Рішення

від 04.02.2019 по справі 826/18083/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/18083/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача - Лічман М.І.; відповідача - Шпінь В.І.

ВСТАНОВИВ:

21.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (далі - позивач або ТОВ Перший український експертний центр ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 № 001001203 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі; об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; власниками земельних ділянок під багатоквартирними будинками та прибудинкової території є співвласники (мешканці) будинку; всі будинки, які знаходяться на експлуатації у позивача, є інвестиційними, тобто збудованими за кошти інвесторів, та передані позивачу на обслуговування і експлуатацію за рішенням замовника будівництва; співвласники багатоквартирних будинків, які знаходяться на обслуговуванні у позивача, не делегували позивачу повноваження щодо сплати земельного податку; у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельні ділянки у м. Києві, власником або користувачем яких є позивач.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Літвіновій А.В.

24.11.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18083/16 та призначено справу до судового розгляду 23.02.2017.

23.02.2017 до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких зазначено що згідно із ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно із чинним законодавством; відповідно до положень Податкового кодексу України власник будівлі (споруди) сплачує земельний податок незалежно від оформлення (реєстрації) прав на землю; в листі Департаменту земельних ресурсів № 05707/10390 від 27.05.2016 вказано, що у міському земельному кадастрі земельна ділянка по вул. Маршала Тимошенко, 15-г, обліковий код 78:046:001, площею 7436,25 га обліковується за позивачем на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування; позивач надавав заяву за формою 20-ОПП, в якій просив поставити його на облік як платника податку на землю; за результатами камеральної перевірки позивача було складено Акт № 877/12-03-13 від 20.10.2016, на підставі якого відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

23.02.2017 в зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 03.08.2017.

03.08.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.01.2018 для надання представнику позивача можливості із ознайомленням із запереченнями.

11.10.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 7337 справу № 826/18083/16 було передано на повторний автоматичний розподіл справ. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

06.11.2017 суддею Пащенком К.С. було прийнято справу до провадження та призначено судовий розгляд у судовому засіданні 23.01.2018.

23.01.2018 в судовому засіданні представником позивача були надані письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що платником плати за землю є власник або користувач земельної ділянки, який належним чином визначив межі ділянки та вніс відповідну інформацію до Державного земельного кадастру; власниками земельних ділянок під багатоквартирними будинками та прибудинкової території є співвласники (мешканці) будинку; позивач не має правовстановлюючих документів на право власності, оренди чи користування земельними ділянки та не оформлював землекористування. Також до матеріалів справи було залучено:

- роздруківку із ЄДРПОУ із інформацією щодо об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Маршала Тимошенка 15-Г ;

- копію наказу № 14 від 27.04.2017 про передачу будинку по вул. М. Тимошенка, 15-Г у м. Києві на баланс ОСББ Маршала Тимошенка, 15-Г ;

- копію акту приймання-передачі на баланс житлового комплексу по вул. М. Тимошенка, 15-Г в Оболонському районі м. Києва на обслуговування та експлуатацію в управління ОСББ Маршала Тимошенка, 15-Г від 28.04.2017.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 20.02.2018.

20.02.2018 в судовому засіданні представником відповідача були надані письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства не було подано податкової декларації з плати за землю за 2016 рік.

Крім того, представники сторін звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку ТОВ Перший український експертний центр з питання неподання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 49.18 ст. 49, п. 286.2 ст. 286 ПК України не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік. За результатами камеральної перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки податкової звітності № 877/12-03-13 від 20.10.2016 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0010021203, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 170 грн. 00 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб .

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем надано відповідь (вих. № 14070/10/26-54-12-03-23 від 04.11.2016), якою висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0010021203 від 28.10.2016, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (в рішенні альтернативно - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

В силу п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

Підставою нарахування земельного податку, відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, є дані державного земельного кадастру.

В свою чергу, п.п. 14.1.42 п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що дані земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З наведеною нормою кореспондується ч. 1 ст. 193 ЗК України, згідно із якою державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 ЗК України).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі, підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування визначені Земельним кодексом України.

Так, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Частинами 2-3 ст. 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до п. д ч. 2 ст. 92 ЗК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками, які перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень, є співвласники багатоквартирного будинку, яким земельні ділянки під таким будинком та прибудинкова територія надані у власність або у постійне користування.

Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч.2 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлені правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 1, 4 ст. 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку, має нарівні з іншими співвласниками нести витрати на утримання будинку пропорційно до своєї частини майна, які можуть включати також передбачену законодавством плату за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинкову територію. При цьому безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію, зокрема, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників.

З наявного в матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (вих. № 19-26-0.21-12970/2-16 від 01.11.2016) вбачається, що документи, які посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території Києва за ТОВ Перший український експертний центр у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в м. Києві, не реєструвалися.

В Акті про результати камеральної перевірки податкової звітності № 877/12-03-13 від 20.10.2016 відсутні відомості щодо земельної ділянки (ділянок), яка перебуває у власності та/або користуванні позивача, як і відсутні відомості про розміри такої земельної ділянки, розрахунок земельного податку згідно із нормативно-грошовою оцінкою тощо.

Інші матеріали справи також не містять доказів того факту, що позивач є власником або користувачем земельної ділянки із визначеними межами та внесенням інформації щодо останньої до державного земельного кадастру; не містять доказів того, що співвласники житлового будинку делегували повноваження позивачу щодо сплати земельного податку.

Крім того, співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 15-Г, створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Маршала Тимошенка, 15-Г (ідентифікаційний код юридичної особи 40914628).

Таким чином, враховуючи, що відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі на території м. Києва та рішення про передачу їх у власність або користування позивачу не реєструвалися; зважаючи на те, що позивач не був уповноважений співвласниками багатоквартирного будинку сплачувати податок за землю, суд приходить до висновку, що позивач не є платником податку за землю, а отже податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 № 001001203, винесене не підставі Акту про результати камеральної перевірки податкової звітності № 877/12-03-13 від 20.10.2016, є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язок щодо подання доказів перебування земельної ділянки, що розташована з адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 15-г, у власності чи користуванні позивача, а отже не доведено, що позивач є платником земельного податку, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.10.2016 № 001001203.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код - 39468697, адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр з (ідентифікаційний номер - 36844047, адреса: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, буд. 15), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко