Постанова

від 05.02.2019 по справі 812/408/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №812/408/16

адміністративне провадження №К/9901/19622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року у складі судді Бозаниці С.В.

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у складі колегії суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г.

у справі № 812/408/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

27 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27 січня 2016 року № 151-23, з мотивів безпідставності її прийняття.

Постановою від 2 червня 2016 року Луганський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправною та скасував податкову вимогу № 151-23 від 27 січня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

12 липня 2016 року Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 27 січня 2016 року №151-23 на суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, в розмірі 1,67 грн. У задоволені позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 27 січня 2016 року №151-23 на суму податкового боргу в розмірі 1,67 грн. відмовлено. В інший частині постанову Луганського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність та земельні ділянки також розташовані у населених пунктах, на території яких здійснюється антитерористична операція, то відповідач в силу положень статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за спірний період, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

8 серпня 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судами усіх обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та частково постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач 5 вересня 2016 року надав заперечення на касаційну скаргу, в якому підтримає висновки судів першої та апеляційної інстанції та просить залишити постанови Луганського окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 31443937, знаходиться за адресою Луганська область, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35А. З 26 квітня 2001 року перебуває на обліку відповідача.

Сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3420/05-4 від 30 вересня 2014 року, № 3419/05-4 від 30 вересня 2014 року, № 4823/05-4 від 14 листопада 2014 року та № 3821/05-4 від 15 жовтня 2014 року Торгово-промислова палата України засвідчила Товариству факт настання обставин непереборної сили, зумовлених використанням зброї на території розташування позивача при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів.

Відповідачем складено податкову вимогу № 151-23 від 27 січня 2016 року на суму податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 26563,41 грн., у тому числі: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами в розмірі 1,67 грн.; земельний податок з юридичних осіб в розмірі 17456,68 грн.; орендна плата з юридичних осіб в розмірі 9105,06 грн.

Скарги позивача щодо скасування податкової вимоги від 27 січня 2016 року № 151-23 Головним управлінням ДФС України у Луганській області та Державною фіскальною службою України залишені без задоволення.

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати, суми грошових зобов'язань не є спірними між сторонами. Також не є спірним те, що позивач знаходиться та здійснює діяльність на території, на якій з 14 квітня 2014 року проводиться антитерористична операція.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За приписами статті 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 10 Закону № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином, сертифікат Торгово-промислової палати застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з боку податкових органів з 14 квітня 2014 року з урахуванням здійснення суб'єктом владних повноважень діяльності на території проведення АТО.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платники земельного податку, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю державної або комунальної власності з 14 квітня 2014 року до 08 червня 2016 року.

Обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.

Відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання виключає можливість утворення податкового боргу та, як наслідок цього, формування контролюючим органом податкових вимог.

Відтак, переглянувши рішення судів в межах касаційної скарги, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої (в частині) та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 812/408/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер