Постанова

від 29.01.2019 по справі 826/7270/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7270/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Озоне до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Озоне звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08 листопада 2017 року №№ 00008281402, 00008291402, 00008301402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись із мотивами та підставами апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю Озоне подало відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого вбачається, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно та з урахуванням обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим повідомленням - рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 листопада 2017 року № 00008281402 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю Озоне збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2889001 грн, в тому числі: за основним зобов'язання - 2 401 532 грн, за штрафними санкціями - 488 289 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 листопада 2017 року № 00008291402 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 761 747 грн, в тому числі: за основним платежем - 6507 831 грн, за штрафними санкціями - 3 253 916 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 листопада 2017 року № 00008301402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення на 1 672 284 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення внесені на підставі висновків акту перевірки від 14 вересня 2017 року № 360/26-15-14-02-02/37142268 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Озоне (код 37142268) з питань, що стали предметом оскарження, згідно поданого заперечення до акта перевірки від 19 липня 2017 року № 268/26-15-14-02-02/37142268 , яким встановлені наступні порушення:

пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 401 532 грн, в тому числі: за 2014 рік - 1 189 756 грн, за 2015 рік - 448 377 грн, за 2016 рік - 490 241 грн, за 1 квартал 2017 року - 273 158 грн, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на загальну суму 1672284 грн, в тому числі за перший квартал 2017 року - 1 672 284 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю Озоне завищено податковий кредит на загальну суму 6 574 498 грн: в тому числі за серпень 2014 року в сумі 66666 грн, за жовтень 2014 року - 100 000 грн, за листопад 2014 року - 200 000 грн, за грудень 2014 року - 275 000 грн, за січень 2015 року - 75 000 грн, за лютий 2015 року - 80 000 грн, за березень 2015 року - 58 333 грн, за квітень 2015 року - 50 000 грн, за травень 2015 року - 20 000 грн, за червень 2015 року - 33 333 грн, за липень 2015 року - 66 667 грн, за серпень 2015 року - 241 666 грн, за вересень 2015 року - 100 000 грн, за жовтень 2015 року - 166 667 грн, за листопад 2015 року 183 333 грн, за грудень 2015 року - 750 000 грн, за лютий 2016 року - 50000 грн, за березень 2016 року - 366 667 грн, за квітень 2016 року - 266 667 грн, за травень 2016 року - 233 333 грн, за червень 2016 року - 450 000 грн, за липень 2016 року - 450 000 грн, за серпень 2016 року - 491 166 грн, за жовтень 2016 року - 50 000 грн, за листопад 2016 року - 466 666 грн, за грудень 2016 року - 533333 грн, за січень 2017 року - 166 667 грн, за лютий 2017 року - 250 000 грн, за березень 2017 року - 333 333 грн.

Висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України мотивовані тим, що при перевірці повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість господарські операції по взаємовідносинам із ТОВ Макао Союз (код ЄДРПОУ 39938750), ТОВ Інтербілд Комьюніті (код ЄДРПОУ 39932429), ТОВ Норд Альянс Пром (код ЄДРПОУ 39986599), ТОВ РСТ ГРУП Компані (код 39820097), ТОВ Профбудкомплекс (код ЄДРПОУ 40028021), ТОВ Альтерком (код ЄДРПОУ 39928669), ТОВ Вест Стор (код ЄДРПОУ 39545289), ТОВ Ліатоп (код ЄДРПОУ 40556278), ТОВ Олівіяінвест (код ЄДРПОУ 38496901), ТОВ Тревіс Груп (код ЄДРПОУ 40173872), ТОВ Турбовектор (код ЄДРПОУ 39525131), ТОВ Інвест Паверфул (код ЄДРПОУ 39744273), ТОВ Мелана (код ЄДРПОУ 39090327), ТОВ Белтонінвест (код ЄДРПОУ 40501868), ТОВ МДК-Альянс (код ЄДРПОУ 39302409), ТОВ Омелюх Груп (код ЄДРПОУ 39343995), ТОВ СТ Мідл (код ЄДРПОУ 39165685), ТОВ Укрбуд-Альянс (код ЄДРПОУ 39542623), ТОВ Торговий дім Укр Євро Альянс (код ЄДРПОУ 40779978), ТОВ Дрім Білдінг (код ЄДРПОУ 38913080), ТОВ Жилбудресурс (код ЄДРПОУ 37814427), ТОВ Гротекмакс (код ЄДРПОУ 38914482), ТОВ Компані Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 38750789), ТОВ Дімекс ПРО (код ЄДРПОУ 39274691), ТОВ Кромбуд ЛТД (код ЄДРПОУ 40058543), ТОВ Про-Тех-Снаб (код ЄДРПОУ 38007002), ТОВ Будівельна компанія Інвест груп (код ЄДРПОУ 39381648), не підтверджені позивачем.

Не погоджуючись із такими висновками акту перевірки та спірним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти приймання-передачі видаткові накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Висновки акта перевірки про те, що первинні документи, виписані постачальниками, не мають юридичної сили, суд вважає безпідставними, тому що ймовірні порушення при створенні чи під час діяльності постачальників не позбавляють правового значення виписаних ними первинних документів.

Посилання відповідача на дані АІС Податковий блок щодо відсутності інформації про наявність у постачальників основних засобів, встановлення картки за ознаками фіктивності є безпідставними, оскільки зазначені обставини не підтверджуються будь-якими доказами, а наявність чи відсутність в автоматизованих системах контролюючого органу відомостей про постачальників не впливає на право покупця формувати дані податкового обліку по господарським операціям з такими постачальниками.

Щодо зазначення в акті перевірки про інформацію щодо кримінальних проваджень деяких суб'єктів господарювання, та висновки про задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах, суд вказав, що акт перевірки та відзив на позовну заяву не містять посилань на конкретні судові рішення, де вказано ці обставини, а відповідач не надав відповідних доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не наведено, яким чином відомі йому кримінальні провадження стосуються власне позивача або безпосередньо його постачальників, а також відповідні судові рішення, які набрали законної сили та можуть бути свідченням недобросовісності ТОВ Озоне при формуванні податкових вимог.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У п.п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2, 138.4 - 138.6 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об'єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 р. по справі 826/11377/14, від 27.02.2018 р. по справі № 813/1974/17).

Підсумовуючи вищенаведені норми законодавства, та, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти приймання-передачі видаткові накладні) та факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача із його контрагентами - ТОВ Макао Союз (код ЄДРПОУ 39938750), ТОВ Інтербілд Комьюніті (код ЄДРПОУ 39932429), ТОВ Норд Альянс Пром (код ЄДРПОУ 39986599), ТОВ РСТ ГРУП Компані (код 39820097), ТОВ Профбудкомплекс (код ЄДРПОУ 40028021), ТОВ Альтерком (код ЄДРПОУ 39928669), ТОВ Вест Стор (код ЄДРПОУ 39545289), ТОВ Ліатоп (код ЄДРПОУ 40556278), ТОВ Олівіяінвест (код ЄДРПОУ 38496901), ТОВ Тревіс Груп (код ЄДРПОУ 40173872), ТОВ Турбовектор (код ЄДРПОУ 39525131), ТОВ Інвест Паверфул (код ЄДРПОУ 39744273), ТОВ Мелана (код ЄДРПОУ 39090327), ТОВ Белтонінвест (код ЄДРПОУ 40501868), ТОВ МДК-Альянс (код ЄДРПОУ 39302409), ТОВ Омелюх Груп (код ЄДРПОУ 39343995), ТОВ СТ Мідл (код ЄДРПОУ 39165685), ТОВ Укрбуд-Альянс (код ЄДРПОУ 39542623), ТОВ Торговий дім Укр Євро Альянс (код ЄДРПОУ 40779978), ТОВ Дрім Білдінг (код ЄДРПОУ 38913080), ТОВ Жилбудресурс (код ЄДРПОУ 37814427), ТОВ Гротекмакс (код ЄДРПОУ 38914482), ТОВ Компані Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 38750789), ТОВ Дімекс ПРО (код ЄДРПОУ 39274691), ТОВ Кромбуд ЛТД (код ЄДРПОУ 40058543), ТОВ Про-Тех-Снаб (код ЄДРПОУ 38007002), ТОВ Будівельна компанія Інвест груп (код ЄДРПОУ 39381648); відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Вищевказані обставини щодо контрагентів позивача було також встановлено під час перевірки відповідно до акту перевірки від 14 вересня 2017 року № 360/26-15-14-02-02/37142268.

Висновки акта перевірки про те, що первинні документи, виписані постачальниками, не мають юридичної сили, суд вважає безпідставними, тому що ймовірні порушення при створенні чи під час діяльності постачальників не позбавляють правового значення виписаних ними первинних документів.

Посилання відповідача на дані АІС Податковий блок щодо відсутності інформації про наявність у постачальників основних засобів, встановлення картки за ознаками фіктивності є безпідставними, оскільки зазначені обставини не підтверджуються будь-якими доказами, а наявність чи відсутність в автоматизованих системах контролюючого органу відомостей про постачальників не впливає на право покупця формувати дані податкового обліку по господарським операціям з такими постачальниками.

До основних видів робіт, що здійснює позивач відноситься: аварійне обслуговування базових станцій, планове обслуговування інфраструктури та логістика. Відповідно, на виконання зазначених функцій позивачем укладено контракти із ТОВ Хуавей Україна та ТОВ Лайфселл (копії контрактів додані до матеріалів справи).

Враховуючи характер придбаних послуг, на підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбані у ТОВ Макао Союз , ТОВ Інтербілд Комьюніті , ТОВ Норд Альянс Пром , ТОВ РСТ ГРУП Компані , ТОВ Профбудкомплекс , ТОВ Альтерком , ТОВ Вест Стор , ТОВ Ліатоп , ТОВ Олівіяінвест , ТОВ Тревіс Груп , ТОВ Турбовектор , ТОВ Інвест Паверфул , ТОВ Мелана , ТОВ Белтонінвест , ТОВ МДК-Альянс , ТОВ Омелюх Груп , ТОВ СТ Мідл , ТОВ Укрбуд-Альянс , ТОВ Торговий дім Укр Євро Альянс , ТОВ Дрім Білдінг , ТОВ Жилбудресурс , ТОВ Гротекмакс , ТОВ Компані Інвест ЛТД , ТОВ Дімекс ПРО , ТОВ Кромбуд ЛТД , ТОВ Про-Тех-Снаб , ТОВ Будівельна компанія Інвест груп послуги безпосередньо стосуються господарської діяльності ТОВ Озоне .

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання послуг для провадження господарської діяльності позивач надав: господарські договори, податкові накладні, акти наданих послуг, контракти із контрагентами, виписки з банківського рахунку.

Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача ліцензії, що, на його думку, свідчить про протиправне здійснення господарської діяльності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки: по-перше, встановлення факту наявності чи відсутності ліцензії не входить до компетенції податкового органу, по-друге, контрагенти позивача не здійснювали роботи, які потребують ліцензування.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, як на підставу для відмови в задоволені позову, факт відсутності конкретного переліку наданих послуг в актах прийому-передачі виконаних робіт, оскільки незаповнення в первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Умовою документального підтвердження операції є можливість, на підставі наявних документів, дійти висновку про те, що витрати фактично були понесені.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами.

Необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вже було встановлено судом, придбання позивачем у його контрагентів послуг було безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами, тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Щодо доводів скаржника про інформацію щодо кримінальних проваджень деяких суб'єктів господарювання, та висновки про задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах, суд звертає увагу на наступне.

Мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов'язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (касаційне провадження К/9901/1349/17) та від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12 (касаційне провадження К/9901/4140/18).

Більше того, факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/10205/16 (касаційне провадження К/ 9901/61801/18)

В свою чергу, Акт перевірки не містить посилань на конкретні судові рішення, де вказано ці обставини, відповідач не надав відповідних доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не наведено, яким чином відомі йому кримінальні провадження стосуються власне позивача або безпосередньо його постачальників, а також відповідні судові рішення, які набрали законної сили можуть бути свідченням недобросовісності ТОВ Озоне при формуванні податкових вимог.

За змістом частин другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не виконано свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма