Рішення

від 04.02.2019 по справі 922/3200/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3200/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Карготранслоджістік", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика", м. Харків про стягнення 104454,71 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Карготранслоджістік", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 97680,00 грн. заборгованості, 1660,56 грн. інфляційних, 393,40 грн. 3% річних, 4720,75 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №62-0818, що був укладений між сторонами 30.08.2018 в частині повної та своєчасної поставки товару. Позивач вказує, що на виконання умов вказаного договору перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 124080,00 грн. в якості попередньої оплати. У свою чергу відповідач у встановлений договором термін не здійснив поставку товару. Відтак, позивач просить стягнути кошти, що перераховані відповідачу як попередня оплата. Також, з посиланням на ст. 625 ЦК України та умови договору, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які також заявлені до стягнення. Нормативно позивач позов обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 625, 655, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 26.11.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2018 о 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2018 строк підготовчого провадження був продовжений до 24.02.2019 та підготовче засідання було відкладено до 11.01.2019 о 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2019 підготовче провадження у справі №922/3200/18 було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 04.02.2019 о 12:00.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону вважаються, зокрема, суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про національного оператора поштового зв'язку" від 10.01.2002 № 10-р виконання функцій національного оператора поштового зв'язку покладено на УДППЗ "Укрпошта". Отже, УДППЗ "Укрпошта" є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв'язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них). Згідно даних, отриманих судом з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера поштового відправлення, встановлено, що поштове відправлення, а саме: ухвала суду від 11.01.2019 за вихідним номером 000708 (трек-номер поштового відправлення 6102227207310) 16.01.2019 - відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч. 2 ст. 178 ГПК України. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

30.08.2018 між ТОВ "Востокпневматика" (відповідач, постачальник) та ТОВ "Транспортна компанія "Карготранслоджістік" (позивач, покупець) був укладений договір поставки №62-0818, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю запчастини, комплектуючи, і т. ін. далі - товар, відповідно до специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Кількість, асортимент, характеристики, ціна та вартість товару, що передається, істотні умови окремої партії вказуються у специфікації (додатку №1), яка є невід'ємною частиною цього договору та супровідних документах (рахунок-фактура, накладна) на кожну партію поставки товару (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 5.1 договору, кількість та асортимент товару, строк постачання партії товару, визначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

У п. 6.2 договору сторони обумовили, що ціна за одиницю товару та загальна вартість партії зазначається в специфікаціях до цього договору та рахунках. Ціна товару є договірною і вказується з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 7.2 договору, умови розрахунку визначаються специфікацією на кожну партію товару. Днем оплати вважається день надходження (зарахування) коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 16.1 договору, термін його дії з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками до 31.12.2018, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань.

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

Сторони підписали специфікацію №1 від 30.08.2018 до згаданого договору. За даною специфікацією, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар - Рукав 35х625 у кількості 470 шт. Загальна сума за даною специфікацією складає 124080,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 20680,00 грн. Оплата здійснюється на підставі рахунку постачальника. Порядок оплати по специфікації - 100% передоплата протягом 5 банківських днів з моменту підписання цієї специфікації. Строк поставки: протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати зарахування грошових коштів згідно п. 3 цієї специфікації на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору та специфікації відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №11 від 31.08.2018 на загальну суму 124080,00 грн.

У свою чергу, позивач на підставі платіжного доручення №536 від 05.09.2018 сплатив обумовлену договором та специфікацією вартість товару у сумі 124080,00 грн.

Однак, ТОВ "Востокпневматика" не виконало належним чином свої зобов'язання за договором та специфікацією в частині строків та кількості поставки товару, поставивши позивачу 18.09.2018 товар - Рукав 35х625 у кількості 100 шт. на загальну суму 20680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВП-06 від 18.09.2018.

11.10.2018 позивач направив на адресу відповідача лист №11-01/10-2018 з вимогою допоставити товар у кількості 370 шт. або повернути грошові кошти на суму недопоставленого товару, а саме: 97680,00 грн. Жодної відповіді відповідачем не надавалося та вимогу було проігноровано.

31.10.2018 позивач направив на адресу відповідача лист №31-02/10-2018 з повторною вимогою про повернення грошових коштів за недопоставлений товар у розмірі 97680,00 грн. Дана вимога була також проігнорована відповідачем, повернення коштів не відбулося та жодної відповіді не надавалося.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Законодавець зазначає, що вимога про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв'язку із добровільною відмовою від зобов'язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Як вже зазначалося вище в рамках дії договору, позивач, здійснив попередню плату за товар. Внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем, позивач, вимагав повернення попередньої оплати, про що надіслав відповідачу лист-вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що попередня оплата відповідачу здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеним платіжним дорученням.

На час розгляду спору у господарському суді, відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товарів за договором, як і не надано доказів повернення передплати у розмірі 97680,00 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 97680,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, також просить стягнути з відповідача 393,40 грн. 3% річних за період з 03.10.2018 по 20.11.2018 та 1660,56 грн. інфляційних за період з 02.10.2018 по 20.11.2018.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

При цьому судом врахована правова позиція Верховного Суду України з такого ж питання, що викладена у постанові від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14.

У постанові від 16.09.2014 № 3-90гс14 у справі № 921/266/13 Верховним Судом України викладена правова позиція, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не був встановлений ні договором, ні законом.

У постанові від 15.10.2013 № 3-30гс13 у справі № 5011-42/13539-2012 Верховним Судом України викладена правова позиція, що в разі здійснення попередньої оплати товару, та не поставлення товару, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. Водночас застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних у даній справі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4720,75 грн. за період з 02.10.2018 по 20.11.2018, на підставі п. 11.2 договору.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 11.2 договору, у разі затримки поставки товару, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, відповідно до діючого законодавства, пеня нараховується за порушення саме грошового зобов'язання, а не будь - якого іншого, зокрема, несвоєчасна поставка товару або не повернення передплати.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи вищевикладені обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1721,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, офіс 1, код ЄДРПОУ 30962900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Карготранслоджістік" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2, офіс 255, код ЄДРПОУ 40876567) - 97680,00 грн. передплати та 1721,60 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Карготранслоджістік" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2, офіс 255, код ЄДРПОУ 40876567).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, офіс 1, код ЄДРПОУ 30962900).

Повне рішення складено 04 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_1