ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04 лютого 2019 року № 826/20003/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доДержавного підприємства Служба міжнародних автомобільних перевезень про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків представники сторін:позивача - Швець І.В.; відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
20.12.2016 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі альтернативно - позивач або ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Служба міжнародних автомобільних перевезень (надалі - відповідач), в якому просить суд:
надати дозвіл на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі згідно із актами опису активів № 7/26-50-17-27 та № 8/26-50-17-27 від 25.05.2016 з метою погашення податкового боргу відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача наявний податковий борг в розмірі 616 081 грн. 49 коп.; сума податкового боргу є узгодженою та виникла на підставі: поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість № 9082112045 від 19.12.2013, № 9073748093 від 19.12.2014, № 9078642315 від 20.01.2015), податкового повідомлення-рішення № 00102412001 від 15.03.2016 про нарахування штрафних санкцій, поданої відповідачем декларації з податку на прибуток підприємств № 9068599188 від 18.01.2013, податкового повідомлення-рішення № 0011141204 від 17.03.2016 про нарахування штрафних санкцій; відповідачу було виставлено податкову вимогу № 334 від 25.01.2013, а 25.05.2016 позивачем було складено Акти опису активів, на які поширюється право податкової застави, 7/26-50-17-27 та № 8/26-50-17-27; позивач також вживав заходи стягнення боргу в судовому порядку, що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/19166/14 від 13.01.2015; складені позивачем інкасові доручення не приймались банком до виконання через відсутність коштів на рахунках відповідача.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Качуру І.А.
27.12.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20003/16 та призначено судове засідання на 02.03.2017.
02.03.2017 в судовому засіданні суд заслухав пояснення представника позивача та оголосив перерву до 16.05.2017.
16.05.2017 в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 11.07.2017.
В судовому засіданні 11.07.2017 суд, заслухавши представника позивача, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду № 7109 від 11.10.2017 справу № 826/20003/16 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями. Протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 13.10.2017 справу № 826/20003/16 передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 25.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу № 826/20003/16 до провадження та призначено її до судового розгляду на 04.12.2017.
В судовому засіданні 04.12.2017 суд, заслухавши представника позивача, ухвалив відкласти розгляд справи на 28.12.2017.
У судовому засіданні 28.12.2017 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Поряд з цим, представник позивача звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.
Зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.11.2005 було зареєстровано Державне підприємство Служба міжнародних автомобільних перевезень , про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1 068 102 0000 008036.
17.11.2005 Державне підприємство Служба міжнародних автомобільних перевезень взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 14008 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
25.01.2013 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено податкову вимогу № 334 на суму 129 550 грн. 00 коп., яку було отримано представником відповідача, про що свідчить підпис останнього на корінці податкової вимоги.
25.05.2016 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено Акт опису майна № 7/26-50-17-27, яким проведено опис нерухомого майна відповідача, а саме: будівлі літ. А-2 , загальною площею 56,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, вул. Вербицького, буд. 64; комплексу будівель, які розташовані по вул. Заставській у с. Неветленфолу Виноградівського району Закарпатської області; нежитлової будівлі, які розташована за адресою: Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Мамалига, вул. Леніна, буд. 226 (а.с. 20-21).
25.05.2016 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено Акт опису майна № 8/26-50-17-27, яким проведено опис рухомого майна відповідача, а саме: транспортних засобів у кількості 103 одиниці (а.с. 22-28).
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено та направлено до Печерської філії ПАТ КБ Приватбанк інкасові доручення (розпорядження) для безумовного виконання, а саме: № 2049/16 від 22.01.2016, № 2050/16 від 22.01.2016, № 2051/16 від 22.01.2016.
Вказані інкасові доручення повернуті Печерською філією ПАТ КБ Приватбанк без виконання на підставі п. п. 10.9, 12.11 Постанови Правління НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 через відсутність на рахунках відповідача інших (крім арештованих) коштів.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено та направлено до ПАТ КБ Євробанк інкасові доручення (розпорядження) для безумовного виконання, а саме: № 1518/23 від 27.07.2015, № 2047/16 від 22.01.2016, № 2048/16 від 22.01.2016.
Вказані інкасові доручення повернуті ПАТ КБ Євробанк без виконання на підставі
п. п. 2.18, 2.20 Постанови Правління НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 через відсутність коштів на рахунках відповідача.
20.12.2016 позивач звернувся із позовом до суду, в якому просить надати дозвіл на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі згідно із актами опису активів № 7/26-50-17-27 та № 8/26-50-17-27 від 25.05.2016 з метою погашення податкового боргу відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
Відповідно до п. 59.4. ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 59.5. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).
Відповідно до пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до п.п. 89.1, 89.2. ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п. 89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий керуючий ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Надієвець Р.С. на підставі рішення заступника начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 130/19-112 від 30.01.2013 про опис майна у податкову заставу платника податків ДП Служба міжнародних автомобільних перевезень провів опис майна відповідача, про що склав акти опису майна № 7/26-50-17-27 від 25.05.2016 та № 8/26-50-17-27 від 25.05.2016.
Згідно із п. 95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Як зазначалось вище, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено та направлено до Печерської філії ПАТ КБ Приватбанк інкасові доручення (розпорядження) для безумовного виконання № 2049/16 від 22.01.2016, № 2050/16 від 22.01.2016, № 2051/16 від 22.01.2016.
Вказані інкасові доручення повернуті Печерською філією ПАТ КБ Приватбанк без виконання на підставі п. п. 10.9, 12.11 Постанови Правління НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 через відсутність на рахунках відповідача інших (крім арештованих) коштів.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено та направлено до ПАТ КБ Євробанк інкасові доручення (розпорядження) для безумовного виконання № 1518/23 від 27.07.2015, № 2047/16 від 22.01.2016, № 2048/16 від 22.01.2016.
Вказані інкасові доручення повернуті ПАТ КБ Євробанк без виконання на підставі
п. п. 2.18, 2.20 Постанови Правління НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 через відсутність коштів на рахунках відповідача.
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Приписи п.95.3 ст.95 ПК України визначають, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Керуючись абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, зважаючи на доведеність позивачем наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 616 081 грн. 49 коп., неможливості стягнення з відповідача вказаної суми податкового боргу за рахунок належних йому коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи інкасовими дорученнями, які направлялись до банківських установ для списання коштів з рахунку боржника, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо надання дозволу на погашення всієї існуючої суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна № 7/26-50-17-27 від 25.05.2016 та № 8/26-50-17-27 від 25.05.2016.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити повністю.
2. Надати дозвіл Державній податковій інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи: 39468461; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) на погашення суми податкового боргу Державного підприємства Служба міжнародних автомобільних перевезень (ідентифікаційний код юридичної особи: 33880040; місцезнаходження: 03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 57) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна № 7/26-50-17-27 від 25.05.2016 та № 8/26-50-17-27 від 25.05.2016.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.02.2019 |
Оприлюднено | 06.02.2019 |
Номер документу | 79608447 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Пащенко К.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні