Постанова

від 31.01.2019 по справі 802/1374/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1374/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

31 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Ковальчук Ж.В.,

представника відповідача: Слісаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.2018 року по 06.04.2018 року, на підставі Наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.03.2018 року № 1790, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Мономо (код ЄДРПОУ 38748743) за період з 01.01.2016 року по 21.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Вказана перевірка проведена відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.11 гі.78.1 ст.78 та п.82.2 ст. 82 ПК України на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Михайленка А.В. від 27.11.2017 року.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено Акт №1693/1415/32833513 від 13.04.2018 року, яким встановлено порушення ТОВ ВПТ-Україна : пп.134.1. п. 1.34.1 ст. 134, ст. 134, ст. 137 ПК України, в зв'язку із чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на загальну суму 161477 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 161477 грн.; п.198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість всього в сумі 18358 грн., в тому числі за вересень 2016 року в сумі 18358 грн.; та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 161061,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року в сумі 161061,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми Р № 0004011415 від 05.05.2018 року, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 201846 грн., в т.ч. 161477 грн. за основним платежем та 40369 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією; форми Р № 0004021415 від 05.05.2018 року, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27537 грн. в т.ч. 18358грн. за основним платежем та 9179 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією; форми В4 № 0004031415 від 05.05.2018 року, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 161061 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем здійснено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ ВПТ-Україна із ТОВ Мономо , а саме придбання товарів та подальшого їх списання до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних витрат в періоді з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., в частині первинних документів (видаткових накладних, договорів, специфікацій, податкових накладних, ТТН), засвідчених директором ТОВ Мономо - ОСОБА_5

Дані висновки зроблені відповідачем, з огляду на те, що відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського Вінницької області ОСОБА_4 від 27.11.2017 року по кримінальну провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувані №32017020000000031 від 02.03.2017р. за фактом фіктивного підприємництва ТОВ Мономо , за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України зазначено наступне ... Згідно клопотання, невідомі особи, з метою прикриття незаконної діяльності, придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ Мономо на ім'я ОСОБА_5, в результаті здійснено фіктивну підприємницьку діяльність, в тому числі - по нібито наданню товарно-матеріальних цінностей (товарів, робіт, послуг) з метою прикриття незаконної діяльності . Встановлено, що ОСОБА_5 ніяким чином не міг здійснювати господарську діяльність вказаних підприємств, так як з 2011 року працює торговим представником ТОВ ІПГ Майстер , його робоче місце знаходиться у приміщенні гіпермаркету Епіцентр у м. Вінниці.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ряд суб'єктів підприємницької діяльності транзитно-конвертаційної направленості сформували штучний податковий кредит для ФСПД - ТОВ Мономо , яке в свою чергу формувало штучний податковий кредит для суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, в даному випадку ТОВ ВПТ-Україна .

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що між ТОВ ВПТ-Україна та ТОВ Мономо укладено договір №07-09 від 07.09.2016 року підписаний директором ТОВ Мономо ОСОБА_5, згідно якого, ТОВ Мономо , іменоване далі постачальник, в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ ВПТ- Україна , іменоване далі покупець, в особі директора ОСОБА_6, з другого боку.

Предметом договору є поставка постачальником покупцю свердел згідно зі специфікацією №1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2016. Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1 ). Виробники товару ООО НПО ПРОМИН (РФ), ООО ПК МИОН (РФ).

Відповідно до п.4.2 Договору, - Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином. Товар постачається на склад ТОВ ВПТ-Україна , 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 16, офіс 516 на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) (п.4.3 Договору).

Разом з тим, згідно п.5.1. Договору - ціна постачальника на свердла зазначається у специфікації №1.

Згідно видаткової накладної №14 від 28 вересня 2016 року, ТОВ ВПТ-Україна отримано товар (свердла) на загальну суму 684604,20 гри. у тому числі ПДВ 114100,70 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є товарно-транспортна накладна №14 від 28.09.2016 року.

Факт оплати за вказаний товар згідно видаткової накладної № 14 від 28.09.2016 року підтверджується відповідними платіжними дорученнями: від 29.09.2016 року № 511 на суму 140000грн.; від 27.10.2016 року № 563 на суму 200000 грн.; від 23.12.2016 року №82 на суму 344604,70 грн.

Згідно видаткової накладної № 15 від 29.09.2016 року ТОВ ВПТ-Україна отримано товар на загальну суму 391908,60 грн., у тому числі ПДВ 65318,10 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є товарно-транспортна накладна № 15 від 29.09.2016 року.

Факт оплати за вказаний товар згідно видаткової накладної № 15 від 29.09.2016 року, підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2016 року № 83 на суму 155395,30 грн., від 19.01.2017 року № 114 на суму 236512,80 грн.

Крім того, 29.07.2016 року між позивачем (Постачальник) та ПАТ Українська залізниця , в особі начальника технічного забезпечення філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця (Замовник) укладено договір поставки товару №ОД/НХ-16-560-НЮ.

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ ВПТ-Україна передало у власність замовника товар, що визначений згідно видаткової накладної №РН-0000062 від 12.10.2016 року, а саме: Свердло 1С/424 D36mm (оснащене двома змінними твердосплавними пластинами WCMX Q6T308, двома гвинтами та дві запасні пластини WCMX 06Т308) на загальну суму 170185,20 грн., у тому числі ПДВ 28364,20 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є товарно-транспортна накладна №017 від 12.10.2016 року та експрес-накладна №59000210565856 від 12.10.2016 року.

На підтвердження використання продукції придбаної у ТОВ "Мономо" у власній господарській діяльності позивач надав до суду наступні докази.

Так, 17.08.2016 року між позивачем (Постачальник) та ПАТ Українська залізниця , в особі начальника структурного підрозділу Служба матеріально технічного забезпечення регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця (Замовник) укладено договір поставки товару.

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ ВПТ-Україна передало у власність замовника Товар, що визначений згідно видаткової накладної №РН-0000059 від 06.10.2016 року, а саме: Свердло ф 5,2 ц,хв., Свердло ф 7,8 ц,хв., Свердло ф 22,0 к,хв.248., Свердло 1С-0315 D36 ТУ 3912-001, Свердло ф 5,5 ц,хв. на загальну суму 285996,00 грн., у тому числі ПДВ 47666,00 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є товарно-транспортна накладна №015 від 06.10.2016 року.

05.08.2016 року між позивачем (Постачальник) та ПАТ Українська залізниця , в особі регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця (Замовник) укладено договір поставки товару №ПР/НХ -16543/НЮ.

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ ВПТ-Україна передало у власність замовника Товар, що визначений згідно видаткової накладної №РН-0000063 від 13.10.2016 року, а саме: Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/424, d=36мм із змінними твердосплавними пластинами; Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/315, d=36мм із змінними твердосплавними пластинами; Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/422, d=22мм із змінними твердосплавними пластинами; Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/330 d=22мм із змінними твердосплавними пластинами на загальну суму 599676,00 грн., у тому числі ПДВ 99946,00 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є експрес-накладна №10021528684 від 13.10.2016 року.

Згідно видаткової накладної №РН-0000064 від 24.10.2016 року, ТОВ ВПТ-Україна передало у власність замовника Товар: Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/315, d=36мм із змінними твердосплавними пластинами; Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/330, d=22мм із змінними твердосплавними пластинами на загальну суму 155760,00 грн. у тому числі ПДВ 25960,00 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є експрес-накладна №59000212937024 від 24.10.2016 року.

Згідно видаткової накладної №РН-0000068 від 27.10.2016 року, ТОВ ВПТ-Україна передало у власність замовника Товар: Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/424, d=36 мм із змінними твердосплавними пластинами; Свердло вкорочене підвищеної жорсткості 1С/422, d=22мм із змінними твердосплавними пластинами на загальну суму 70092,00 грн. у тому числі ПДВ 11682,00 грн.

Підтверджуючим документом на транспортування вказаного товару є експрес-накладна №-59000213718128 від 27.10.2016 року.

Відповідно до норм пп. в п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, у тому числі, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового, кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язк з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Щодо посилань відповідача про неможливість укладання ОСОБА_5 оспорюваних договорів, в зв'язку з його зайнятістю на іншій роботі, слід вказати наступне.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена копія заяви ОСОБА_5 від 18.07.2018 року про надання пояснень щодо підтвердження господарських операцій. У вказаній заяві ОСОБА_5 пояснив, що згідно умов договору поставки №07-09 від 07.09.2016 року, укладеного між ТОВ ВПТ-Україна та ТОВ Мономо , директором якого він являвся у період вересня 2016 року, було здійснено поставку товару. На підтвердження проведення вказаної поставки було оформлено відповідні первинні документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Згідно вказаних документів товариству було поставлено свердла із змінними пластинами, відвантаження яких здійснювалося представником ТОВ Мономо Сапоном Іваном з подальшою передачею відповідних документів.

Крім того суд зазначає, що позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Отже, відповідач позбавив ТОВ ВПТ-Україна права на формування податкового кредиту, через можливе, факт чого на даний час у встановленому порядку не доведений, недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками, з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів/надання послуг постачальником або перевізником.

Варто звернути увагу на те, що як на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Мономо , так і станом на день розгляду даної справи, останнє не визнане банкрутом, знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Мономо не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05.05.2018 року № 0004011415, №0004021415, №0004031415 є протиправними.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2019 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.