Рішення

від 05.02.2019 по справі 520/169/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2019 р. № 520/169/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська, 17, код ЄДРПОУ 02910108) до Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області (64722, Харківська область, Барвінківський район, с. Велика Комишуваха, вул. Центральна, 41, код ЄДРПОУ 24280027), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Великокомишуватський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області (64722, Харківська область, Барвінківський район, с. Велика Комишуваха, вул. Учительська, 10 А, код ЄДРПОУ 26281025) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області в частині невиконання вимог ст.ст.122, 123 ЗК України щодо винесення на сесію Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 0,2950 га земель с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області для обслуговування Великокомишуватського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Харківської області;

зобов'язати Великокомишуватську сільську раду Барвінківського району Харківської області розглянути питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 0,2950 га земель с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області для обслуговування Великокомишуватського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області в частині невиконання вимог ст.ст.122, 123 ЗК України є протиправною.

Прокурор справу просив розглядати за його відсутності. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача, Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області, у судове засідання не прибув. Надав заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

В силу статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Великокомишуватський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області, у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Справу просив розглядати за відсутності уповноваженого представника дошкільного навчального закладу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області №113 від 11.01.2002 Про затвердження актів передачі у комунальну власність сільської ради об'єктів соціальної сфери вищевказаний заклад передано у комунальну власність(а.с.18). Зазначеним рішенням затверджено акт передачі від 03.12.2001 р.(а.с.19).

Згідно змісту листа Великокомишуватської сільської ради №19/09-31 від 19.02.2016 зазначений ДНЗ перебуває на балансі Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району(а.с.16).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час у якості засновника закладу визначено Великокомишуватську сільську раду Барвінківського району Харківської області.

Як вбачається з листа від 08.11.2018 р. Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківського району Харківської області №229/02-02 заходи по оформленню правовстановлюючих документи на землі закладу не проводилися(а.с.28).

Про відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку зазначено також у листі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відділу у Барвінківському районі) №410/102-18 від 10.08.2018, згідно якого відповідно до державних актів на землю в користуванні закладів освіти району знаходяться лише 2 земельні ділянки (у користуванні Барвінківського професійного аграрного ліцею та Курульського навчально-виховного комплексу Барвінківської районної ради Харківської області)(а.с.17).

Таким чином, Лозівською місцевою прокуратурою встановлено, що на земельну ділянку площею 0,2950 га, яка знаходиться у користуванні закладу дошкільної освіти, відсутні правовстановлюючі документи, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування зазначеного закладу та здобуття дошкільної освіти, що може призвести до негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом а ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності (пункт ґ частини другої ст. 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у тому числі, у разі формування нової земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 1 ст. 50 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, у тому числі, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Згідно з ч. 3,6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, а у разі надання такого дозволу - у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-VI Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону №1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідачем та третьою особою не надано доказів вжиття ними заходів, спрямованих на належне оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

З огляду на вказане вище, позовні вимоги заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач

Суд зазначає, що прокурор у даному випадку, звертаючись до суду з вимогами, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах держави через відсутність суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Отже, у даному випадку прокурор є суб'єктом владних повноважень, оскільки виступає в інтересах держави, у зв'язку з відсутністю суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.2 зазначеної статті при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З аналізу зазначених норм КАС України встановлено, що законодавець в даному випадку передбачив стягнення на користь суб'єкта владних повноважень судових витрат, тільки пов'язаних із залученням свідків та проведення експертизи, стягнення витрат зі сплати судового збору за подання позову на користь суб'єкта владних повноважень законодавець не передбачив.

Оскільки прокурор у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави в суді, виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку щодо відмови у стягненні з відповідача судового збору на користь прокуратури.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська, 17, код ЄДРПОУ 02910108) до Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області (64722, Харківська область, Барвінківський район, с. Велика Комишуваха, вул. Центральна, 41, код ЄДРПОУ 24280027), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Великокомишуватський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області (64722, Харківська область, Барвінківський район, с. Велика Комишуваха, вул. Учительська, 10 А, код ЄДРПОУ 26281025) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області в частині невиконання вимог ст.ст.122, 123 ЗК України щодо винесення на сесію Великокомишуватської сільської ради Барвінківського району Харківської області вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 0,2950 га земель с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області для обслуговування Великокомишуватського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Харківської області.

Зобов'язати Великокомишуватську сільську раду Барвінківського району Харківської області розглянути питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 0,2950 га земель с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області для обслуговування Великокомишуватського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Великокомишуватської сільської ради Харківської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.