Рішення

від 01.02.2019 по справі 926/2074/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

01 лютого 2019 року Справа № 926/2074/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. при секретарі судового засідання Маковей М.О. розглянувши справу №926/2074/18 за позовом Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул.Шевченка, 71-А) до Приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Кремльова, 4) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про відшкодування шкоди в сумі 38042,40 грн, завданої внаслідок засмічення відходами земельної ділянки За участю представників: Від позивача - Книговський В.О. - зав.юрид.сектору (дов. від 23.01.2019 року) Від відповідача - не з'явився Від третьої особи - не з'явився СУТЬ СПОРУ: Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області 29.11.2018 року звернулася до Приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 про відшкодування шкоди в сумі 38042,40 грн, завданої внаслідок засмічення відходами земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 06 по 20 квітня 2018 року Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання приватним виробничим підприємством Новоселицька меблева фабрика № 1 вимог законодавства у сфері охорони, навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. У результаті проведеного заходу спеціалістами позивача було встановлено факт засмічення земельної ділянки відходами (тирса деревини) на території відповідача, площа засмічення становить 32,0м кв., об'єм накопичених відходів становить 1,2 м.куб., що є порушенням вимог Законів України: Про відходи і Про охорону земель та Земельного кодексу України, про що складено акт № 62/03.

Згідно розрахунку, проведеного Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області розмір шкоди зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства становить 38042,40 грн, які відповідач, зобов'язаний відшкодувати державі.

Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.12.2018 року.

11.12.2018 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

До початку судового засідання 19.12.2018 року представник відповідача звернувся із клопотанням про перенесення розгляду справи так як відзив на позов та докази в його обґрунтування не надійшли на адресу суду, а також для надання доказів до клопотання про залучення третьої особи.

У судовому засіданні 19.12.2018 року оголошено перерву до 14.01.2019 року.

У своєму відзиві на позов (вх.4172 від 19.12.2018 року) відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- підприємство не веде господарської діяльності, а всі виробничі приміщення було передано в оренду ФОП ОСОБА_1;

- засмічення земельної ділянки відбулося не з вини відповідача, а з вини саме ФОП ОСОБА_1, який визнав факт засмічення та усунув вказані порушення;

- у позові не доведено неправомірність дій відповідача, не зазначено у чому саме полягає завдана шкода, не містяться докази зміни якісних характеристик земель внаслідок їх засмічення та інше;

- розмір шкоди не підтверджений належними доказами, а саме: позивачем невірно застосовано Методику визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства .

У своїй відповіді на відзив (вх.4243 від 26.12.2018 року) позивач заперечує проти викладених у відзиві мотивів відповідача, посилаючись на те, що:

- акт перевірки був підписаний та отриманий директором ПВП Новоселицька меблева фабрика № 1 , при цьому жодних зауважень чи заперечень до акту підприємством не надавалося;

- позивачем при складанні розрахунку з визначення розміру шкоди було дотримано вимоги Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 року № 171;

- позивач є постійним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на підставі державного акту на право постійного користування землею, а відтак повинен відшкодувати шкоду завдану забрудненням земельної ділянки, яка йому належить.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено - фізичну особу ОСОБА_1 та з метою належного повідомлення сторін і третьої особи відкладено розгляд справи на 24.01.2019 року, також додатково повідомлено третю особу про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/pres-centr/876/.

У судовому засіданні 24.01.2019 року оголошено перерву до 31.01.2019 року.

29.01.2019 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд в разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення на 1 рік, пропорційно розділивши суму відшкодування на 12 місяців рівними частинами.

До початку судового засідання, 31.01.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якої останній посилається на те, що при складанні розрахунку відшкодування шкоди державним інспектором було допущено помилку, яка призвела до завищення суми відшкодування, тобто сума відшкодування мала б становити 31702 грн, замість 38042,40 грн, яка була заявлена у позові.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із вимогами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд прийшов висновку, що позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог після закінчення строку визначеного законодавцем, отже така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.01.2019 року представник відповідача в усній формі визнав позовні вимоги на суму 31702 грн, яка була перерахована позивачем та підтримав своє клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

У судовому засіданні, 31.01.2019 року, представник позивача звернувся із усним клопотанням про перенесення розгляду справи, представник відповідача проти перенесення не заперечував, проте, звернув увагу суду що він не зможе бути присутнім у наступному судовому засіданні, а тому просив продовжувати розгляд справи без його участі.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та заперечив проти надання розстрочки виконання рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, хоча і був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважених представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалістами державної екологічної інспекції у Чернівецькій області у період з 06 по 20 квітня 2018 року було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання приватним виробничим підприємством Новоселицька меблева фабрика № 1 вимог законодавства у сфері охорони, навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Вищезазначеною перевіркою було встановлено факт засмічення земельної ділянки відходами (тирса деревини) на території приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 за адресою: АДРЕСА_2, площа засмічення становить 32,0 м кв., об'єм накопичених відходів на засміченій земельній ділянці становить 1,2 м.куб.

