018 позивачем надані письмові пояснення, згідно яких позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки № 11 від 03.02.2016 впродовж 2016 року позивач перерахував відповідачу 674 814,89 грн за запасні частини, а відповідач всупереч умовам договору поставив позивачу товар лише на суму 311 019,29 грн. Сума неповернутої передоплати складає 363 795,60 грн. Так відповідач не поставив товар позивачу, за який було перераховано кошти на підставі платіжних доручень: № 887 від 28.03.2016 (специфікація № 52 від 23.03.2016, рахунок на оплату № 30 від 23.03.2016) на суму 51 970,80 грн; № 921 від 30.03.2016 (рахунок на оплату № 32 від 28.03.2016) на суму 51 970,80 грн; № 942 від 31.03.2016 (специфікація № 57 від 29.03.2016, рахунок на оплату № 35 від 29.03.2016) на суму 259 854 грн. Водночас позивач зазначає, що специфікація щодо рахунку на оплату № 32 від 28.03.2016 та платіжного доручення № 921 від 30.03.2016 у позивача відсутня з причин неповернення примірника відповідачем. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що направивши на адресу лист від 17.01.2018 за вих. № 35-13/Ел з пропозицією провести звірку взаєморозрахунків та вимогу від 14.08.2018 про повернення передоплати за Договором, в тому числі здійсненої за платіжним дорученням № 921 від 30.03.2016 до рахунку № 32 від 28.03.2016, у відповідача виник обов'язок по повернення суми, сплаченої згідно платіжного доручення № 921 від 30.03.2016. Таким чином позивач зазначає, що загальний розмір боргу відповідача перед позивачем складає 679 920,40 грн, з яких основний борг 363 795,60 грн, штраф 36 379,56 грн та 279 745,27 грн 30% річних.

21.12.2018 представником позивача подана заява, у якій зазначено, що через у поясненнях, що подані суду21.12.2018 допущено помилку, тому позивач просить не враховувати зазначені в таких поясненнях суми. Правильний розрахунок штрафу і 30% річних міститься в позовній заяві.

В підготовчому засіданні 21.12.2018 постановлено за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання до 14.01.2019 о 14:00 та відповідача зобов'язано у строк до 11.01.2019 подати до суду специфікацію щодо рахунку на оплату № 32 від 28.03.2016 та платіжного доручення № 921 від 30.03.2016.

За результатами підготовчого засідання 14.01.2019 господарським судом поставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 16:00 30.01.2019.

В судовому засіданні 30.01.2019 представник позивача участі не брав, натомість ще 25.01.2019 до суду надійшло клопотання ліквідатора ПП "Еллада" про розгляд справи без участі представника ПП "Еллада" та про підтримку позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Суд враховує, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 25014, м. Кропивницький, вул. Аерофлотська, буд. 24.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25014, м. Кропивницький, вул. Аерофлотська, 24.

Ухвали суду у даній справі надсилались рекомендованим листом з повідомленням.

Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали по справі) з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області розміщувались оголошення для ПП "Іста-Промгруп" про дати судових засідань по справі №912/2853/18, в тому числі і про дату останнього судового засідання, з огляду на неотримання відповідачем ухвали від 14.01.2019.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 14.01.2019 за відсутності представників позивача та відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

03.02.2016 між ПП "Іста-Промгруп" (постачальник) та ПП "Еллада" (покупець) укладено Договір поставки № 11 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується виготовити та поставити (передати) у власність покупця запасні частини (далі за текстом - Товар), вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах цього Договору, постачання Товару здійснюється в строки узгоджені Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору після прийняття постачальником замовлення від покупця. Замовлення покупця вважається узятим до виконання постачальником у разі отримання передоплати на замовлення.

Найменування, ціна, вартість, кількість Товару визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.3. Договору).

Товар поставляється на умовах EXW "Інкотермс-2010", склад постачальника: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 24 (п. 3.1. Договору).

Термін поставки Товару вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.2. Договору).

Датою відвантаження Товару є дата зазначена Постачальником у видатковій накладній, при умовах надання Покупцю всіх документів передбачених п. 1.4. даного Договору (п. 3.4. Договору).

Розрахунок проводиться в безготівковій формі на підставі рахунків Продавця (п. 4.1. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2016. Якщо жодна із Сторін не заявить за 3 місяці до закінчення строку дії цього Договору про бажання розірвати його, цей Договір автоматично продовжується на 1 рік. (п. 7.2. Договору).

За твердженням позивача у сторін за вказаним Договором тривалі відносини, на його виконання підписувались Специфікації, виставлялись постачальником рахунки, які сплачувались покупцем, проте постачальник не здійснив всі поставки, на які здійснено попередню оплату.

Так, за твердженням позивача, на виконання умов Договору, ним здійснено попередню оплату відповідно до платіжних доручень № 887 від 28.03.2016 на суму 51 970,80 грн; № 921 від 30.03.2016 на суму 51 970,80 грн; № 942 від 31.03.2016 на суму 259 854,00 грн, проте відповідач не здійснив поставку відповідного Товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути 363 795,60 грн, як попередню оплату, а також 36 379,56 грн штрафу та 280 417,20 грн 30% річних, що нараховані відповідно до умов Договору.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 83-2018/Ел від 23.07.2018 на суму 363 795,60 грн, у якому позивач повідомляє, що за даними бухгалтерського обліку ПП "Еллада" станом на 25.07.2018 за ПП "Іста-Промгруп" рахується дебіторська заборгованість за Договором № 11 від 03.02.2016 в розмірі 363 795,60 грн. ПП "Еллада" вимагає від ПП "Іста-Промгруп" негайно виконати свої зобов'язання з оплати заборгованості за вказаним договором в розмірі 363 795,60 грн; зазначену заборгованість позивач просить перерахувати за відповідними реквізитами.

Відповіді на такий лист-вимогу позивач не отримав, тому і звернувся з даним позовом до господарського суду.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 2 статті 509, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно загальних вимог виконання зобов'язань, які виникають у тому числі з договорів, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Однією з умов належного виконання зобов'язання є виконання його у встановлений строк.

Частина перші ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу, зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так на виконання умов Договору Сторонами підписувались Специфікації, зокрема, специфікацією № 52 до Договору поставки № 11 від 03.02.2016 від 23.03.2016 сторони узгодили найменування Товару - Стрічка транспортерна 300х4+4х2 ТК200, термін виготовлення - 45 робочих днів від часу одержання 100% оплати, кількість метрів 70, загальна вартість Товару складає 51 970,80 грн; специфікацією № 57 до Договору поставки № 11 від 03.02.2016 від 23.03.2016 сторони узгодили найменування Товару - Стрічка транспортерна 300х4+4х2 ТК200, термін виготовлення - 45 робочих днів від часу одержання 100% оплати, кількість метрів 350, загальна вартість Товару складає 259 854 грн.

Також постачальником виставлено рахунки на оплату Товару, зазначеного в таких Специфікаціях: рахунок № 30 від 23.03.2016 на суму 51 970,80 грн; рахунок на оплату № 35 від 29.03.2016 на суму 259 854,00 грн.

Позивач на виконання умов Договору, Специфікації № 52 та рахунку № 30 від 23.03.2016 сплатив 51 970,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 887 від 28.03.2016 із призначенням платежу "За стрічку транспортерну зг. рах. № 30 від 23.03.2016". А на виконання умов Договору, Специфікації № 57 та рахунку № 35 від 29.03.2016 сплатив 259 854,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 942 від 31.03.2016 із призначенням платежу "За стрічку транспортерну зг. рах. № 35 від 23.03.2016".

Отже, враховуючи приписи Договору та умови Специфікацій №№ 52 та 57 відповідач зобов'язаний був поставити Товар "Стрічка транспортерна 300х4+4х2 ТК200, 70 метрів" до 31.05.2016 включно (протягом 45 робочих днів від часу одержання 100% оплати), а Товар "Стрічка транспортерна 300х4+4х2 ТК200, 350 метрів" до 06.06.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 5.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення терміну поставки більше ніж на 7 днів Продавець сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого Товару.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав доказів поставки Товару у строки визначені Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

Так згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4).

Крім того у ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вказані приписи підтверджують можливість визначення штрафу та пені за порушення негрошових зобов'язань, яким є порушення строку поставки товару.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов Договору щодо поставки товару, що не заперечується останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 5.1. Договору штрафу в розмірі 7% від 51 970,80 грн - 5197,08 грн та 7% від 259 854,00 грн - 25985,40 грн, всього 31 182, 48 грн штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на непоставку Товару у визначений Договором та Специфікаціями № 52 від 23.03.2016 та № 57 від 29.03.2016 строк Покупець має право вимагати повернення попередньої оплати, тому позовні вимоги про стягнення 311 824,80 грн (51 970,80 грн +259854,00 грн) підлягають задоволенню господарським судом.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Так згідно з п. 5.4. Договору сторони встановили, що, керуючись статтею 693 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, Покупець має право вимагати передання оплаченого Товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня одержання суми попередньої оплати від Покупця, до дня фактичного передання Товару Покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума 30% річних на суму 51 970,80 грн, що сплачена згідно платіжного доручення № 887 від 28.03.2016 за період з 29.03.2016 по 25.10.2018 складає 40 163,06 грн; сума 30% річних на суму 259854,00 грн, що сплачена згідно платіжного доручення № 942 від 31.03.2016 за період з 01.04.2016 по 25.10.2018 складає 200 176,28 грн.

Перевіривши вказані розрахунки господарський суд дійшов висновку про їх правильність, тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних з сплачених сум по платіжним дорученням № 887 від 28.03.2016 та № 942 від 31.03.2016 на загальну суму 240339,34 грн (40 163,06+ 200 176,28 грн) є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач стверджує, що на виконання Договору ним сплачено 51 970,80 грн згідно платіжного доручення № 921 від 30.03.2016 із призначенням платежу "За стрічку транспортерну зг. рах. № 32 від 28.03.2016". На підтвердження вказаного позивачем ще надано копію рахунку № 32 від 28.03.2016, що виставлений ПП "Іста-Промгрпуп" на суму 51970,80 грн, у якому вказано найменування товару - Стрічка транспортерна 250х4+4х2 ТК200, кількість 70 м.

Водночас позивач зазначає, що Специфікація, на підставі якої було виставлено такий рахунок та сплачено кошти відсутня з причин неповернення примірника позивача відповідачем.

Відповідно до п. 1.3. Договору визначено, що загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору. Також умовами п. 1.1. Договору визначено, що порядок та умови передачі Товару визначаються у Специфікаціях.

Господарський суд враховує, що ні рахунок, ні платіжне доручення не містять посилання на Договір чи на Специфікацію до Договору.

Всупереч приписам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач не довів суду, що грошові кошти згідно з платіжним дорученням № 921 від 30.03.2016 сплачені саме на виконання умов Договору.

З огляду на викладене господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині нарахування на суму, сплачену згідно платіжного доручення № 921 від 30.03.2016, 10% штрафу та 30% річних, оскільки такі нарахування здійснені позивачем відповідно до умов Договору.

Стосовно позовної вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 51 970,80 грн, що сплачена згідно платіжного доручення № 921 від 30.03.2016, господарський суд враховує таке.

З огляду на непідтвердження обставин щодо здійснення такого платежу на виконання умов Договору, господарський суд доходить висновку, що сторони уклали між собою договір у спрощений спосіб.

Так, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, відповідач, надіславши рахунок № 32 від 28.03.2016, зробив пропозицію укласти договір, а позивач, здійснивши оплату відповідно до платіжного доручення № 921 від 30.03.2016, відповідно, прийняв таку пропозицію.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України визначає строк виконання обов'язку передати товар. Так, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

В укладеному у спрощений спосіб договорі купівлі-продажу сторони не передбачили строк виконання обов'язку передачі Товару відповідачем, а тому застосовуються норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України і позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, оскільки строк виконання обов'язку для відповідача передати товар сторонами не був визначений, то відповідач мав виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем у разі її пред'явлення.

Позивач надав лише лист-вимогу № 83-2018/Ел від 23.07.2018, який направлявся відповідачеві і у якому вимагалось повернення коштів, а не поставка Товару.

Отже, в матеріалах справи відсутня вимога в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарським судом встановлено, що позивачем така вимога не виставлялась, строк виконання зобов'язання для відповідача не встановлений, відповідно у останнього не виникло обов'язку передати Товар.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, з огляду на положення вказаної норми, у позивача право вимоги передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати виникне у разі, якщо відповідач не передасть товар у встановлений строк, а оскільки, як свідчать матеріали справи, такий строк сторонами не визначено і позивач не виконав наведених вище приписів статей 663 та 530 Цивільного кодексу України, право вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 51 960,80 грн у нього не виникло.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 51 970,80 грн, що сплачені згідно платіжного доручення № 921 від 30.03.2016 є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи зазначене, господарський суд задовольняє позов частково у сумі 583 346,62, з яких 311 824,80 грн сума попередньої оплати, 31 182,48 грн штрафу та 240 339,34 грн 30% річних. В іншій частині позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Іста-Промгруп" (25014, м. Кропивницький, вул. Аерофлотська, 24, ідентифікаційний код 36390267) на користь Приватного підприємства "Еллада" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 32265612) 311 824,80 грн суми попередньої оплати, 31 182,48 грн штрафу, 240 339,34 грн 30% річних, а також 8750,20грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032;

відповідачу за адресою: вул. Аерофлотська, 24, м. Кропивницький, 25014.

Повне рішення складено 04.02.2019.

Суддя                                                                       Л.С. Вавренюк