Рішення

від 30.01.2019 по справі 520/10276/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2019 р. № 520/10276/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Пелих С.С.,

відповідача - Бабича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства "Мечніково" (пр. Московський, 52, 4 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31369101)

до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Мечніково" (далі по тексту - позивач, ПП "Мечніково") з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.10.2018 року №00002331411;

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.10.2018 року №00002321411;

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.10.2018 року №00002341411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1975, 00 грн. (у тому числі за податковими зобов'язаннями 1580, 00 грн., за штрафними санкціями - 395, 00 грн.);

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.10.2018 року №00002351411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 170, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача був складений акт позапланової виїзної перевірки №4113/20-40-14-11-11/31369101 від 02.10.2018 р., відповідно до якого в ході перевірки, на думку контролюючого органу, були встановлені порушення:

п. 198.1, п. 198.3, II. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся загальну суму 46 135 грн., у тому числі за грудень 2015 року в сумі 14 167 грн., за липень 2016 року в сумі 31 968 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість всього у сумі 872 396 грн., в т.ч. за липень 2016 року в сумі 1042 грн., за червень 2018 року в сумі 871 354 грн;

п.п.266.2.2, п.266.2, ст. 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно у загальній сумі 25 064 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі І 580 гри., у тому числі за 2016 рік у сумі 7 148 грн., за 2017 рік у сумі 10 328 грн., за період 01.01.2018 по 30.06.2018 року у сумі 6 008 грн.;

- пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, не подано декларацію з податку на нерухоме майно за 2015 рік, за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік.

На підставі вказаних висновків контролюючим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення №№ 00002321411, 00002331411, 00002341411, 00002351411.

У позові позивач зазначає, що певні недоліки в їх заповненні документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у Товариства товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару Товариству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується оформленими видатковими накладними, а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Ненадання по господарських операціях з ТОВ ЗБУТ СЕРВИС Позивачем якісних посвідчень на товар, позивач пояснює тим, що їх не передбачено умовами договорів. Крім того, такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції.

Також про нереальність здійснення операцій не може свідчити податкова інформація, що складена фахівцями Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ ЗБУТ СЕРВИС (податковий номер 40582821) за звітний період декларування ПДВ та згідно даних СРПН лютий 2018 відповідно до якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій від 29.03.2018 №299/20-40-14-21-06.

Як стверджує позивач, Висновки відповідача щодо порушень податкового законодавства позивачем по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС через ненадання на перевірку: товарно-транспортних накладних на перевезення товару, що підвереджувало переміщення товару, договорів складського зберігання, якісних посвідчень, журналу видачі довіреностей на отримання товару, документів щодо підприємства-виробника товару, є хибними, позаяк ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС виконувало для ПП Мечніково роботи з ремонту запчастин транспортних засобів, а не поставляло товари, як зазначено у акті перевірки. Відтак, висновки контролюючого органу щодо взаємовідносин ПП Мечніково з ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС зроблені без вивчення та взяття до уваги наданих під час перевірки документів, при складанні акту відповідачем не з'ясовані обставин вказаних взаємовідносин.

По взаємовідносинам з ТОВ Укразернотранс-К позивач зазначає, що на перевірку ним були надані всі первинні документи, які свідчать про реальність здійснення операцій з отримання від контрагента транспортно - експедиційних послуг, а висновки відповідача про нереальність господарських операцій з цим контрагентом на підставі податкової інформації, складеної фахівцями Слобожанської ГУ ДФС у Харківській області по ТОВ Укразернотранс-К за звітний період декларування ПДВ листопад 2014, січень 2015, січень 2016, травень-червень 2016 від 16.11.2017 р. № 916/20-40-14-22-06/31406764 не може свідчити про ненадання таких послуг позивачу.

Таким чином, на думку позивача, господарські операції з придбання ПП Мечніково соняшнику у ТОВ ЗБУТ СЕРВИС та послуг (робіт) у ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС , ТОВ Укразернотранс-К мали реальний характер, були фактично здійсненими, оскільки придбання товару, послуг (робіт) відбулось з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП Мечніково , наявні всі належні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

У позовній заяві, з урахуванням змінених позовних вимог, ПП Мечніково не погоджується з нарахованим податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, і як наслідок не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 17.10.18 №00002341411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1 975,00 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 1 580,00 грн., за штрафними санкціями - 395,00 грн.) та з податковим повідомленням-рішенням від 17.10.18 №00002351411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 170,00 грн., позаяк лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Позивач з висновками в акті перевірки та винесеним податковим повідомлення-рішення не згоден, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав прийняті податкові повідомлення рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за результатами якої були виявлені порушення податкового законодавства та складений акт перевірки на підставі висновків якого були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.10.2018 року №№ 00002321411, 00002331411, 00002341411, 00002351411.

У відзиві представник відповідача вказав про те, що за договором поставки (насіння соняшнику) № 1902-01П від 19 лютого 2018 р. з ТОВ ЗБУТ СЕРВИС до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме в товарно-транспортних накладних не зазначено певних пунктів навантаження: пункт навантаження - Харківська обл., смт.Шевченкове, що є порушенням Положення № 363.

Проведеним аналізом встановлено відсутність трудових ресурсів у ТОВ ЗБУТ СЕРВИС .

Проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий 2018 року було встановлено, що ТОВ ЗБУТ СЕРВИС реалізовувало на адресу ПП МЕЧНІКОВО соняшник, який у лютому 2018 року був ніби-то придбаний у ТОВ "СЕРВІСТЕХ-АГРОТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 40528193), ТОВ "УКРПРОДЛОГІСТІК" (код за ЄДРПОУ 41073506), ТОВ "САНТАЛ ІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 41681800), котрі за проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у лютому 2018 року соняшник не придбавали.

Також відповідно до ст. 83 ПКУ було використано податкову інформацію складену фахівцями Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ ЗБУТ СЕРВИС (податковий номер 40582821) за звітний період декларування ПДВ та згідно даних СРПН лютий 2018 відповідно до якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій від 29.03.2018 №299/20-40-14-21-06.

В ході проведення перевірки за перевіряємий період було встановлено, що підприємство ПП МЕЧНІКОВО мало взаємовідносини з ТОВ "АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 40713641) на підставі рахунків-фактур. Сума взаємовідносин між ПП МЕЧНІКОВО та ТОВ "АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 40713641) жовтень - грудень 2016, квітень - травень 2017 року, вересень - листопад 2017 року складає 133 110,06 грн., у т.ч. ПДВ 22 185,01 грн.

Відповідно до ст. 83 ПКУ було використано податкову інформацію складену фахівцями Мелітопольського управління ГУ ДФС щодо ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 40713641) за звітний період декларування відповідно до якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій від 11.01.2018р. № 2/08-01-56-01/40713641.

В ході проведення перевірки підприємством ПП МЕЧНІКОВО по взаємовідносинам з ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 40713641) не було надано до перевірки: товарно-транспортних накладних, що підтверджувало б транспортування та переміщення товару.

В ході проведення перевірки підприємством ПП МЕЧНІКОВО по взаємовідносинам з ТОВ ЗБУТ СЕРВИС (код за ЄДРПОУ 40582821), ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 40713641) не було надано до перевірки наступних документів: договорів складського зберігання, рахунків-фактур, якісних посвідчень на товар, журналу видачі довіреностей на отримання товару, актів- прийому передачі товару, документів щодо підприємства - виробника товару.

В ході проведення перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 ПП МЕЧНІКОВО було власником нерухомого майна, але податкові декларації на нерухоме майно до органів ДФС не надавалось та не сплачувало податок на нерухоме майно.

В ході проведення перевіри було встановлено заниження ПП МЕЧНІКОВО податку на нерухоме майно у загальній сумі у загальній сумі 25 063,04 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 1 579,58 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 7 148,38 грн., за 2017 рік у сумі 10 326,4 грн., за період 01.01.2018 по 30.06.2018 року у сумі 6 008.68 грн.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові та відзиві на позов.

Судом встановлено, що ПП Мечніково зареєстровано у встановленому законом порядку 17.06.2002 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.06.2002 року за № 14551200000000197. Знаходиться на податковому обліку в органах державної фіскальної служби та є платником ПДВ.

На підставі направлень на виїзну позапланову перевірку від 19.09.2018 № 9169, 9170. 9171, 9172, наказу від 19.09.2018 року № 6948, виданого ГУ ДФС у Харківській області, 19.09.2018 року здійснено вихід на позапланову виїзну документальну перевірку підприємства, за результатами якої складений акт №4113/20-40-14-11-11/31369101 від 02.10.2018 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Мечніково (код ЄДРПОУ 31369101) телефон +380575074234, +380575074235, + 380575074288, адреса електронної пошти PPMECHNIKOVO@YANDEX.UA з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 (а.с. 11-68 т. 1).

У висновку акту перевірки №4113/20-40-14-11-11/31369101 від 02.10.2018 р. щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП Мечніково , а саме:

п. 198.1, п. 198.3, II. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся загальну суму 46 135 грн., у тому числі за грудень 2015 року в сумі 14 167 грн., за липень 2016 року в сумі 31 968 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість всього у сумі 872 396 грн., в т.ч. за липень 2016 року в сумі 1042 грн., за червень 2018 року в сумі 871 354 грн;

п.п.266.2.2, п.266.2, ст. 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно у загальній сумі 25 064 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі І 580 гри., у тому числі за 2016 рік у сумі 7 148 грн., за 2017 рік у сумі 10 328 грн., за період 01.01.2018 по 30.06.2018 року у сумі 6 008 грн.;

- пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, не подано декларацію з податку на нерухоме майно за 2015 рік, за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік.

На підставі висновків акту перевірки 17.10.2018 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№00002331411 про завищення Приватним підприємством "Мечніково" суми від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 872396, 00 грн.;

№00002321411 про збільшення Приватному підприємству "Мечніково" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57668, 75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 46135, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 11533, 75 грн.;

№00002341411 про збільшення Приватному підприємству "Мечніково" суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 31330, 00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 25064, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6266, 00 грн.;

№00002351411 про застосування до Приватного підприємства "Мечніково" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 680, 00 грн. за неподання податкових декларацій (а.с. 69-70 т.1, а.с. 10-12 т.2).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав та мотивів в ньому викладених.

Представник відповідача надав письмовий відзив на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на правомірність винесених податкових повідомлень рішень та безпідставність позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ ЗБУТ СЕРВИС" (постачальник) було укладено договір поставки № 1902-01П від 19 лютого 2018 року (а.с. 135-136 т.1).

Предмет договору згідно п. 1.1. є те, що постачальник зобов'язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2017 року па умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно п. 3.2. оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника.

Строк дії договору встановлюється з дня його підписання Сторонами і до 31.12.2018 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п. 5.1. договору).

Відповідно до умов договору ТОВ ЗБУТ СЕРВИС поставив ПП Мечніково соняшник у кількості 500,690 т. на загальну суму 5 095 021,44 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 849 170, 24 грн.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 137 - 158 т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 159 - 179 т.1), податкових накладних (а.с. 180-201 т.1), реєстру довіреностей (а.с. 202 т.1), платіжних доручень (а.с. 205-215 т.1).

Як встановлено в ході перевірки контролюючим органом, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за лютий 2018 року у сумі 849 170 грн., які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний звітний місяць (а.с. 25 т. 1).

Оприбуткування отриманого соняшника по рахунку 201 підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 203-204 т.1).

Рух товару в бухгалтерському обліку ПП Мечніково відображається відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіна України від 30.11.99 №291(далі - Інструкція №291).

Операції щодо отримання товару від ТОВ ЗБУТ СЕРВІС та подальший його рух і використання в межах господарської діяльності відображались на підставі первинних документів поетапно шляхом формування бухгалтерських проводок з використанням відповідних рахунків, що кореспондуються між собою.

Відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

Субрахунок 201 кореспондує з субрахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", на якому ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності з вітчизняними постачальниками.

Тому операція щодо отримання товару (насіння соняшнику) від постачальника ТОВ ЗБУТ СЕРВІС відображались наступним чином: Д-т 201 К-т 631 - сума операції без ПДВ.

Одночасно в бухгалтерському обліку проводиться сума ПДВ по цій операції на субрахунку 644 "Податковий кредит", на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання, що кореспондує за дебетом з кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками": Д-т 6442 К-т 631 - сума ПДВ.

Потім ПП Мечніково здійснює оплату постачальникам за отриманий соняшник шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки, а операція в бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції за кредитом субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті", який призначено для обліку та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку (за кредитом - їх використання): Д-т 631 К-т 311.

Отримане насіння соняшнику ПП Мечніково на підставі договору від 02.08.2017 №020801 з ТОВ Агроком Нова Водолага передавало в подальшу переробку (а.с. 40-43 т. 2).

Передача на переробку підтверджується копіями актів приймання - передачі сировини (а.с. 44- 48 т.2), акту здачі - приймання робіт (надання послуг) по переробці соняшника на олію (а.с. 49.2), книг вагаря за лютий 2018 (а.с. 50-55 т.2), карток форми № 17 №47 від 19.02.18 №65, від 19.02.18 №66, від 23.02.18 №86, від 23.02.18 №85, від 22.02.18 №84, від 22.02.18 №83, від 22.02.18 №81, від 22.02.18 №82, від 21.02.18 №80, від 21.02.18 №79, від 21.02.18 №78, від 21.02.18 №77, від 21.02.18 №75, від 21.02.18 №76, від 20.02.18 №74, від 20.02.18 №73, від 20.02.18 №71, від 20.02.18 №72, від 20.02.18 №70, від 19.02.18 №69, від 19.02.18 №67, від 19.02.18 №68 (а.с. 56-67 т.2), реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за лютий 2018 по формі 3ХС-3 №1 від 23.02.18, №1 від 22.02.18, №1 від 21.02.18, №1 від 19.02.18, №1 від 20.02.18 (а.с. 75-79 т.2), переліками реєстрів товарно-транспортних накладних колгоспів та радгоспів на відправку зерна, насіння масляничних культур і трав (форма №3ХС-5) №1 від 23.02.18, №1 від 22.02.18, №1 від 21.02.18, №1 від 20.02.18, від 19.02.18 №1 (а.с. 80-82 т.2).

Переданий в переробку соняшник списувався на дебет рахунку 23 "Виробництво", який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), використовується для обліку на окремих субрахунках витрат сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції і кореспондує за кредитом з дебетом рахунків 201 "Сировина й матеріали". Таким чином, в бухгалтерському обліку операція відображалась як: Д-т 2342 К-т 201.

Здійснення переробки підтверджується копіями забірних карток на зерно, відпущене на переробку №23 від 23.02.18, №22 від 22.02.18, від 21.02.18 №21, №19 від 19.02.18, від 20.02.18 №20 (а.с. 68-71 т.2), накладних на переробку (а.с. 72-74 т.2), звітів про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах та складах (форма №3ХС-37) №1 від 19.02.18, №1 від 20.02.18, від 21.02.18 №1, №1 від 22.02.18, №1 від 23.02.18. (а.с. 83-85 т.2).

ТОВ Агроком Нова Водолага результати переробки насіння соняшникового передавало ПП Мечніково у вигляді товару олія соняшникова та макуха на підставі відповідних первинних документів. При цьому у бухгалтерському обліку дана операція відображалась за дебетом рахунку 26 "Готова продукція", на якому ведеться облік руху та наявність товарних запасів, у кореспонденції по кредиту субрахунку 23 "Виробництво": Д-т 26 К-т 2342.

Отриманий товар ПП Мечніково в рамках своєї господарської діяльності реалізувало контрагентам-покупцям: ТОВ Чигринов , ТОВ Тайфун-2000 , ТБ ТОВ Тайфун-2000 , що підтверджується копіями: договору купівлі продажу №2011МЛ від 20.11.17 між ПП Мечніково та ТОВ Чигринов ; акту прийому-передачі олії соняшникової від 29.05.18 р.; видаткової накладної №РН-0000054 від 29.05.18 р.; договору купівлі-продажу №2211МЛ від 22.11.17 між ПП Мечніково та ТОВ Тайфун-2000 ; акту прийому-передачі олії соняшникової від 29.05.18 р.; видаткової накладної №РН-0000053 від 29.05.18 р.; договором купівлі-продажу №1812МЛ від 18.12.17 між ПП Мечніково та ТОВ Тайфун-2000 ; акту прийому-передачі олії соняшникової від 25.05.18 р.; видаткової накладної №РН-0000052 від 25.05.18 р.; виписок з банківського рахунку за періоди: 28.08.18, 28.09.18, 17.10.18, 26.10.18, 30.10.18, 08.11.18, 05.12.18 (а.с. 86-110 т. 2).

На відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) продукції в бухгалтерському обліку підприємства робився запис по дебету субрахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", на якому ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, у кореспонденції з кредитом субрахунку 701 "Доход від реалізації готової продукції": Д-т 361 К-т 701.

За кредитом субрахунку 701 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного податку, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством).

Одночасно робився запис на списання собівартості реалізованої продукції: Д-т 901 К-т 26.

Відповідно, при реалізації продукції у підприємства як платника податків виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації готової продукції, відображалась записом по дебету субрахунку 701 "Доход від реалізації готової продукції" в кореспонденції з кредитом рахунка 643 "Податкові зобов'язання": Д-т 701 К-т 643.

Одночасно в бухгалтерському обліку проводилась операція щодо нарахування ПДВ по виписаній податковій накладній на реалізацію продукції за дебетом субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками": Д-т 6432 К-т 6415.

За відвантажену продукцію ПП Мечніково отримувало оплату від своїх покупців, що в бухгалтерському обліку відображалось у кореспонденції субрахунків за дебетом 311 "Поточні рахунки в національній валюті" та кредитом 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями": Д-т 311 К-т 361.

У кінці місяця за результатами господарської діяльності доходи та витрати за правилами бухгалтерського обліку списувались на фінансовий результат підприємства, що відображається наступним чином: Д-т 791 К-т 901, Д-т 701 К-т 791.

На підтвердження вищезазначених проводок по рахунках бухгалтерського обліку сформовано картки відповідних рахунків, що містять детальну інформацію про зміну стану рахунка в часі - покроково (за проводками) та залишки на початок та кінець періоду, обороти за період і залишки після кожної проводки (а.с. 238-248 т. 2, а.с.1 - 25 т.3).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПП Мечніково (замовник) та ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС (виконавець) була укладена усна угода про виконання робіт.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно із ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до цієї угоди ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС виконувало роботи по ремонту транспортних засобів у 2016 та 2017 роках на загальну суму 133 110,06 грн. (у т.ч. ПДВ - 22 185,00 грн.), зокрема за періоди жовтень - грудень 2016, квітень - травень 2017 року, вересень - листопад 2017 року сума взаємовідносин складає 133 110,06 гри., у т.ч. ПДВ - 22 185,01 грн.

На підтвердження господарських операцій в межах даної угоди сторонами позивачем були долучені копії наступних документів: рахунків(а.с. 71 - 78 т.1), податкові накладні (а.с. 87 - 102 т.1), акти здачі-прийомки виконаних робіт (а.с. 79-86 т.1), акти приймання-передачі матеріальних цінностей для гарантійного ремонту (а.с. 103 - 118 т.1), подорожні листи (а.с. а.с. 119 - 134 т.1).

Протягом перевіряємого періоду ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС здійснило ремонт транспортних наступних засобів:

вантажний автомобіль ГАЗ 5312 державний номер 325-06ХА, який знаходиться у користуванні ПП Мечніково на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.02.16 (а.с. 150- 152 т.2);

вантажні автомобілі - ГАЗ-САЗ 3507, ВАЗ-21213, ГАЗ-САЗ 3507, ГАЗ 5312, ГАЗ 5312 АЛТАЙ, КАМАЗ 5320, ГАЗ 2752-404, ГАЗ-САЗ 3507, які належать ПП Мечніково на праві власності та підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів; трактори - трактор Т-150К, трактор Т-150 К-09, трактор колісний Т-150К-09, трактор колісний ЮМЗ-6, трактор колісний БЕЛАРУС-892, трактор ХТЗ-150К-09, які належать ПП Мечніково на праві власності та підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 153-166 т.2);.

Необхідність проведення ремонту та заміни відповідних запасних частин підтверджується дефектними актами на поточний ремонт запасних частин до сільськогосподарської техніки від 18.09.16, від 20.10.16, від 23.01.17, від 14.03.17, від 20.08.17, від 22.09.17, від 29.04.17, від 30.10.17 та лімітно-забірними картами на отримання матеріальних цінностей у відповідних звітних періодах (а.с. 167- 237 т.2).

Як вбачається з акту перевірки, до перевірки були надані податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН та видаткові накладні, які були складені ТОВ "АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 40713641) на адресу ПП МЕЧНІКОВО за період жовтень - грудень 2016, квітень травень 2017 року, вересень - листопад 2017 року, перелік яких наведено в Додатку № 14 до акту перевірки.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу додаткового кредиту за жовтень - грудень 2016, квітень - травень 2017 року, вересень-листопад 2017 року на суму 22 185,01 гри., які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний звітний місяць.

Також перевіряючими в акті перевірки встановлено, що розрахунки за отриманий товар від ТОВ "АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС" проведені у безготівковій формі з розрахункового рахунку.

Як встановлено судом під час розгляду справи між підприємством ПП МЕЧНІКОВО (клієнт) та ТОВ Укрзернотране-К (експедитор) було укладено договір № 398/07/14 від 31 липня 2014 року (а.с. 13-20 т.2).

За цим Договором Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом (надалі - Послуги ) (абз. 1 розділу 1 договору).

Згідно з письмовою заявою Клієнта Експедитор може також надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), підбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на Клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів (абз. 2 розділу 1 договору).

За пунктом 7.1. даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом року з моменту його підписання. У п. 7.2. якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що залишились до закінчення термін) дії цього Договору жодна із сторін не виявить бажаніш розірвати Договір або змінит и його умови. Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та па тих самих умовах.

Відповідно до договору ТОВ Укрзернотранс-К надало ПП Мечніково транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 283 062,00 грн., у т.ч. ПДВ - 47 177,00 грн.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаного правочину, підприємством для перевірки та до суду були надані копії наступних документів: податкові накладні (а.с. 22-24 т.2), акт виконаних робіт №5 від 05.01.2016 р. (а.с. 21 т. 2), платіжні доручення (а.с. 26-27 т.2), залізничні накладні (а.с. 111-119 т.2).

Як встановлено під час перевірки контролюючим органом суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за грудень 2015 року , січень 2016 року 47 177,00 гри, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість га даним декларацій з ПДВ за відповідний звітний місяць.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 201 ПКУ встановлює вимоги до податкової накладної. Згідно з п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з п.201.7. ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пункт 201.10 ст. 201 ПКУ встановлює порядок реєстрації податкової накладної. Згідно з вказаною нормою при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (абзац 5 статті 1 Закону № 996-ХІV).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (абзац одинадцятий статті 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 зазначеної статті Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву

підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 ч.2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарські операції не відбулись, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що закріплено ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 211 ЦК України визначено, що якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

2) місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу, яка надає можливість сторонами визначити альтернативне місце.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору, відповідно до ст. 626 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що встановлено ч.1 ст. 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу (ст. 630 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ст. 656 ЦК України).

Поряд з викладеним, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Зазначену позицію викладено в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800, від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (висновок ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) дійшов висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Саме факт подальшого використання товару у господарській діяльності Товариства і не було досліджено в ході перевірки.

Неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Про вищевказане підтверджено висновками Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/26970/15 , від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Безпідставними є і посилання перевіряючих на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а також наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у позивача товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару підприємству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується оформленими видатковими накладними.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо того, з яких саме пунктів може відвантажуватися товар, у тому числі не вимагає, щоб навантаження здійснювалося за юридичною адресою постачальника. Товар, який отримує покупець від постачальника може знаходиться у будь-якому іншому місті ніж було укладено договір чи визначено адресу сторони договору. Товар може бути переданий на відповідальне зберігання, знаходитися у орендованому приміщені, у приміщенні, яке перебуває у позича (безоплатне користування), або бути поставлений постачальником одразу зі складу виробника чи - то продавця, дистриб'ютора, франчайзера та ін.

Поряд з викладеним, не враховано висновок Верховного Суду України, який звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011, справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28.10.1994р., справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990).

Підміна товарних позицій, яку інспектори-ревізори вважають встановленою, спростовується даними викладеними в Акті.

Так, встановлено придбання контрагентами позивача продуктів харчування у перевіряємому періоді, проте придбання товару для Товариства могло відбутися в іншому періоді, продавець міг не мати взагалі товару, а придбати його у майбутньому, або отримати товар на підставі угоди про заміну сторони зобов'язання, на підставі договору комісії чи консигнації, які не передбачають переходу права власності на товар до моменту його реалізації та ін. Отже твердження про підміну товарних позицій є необґрунтованим та безпідставним. Більш того, слід звернути увагу, що перевіряючи не навели жодного доказу підміни товарних позицій (акт перевірки, тощо).

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ПП Мечніково не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ПК України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими підприємством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях підприємства відсутні порушення приписів ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь- які недостовірні відомості відносно контрагентів або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У позовній заяві ПП Мечніково не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.18 №00002341411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1 975,00 грн. за 2015 рік та від 17.10.18 №00002351411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 170,00 грн. за 2015 рік.

Щодо висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, які призвели до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1 580,00 грн. за 2015 рік та порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ДФС приходить до висновків про порушення підприємством вимог п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, які призвели до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, але не виключно, за 2015 рік у сумі 1 580,00 грн. Також, відповідач пославшись на п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ дійшов висновку про не подання підприємством декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, за 2015 рік.

В обґрунтування означених висновків посадові особи контролюючого органу вказали на те, що позивач не сплачував за 2015 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів оподаткування, а саме з нежитлової нерухомості - нафтозаправки, яка розташована за адресою: Харківська область, Дворічанський район, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська, буд. 24; їдальні, яка розташована за адресою: Харківська область, Дворічанський район, с. Новоєгорівка, вул. Мечниківська, буд. 10; адмінбудинку, який розташований за адресою: Харківська область, Дворічанський район, с. Новоєгорівка, вул. Мечниківська, буд. 8.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються ПКУ.

Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.14 № 71-VIII (далі по тексту - Закон №71) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Законом №71 запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.3 ст.10 ПКУ, в редакції Закону №71, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71 набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПКУ офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.

Саме тому за умови дії п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПКУ юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Водночас, враховуючи зміст норм ПКУ, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 ПКУ. Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ можуть розпочати справляння місцевого податку.

Таким чином, у Відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 17.10.18 №00002341411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на суму 1 975,00 грн., оскільки запроваджені Законом України від 28.1214 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи зобов'язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у платника податків лише після 01 січня 2016 року.

Відтак, нарахування ПП Мечніково спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Оскільки, у Позивача у 2015 році не виникли зобов'язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПП Мечніково не зобов'язано було подавати контролюючому органу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Відповідно податкове повідомлення-рішення від 17.10.18 №00002351411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 170,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 243, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мечніково" (пр. Московський, 52, 4 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31369101) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року №00002331411 про завищення Приватним підприємством "Мечніково" суми від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 872396, 00 грн. (вісімсот сімдесят дві тисячі триста дев'яносто шість гривень).

Cкасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року №00002321411 про збільшення Приватному підприємству "Мечніково" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57668, 75 грн. (п'ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 75 копійок), в тому числі за податковими зобов'язаннями 46135, 00 грн. (сорок шість тисяч сто тридцять п'ять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 11533, 75 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три гривні 75 копійок).

Cкасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року №00002341411 про збільшення Приватному підприємству "Мечніково" суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині збільшення в розмірі 1975, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень), в тому числі за податковими зобов'язаннями 1580, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 395, 00 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень).

Cкасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року №00002351411 про застосування до Приватного підприємства "Мечніково" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині застосування штрафу в розмірі 170, 00 грн. (сто сімдесят гривень) за неподання декларації за 2015 рік.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Мечніково" (пр. Московський, 52, 4 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31369101) сплачену суму судового збору в розмірі 13983, 15 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.02.2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.