Постанова

від 05.02.2019 по справі 815/1374/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1374/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Кравченка К.В., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кардіган" (далі позивач, ТОВ "Кардіган") звернулося з даним позовом до суду та просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0047891401 від 18.12.2017р., №0047901401 від 18.12.2017р., №0047911401від 18.12.2017р., №0047851406 від 18.12.2017р., №0188291307від 18.12.2017р., №0188291307 від 18.12.2017р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було надано до перевірки повний пакет документів первинного бухгалтерського та податкового обліку про фактичне здійснення господарських операцій між платником податків та його безпосереднім постачальником товарів, якими достатньою мірою і належним чином підтверджено такі операції та їх реальний характер.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 04 вересня 2018 року прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом зазначено, що лише формальна наявність у позивача податкових накладних, виписаних контрагентом позивача не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг (робіт), і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту. Наявність вказаних податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними, бухгалтерськими та супутніми їм документами.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ТОВ "Кардіган" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що податковим органом не досліджено безпосередньо господарські операції між учасниками правочинів, натомість констатовано можливу відсутність господарської операції посилаючись на податкову інформацію, відомості щодо якої навіть не відображаються в акті перевірки, що ставить під сумнів вказаних висновків.

ТОВ Кардіган дотримано таку необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, а укладені договори поставки між ТОВ Кардіган і його контрагентами та господарські операції в цілому є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства. В свою чергу апелянт посилається на ту обставину, що, податковим органом в судових засіданнях не доведено під час перевірки так і не надано належних доказів протилежного.

Також, на думку Апелянта, суд першої інстанції не досліджував реальність господарських операції, та необґрунтовано здійснює посилання на Лист Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України №31/15-3863 від 05.07.2018року та на його підставі приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ Кардіган та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з вищезазначеної інформації отриманої від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України та виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст. 185 та ст. 134 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Також вказує, що як в позовній заяві так і в судовому засіданні представник Позивача наголошував на протиправності донарахувань податкових зобов'язань ТОВ Кардіган звертав увагу на невідповідність висновків суду та контролюючого органу обставинам справи в частині п. 4.3 Акта перевірки (аркуш акту 59) щодо порушення п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637, відповідно до якого …для виведення залишку готівки у касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача .

Адже інспектору пред'являвся касовий ордер № 59, відповідно до якого 15.12.2015 року згідно з вищевказаного видаткового касового ордеру були видані ОСОБА_3 готівкові кошти у сумі 682.68 грн, що оформлений належним чином.

Також, ТОВ Кардіган не погоджувався з висновками податкового органу щодо порушень податкового/валютного законодавства при дотриманні порядку видачі готівки під звіт та її використання, що викладено в п.4.4 оскаржуваного Акта перевірки. З цього приводу, Апелянт, зазначає,що підтвердив в повному об'ємі видачу готівки під звіт та її використанні ОСОБА_2 в межах господарської діяльності ТОВ Кардіган при укладенні та виконанні договору з ТОВ ГРАНДЕС 2020 від 18.07.2014 року та ТОВ Грін Софт Лайн від 27 Жовтня 2014 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Від представника ТОВ Кардіган надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи те, що в судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку, визначеному ст. 311 КАС України.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Кардіган" підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 26.10.2017р. по 08.11.2017р. Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кардіган" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №1676/15-32-14-01/38297126 від 22.11.2017р. (Т.1, а.с.18-79)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Кардіган":

1) п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 п.п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на загальну суму 3 075 687 грн., у тому числі: 2014 рік - 1 168 121,00 грн., 2015 рік - 1 003 944 грн., 2016 рік - 903 622 грн.;

2) п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186.1, п.194.1 ст.194 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 037 385 грн., у т.ч.: 2014 рік - лютий 19 697 грн., квітень - 72409 грн., травень - 60 253 грн., червень - 50 311 грн., липень - 36 115 грн., серпень - 29801 грн., вересень - 62924 грн., жовтень - 74869грн., листопад - 108763 грн., грудень - 102560 грн.; 2015 рік: січень - 53 255 грн., лютий - 39 579 грн., березень - 182 049 грн., квітень - 113 249 грн., травень - 5 104 грн., червень - 38 701 грн., липень - 18 грн., серпень - 27 376 грн., жовтень - 10395 грн., грудень - 99 275 грн.; 2016 рік: січень - 39261 грн., лютий - 30 766 грн., березень - 48 895 грн., квітень - 3343 грн., грудень - 728 417 грн.;

3) п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186.1, п.194.1 ст.194 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 107 483 грн., у т.ч.: грудень 2016 року - 107 483 грн.;

4) підпункту "е", "а" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України не утримано та не перераховано податок фізичних осіб з грудень 2014 року на загальну суму 3181,89 грн.;

5) п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу 10 "Інші перехідні положення", п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.5 ст.164, п.п.167.5.3 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1 пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, занижено зобов'язання з військового збору у загальній сумі 280,76 грн. за грудень 2014 року;

6) п.2.11, п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБ України №637 від 15.12.2004р.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0047891401 від 18.12.2017р., яким ТОВ "Кардіган" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов'язанням - 3 075 687 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 571 936 грн. (Т.1, а.с. 98)

2) №0047901401 від 18.12.2017р., яким ТОВ "Кардіган" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за податковим зобов'язанням - 1 631 006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 407 752 грн. (Т.1, а.с. 99)

3) №0047911401 від 18.12.2017р., ТОВ "Кардіган" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість: за грудень 2016 року - 107 483 грн. (Т.1, а.с.100)

4) №0047851406 від 18.12.2017р., до ТОВ "Кардіган" застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій - 20 082,68 грн. (Т.1, а.с.102)

5) №0188291307 від 18.12.2017р., ТОВ "Кардіган" збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені: за податковим зобов'язанням - 280,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70,19 грн. (Т.1, а.с. 104);

6) №0188291307 від 18.12.2017р., ТОВ "Кардіган" збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені: за податковим зобов'язанням - 3181,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 795,47 грн. (Т.1, а.с.105).

Відмовляючи в задоволені позову, Одеський окружний адміністративний суд в оскарженій постанові дійшов висновку, що податковим органом встановлені обставини про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП ТРОЯ , ТОВ УНІПЛАЗА , ТОВ АКСІОС ТРЕЙД , ТОВ ГЛОБАЛ АЛЬЯНС ГРУП , ТОВ ТБК ГРАНДЕС-2020 , ТОВ БК АРС ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ АВРОРА ФІНАНС , TOB АСТІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ СТАР ЛАЙТ ЛТД , ТОВ УКРБУД МОДЕРН , ТОВ САЙЛЕС ГРУП , ТОВ СПКП ТЕХНОПАК , ТОВ ТД СМАРТ .

Також, Одеський окружний адміністративний суд вказує на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі товару, який передавався у власність до ТОВ Кардіган від контрагентів.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у ході перевірки діяльності вищенаведених підприємств встановлено ознаки нереальності: здійснення операцій, а саме: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, яких зазначені вищевказані контрагенти-покупці та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

Враховуючи, той факт, що товарно-матеріальні цінності (спецодяг, черевички, та інше реалізовано переважно в адресу кінцевих споживачів, а перевіркою не можливо встановити походження оприбуткованих матеріалів. Під час перевірки встановлено, що ТОВ КАРДІГАН були безоплатно отримані товари, які не відображено у бухгалтерському обліку та не оприбутковано у встановленому вимогам п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового Кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного суд погодився з доводами фіскального органу, що висновки Акта перевірки ґрунтуються на тому, що у ході проведення перевірки ТОВ КАРДІГАН встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТМЦ, робіт (послуг), які мають ознаки фіктивності.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками окружного суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 цього закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, яка діяла на час проведення господарських операцій) визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в свою чергу податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами і доповненнями) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податковим кодексом України. Отже, будь - які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарських операцій. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь - якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

З системного аналізу вищезазначених положень та Податкового кодексу України, на порушення якого посилається контролюючий орган та з якими погодився суд першої інстанції, вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на формування відповідних показників податкової звітності, а саме на підставі первинних документів контрагента за наявності реального проведення господарських операцій.

Про виконання договірних зобов'язань між ТОВ Кардіган та його контрагентами свідчать: Договори поставки товарів, специфікації до цих договорів, рахунки-фактури та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні та інші документи, надані до податкового органу та суду першої інстанції, що свідчать про прийняття товару (книга реєстрації довіреностей, в якій відображені довіреності на прийняття товарів), оборотно-сальдові відомості, карта рахунків щодо оприбуткування товарів на підставі відповідних прибуткових накладних та реалізації товарів цього ж товару третім особам, покупцям товару з зазначенням коду, видаткової накладної, кількості товару та його ціни, що вказує на рух активів та зміну майнового стану ТОВ Кардіган .

Так, ТОВ Кардіган було укладено договір постачання товарів №201114 від 20.11.2014р. з ПП ТРОЯ , згідно якого ПП ТРОЯ зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними; (Т.1, а.с. 155-168).

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки №020414 від 02.04.2014р. з ТОВ УНІПЛАЗА , згідно якого ТОВ УНІПЛАЗА зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначається специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними; (Т.2, а.с.60-71)

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №220414 від 22.04.2014р. з ТОВ АКСІОС ТРЕЙД , згідно якого ТОВ АКСІОС ТРЕЙД зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними. (Т.2, а.с.125-127), а також договір №150514 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 15.05.2014р. з ТОВ АКСІОС ТРЕЙД , згідно якого ТОВ АКСІОС ТРЕЙД приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої давальницької сировини та передати готову продукцію ТОВ Кардіган . Здача-приймання виготовленої продукції та виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт. (Т.2, а.с.200-202)

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №290114 від 29.01.2014р. з ТОВ ГЛОБАЛ АЛЬЯНС ГРУП , згідно якого ТОВ ГЛОБАЛ АЛЬЯНС ГРУП зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №180714 від 18.07.2014р. з ТОВ ТБК ГРАДЕНС-2020 , згідно якого ТОВ ТБК ГРАДЕНС-2020 зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №120614 від 12.06.2014р. з ТОВ БК АРС ДЕВЕЛОПМЕНТ зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються у специфікаціях, рахунками-фактури або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган булоукладено договір поставки товару №200115 від 20.01.2015р. з ТОВ БУД-ТРЕЙДІНГ , згідно якого ТОВ БУД-ТРЕЙДІНГ зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними. (Т.2, а.с.21-27)

ТОВ Кардіган укладено договір поставки товару №23/1 від 23.01.2015р. з ТОВ АВРОРА ФІНАНС , згідно якого ТОВ АВРОРА ФІНАНС зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №160315/1 від 16.03.2015р. з ТОВ АСТІО ДЕВЕЛОПМЕНТ зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №200215 від 20.02.2015р. та №160315 від 16.03.2015р. з ТОВ СТАР ЛАЙН ЛТД , згідно якого ТОВ СТАР ЛАЙН ЛТД зобов'язується поставляти і передавати товар у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки №15/1 від 15.12.2015р. з ТОВ УКРБУД МОДЕРН , згідно якого ТОВ УКРБУД МОДЕРН зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган укладено договір поставки товару №120815 від 12.08.215р. з ТОВ САЙЛЕС ГРУП , згідно якого ТОВ САЙЛЕС ГРУП зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактурами або видатковими накладними.

ТОВ Кардіган було укладено договір поставки товару №150216 від 15.02.2016р. з ТОВ ТД СМАРТ , згідно якого ТОВ ТД СМАРТ зобов'язується поставляти і передавати у власність товар, асортимент та номенклатура якого визначаються специфікаціями, рахунками-фактури або видатковими накладними.

Перехід права власності на товар за зазначеними договорами відбувався в момент підписання видаткової накладної на товар.

В бухгалтерському обліку операції відображено проводками: Дт631Кт36, Кт631Дт28, Кт631Дт64, що підтверджує оприбуткування товарів отриманих від контрагентів та списання їх в реалізацію на підставі видаткових накладних на користь третіх осіб.

Отже, ТОВ Кардіган дотримано таку необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

За таких підстав, укладені договори поставки між ТОВ Кардіган та вищенаведеними контрагентами товариства та господарські операції є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства.

Наявність та правильність оформлення податкових накладних, на виконання названих вище договорів, контролюючим органом під сумнів не ставиться.

При цьому відповідачем не доведено фактів безтоварності операції за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, окремі недоліки в оформлені яких не впливають на реальність цих операцій.

Так, Разом з цим податковий орган повною мірою проігнорував належне документальне підтвердження операцій, не прийняв до уваги доводи ТОВ Кардіган , щодо помилковості висновків посадової особи при винесенні Акта перевірки, а суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам оприбуткування поставлених товарів, при цьому визнає (як і податковий орган в акті перевірки) на реалізацію оприбуткованих на підставі видаткових накладних по оскаржуваних договорах поставки товарів третім особам.

Суд апеляційної інстанції не може врахувати Лист Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України №31/15-3863 від 05.07.2018року як беззаперечний доказ того, що господарські операції між ТОВ Кардіган та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст. 185 та ст. 134 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Апеляційний суд, натомість, зазначає що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До такого ж висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 03.04.2018 року у справі №808/2519/15.

Надаючи оцінку даному доказу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ Кардіган , не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, мав прийняти товар у себе на складі. В зв'язку з цим, позивачем було надано копії договорів оренди приміщень, договорів переробки та відповідального зберігання, що узгоджується з вищевикладеним, однак ці докази не було прийнято судом першої інстанції до уваги та не було надано ним оцінки, що свідчить про не повне з'ясування обстави, що мають значення для вирішення справи.

Таким чином, ТОВ Кардіган дотримано таку необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, оприбуткування отриманих товарів у встановленому порядку та, відповідно реалізації на користь третіх осіб у межах господарської діяльності.

За таких підстав, укладені договори між ТОВ Кардіган та його контрагентами є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства, виконані при наявності ділової мети.

Зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у ТОВ Кардіган ділової мети придбання цих робіт/продукції у контрагента та розумних економічних причин укладання з даними підприємствами наведених вище договорів, а висновок податкового органу та суду першої інстанції про встановлені обставини щодо нікчемності правочинів, спростовано наданими до суду копіями первинних документів, а також інших документів, що наявних в матеріалах справи.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перевіркою встановлено порушення п.2.11, п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБ України №637 від 15.12.2004р., у зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0047851406 від 18.12.2017р., яким до ТОВ Кардіган застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій - 20 082 грн 68 коп. (Т.1, а.с.102), суд зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволені позову в цій частині, Одеським окружним адміністративним судом встановлено наступні обставини.

Так, при перевірці встановлено ліміту залишку готівки у касі ТОВ Кардіган встановлено, що з каси підприємства 15.12.2015р. згідно видаткового касового ордеру №59 були видані ОСОБА_3 готівкові кошти у сумі 682 грн 68 коп., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі.

Також, перевіркою встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 18 717 грн.

Суд першої інстанції у своєму рішенні від 4 вересня 2018 року вказує, що Позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях не заперечувалось проти встановлення вказаного вище порушення.

З даним твердженням суду першої інстанції колегія судів погодитись не може з огляду на наступне:

В позовній заяві представник позивача наголошував на протиправності донарахувань податкових зобов'язань ТОВ Кардіган та звертав увагу на невідповідність висновків суду та контролюючого органу обставинам справи в частині п. 4.3 Акта перевірки (аркуш Акта 59) щодо порушення п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637, відповідно до якого …для виведення залишку готівки у касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача .

Так, судом встановлено наявність оформленого належним чином касового ордеру № 59, відповідно до якого 15.12.2015 року ОСОБА_3 були видані готівкові кошти у сумі 682 грн 84 коп., (завірена копія касового ордера знаходиться в матеріалах т. 4, а.с. 13).

Також апеляційний суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушень податкового/валютного законодавства при дотриманні порядку видачі готівки під звіт та її використання, викладеними в п.4.4 оскаржуваного Акта перевірки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки про встановлення порушення щодо подання авансового звіту за витрачені кошти без відповідного розрахункового документа відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на суму 18 717 грн, а саме: при поданні авансових звітів № 10,11, 12, 13, а також 20 від 18.12.2014 року ОСОБА_2.( який є директором ТОВ Кардіган ) , є необґрунтованими та такими, що прямо суперечать законодавству України щодо правового регулювання у сфері електронної комерції з огляду на наступне.

До перевірки надавались документи з обґрунтуванням їх належності, також вони наявні в матеріалах справи та, як зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, докази були досліджені судом в судовому засіданні копії відповідних документів, а саме: авансові звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, накази про службові відрядження, посвідчення на відрядження, що складене у відповідності до форми такого посвідчення, маршрутні листи пасажира, а також виписка карткового рахунку з відміткою банку про зарахування коштів на придбання квитків, що свідчить про рух коштів по рахунку та підтвердження вартості понесених витрат на відрядження. В судовому засіданні ці документи досліджувались та вказувалось на протиправність донарахувань, однак, суд першої інстанції не звернув на них увагу, не прийняв доводи платника податків та й, в цілому проігнорував дані обставини.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи можуть складатися на паперових або машинних носіях.

Відповідно до статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (далі - Закон N 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Статтею 8 Закону N 851-IV, якою визначено правовий статус електронного документа, передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, та встановлено виключний перелік випадків, коли електронний документ не може бути застосований як оригінал.

Вищенаведені положення закону також відповідають методичним рекомендаціям щодо вимог до форми електронного пасажирського квитка та багажної квитанції, електронної квитанції різних зборів, затверджених наказом Державіаадміністрації від 20.01.2009 року № 37 Про в провадження електронних перевізних документів у відповідності до яких і були складені електронні квитки.

Так, електронний пасажирський квиток та багажна квитанція/електронний перевізний документ (ЕТКТ) - документ, сформований автоматичною системою бронювання в електронній формі, який використовується для підтвердження укладення угоди на перевезення пасажира та багажу і складається з роздруку маршруту, електронних купонів і, у разі використання, документа для пасажира.

Вищенаведені фактичні обставини не були враховані ГУ ДФС в Одеській області та судом при винесенні оскаржуваного рішення, а позивач, в свою чергу підтвердив в повному об'ємі видачу готівки під звіт та її використанні ОСОБА_2 в межах господарської діяльності ТОВ Кардіган при укладенні та виконанні договору з ТОВ ГРАНДЕС 2020 від 18.07.2014 року та ТОВ Грін Софт Лайн від 27 Жовтня 2014 року (т. 4 а.с.71-75 ).

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ Кардіган прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 216 160 (двісті шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн 36 коп., сплата яких підтверджується клатіжним дорученням №172 від 18 квітня 2018 року (т. 1, а.с. 3) та платіжним дорученням №229 від 29 листопада 2018 року (т. 5, а.с. 161).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган"- задовольнити .

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №815/1374/18- скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0047891401 від 18.12.2017р., №0047901401 від 18.12.2017р., №0047911401від 18.12.2017р., №0047851406 від 18.12.2017р., №0188291307від 18.12.2017р., №0188291307 від 18.12.2017р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ( код ЄДРПОУ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардіган" (код ЄДРПОУ 38297126) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 216 160 (двісті шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн 36 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 05.02.2019 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: К.В. Кравченко