Рішення

від 24.01.2019 по справі 160/7554/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Справа № 160/7554/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом директора ПП "Дінар" Шаповал І.А. до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0020011419 від 02.08.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Директор ПП Дінар Шаповал Ірина Анатоліївна (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.08.2018 року № 0020011419 про сплату 439 741,25 грн. (в тому числі 351 793,00 грн. за податковим зобов'язанням та 87 948,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість;

- судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 596 12 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Дінар з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ Гелінтро за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, ТОВ Елізія за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ Гелінтро за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, ТОВ Елізія за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 35627/04-36-14-19/31381169 від 10.07.2018 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ Гелінтро за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, ТОВ Елізія за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується угодами з постачальниками та покупцями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними. Отже, прийнятим податковим повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 439 741,25 грн., із них: 351 793,00 грн. за основним платежем та 87 948,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21 листопада 2018 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що в ході проведення перевірки за період з 01.11.2016 року по 31.05.2017 року встановлені взаємовідносини з ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос , ТОВ Гелінтро , ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд , ТОВ Сентаво Компані , ТОВ Елізія , однак придбаний контрагентами асортимент продукції не відповідає реалізованій позивачу продукції, реєстрації податкових накладних здійснено з однієї ір-адреси, рахунки даних контрагентів, на які перераховувались кошти за придбаний товар, були відкриті пізніше за укладання договорів поставки, первинні документи підписані від контрагентів не повноваженими особами. Також, у товарно-транспортних накладних, у графі Пункт навантаження відсутня повна адреса місця навантаження, вказано виключно м. Дніпро. Крім того, всі контрагенти позивача є фігурантами кримінального провадження, відкритого за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, відповідно до якого встановлено здійснення сумнівних фінансових-господарських взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки фіктивності. У зв'язку з чим, надані первинні документи не можуть належним чином засвідчувати факт придбання ТМЦ та підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентами. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки № 35627/04-36-14-19/31381169 від 10.07.2018 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

03 грудня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що господарська діяльність ПП "Дінар" підтверджується веденням бухгалтерського та податкового обліку, наявністю всіх первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, угод з постачальниками та покупцями, специфікаціями до договорів, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами тощо), поданням фінансової звітності, у встановлений чинним законодавством України термін, у відповідні контролюючі органи та отримання підтвердження реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На вимогу працівників ДФС під час перевірки були надані всі первинні документи на підтвердження господарських операцій. Також до перевірки були надані всі первинні документи на подальшу реалізацію придбаних товарів у постачальників, а саме: ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", ТОВ "Шахта"Білозерська". Перед укладенням договорів постачання позивачем вивчались комерційні пропозиції.

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 0020011419, складене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, також зазначив, що за даною перевіркою не було нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток, а отже витрати визнані відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов від 21.11.2018 року та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 0020011419.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство Дінар зареєстроване 02.04.2001 року Павлоградською районною державною адміністрацією та є платником податку на додану вартість.

У період з 25.06.2018 року по 03.07.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 20.06.2018 року № 3484-п, направлення від 21.06.2018 року № 3789, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Дінар з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ Гелінтро за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, ТОВ Елізія за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ Гелінтро за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, ТОВ Елізія за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2018 року № 35627/04-36-14-19/31381169.

Перевіркою встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП Дінар занижено податок на додану вартість на загальну суму 351 792,60 грн., в тому числі за: листопад 2016 року на суму 66 551,80 грн., грудень 2016 року на суму 47 496,00 грн., січень 2017 року на суму 106 678,00 грн., березень 2017 року на суму 78 113,80 грн., травень 2017 року на суму 52 953,00 грн.

Згідно ст. 86 Податкового кодексу України, позивачем подані заперечення на акт перевірки від 10.07.2018 року № 35627/04-36-14-19/31381169 та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області у відповіді від 31.07.2018 року зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020011419 від 02.08.2018 року на загальну суму 439 741,25 грн., яким застосовано штрафні санкції (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 87 948,25 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 351 793,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленнями-рішеннями ПП Дінар звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою з вимогою переглянути та скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 року.

За результатами розгляду Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 24.09.2018 року за № 31004/6/99-99-11-01-01-25, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0020011419 від 02.08.2018 року, а скаргу - без задоволення.

Правомірність винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, податкове повідомлення-рішення, на предмет відповідності положенням ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно абз.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у періоді який перевірявся ПП Дінар мало взаємовідносини з ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос , ТОВ Гелінтро , ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд , ТОВ Сентаво Компані , ТОВ Елізія .

Так, 14.11.2016 року між ТОВ Велорс (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 48-2016, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (гідророзподільник, кільце ущільнююче, корпус приводний, манжета, палець, ремкомплект) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано до перевірки: податкову накладну № 26 від 16.11.2016 року на загальну суму 339 550,80 грн., видаткову накладну № РН-1116-02 від 16.11.2016 року на загальну суму з ПДВ 339 550,80 грн., рахунок-фактуру № РФ-1116-02 від 16.11.2016 року, платіжні доручення, товарно-транспортну накладну № 1116-02 від 16.11.2016 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Велорс підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

21.11.2016 року між ТОВ Лодинос (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 2016/120, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (корпус напірний, кришка, подовжувач) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкову накладну № 100 від 23.11.2016 року на загальну суму 59 760,00 грн., видаткову накладну № РН-1123-05 від 23.11.2016 року на суму 49 800,00 грн. в тому числі з ПДВ 59 760,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-1123-05 від 23.11.2016 року, товарно-транспортну накладну № 1123 від 23.11.2016 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Лодинос підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Також, 12.12.2016 року між ТОВ Гелінтро (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 12-2016, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (вал карданний, вал привідний, ремкомплект) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкову накладну № 78 від 14.12.2016 року на загальну суму 284 976,00 грн., видаткову накладну № РН-1214-03 від 14.12.2016 року на суму 237 480,00 грн. в тому числі з ПДВ 284 976,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-1214-03 від 14.12.2016 року, товарно-транспортну накладну № 1214-03 від 14.12.2016 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Гелінтро підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

18.01.2017 року між ТОВ Мінорм-Консалтинг (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 17/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (гвинт черв"ячний, вал черв"ячний, гвинт, ремкомплект) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкову накладну № 45 від 21.01.2017 року на загальну суму 427 872,00 грн., видаткову накладну № РН-0124/01 від 24.01.2017 року на суму 356 560,00 грн. в тому числі з ПДВ 427 872,00 грн., рахунок № 0124/01 від 24.01.2017 року, товарно-транспортну накладну № 0124/01 від 24.01.2017 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Мінорм-Консалтинг підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

16.01.2017 року між ТОВ Сізерленд (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 12/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (гвинт черв"ячний, лабір.ущільнення) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкову накладну № 74 від 20.01.2017 року на загальну суму 212 196,00 грн., видаткову накладну № РН-0120/07 від 20.01.2017 року на суму 176 830,00 грн. в тому числі з ПДВ 212 196,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0120/07 від 20.01.2017 року, платіжні доручення, товарно-транспортну накладну № 0120/07 від 20.01.2017 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Сізерленд підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

27.02.2017 року між ТОВ Сентаво Компані (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 17-2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (ущільнення лабіринотове, вал карданний, вал привідний, корпус напірний, корпус насоса, манжета, палець, муфта в зборі, кільце ущільн., напівмуфта насоса, кришка, ремкомплект, подовжувач, втулка сальника, втулка МПГ, комплект роликів) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкові накладні № 8 від 01.03.2017 року на загальну суму 22 694,00 грн., № 199 від 27.03.2017 року на загальну суму 240 914,40 грн., № 190 від 28.03.2017 року на загальну суму 205 074,00 грн., видаткові накладні № РН-0301/07 від 01.03.2017 року на суму 18 912,00 грн. в тому числі з ПДВ 22 694,40 грн., № РН-0327/01 від 27.03.2017 року на суму 200 762,00 грн. в тому числі з ПДВ 240 914,40 грн., № РН-0328/02 від 28.03.2017 року на суму 170 835,00 грн. в тому числі з ПДВ 205 074,00 грн., рахунки-фактури № СФ-0301/07 від 01.03.2017 року, № СФ-0327/01 від 27.03.2017 року, № СФ-0328/01 від 28.03.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги, товарно-транспортні накладні № 0301/07 від 01.03.2017 року, № 0328/02 від 28.03.2017 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Сентаво Компані підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

23.05.2017 року між ТОВ Елізія (продавець) та ПП Дінар (покупець) укладено договір поставки № 34/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (втулка МПГ, кільце ущільн., манжета, гвинт черв"ячний, вал карданний, вал привідний, комплект роликів) в кількості та за ціною, згідно виписаних видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів до перевірки надано: податкову накладну № 50 від 30.05.2017 року на загальну суму 317 718,00 грн. в т.ч. ПДВ 52953,00 грн., видаткову накладну № РН-0530/01 від 30.05.2017 року, рахунок №СФ-0530/01 від 30.05.2017 року, товарно-транспортну накладну № 0530/01 від 30.05.2017 року.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Елізія підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Крім того, позивачем надано договори та первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ. Покупцями товару (записних частин та гірничо-шахтного обладнання) згідно копій наданих договорів були ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , ТОВ ДТЕК Ровенькиаантрацит , ТОВ Шахта Білозерська .

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даними контрагентами.

Проте, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на момент здійснення договорів поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. При цьому, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено, належних та допустимих доказів такого до суду не надано.

Податкові накладні за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями квитанцій про прийняття.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

В тому числі, посилання відповідача на те, що реєстрація податкових накладних здійснена з однієї ІР адреси інших контрагентів не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій з постачання товару саме з позивачем.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Контролюючий орган в акті перевірки стверджує, що позивачем при проведені перевірки надані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням - не заповнені всі обов'язкові реквізити (незаповнено повністю адреси місць навантаження/розвантаження), передбачені типовими формами даних документів, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, що свідчить про безтоварність операцій.

Проте, суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, факт здійснення поставок фіксується шляхом оформлення видаткових накладних, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

Стосовно доводів відповідача щодо факту відкриття кримінального провадження щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що в даному випадку на момент перевірки та розгляду даної справи судом відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670 та від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між ПП Дінар та його контрагентами ТОВ Велорс , ТОВ Лодинос , ТОВ Гелінтро , ТОВ Мінорм-Консалтинг , ТОВ Сізерленд , ТОВ Сентаво Компані , ТОВ Елізія не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари у подальшому були реалізовані.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які виписувались контрагентами позивачеві, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 0020011419.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 6 596,12 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями від 09.10.2018 року №134 на суму 1 762,00 грн. та від 26.10.2018 року №141 на суму 4 834,12 грн.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6 596,12 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов директора ПП "Дінар" Шаповал І.А. до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0020011419 від 02.08.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0020011419 від 02.08.2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП "Дінар" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Мира, 67/22, код ЄДРПОУ 31381169) сплачений судовий збір у розмірі 6596, 12 гривень (шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 12 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 лютого 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко