Рішення

від 30.01.2019 по справі 914/2210/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019 Справа №914/2210/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового задання ОСОБА_1, розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» , м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» , м. Яворів, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову : стягнення 84 162,62 грн.,

підстава позову : порушення зобов'язань по договору поставки №01/06 від 01.06.2018 року,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

ПРОЦЕС

29.11.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» про стягнення 84 162,62 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.01.2019 року.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем нарочно 18.12.2018 року, відповідачем - 26.12.2018 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзиву у визначений законом і судом строк відповідачем не подано.

У судове засідання 16.01.2019 року відповідач явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Враховуючи першу неявку сторони в судове засідання, судом відкладено розгляд справи на 30.01.2019 року.

У судове засідання 30.01.2019 року відповідач повторно явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, згідно з даними відстеження поштових відправлень на сайті http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku за ідентифікатором 7901412226707 18.01.2019 року відправлення перенаправлено до іншого відділення: за місцем обслуговування , 30.01.2019 року повернення за зворотною адресою: інші причини . Представник позивача в судове зсідання також не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином під розписку в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, та отримав ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, відповідач повідомлений про судовий розгляд справи, проте, своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав, інших заяв, клопотань не заявляв. Враховуючи наведене, а також обмеження розгляду справи по суті строком, встановленим законом, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки. Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору він як постачальник здійснив поставку товарного бетону ТзОВ Благо-Буд як покупцю на загальну суму 379 854,96 грн., що підтверджено видатковими накладними. На час звернення з даним позовом до суду оплата відповідачем за надані транспортні послуги та послуги поставки в повному обсязі не здійснена, у зв'язку з чим борг відповідача становить 76 274,96 грн. У зв'язку з простроченням позивач нарахував пеню в розмірі 5 943,18 грн., 3% річних у розмірі 495,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 449,22 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.06.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір поставки №01/06, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцеві бетон надалі «товар» , а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Найменування (асортимент), кількість, ціна за одиницю товару зазначаються у рахунках-фактурах та/або накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Згідно з п.3.1, п.3.2 договору передача майна постачальником і прийняття його покупцем оформляється накладною. Постачання товару здійснюється транспортом за рахунок покупця або постачальника за домовленістю.

Розділом 2 договору сторони погодили вартість товару та порядок розрахунків. Так, загальна ціна договору складається з вартості товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору (п.2.1). Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару на склад покупця, згідно підписаних накладних (п.2.2).

Сторонами підписано наступні видаткові накладні: №2433 від 02.08.2018 року на суму 10 260,00 грн., №2618 від 07.08.2018 року на суму 12 300,00 грн., №2886 від 10.08.2018 року на суму 13 059,96 грн., №2687 від 10.08.2018 року на суму 13 059,96 грн., №2689 від 10.08.2018 року на суму 9 209,98 грн., №306 від 04.07.2018 року на суму 1 949.94 грн., №288 від 05.07.2018 року на суму 5 040,00 грн., №2953 від 22.08.2018 року на суму 11 519,96 грн., №2955 від 22.08.2018 року на суму 12 289,97 грн., №2957 від 22.08.2018 року на суму 11 519,99 грн., №2357 від 06.08.2018 року на суму 11 880,00 грн., №2894 від 20.08.2018 року на суму 13 500,00 грн., №2905 від 21.08.2018 року на суму 13 500,00 грн., №2532 від 03.08.2018 року на суму 11 610,00 грн., №2484 від 03.08.2018 року на суму 9 570,02 грн., №2533 від 03.08.2018 року на суму 11 610,00 грн., №1893 від 13.07.2018 року на суму 10 322,45 грн., №1787 від 09.07.2018 року на суму 12 300,00 грн., №2097 від 20.07.2018 року на суму 5 807,52 грн., №2286 від 27.07.2018 року на суму 8 640,00 грн., №2165 від 24.07.2018 року на суму 6 560,02 грн., №1756 від 06.07.2018 року на суму 11 779,97 грн., №1757 від 06.07.2018 року на суму 11 779,97 грн., №2036 від 18.07.2018 року на суму 9 450,00 грн., №1891 від 13.07.2018 року на 9 360,00 грн., №2328 від 30.07.2018 року на суму 8 640,00 грн., №2329 від 30.07.2018 року на суму 7 020,00 грн., №2282 від 27.07.2018 року на суму 10 260,00 грн., №2039 від 18.07.2018 року на суму 11 075,03 грн., №1563 від 27.06.2018 року на суму 11 890,00 грн., №1601 від 29.06.2018 року на суму 24 499,99 грн., №1541 від 27.06.2018 року на суму 10 165,00 грн., №1542 від 27.06.2018 року на суму 10 165,00 грн., №1545 від 27.06.2018 року на суму 11 892,00 грн., №3159 від 03.09.2018 року на суму 11 680,00 грн., №3158 від 03.09.2018 року на суму 11 680,00 грн., на загальну суму 379 854,88 грн.

30.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних угод, а саме сторони договору, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договору поставки бетону №01/06 від 01.06.2018 року та договору поставки піску №01/04 від 01.04.2018 року, в сумі 303 580,00 грн.

Відповідне зарахування та зменшення заборгованості відповідача сторонами також погоджене в акті звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018-25.10.2018 року. Так, сторони, підписавши вказаний акт звірки, визнали, що станом на 25.10.2018 року заборгованість по договору поставки бетону становила 76 274,96 грн.

Як вбачається з фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення у цінний лист, 31.10.2018 року позивач надсилав відповідачу претензію на суму 76 274,96 грн., копія якої долучена до матеріалів справи. Докази виконання вимог вказаної претензії у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Судом вище встановлено, матеріалами справи підтверджується, відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар, визначений договором - бетон, загальною вартістю 379 854,88 грн.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено вище, договором сторони визначили, що оплата товару здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару на склад покупця, згідно підписаних накладних.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з видаткових накладних, поставка товару здійснювалася протягом червня-вересня 2018 року, а саме 27.06.2018 року, 29.06.2018 року, 02.08.2018 року, 03.08.2018 року, 06.08.2018 року, 04.07.2018 року, 05.07.2018 року, 06.07.2018 року, 09.07.2018 року, 13.07.2018 року, 18.07.2018 року, 20.07.2018 року, 24.07.2018 року, 27.07.2018 року, 30.07.2018 року, 30.07.2018 року, 07.08.2018 року, 10.08.2018 року, 20.08.2018 року, 21.08.2018 року, 22.08.2018 року, 03.09.2018 року. Тобто, протягом 5 банківських днів з кожної дати отримання товару у відповідача був обов'язок здійснювати своєчасну оплату товару, а з урахуванням положень ст. 256, ст. 612 ЦК України починаючи з шостого дня у відповідача виникало відповідне прострочення.

Судом вище встановлено, що здійснення оплат за поставлений позивачем товар, як у строки, визначені договором, так і під час здійснення судового розгляду справи, відповідачем не підтверджено.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.5.2 договору за порушення зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період допущення порушення, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день порушення виконання зобов'язання.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Пленум Вищого господарського суду України також роз'яснює, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12).

Перевіряючи розрахунок пені, суд звертає увагу на зазначене ним вище, що прострочення наставало в різні дати та на різні суми згідно з поставленими партіями товару та умовами оплати. Відповідно, момент початку нарахування пені міг бути більшим і відмінним від обраного позивачем. Проте, важливим у даному випадку є здійснення розрахунку пені в межах вставленого законом строку - шість місяців з дня виникнення простроченная. Судом зазначає, що навіть з моменту виникнення прострочення по першій видатковій накладній від 27.06.2018 року строк нарахування пені до 27.11.2018 року не закінчився, тому допустимим є порядок обрахунку пені, визначений позивачем. Разом з тим, суд звертає увагу, що останній (п'ятий) день для сплати товару по останній накладній від 03.09.2018 року припадав на суботу, який з аналізу положень ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, ч.1, ч.2 ст.67 Кодексу законів про працю України є вихідним днем, у зв'язку з чим останнім днем оплати було 10.09.2018 року, і лише з 11.09.2018 року відповідач вважався таким, що прострочив здійснення платежу на суму 23 360,12 грн. по видаткових накладних за 03.09.2018 року. Суд враховує, що станом на 10.09.2018 року у відповідача існувала заборгованість за попередні поставки, тобто на суму 52 914,84 грн. (76 274,96 грн. - 23 360,12 грн.) позивач має право нараховувати пеню, починаючи з 10.09.2018 року. Здійснивши перерахунок пені з урахуванням наведеного, суд зазначає, що за 10.09.2018 року сума пені становить 52,19 грн., за період 11.09.2018-27.11.2018 року - 5 867,95 грн. Відтак, обгрунтованою та такою, що підлягає стагненню з відповідача, є пеня в сумі 5 920,14 грн., а не 5 943,18 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 495,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 449,22 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат і 3% річних з урахуванням періодів та сум, зазначених вище, суд звертає увагу, що за 10.09.2018 року сума 3% річних становить 4,35 грн., за період 11.09.2018-27.11.2018 року - 489,00 грн., тобто, на загальну суму 493,35 грн., а не 495,26 грн.

Щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Так, відповідно до вказаного листа при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати розраховані ним за формулою, що відповідає наведеному. Однак, період серпень-вересень 2018 року, застосований позивачем у розрахунку, не обґрунтований, та, як вбачається з наведеного вище, заборгованість у розмірі 76 274,96 грн. станом на серпень 2018 року ще не існувала. Разом з тим, індекс інфляції за серпень 2018 року становив 100%, тобто на визначення остаточної суми інфляційних втрат за вересень 2018 року не вплинув. Відтак, заявлена до стягнення 1 449,22 грн. інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, враховуючи неспростованість обставин справи відповідачем, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, а саме 76 274,96 грн. основного боргу, 5 920,14 грн. пені, 493,35 грн. 3% річних, 1 449,22 грн. інфляційних втрат. Відповідно, у решті вимог - 23,04 грн. пені та 1,91 грн. 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» (81000, АДРЕСА_1, код ЄДР 37161914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» (81053, Львівська обл., Яворівський район, місто Новояворівськ, вул. Івана Мазепи, будинок 6, код ЄДР 30328888) 76 274,96 грн. основного боргу, 5 920,14 грн. пені, 493,35 грн. 3% річних, 1 449,22 грн. інфляційних втрат та 1 760,24 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 23,04 грн. пені та 1,91 грн. 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.02.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.