Вищезазначене є порушенням вимог ст. 17 Закону України Про відходи , ст. 35 Закону України Про охорону земель , ст. 19 Земельного кодексу України.

На підставі проведеного заходу складено Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 62/03, із зазначенням вказаних порушень, один примірник Акту був наданий представнику відповідача. Зауваження та заперечення до вказаного Акту відповідачем не надавались.

З розрахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної приватним виробничим підприємством Новоселицька меблева фабрика № 1 внаслідок засмічення земельної ділянки вбачається, що розмір шкоди становить 38042,40 грн.

Як встановлено перевіркою, приватне виробниче підприємство Новоселицька меблева фабрика № 1 є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 1,7677 га за адресою: АДРЕСА_2, на підставі державного акту на право постійного користування землею 1-ЧВ № 001419 від 16.10.2001 року.

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 5 укладеного між ПВП Новоселицька меблева фабрика № 1 та ФОП ОСОБА_1, останній взяв в оренду нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 63,040 кв.м.

Статтею 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно з вимогами статті 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зокрема зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 17 Закону України Про відходи передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

У відповідності до пунктів а), б), и) статті 42 Закону України Про відходи особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність зокрема за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Згідно із вимогами статті 43 Закону України Про відходи підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до пункту в) частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно з ст. 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

При здійсненні розрахунки розміру шкоди слід керуватися Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 року № 171 (далі - Методика).

Так, відповідно до п. 3.3 Методики - факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

З огляду на вищенаведені норми закону, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що організація і забезпечення охорони та захисту земель, покладена на власників і землекористувачів, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності. Порушення вимог щодо захисту земель, є підставою для покладення на власників, землекористувачів, в тому числі орендарі, земельних ділянок цивільно-правової відповідальності.

Судом з достовірністю встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з виявленням факту засмічення земельної ділянки на території, яка належить відповідачу - Приватному виробничому підприємству Новоселицька меблева фабрика № 1 .

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В даному випадку відбулося засмічення земельної ділянки, яка належить саме відповідачу, ФОП ОСОБА_1 був орендарем лише нежитлових приміщень відповідача, а земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ПВП Новоселицька меблева фабрика № 1 на праві постійного користування він не орендував. Отже, за засмічення земельної ділянки має нести відповідальність саме відповідач - ПВП Новоселицька меблева фабрика № 1 . Окрім того, акт перевірки був підписаний ним без будь-яких заперечень, доказів, того що підприємство відповідача припинило свою господарську діяльність останнім не надано.

Що ж стосується твердження відповідача стосовно того, що позивачем невірно застосовано Методику визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, слід зазначити, наступне.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (п.3.5 Методики).

Згідно з п. 5.5 Методики Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А x Б x Гоз x П дз x К зз x К нв x К ег ,

де

Р шз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.

Г оз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м;

П дз - площа засміченої земельної ділянки кв.м;

К зз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

К нв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

К ег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель

Отже, у відповідності до Методики, позивачем дійсно допущено помилку при складанні розрахунку, а саме: застосування показника Ов в формулі розрахунку відшкодування шкоди, відтак розмір шкоди мав би становити 31702 грн, а не 38042,40 грн, як заявлено у позові.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 31702 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, проте у задоволенні шкоди у сумі 6340,40 грн позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області підлягають задоволенню частково.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви про розстрочку виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Положеннями частини 3 статті 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, серед іншого, ступінь вини відповідача у виникненні спору (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Частиною 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши представників сторін, враховуючи названі норми законодавства, суд прийшов висновку, що наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи принципи співмірності і пропорційності балансу, прав і законних інтересів позивача і відповідача, в тому числі й можливі негативні наслідки для позивача, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно із статтею 129 ГПК України ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду у судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш ИВ :

1. Позов Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71-А, код ЄДРПОУ 37978189) до Приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Кремльова, 4, код 14262927) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про відшкодування шкоди в сумі 38042,40 грн, завданої внаслідок засмічення відходами земельної ділянки задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Кремльова, 4, код 14262927) шкоду в сумі 31702 грн. на р/р 33113331024347, МФО 899998, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача (ЄДРПОУ) 38038355, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів:

- 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету м. Новоселиця в сумі 15851 грн;

- 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 6340,40 грн;

- 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 9510,60 грн.

3. Стягнути з Приватного виробничого підприємства Новоселицька меблева фабрика № 1 (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Кремльова, 4, код 14262927) на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71-А, код ЄДРПОУ 37978189) судовий збір в сумі 1468,27 грн (на р/р 35210047081096, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 37978189).

4. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

5. У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено 05.02.2019 року.

Суддя С.М.Гушилик