ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

ВИРОК

Справа № 265/3872/16-к

Провадження № 1-кп/265/39/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участі секретарів судового засідання - Марченко (Цепа) К. С., Тулянкіної М. М., Бобильової О. В., Монтач А. В., Гусєвої К. С., Федорової А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016051100000039 від 21.01.2016 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Львів, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Мостиська Другі Мостиського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів - Савчук О.Р., Шевченко А.А., Сластіна М.С., Борисочева Я.Ю., Лимар Р.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника адвоката Головченко І. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 та його захисника адвоката Коломоєць О. С., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у невстановлений слідством час у період з 2015 року до 03.03.2016 року, діючи умисно, в порушення вимог постанови Верховної Ради України від 7 червня 1992 року Про право власності на окремі види майна , п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, розділу III Інструкції Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів , затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин, без наявності відповідного дозволу придбав:

- патрони калібру 5, 45x39 в пачках паперових в кількості 33 штуки, по 30 патронів в кожній;

- патрони калібру 5,45x39 в обоймах для швидкого заряджання в кількості 32 обойми по 15 патронів в кожній;

- обойма для швидкого заряджання, споряджена 5 патронами калібру 5,45x39;

- обойма для швидкого заряджання, споряджена 2 патронами калібру 5,45x39;

- постріли до АГС-17 ВОГ в кількості 4 одиниці з заводськими маркуваннями;

- патрони калібру 7,62x39 в картонній коробочці в кількості 40 одиниць з різним маркуванням;

- патрони калібру 9x18 в коробочці SAMSUNG , а саме: в поліетиленовому пакеті 40 одиниць, та 3 паперові упаковки по 16 патронів в кожній з різним маркуванням;

- кулеметна стрічка чорного кольору, споряджена патронами 7,62x54 в кількості 59 одиниць;

- пластид, запакованих у папір, поліетиленовий пакет, що поміщений в картонну коробку з написом Нова пошта ;

- автомат АКС 74 У з № НОМЕР_3;

- запали до ручних гранат ЗРГМ-2 у кількості 35 одиниць;

- гранати Ф-1 в кількості 15 одиниць;

- гранати РГ-42 з заводським маркуванням в кількості 1 одиниці;

- гранати РГД-5, обгорнуті в папір, в кількості 22 одиниці;

- РПГ-22 з заводським маркуванням;

- 13 упаковок по 20 набоїв калібру 308 WIN;

- 22 набої калібру 9x19 - які став зберігати без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_3.

3 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3, було виявлено та вилучено вказані зброю, бойові припаси та вибухову речовину.

Крім того ОСОБА_1, будучи старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ сектору КПВВ Восьмий управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області у спеціальному званні капітан податкової міліції, будучи службовою особою правоохоронного органу та здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, в порушення вимог ст. 19, 68 Конституції України, п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014, п. 1 е ч. 1 ст. 3, ст. 3, 22, 23, 65 Закону України Про запобігання корупції та посадової інструкції старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектора КПВВ Восьмий управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, всупереч інтересам служби, вчинив корупційний злочин, протиправно використавши своє службове становище з метою особистого незаконного збагачення.

Так ОСОБА_1 9 лютого 2016 року об 19-20 год. біля автомобільної мийки Мішель , розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська 215, в ході зустрічі з ОСОБА_7, одержав від останньої грошові кошти у розмірі 35000 грн., а також об 16-50 год. 14 лютого 2016 року в приміщенні кафе Дон Капуччіно , розташованому за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 115, в ході зустрічі з ОСОБА_7, одержав від останньої грошові кошти у розмірі 10000 грн., - за вчинення в інтересах останньої, тобто особи, яка надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, що виразилось в безперешкодному переміщенні ОСОБА_7 товарів через територію КПВВ Гнутове на тимчасово окуповану територію.

Кримінальна відповідальність за вказані злочині, передбачена ч.1 ст.263 КК України, а саме за придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, та ст..368 ч.1 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

ОСОБА_2, будучи інспектором прикордонної служби 2 категорії першої групи прикордонного контролю відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури Сартана військової частини 9937 у військовому званні прапорщик, як військовослужбовець Донецького прикордонного загону, будучи службовою особою правоохоронного органу та здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, в порушенні вимог ст. 19, 68 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 2, 23 Закону України Про Державну прикордонну службу , п. 1 е ч. 1 ст. 3, ст. 3, 22, 23, 65 Закону України Про запобігання корупції та своїх функціональних обов'язків, всупереч інтересам служби, вчинив корупційний злочин, протиправно використавши своє службове становище з метою особистого незаконного збагачення.

Так ОСОБА_2 3 березня 2016 року об 12-00 год., знаходячись біля супермаркету АТБ , розташованому за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, сел. Сартана, вул. Челюскінців 39/35, в ході зустрічі з ОСОБА_7 в автомобілі Шевроле Лачетті , одержав від останньої грошові кошти у розмірі 50000 грн., за вчинення в інтересах останньої, тобто особи, яка надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, що виразилося в безперешкодному переміщенні ОСОБА_7 товарів через територію КПВВ Гнутове на тимчасово окуповану територію.

Кримінальна відповідальність за вказаний злочин, передбачена ч.1 ст.368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину за пред'явленим йому обвинуваченням не визнав, пояснив, що на початку 2016 року проходив службу в підрозділі Фантом та в його посадові обов'язки входило перевірка вантажу на лінії розмежування, спочатку це було Гнутове, потім Павлопіль. Під час проходження служби з ОСОБА_7 не знайомився і до її допиту в суді ніколи не бачив та не спілкувався, тому ніяких грошей від неї не отримував. Пояснював, що не мав особистого мобільного телефону, його мобільний телефон був службовим. Вказував, що приймав участь у слідчих діях, які були проведені на досудовому розслідуванні. На початку березня 2016 року за його місцем проживання у присутності понятих проводився обшук. Також у ході обшуку були присутні чотири працівника поліції, один з яких на протязі обшуку постійно виходив. Даний працівник поліції взагалі не був внесений до протоколу обшуку. Вказував, що у ході обшуку у нього в шафі були виявлені гроші номіналом по 100 купюр, в місці, де він та його сім'я ніколи та нічого не зберігає. Також у ході обшуку знайшли предмети, схожі на зброю та боєприпаси. Вказував, що дані боєприпаси він знайшов біля залізниці, але не встиг їх здати в правоохоронні органи. Пояснював, що знає ОСОБА_2, з яким разом несли службу, однак не спілкувалися, не сварилися та перебували у різних будівлях. Вказував, що отримав посвідчення учасника бойових дій.

Відповідаючи на запитання сторони захисту обвинувачений уточнював, що під час обшуку його квартири велася загальна відео зйомка. Однак, коли робилася перерва, то відео зйомка відключалася, і працівники поліції, коли він та інші виходили на двір, залишалися у його квартирі. Вважає, що гроші, які знайшли у ході обшуку, йому підкинули, а вилучена зброя не є бойовою.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав та пояснив, що на даний час проживає у шлюбі, у 2018 році у нього народився син, не працює. Пояснював, що у 2013 році його призвали по мобілізації в державну прикордонну службу. Він проходив службу в сел. Сартана на лінії розмежування. Вказував, що знав ОСОБА_1, але спілкувалися вони дуже рідко, можливо по телефону, але ці розмови не були пов'язані з роботою. Пояснював, що до його службових обов'язків входив паспортний контроль, інколи його призначили старшим зміни. Вперше побачив ОСОБА_7 3 березня 2016 року, отримавши смс-повідомлення, що з ним бажає зустрітися людина та поговорити. Він зустрівся із ОСОБА_7 в сел. Сартана, сів до неї в машину. ОСОБА_7 просила його передати якісь гроші для людей, але він відмовився і коли вийшов з машини, то до нього підскочили люди із служби безпеки, почали бити. В той день у нього проводили обшук, та з кишені одягнутої куртки вилучили гроші в сумі 50000 грн., яких у нього раніше не було, як вони там появилися, пояснити не може. Вказував, коли проводився обшук в казармі, він присутній не був. Відповідаючи на запитання сторони захисту, вказував, що під час затримання до нього застосовувалося фізичне насилля, обличчя було в крові, він навіть втрачав свідомість. Стверджував, що не був під розпис ознайомлений зі своїми посадовими обов'язками. Вказував, що отримав посвідчення учасника бойових дій.

Показання обвинувачених суд вважає цілком зрозумілими, оскільки вони таким чином здійснюють свій захист з метою уникнути відповідальності, намагаючись створити уяву про те, що вони не вчиняли зазначені злочини та безпідставно обвинувачуються у їх скоєнні.

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали свою вину, про винуватість ОСОБА_1 у скоєні злочинів, передбачених ст. 368 ч. 1, 263 ч. 1 КК України, а ОСОБА_2 - злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, свідчать наступні докази, які були в судовому засіданні ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у їх взаємозв'язку, які суд враховує та бере до уваги для ухвалення вироку.

Допитаний судом у режимі відео конференції свідок ОСОБА_8 підтвердив, що приймав участь в якості понятого приблизно рік тому у проведенні обшуку, разом з ним у даній слідчій дії приймав участь ще один понятий. Пояснював, що у їх присутності проводився обшук квартири, спочатку у кухні, потім в кімнаті. Власнику квартири надавалась ухвала слідчого судді, на що власник спокійно реагував. Прізвище власника квартири на даний час він вже не пам'ятає. Пам'ятає, що було вилучено багато зброї, а саме: автомат, гранатомет та багато патронів. Також були вилучені гроші, але в якій кількості, не пам'ятає. Вилучені гроші, зброя та патроні були опечатані та скріплені печаткою, де він та інший понятий ставили свої підписи. Також складався протокол даної слідчої дії, який вони підписали, так як не мали зауважень, а протокол відповідав дійсності. На запитання сторони захисту вказував, що обшук був тривалий. Господар квартири сам видав працівникам поліції зброю, що була вилучена. Під час даної слідчої дії він весь час був на місці, а виходив покурити тільки після того, як вже підписав протокол обшуку. Вказував, що перед початком даної слідчої дії, йому та іншому понятому роз'яснювалися їх права понятих.

Допитаний у режимі відео конференції свідок ОСОБА_9 пояснив, що десь два роки тому на весні його запросили бути понятим при проведенні слідчої дії, обшуку квартири обвинуваченого ОСОБА_1 Даний обшук проводився в сел. Рудний м. Львова, в якому разом із ним приймав участь ще один понятий. Власнику квартири пред'явили ухвалу суду про проведення обшуку, він з нею ознайомився, підписав, не заперечуючи проти проведення обшуку, після чого вони потрапили у будівлю. У ході обшуку проводилася відео фіксація. У великій кімнаті, як він пам'ятає, була вилучена зброя, боєприпаси, автомат, гранати, які були упаковані. Також були вилучені в квартирі гроші, але де, він вже не пам'ятає. Особа, яка вилучала кошти, їх перераховувала, переписувала, після чого вони були запаковані. Також про це складався протокол обшуку, де зазначалось все вилучене, де він та інші учасники обшуку ставили свої підписи. Відповідаючи на запитання сторони захисту, уточнював, що вилучені гроші були в гривнях, але їх номінал та кількість, не пам'ятає. Де конкретно були вилучені гроші, також вже не пам'ятає. Вказував, що дійсно виходив покурити, але тільки після того, як все було вилучено, коли складався протокол. Затверджував, що під час обшуку він був тверезий. Додавав, що перед початком проведення слідчої дії, йому та іншому понятому роз'яснювалися їх права.

За роздавально-здавальними відомостями, які маються у матеріалах справи, ОСОБА_1 надавались боєприпаси: 6 лютого 2015 року - АК 545х39 в кількості 175 шт., ПМ 9х18 в кількості 61 шт.; а також 11 лютого 2015 року - АК 545х39 в кількості 96 шт., ПМ 9х18 в кількості 62 шт. (т. 4, а. с. 158-161).

Як вбачається зі змісту відомостей № Ф4-2015/2 обліку витрат боєприпасів за лютий 2015 року, 06 та 11 лютого 2015 року ОСОБА_1 з отриманих ним у загальній кількості 966 патронів пістолетних 9 мм ним були витрачені усі 966 патронів (т. 4, а. с. 162-163).

Також за відомістю № Ф4-2015/1 обліку витрат боєприпасів за лютий 2015 року вбачається, що 6 та 11 лютого 2015 року ОСОБА_1 з отриманих ним у загальній кількості 1740 патронів автоматних 5,45 мм, ним були витрачені усі 1740 патронів (т. 4, а. с. 162-163).

Відповідно до ухвали про обшук від 1 березня 2016 року слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні АДРЕСА_3, за місцем реєстрації ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 22).

Як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 3 березня 2016 року, проведеного за участі понятих ОСОБА_9, ОСОБА_8 та спеціаліста з відео фіксацією за місцем реєстрації ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено:

1) патрони калібру 5,45x39 в пачках паперових в кількості 33 штуки, по 30 патронів у кожній;

2) патрони калібру 5,45x39 в обоймах для швидкого заряджання в кількості 32 обойми по 15 патронів в кожній;

3) обойма для швидкого заряджання, споряджена 5 патронами калібру 5,45x39;

4) обойма для швидкого заряджання, споряджена 2 патронами калібру 5,45x39;

5) постріли до АГС-17 ВОГ в кількості 4 одиниці з заводськими маркуваннями;

6) патрони калібру 7,62x39 в картонній коробці в кількості 20 одиниць з заводським маркуванням;

7) патрони калібру 7,62x39 в картонній коробочці в кількості 40 одиниць з різним маркуванням;

8) патрони калібру 9x18 в коробочці Самсунг , а саме: в поліетиленовому пакеті 40 одиниць, та 3 паперові упаковки по 16 патронів в кожній з різним маркуванням;

9) кулеметна стрічка чорного кольору, споряджена патронами 7,62x54 в кількості 59 одиниць;

10) речовина жовтого кольору, як пластид, яка має вигляд двох об'єктів овальної форми, запакованих у папір, поліетиленовий пакет, поміщений в картонну коробку з написом Нова пошта ;

11) предмет, схожий на автомат АКС 74 У № НОМЕР_4;

12) димова шашка, яка має циліндричну форму зеленого кольору з заводським маркуванням одна одиниця;

13) ніж, копія бойового ножа, зі сталевим лезом білого кольору, заточене з обох боків в чохлі чорного кольору;

14) предмет, схожий на шаблю в ножицях чорного кольору з написом;

15) запали до ручних гранат ЗРГМ-2 у кількості 35 одиниць;

16) предмети зовні схожі на гранати Ф-1 в кількості 15 одиниць;

17) предмет зовні схожий на ручну гранату РГ-42 з заводським маркуванням в кількості 1 одиниці;

18) предмети, схожі на ручні гранати РГД-5, обгорнуті в папір, в кількості 22 одиниці;

19) два штик-ножі з відповідними маркуваннями, що знаходились в ножицях;

20) РПГ-22 з заводським маркуванням;

21) сумка від протигазу з 13 упаковками по 20 набоїв калібру 308 WIN;

22) купюри номіналом 100 грн. в кількості 37 штук із зазначенням їх серії та номерів, з яких були зроблені ксерокопії;

23) купюри номіналом 100 грн. в кількості 100 шт., з яких також були зроблені ксерокопії;

24) купюри номіналом 100 грн. в кількості 18 шт. із зазначенням їх серії та номерів, з яких були зроблені ксерокопії;

25) пластмасовий напівпрозорий контейнер темного кольору, де знаходяться 22 набої калібру 9x19 мм. Вказані предмети були запаковані та на бирках були поставлені підписи учасників обшуку (т. 3, а. с. 23-30).

Протоколом огляду від 4 березня 2016 року було оглянуто добровільно наданий ОСОБА_1 мобільний телефон Apple Iphone 3 (т. 3, а. с. 73).

Зі змісту протоколу огляду від 12 березня 2016 року за участі понятих та спеціаліста вбачається, що були оглянуті вилученні 3 березня 2016 року за місцем реєстрації ОСОБА_1: АДРЕСА_3:

1) коробка з написом Magnum з підписами учасників обшуку, де знаходяться - патрони калібру 5,45x39 в пачках паперових в кількості 33 штуки, по 30 патронів у кожній; патрони калібру 5,45x39 в обоймах для швидкого заряджання в кількості 32 обойми по 15 патронів в кожній; обойма для швидкого заряджання, споряджена 5 патронами калібру 5,45x39; обойма для швидкого заряджання, споряджена 2 патронами калібру 5,45x39; постріли до АГС-17 ВОГ в кількості 4 одиниці з заводськими маркуваннями; патрони калібру 7,62x39 в картонній коробці в кількості 20 одиниць з заводським маркуванням; патрони калібру 7,62x39 в картонній коробочці в кількості 40 одиниць з різним маркуванням; патрони калібру 9x19 в коробочці Самсунг , а саме: в поліетиленовому пакеті 40 одиниць, та 3 паперові упаковки по 16 патронів в кожній з різним маркуванням; речовина жовтого кольору, ймовірно є пластид, що має вигляд двох об'єктів овальної форми, запакованих у папір, поліетиленовий пакет, поміщений в картонну коробку з написом Нова пошта ; димова шашка, яка має циліндричну форму зеленого кольору з заводським маркуванням одна одиниця;

2) картонна коробка із написом ПСУЗВ з підписами учасників обшуку, де знаходяться - кулеметна стрічка чорного кольору, споряджена патронами 7,62x54 в кількості 59 одиниць; ніж, копія бойового ножа, зі сталевим лезом білого кольору заточене з обох боків в чохлі чорного кольору; два штик-ножі з відповідними маркуваннями, що знаходились в ножицях;

3) паперова картонна коробка з написом Київ хліб з підписами учасників обшуку, в якій мається предмет, схожий на автомат АКС 74 У № НОМЕР_4;

4) сумка сірого кольору з підписами учасників обшуку, де знаходяться - запали до ручних гранат ЗРГМ-2 у кількості 35 одиниць; предмети зовні схожі на гранати Ф-1 в кількості 15 одиниць; предмет зовні схожий на ручну гранату РГ-42 з заводським маркуванням в кількості 1 одиниці; предмети зовні схожі на ручні гранати РГД-5, обгорнуті в папір, в кількості 22 одиниці;

5) сумка від протигазу з підписами учасників обшуку, де знаходяться 13 упаковок по 20 набоїв калібру 308 WIN;

6) картонне пакування з підписами учасників обшуку, де виявлено предмет зовні схожий на шаблю в ножицях чорного кольору з написом;

7) паперовий мішок з підписами учасників обшуку, де виявлено РПГ-22 з заводським маркуванням;

8) пластмасовий напівпрозорий контейнер темного кольору з підписами учасників обшуку, де знаходяться 22 набої калібру 9x19 мм. Вказані предмети знову були запаковані (т. 3, а. с. 74-78).

За висновком експерта № 254 від 19 березня 2016 року вбачається, що наданий на дослідження, вилучений під час обшуку житла ОСОБА_1, предмет є нарізною вогнепальною зброєю - автоматом Калашникова АКС-74У калібру 5,45 мм, що знаходиться в справному стані та придатний для здійснення пострілів патронами калібру 5,45x39 мм (т. 3, а. с. 107-108).

Згідно із висновком експерта № 253 від 31 березня 2016 року предмети, вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, а саме:

об'єкти дослідження № 2.1 та 2.2, є боєприпасами та відносяться до бойових патронів калібру 5,45x39 мм для стрільби з нарізної вогнепальної зброї. Призначені для стрільби з наступної вогнепальної зброї: автоматів АК-74, АКС-74У, АКС-74, АКМ-74 та ін.;

об'єкти дослідження № 2.3 є боєприпасами та відносяться до бойових патронів калібру 9x18 мм для стрільби з нарізної вогнепальної зброї. Призначені для стрільби з наступної вогнепальної зброї: пістолетів - Макарова (ГТМ), Форт-12, Форт-17, Стєчкіна (АПС) та ін.;

об'єкти дослідження № 2.4 є боєприпасами та відносяться до бойових патронів калібру 7,62x39 мм для стрільби з нарізної вогнепальної зброї. Призначені для стрільби з наступної вогнепальної зброї: автоматів АК-47 та ін.;

об'єкти дослідження № 2.5 є холостими патронами калібру 7,62x39 мм та не відносяться до боєприпасів. Патрони такого типу використовуються в учбово-тренувальних цілях;

об'єкти дослідження № 2.6 є боєприпасами та відносяться до бойових патронів калібру 7,62x54 мм для стрільби з нарізної вогнепальної зброї. Призначені для стрільби з наступної вогнепальної зброї: кулемет РПК, гвинтівка Мосіна, СВД та ін.;

об'єкти дослідження № 2.7 є боєприпасами та відносяться до бойових патронів калібру 9x19 мм для стрільби з нарізної вогнепальної зброї. Призначені для стрільби з наступної вогнепальної зброї: пістолетів - Люгер , Глок та ін.;

об'єкти дослідження № 2.8 є мисливськими патронами калібру 308 WIN , які є боєприпасами та призначені для стрільби з нарізної мисливської вогнепальної зброї.

Надані на дослідження предмети придатні для здійснення пострілів (т. 3, а. с. 134-137).

Відповідно до висновку експерта № 255 від 11 квітня 2016 року вбачається, що вилучені 3 березня 2016 року в ході проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1, тобто за адресою: АДРЕСА_3:

предмети, схожі на постріли до АГС-17 ВОГ в кількості чотири одиниці з заводськими маркуваннями НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_7, відносяться до боєприпасів та є промислово виготовлені постріли з осколковою гранатою ВОГ-17М, які призначені для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих зовні укриттів, у відкритих окопах (траншеях) і за природними складками місцевості (в лощинах, ярах, на зворотних скатах висот), стрільбою з 30-мм автоматичних гранатометів на станині АГС-17;

предмет, схожий на ручний гранатомет РПГ-22 , відноситься до боєприпасів та є реактивною протитанковою гранатою РПГ-22 промислового виготовлення, яка призначена для ураження броньованої техніки противника (танків, самохідних установок і інших броньованих транспортних засобів), а також живої сили противника, що знаходиться у легких укриттях або спорудах міського типу. Надана на дослідження реактивна протитанкова граната РПГ-22 придатна до використання за призначенням;

предмети, схожі на гранати Ф-1 в кількості 15 одиниць, відносяться до боєприпасів, є промислово виготовленими корпусами ручних осколкових гранат Ф-1 дистанційної дії (без запалу), які споряджені зарядом вибухової речовини (тротилом) та призначені для ураження живої сили противника при обороні;

предмет, схожий на ручну гранату РГ-42 з заводським маркуванням Т.Н.Т. 11-48 , відноситься до боєприпасів, є промислово виготовленим корпусом ручної осколкової гранати РГ-42 дистанційної дії (без запалу), який споряджений зарядом вибухової речовини (тротилом) та призначений для ураження живої сили противника при обороні;

предмети, схожі на ручні гранати РГД-5, обгорнуті в папір, в кількості 22 одиниці, відносяться до боєприпасів, є промислово виготовленими корпусами ручних осколкових гранат РГД-5 дистанційної дії (без запалу), які споряджені зарядом вибухової речовини (тротилом) та призначені для ураження живої сили противника при обороні;

предмети, схожі на запали до ручних гранат ЗРГМ-2 в кількості 35 одиниць, є промислово виготовленими уніфікованими запалами типу УЗРГМ та УЗРГМ-2 до ручних гранат, які призначені для підриву розривного заряду гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42. Запали УЗРГМ та УЗРГМ-2 належать до боєприпасів та є складовими частинами гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42.

Усі надані на дослідження предмети придатні до використання за призначенням.

Натомість об'єкт дослідження № 3.2 (представлений на дослідження предмет циліндричної форми зеленого кольору з картону) не відноситься до боєприпасів, а є промислово виготовленим сигнальним 40-мм патроном для подачі сигналів оранжевого диму в світлу пору доби, придатний до використання за призначенням.

Об'єкти дослідження № 6.4 (представлені на дослідження два предмети зовні схожі на пластичну вибухову речовину) є пластична вибухова речовина загальною вагою 490 гр., придатна до здійснення вибуху (т. 3, а. с. 114-120).

За клопотанням сторони захисту на підтвердження позиції обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його невинуватості за висунутим обвинуваченням, судом була допитана свідок ОСОБА_11

Допитана у режимі відео конференції свідок ОСОБА_11 пояснювала, що обвинувачений ОСОБА_1 є її чоловіком. Пояснювала, що була присутньою під час проведення обшуку у їх з чоловіком квартирі. При цьому не знає годину початку обшуку, який проводили працівники СБУ, які приїхали із м. Маріуполя, так як прийшла додому пізніше. Коли вона зайшла, то проводився обшук спальної кімнати, в якій було вилучено зброю, декілька позицій, яку запакували. Пам'ятає, що були поняті та проводився відеозапис. Після спальні обшук перемістився в коридор, де призупинився, та всі пішли на вулицю курити. В квартирі залишилися два працівника СБУ. Приблизно через 5-8 хвилин всі повернулися у квартиру, після чого обшук продовжився. У коридорі обшукували шафу-купе, знайшли там гроші, з яких 300 доларів належать їм, а інші їм з чоловіком не належали. Гроші купюрами по 100 гривень переписали, запакували, що відбувалось у її присутності. Кількість грошей вона вже не пам'ятає, але знайшли їх на самій горі шафи. Відповідаючи на запитання сторони захисту уточнювала, що коли всі виходили на вулицю покурити, то працівники СБУ самі залишалися в їх квартирі. Стверджувала, що в квартирі не було чужих грошей до обшуку. При цьому один з понятих був у нетверезому стані, та від нього був відповідний запах.

У судовому засіданні на підставі наведеного з боку сторони захисту пояснення свідка ОСОБА_9 були поставлені під сумнів, оскільки в ході дослідження відео слідчої дії, обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1, вбачається, що даний свідок в ході обшуку виходив з квартири, де проводилась дана слідча дія.

Натомість з оглянутої відео фіксації проведеного 3 березня 2016 року обшуку житла ОСОБА_1, що міститься на карті пам'яті Micro SD 16 Gb № E 516 G 1541, долученої до справи, вбачається, що вона повністю відповідає складеному слідчим протоколу обшуку, який проводився з 13-39 год. до 20-19 год. у приміщенні АДРЕСА_3. З відеозаписи вбачається, що об 16-32 год. фіксація даної слідчої дії була перервана, а об 16-45 год. була поновлена (т. 3, а. с. 32).

Однак, в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 стверджували, що під час перерви у проведенні фіксації обшуку в помешканні обвинуваченого ОСОБА_1, жодні слідчі дії не проводились, а усі учасники обшуку залишались на місцях, при цьому, заперечуючи той факт, що у помешканні залишались тільки співробітники СБУ, а інші учасники слідчої дії виходили зовні.

Зазначені свідки, приведені до присяги, затверджували, що в момент, коли вони виходили з житла обвинуваченого на вулицю покурити, то усі слідчі дії були вже завершені, тому жодні слідчі дії без їх участі в ході обшуку, не проводились.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що посилання обвинуваченого ОСОБА_1, засноване на показаннях його дружини, що в його помешканні при проведенні обшуку, співробітники СБУ підкинули йому грошові кошти у період відсутності понятих, є неспроможними.

Не є слушними і твердження свідка ОСОБА_11 в частині знаходження під час обшуку її помешкання, а саме 03 березня 2016 року, одного з понятих, а саме ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння, як таки, що не підтверджуються належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи. Суд вважає, що пояснення свідка ОСОБА_11 направлені на пом'якшення долі її чоловіка, так як не відповідають наявними в матеріалах справи доказам.

Таким чином судом встановлено, що грошові кошти, вилучені в житлі ОСОБА_1 03 березня 2016 року під час проведення обшуку, належали саме обвинуваченому ОСОБА_1 та перебували там ще до початку проведення даної слідчої дії.

За п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 року Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 3) вказано, що згідно із нормативними актами до вогнепальної зброї, яка є предметом злочину, передбаченому ст. 263 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 3 бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.

Згідно із п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 3 до вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_12 зазначав, що ним були проведенні наявні у справі експертизи № 254 від 19 березня 2016 року, № 253 від 31 березня 2016 року та № 255 від 11 квітня 2016 року. Дані дослідження ним були проведенні відповідно до передбачених нормативно-правових актів та методик. Додавав, що бойовий отвір автомата АКС 74 У не впливає на можливість вильоту пулі з його стволу, що ним безпосередньо було перевірено на полігоні.

Враховуючи наведені пояснення експерта, а також з урахуванням висновків експертиз № 254 від 19 березня 2016 року, № 253 від 31 березня 2016 року та № 255 від 11 квітня 2016 року, суд вважає неспроможними показання обвинуваченого ОСОБА_1, що вилучена у нього зброя, боєприпаси та вибухова речовина такою не є, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що за ч. 3 ст. 263 КК України звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

З огляду на зазначене суд зауважує, що відповідно до п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 3 під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, що за ч. 3 ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

При цьому за п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 3 під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин розуміються умисні дії, які полягають у володінні незалежно від тривалості без відповідного дозволу зазначеними предметами, що знаходяться в обраному особою місці.

В той же час у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 добровільно здав або мав намір здати органам влади наявну у нього в житлі зброю, бойові припаси та вибухові речовини, оскільки в суді було підтверджено, що обвинувачений їх зберігав у себе в помешкання деякий час, не здійснивши жодних дій з передбачених ч. 3 ст. 263 КК України.

Внаслідок цього твердження сторони захисту про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України є необґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що за п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 3 патрони та набої до гладко ствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК.

Враховуючи наведене та зважаючи на висновки експерта № 253 від 31 березня 2016 року та № 255 від 11 квітня 2016 року, суд дійшов висновку, що з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 263 ч. 1 КК України слід виключити посилання на придбання та зберігання обвинуваченим без передбаченого законом дозволу, як бойових припасів, патронів калібру 7,62x39 в кількості 20 одиниць з заводським маркуванням в картонній коробці, оскільки вони не відносяться до боєприпасів, а є холостими патронами калібру 7,62x39 мм для використання в учбово-тренувальних цілях.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що займається кур'єрською службою, перевозить посилки "Нова пошта", "Делівері", "Інтайм". Пояснювала, що посилки перевозила легковими автомобілями, притягаючи для цього своїх друзів, з якими розраховувалася готівкою. Як підприємець з травня або квітня 2016 року зареєстрована в Мар`їнке, з 3 квітня 2015 року в місті Донецьку, звіти здає в Мар`їнську і Донецьку податкову, податки платить і там, і там. Вказувала, що посилки, отримувала в Маріуполі на пошті по накладних і за них розраховувалася, вантаж намагалася перевозити через КПВВ в межах норми, 50 кг на особу, оформлюючи вантаж на себе. На КПВВ Гнутове , через яке вона частіше всього провозила вантаж, знала особу з позивним ОСОБА_19 та ОСОБА_1, інших осіб на блокпосту знала лише візуально. Уточнила, що зміна ОСОБА_5 також доглядала на даному КПВВ її вантаж. Вказувала, що познайомилася з ОСОБА_1 в листопаді 2015 року, так як часто перетинала межу з непідконтрольною територією. 15 грудня 2015 року чотири машини з її вантажем були арештовані, був описаний товар, складені адміністративні протоколи на водіїв, і для того, щоб товар повернули у неї попросили гроші за проїзд її машин з вантажем. Спочатку їй запропонували заплатити 70000 грн. та 10000 грн. для СБУ за перевезення більшої кількості вантажу, чим дозволено. Стверджувала, що першим у неї почав вимагати ці кошти особа з позивним ОСОБА_19 , а потім у неї вже гроші просив ОСОБА_1, з позовним ОСОБА_18 , та робив це по Інтернету, писав на її електрону пошту. Вказувала, що таким чином у неї просили спочатку ОСОБА_19 , а потім ОСОБА_18 80000 грн. за перевезення вантажу, а також ще 30000 грн. за моральну шкоду, оскільки її машини 15 грудня 2015 року завернули назад. Озвучені їй суми були призначені різним особам із різних служб. Пояснювала, що з цією метою ОСОБА_1 із нею зв'язувався по Вайберу , встановлюючи час та місце зустрічі для передачі йому грошей. Пояснювала, що зустрілася з ОСОБА_1 9 лютого 2016 року близько 22-00 годин і особисто передала йому гроші в сумі 35000 грн. на мкр. Східний в м. Маріуполі біля автомобільної мийки Мішель . Другий раз зустрічалась з ОСОБА_1 14 лютого 2016 року в кафе Дон Капуччіно , де передала йому особисто гроші в сумі 10000 грн., які були призначені для співробітників СБУ. Також вказувала, що наполягала на зустрічі саме з ОСОБА_19 , який першим озвучив їй суми за провезення багажу через КПВВ. Затверджувала, що давала згоду на співпрацю з СБУ і саме вони двічі давали їй гроші для передачі ОСОБА_1. Коли вона передавала ОСОБА_1 гроші, застосовувалася відеокамера і мікрофон, які їй були видані в СБУ.

Вказувала також, що коли ОСОБА_1 ретирувався з усієї суми, яку вона повинна була заплатити залишилося 55000 грн. Не дивлячись на те, що вона вже такі посилки не возила, машину перевіряли дуже ретельно, відповідно вона зробила висновок, що доки не заплатить усю суму, їй спокою не дадуть. Згодом з нею на зв'язок вийшов ОСОБА_2, який і запропонував віддати залишок суми, запевнивши її, що вона може спокійно продовжувати працювати. ОСОБА_2 призначив їй зустріч на початку березня 2016 року в сел. Сартана біля магазину АТБ . З ранку їй в СБУ вручили гроші п'ять пачок по 100 грн., про що вона у протоколі ставила свій підпис. Дані гроші були оброблені спеціальним засобом, і вона разом з цивільним чоловіком поїхала на зустріч. Коли вони під'їхали до магазину, чоловік вийшов з машини, а в машину сів ОСОБА_2, якому вона передала гроші і він їх поклав у внутрішню кишеню своєї куртки, після чого вони деякий час у машині розмовляли про перспективу проїзду через лінію розмежування її машин, а коли обвинувачений вийшов з її машини, то був затриманий правоохоронними органами. Вказувала, що при затриманні ОСОБА_2 намагався відштовхнути працівників СБУ, тому вони повалили його на землю, а потім підняли.

Уточнила, що при всіх зустрічах, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у неї в сумці була відеокамера і мікрофон. Зазначала, що не пам'ятає куди клав гроші ОСОБА_1 при їх зустрічах. Пояснювала, що бачила, як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 на блокпосту, на формі кожен з них мав нашивку Фантом .

Свідок ОСОБА_7 вказувала, що по телефону у неї вимагав гроші чоловік на призвістко ОСОБА_19 , а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 гроші не вимагали, однак казали, що необхідно заплатити, бо хлопці постраждали, при цьому запевнювали, що в подальшому вона без перешкод буде проїжджати через лінію розмежування та перевозити посилки, а якщо вона не віддасть гроші, то у подальшому у неї будуть проблеми.

Відповідаючи на запитання сторони захисту ОСОБА_7 вказувала, що в правоохоронні органи писала заяву тільки на чоловіка на призвістко ОСОБА_19 , оскільки саме він вимагав у неї гроші, а ОСОБА_1 їх тільки просив, переписка з ним у неї відбувалася після нового року по Вайберу . У судовому засіданні свідок наполягала, що саме з обвинуваченим ОСОБА_1 двічі за його вимогою зустрічалася та передавала йому гроші.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що в травні 2016 року в сел. Сартана він приймав участь в якості понятого при затриманні ОСОБА_2, якого повалили на землю, після чого підняли, але ні якого насилля до обвинуваченого ніхто не застосовував. У його присутності ОСОБА_2 також не висловлював жодних претензій до працівників правоохоронних органів. Свідок пам'ятає, що у ОСОБА_2 з'ясовували про наявність грошей, отриманих тим незаконних шляхом, але обвинувачений заперечував даний факт. Натомість у його присутності та присутності іншого понятого у ОСОБА_2 вилучили 5 пачок грошових коштів купюрами по 100 гривень з кишені, одягнутої на нього куртки, а також документи, у тому числі посвідчення учасника АТО. При затриманні ОСОБА_2 оголошувалися його права, а також роз'яснювалися права понятих у даній слідчій дії. Пояснював, що вилучені у ОСОБА_2 грошові кошти, спочатку розклали на землі та слідчий в чистих рукавичках брав кожну купюру, яку під лампою з ультрафіолетовим кольором розглядав, під якою такі купюри міняли колір. Після огляду гроші були запаковані в пакети, які обв'язувалися мотузкою, де також ставилась печатка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в березні-квітні 2016 року він приймав участь в якості понятого при затриманні ОСОБА_2 Так при ньому працівники правоохоронних органів обвинуваченого запитували про наявність грошей, отриманих незаконних шляхом, але ОСОБА_2 заперечував цей факт. При цьому в подальшому гроші у обвинуваченого були вилучені з внутрішньої кишені куртки, що була на ньому, які були в 4-5 пачках, перев'язаних гумкою. Гроші перераховувалися і упаковувалися в пакети. Ці обставини затримання обвинуваченого відбувалися в сел. Сартана біля магазину АТБ. Затриманий нічого не підписував, однак насильство з боку працівників СБУ до нього не застосовувалося. У судовому засіданні свідок вказав на обвинувачуваного ОСОБА_2, як на особу, яку при ньому затримували. Пояснював також, що взяти участь в слідчих діях йому та його товаришеві запропонували працівники СБУ. Він бачив, як у ОСОБА_2 була розітнута брова, де була кров.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_7 до УСБУ в Донецькій області від 20 січня 2016 року про вимагання у неї з 20 грудня 2015 року неправомірної вигоди невстановленою особою ДПСУ з позивним ОСОБА_19 в сумі 110 000 грн., з яких 70 000 грн. підлягало особі ДПСУ з позивним ОСОБА_19 , 10 000 грн. - працівникам СБУ та 30 000 грн. в якості компенсації за моральну шкоду, були внесені відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Уданій заяві ОСОБА_7 вказувала, що у неї вимагались зазначені грошові кошти за переміщений 15 грудня 2015 року через КПВВ Гнутове товар, та на той час її фактично було зупинено працівниками СБУ, був вилучений увесь товар та поміщений у складські приміщення (т. 1, а. с. 156-157).

Розглядом справи встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2016 року № 212т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - аудіо, відео контроль особи; візуальне спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_9, відносно ОСОБА_7 (т. 4, а. с. 109).

Відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2016 року № 270т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_14, належного ОСОБА_7 (т. 4, а. с. 113).

Згідно із ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2016 року № 211т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - аудіо, відео контроль особи; візуальне спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_11, відносно співробітника ДПСУ з позивним ОСОБА_19 (т. 4, а. с. 110).

Відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2016 року № 686т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_13, належного співробітнику ДПСУ з позивним ОСОБА_19 (т. 4, а. с. 106).

Згідно із ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2016 року № 271т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - аудіо, відео контроль особи; візуальне спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_10, відносно співробітника ДФС України на ім'я ОСОБА_1 з позивним ОСОБА_18 (т. 4, а. с. 112).

За ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2016 року № 687т було надано дозвіл на проведення НСРД тривалістю 60 діб - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_12, належного співробітнику ДПСУ з позивним ОСОБА_20 (т. 4, а. с. 107).

Як вбачається із змісту протоколу про результати відео контролю особи від 19 лютого 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року про проведення аудіо, відео контролю особи, проведено відео контроль особи за адресою: кафе Дон Капуччіно , м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, 29 січня 2016 року у період з 17-11 год. 20 сек. по 17-51 год. 36 сек., в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_7 їде на зустріч з місця проживання автомашиною (Chevrolet Lacetti) з чоловіком, розмовляє протягом 11 хв. 24 сек. з співробітником ДФС України з позивним ОСОБА_18 в кафе Дон Капуччіно за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, після чого повертається до місця проживання разом з чоловіком тією ж автомашиною (т. 4, а. с. 30-31).

Як вбачається із змісту протоколу про результати аудіо контролю особи від 19 лютого 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та за дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т, проведено аудіо контроль особи 29 січня 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, кафе Дон Капуччіно , у період з 17-10 год. по 17-58 год., в ході якого при розмові співробітника ДФС, ОСОБА_1 із ОСОБА_7, остання з'ясовує при яких обставинах можливо перевезення вантажу через лінію розмежування, не перевищуючи норму. З даної розмови вбачається домовленість між ОСОБА_1 та певними особами щодо грошових коштів, які повинна їм передати ОСОБА_7 вже внаслідок її домовленостей із особою з позивним ОСОБА_19 . Вказана інформація міститься на картах пам'яті 89т, 90т, цифровому диску № 349т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 26-29).

Як вбачається із змісту протоколу про результати відео контролю особи від 19 лютого 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року про проведення аудіо, відео контролю особи, проведено відео контроль особи за адресою: кафе Дон Капуччіно , м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 113, 2 лютого 2016 року у період з 17 год. 39 хв. 07 сек. по 18 год. 13 хв. 55 сек., в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_7 їде на зустріч з місця проживання автомашиною (Chevrolet Lacetti) з чоловіком, розмовляє протягом 15 хв. 50 сек. з співробітником ДФС України з позивним ОСОБА_18 в кафе Дон Капуччіно за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, після чого повертається до місця проживання (т. 4, а. с. 38-39).

Відповідно до протоколу про результати аудіо контролю особи від 19 лютого 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т було проведено аудіо контроль особи 2 лютого 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, кафе Дон Капуччіно , у період з 16-51 год. по 17-35 год., у ході якого в процесі розмови співробітника ДФС, ОСОБА_1 із ОСОБА_7, остання констатує ОСОБА_1, що раніше досягнуті домовленості, в тому числі із ним, свідчать про те, що вона повинна передати ОСОБА_1 та особі з позивним ОСОБА_19 70000 грн., 10000 грн. співробітникам СБУ та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що загалом складає 110000 грн. При цьому ОСОБА_7 просить у ОСОБА_1 зустрітись із особою з позивним ОСОБА_19 , щоб домовитись з ним про подальший проїзд через КПВВ на лінії розмежування із вантажем по нормі 50 кг на людину. Також ОСОБА_7 просить ОСОБА_1, щоб той попросив особу з позивним ОСОБА_19 про зменшення розміру загальної суми в розмірі 110000 грн., яку вона повинна їм усім передати за провезений через КПВВ 15 грудня 2015 року товар, до 95000 грн., підтверджуючи, що в той день також приймав участь на КПВВ ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_7, бажаючи в подальшому провозити вантаж через лінію розмежування, висловлює занепокоєння через те, що вона не розрахувалась із даними особами. Вказана інформація міститься на картах пам'яті 89т, 90т, цифровому диску № 107т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 33-37).

Як вбачається зі змісту протоколу про результати відео контролю особи від 19 лютого 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року про проведення аудіо, відео контролю особи, проведено відео контроль особи за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська, буд. 215 (поряд з автомобільною мийкою Мішель ), 9 лютого 2016 року у період з 21 год. 03 хв. 41 сек. по 21 год. 17 хв. 06 сек., в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_7 їде на зустріч з місця свого проживання на таксі, розмовляє з співробітником ДФС України з позивним ОСОБА_18 поряд з мийкою Мішель за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська 215, якому передає грошові кошти в сумі 35000 грн., після чого повертається до місця свого проживання на таксі (т. 5, а. с. 6-7).

За протоколом про результати аудіо контролю особи від 19 лютого 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т було проведено аудіо контроль особи 9 лютого 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська 215 (біля авто мийки Мішель ), у період з 21-06 год. по 21-17 год., у ході якого при розмові співробітника ДФС з позивним ОСОБА_18 із ОСОБА_7 вбачається, що остання привезла для ОСОБА_1 35000 грн. в рахунок своїх зобов'язань за раніше досягнутими із ним домовленостями, які йому безпосередньо віддала на місці. При цьому для передачі грошей особі із позивним ОСОБА_19 вона висловлює ОСОБА_1 бажання зустрітись безпосередньо із даною особою, оскільки в подальшому планує провозити пошту через КПВВ, де дана особа з позивним ОСОБА_19 працює. Вказана інформація міститься на картах пам'яті 89т, 90т, цифровому диску № 108т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 52-55).

Як вбачається зі змісту протоколу про результати відео контролю особи від 19 лютого 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року про проведення аудіо, відео контролю особи, проведено відео контроль особи за адресою: кафе Дон Капуччіно , м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, 14 лютого 2016 року у період з 16 год. 29 хв. 31 сек. по 17 год. 13 хв. 08 сек., в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_7 їде на зустріч з місця проживання автомашиною (Chevrolet Lacetti) з чоловіком, розмовляє з співробітник ДФС України з позивним ОСОБА_18 в кафе Дон Капуччіно за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, якому передає грошові кошти в сумі 10000 грн., після чого повертається до місця свого проживання разом з чоловіком тією ж автомашиною (т. 5, а. с. 18-19).

За протоколом про результати аудіо контролю особи від 20 лютого 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т було проведено аудіо контроль особи 14 лютого 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, кафе Дон Капуччіно , у період з 16-33 год. по 17-09 год., у ході якого в ході розмови співробітника ДФС, ОСОБА_1 із ОСОБА_7, остання привезла ОСОБА_1 10000 грн. згідно раніше досягнутих нею домовленостей із ОСОБА_1 та особою за позивним ОСОБА_19 для передання працівникам СБУ, які вона безпосередньо віддала ОСОБА_1 в якості розрахунку, і той поклав дані гроші у кишеню одягнених на ньому штанів. Також просить ще раз у ОСОБА_1 можливості зустрітись із особою з позивним ОСОБА_19 , щоб віддати тому особисто призначені останньому грошові кошти. При цьому ОСОБА_1 підтверджує, що він дійсно домовлявся із особою з позивним ОСОБА_19 , згідно чого частина грошей повинна бути призначена йому, а інша частина для особи з позивним ОСОБА_19 , якому ОСОБА_7 домовилась передати 55000 грн. Також ОСОБА_7 у розмові підтвердила, що вилучений у неї 15 грудня 2015 року товар біля КПВВ їй вже повернули. Така інформація міститься на картах пам'яті 89т, 90т, цифровому диску № 109т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 59-68).

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19 лютого 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т було проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період з 26 січня 2016 року по 3 березня 2016 року абонентського номеру НОМЕР_16, було зафіксовано розмови:

14 лютого 2016 року об 15-23 год. із абонентом НОМЕР_15 тривалістю 3-37 хв., в ході якої абонент № НОМЕР_15 запитує у абонента № НОМЕР_16, чи закрито було його питання, на що абонент № НОМЕР_16, вказує, що для цього потрібно, щоб певна жінка зустрілась із іншою особою особисто, на що абонент № НОМЕР_15 запитує у № НОМЕР_16 номер даної жінки. Вказана інформація міститься на цифровому диску № 348т та було відтворено у судовому засіданні (т. 4, а. с. 41-43).

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23 лютого 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 271т від 26 січня 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 8т було проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період з 26 січня 2016 року по 3 березня 2016 року абонентського номеру НОМЕР_16, було зафіксовано розмови:

1) 22 лютого 2016 року об 13-57 год. із абонентом № НОМЕР_15 тривалістю 3-47 хв., в ході якої абонент № НОМЕР_15 просить у абонента № НОМЕР_16 телефон певної жінки, щоб гроші вона передала йому, а не особі ОСОБА_19 , та намагається дізнатись як із даної жінкою треба зв'язатись;

2) 22 лютого 2016 року об 14-08 год. із абонентом НОМЕР_17, яким користується ОСОБА_7, абонент № НОМЕР_16 повідомляє, що із нею для отримання грошей зв'яжеться інша особа, а не особа з позивним ОСОБА_19 . Вказана інформація міститься на цифровому диску № 111т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 72-77).

Також згідно із постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 22 січня 2016 року прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону внаслідок встановлення відсутності провокації злочину та встановлення наявності вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_7 співробітником ДПС України, для отримання відомостей про вчинення злочину та виявлення співучасників було надано дозвіл тривалістю 60 днів на здійснення контролю за вчиненням такого злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту із використанням аудіо та відео контролю із застосуванням спеціальних технічних засобів, залученням ОСОБА_7 та заздалегідь ідентифікованих грошових коштів. Здійснення контролю за вчиненням злочину було доручено співробітникам УСБУ в Донецькій області (т. 4, а. с. 1-3).

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, який проводиться, серед іншого, в формі спеціального слідчого експерименту.

Згідно із п. 1, 2 ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, зобов'язаний, крім іншого, викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; а також зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Враховуючи наведені положення КПК України, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні було підтверджено наявність у прокурора підстав для проведення контролю за вчиненням злочину через існування інформації про вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_7 співробітником ДПС України, що підпадало під ознаки кваліфікації дій за ч. 3 ст. 368 КК України. Дані обставини були підтверджені в суді показаннями ОСОБА_7, відео фіксацією від 29 січня 2016 року, щодо отримання нею затриманого та вилученого 15 грудня 2015 року товару, поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 у ході проведеного за його участю аудіо та відео контролю, наявністю завданої шкоди та бажанням з боку працівників ДПС України, за це отримати компенсацією від ОСОБА_7

Крім цього суд зазначає, що матеріали кримінального провадження містять як доручення прокурора військової прокуратури, на підставі яких співробітниками СБУ проводилась обробка, вручення грошових коштів ОСОБА_7 для передачі їх винним особам та контроль за вчиненням злочину, так й доручення на проведення аудіо та відео контролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 4, а. с. 84-85, 92-93, 100-101, 102-103).

Так відповідно до протоколу огляду від 9 лютого 2016 року вбачається, що за участі понятих та ОСОБА_7 було проведено огляд грошових коштів у сумі 35000 грн., наданих Управлінням СБУ в Донецькій області, та встановлено, що вони складаються з грошових купюр у кількості 320 штук з виготовленням їх світлокопій та з вказівкою серій і номерів таких купюр: номіналом 100 грн. - 290 штук; номіналом 200 грн. - 30 штук. Після цього вказані грошові кошти були передані ОСОБА_7 для їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів для передачі у якості неправомірної вигоди співробітнику ДФС України на ім'я ОСОБА_1 з позивним ОСОБА_18 . Також зазначено, що на момент огляду ОСОБА_7 одягнена у светр світло-сірого кольору, джинсові брюки синього кольору, світло-сірі чоботи, при собі має сумку чорного кольору, у якої під час огляду із собою сторонніх грошових коштів не виявлено (т. 2, а. с. 1-3).

Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 10 лютого 2016 року за участю ОСОБА_7 9 лютого 2016 року в період з 19 годин 15 хвилин по 19 годин 55 хвилин було здійснено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту шляхом вручення ОСОБА_7 ОСОБА_1 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів у сумі 35000 грн. купюрами у кількості 320 штук наступними номіналами із зазначенням їх серій та номерів: номінал 100 грн. - 290 шт.; номінал 200 грн. - 30 шт. В ході проведення контролю за вчиненням злочину встановлено, що 9 лютого 2016 року об 17.00 год. у службовому кабінеті УСБ України в Донецькій області, у присутності понятих ОСОБА_7 після відповідного огляду вручено 35000 грн., після чого ОСОБА_7 поїхала до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4, звідки телефоном викликала таксі, на якому об 19.15 год. прибула на автомобільну мийку Мішель , розташовану за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська 215, де зайшла у підсобне приміщення, вважаючи, що там на неї чекає ОСОБА_1, проте, там його не було. Об 19.20 год. у приміщення вказаної мийки ззовні зайшов ОСОБА_1, який покликав ОСОБА_7 назовні. Далі ОСОБА_1 відвів заявницю подалі від джерел освітлення, де почав з нею розмову, в ході якої заявниця передала ОСОБА_1 особисто у руки зі своєї сумки грошові кошти у сумі 35000 грн., що були в 4 пачках, які ОСОБА_1 поклав у кишеню своєї куртки чорного кольору, після чого пішов до 2-поверхової будівлі поряд з авто мийкою Мішель , де дислокується спеціальний підрозділ Фантом ДФС України, м. Маріуполь, вул. Олімпійська 211. ОСОБА_7 ж на таксі об 19.55 год. повернулась до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_4 (т. 4, а. с. 45-48).

Відповідно до протоколу огляду від 14 лютого 2016 року вбачається, що за участі понятих та ОСОБА_7 було проведено огляд грошових коштів у сумі 10000 грн., наданих УСБУ в Донецькій області, та встановлено, що вони складаються з грошових купюр у кількості 100 штук з виготовленням їх світлокопій: номіналом 100 грн. - 100 штук з вказівкою серій та номерів даних купюр. Після цього вказані грошові кошти були передані ОСОБА_7 для їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час їх передачі у якості неправомірної вигоди співробітнику ДФС України на ім'я ОСОБА_1 з позивним ОСОБА_18 . Також зазначено, що на момент огляду ОСОБА_7 одягнена у светр світло-сірого кольору, джинсові брюки синього кольору, світло-сірі чоботи, при собі має сумку чорного кольору, у якої під час огляду із собою сторонніх грошових коштів не виявлено (т. 2, а. с. 87-88).

На підставі протоколу про результати контролю за вчиненням злочину за участю ОСОБА_7 14 лютого 2016 року у період з 16 годин 30 хвилин по 17 годин 00 хвилин було здійснено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту шляхом вручення ОСОБА_7 ОСОБА_1 заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами у кількості 100 шт. номіналами із зазначенням їх серій та номерів: номінал 100 грн. - 100 штук. В ході проведення контролю за вчиненням злочину 14 лютого 2016 року об 14.00 год. у службовому кабінеті УСБ України в Донецькій області у присутності понятих ОСОБА_7 після відповідного огляду вручено 10000 грн. купюрами по 100 грн., після чого ОСОБА_7 поїхала до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4, де пересівши на машину знайомого ОСОБА_14, об 16.30 год. прибула до кафе Дон Капуччіно , яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, де зайшла до окремого приміщення, куди також зайшов об 16.35 год. ОСОБА_1 Після бесіди з ОСОБА_1, ОСОБА_7 об 16.50 год. передала тому особисто в руки грошові кошти в сумі 10000 грн., які той поклав у кишеню своєї куртки чорного кольору, після чого вийшов з приміщення кафе, а ОСОБА_7 на машині свого знайомого ОСОБА_15, поїхала до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_4 (т. 4, а. с. 222-224).

Відповідно до протоколу огляду від 3 березня 2016 року вбачається, що за участі понятих та ОСОБА_7 було проведено огляд грошових коштів у сумі 50000 грн., наданих УСБУ в Донецькій області, та встановлено, що вони складаються з грошових купюр у кількості 500 штук з виготовленням їх світлокопій: номіналом 100 грн. - 500 штук з вказівкою серій та номерів даних купюр. Після цього вказані купюри були оглянуті з використанням ультрафіолетового випромінювача TANK 007 ТК-556 № 308660232, в ході чого будь-яких ідентифікуючих ознак на купюрах не виявлено. Потім, використовуючи препарат Промінь-1 для подальшої ідентифікації оброблені поверхні 10 купюр номіналом 100 грн. (MB 8500922, КЙ 7314979, КФ 5919910, ЗИ 9015539, КТ 2150153, КЕ 2121999, КМ 8907331, ВК 3250824, МИ 3975651, КГ 5197040) з виготовленням зразку такого люмінесцентного препарату Промінь-1 з нанесенням його на аркуш паперу. Після цього вказані грошові кошти були передані ОСОБА_7 для їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час їх передачі у якості неправомірної вигоди співробітнику ДПС України на ім'я ОСОБА_2 з позивним ОСОБА_20 . На момент огляду ОСОБА_7 одягнена у пальто чорно-білого кольору, джинсові брюки синього кольору, бежеві чоботи, при собі має сумку чорного кольору, у якої під час огляду із собою сторонніх грошових коштів не виявлено (т. 2, а. с. 115-118).

Згідно із протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 4 березня 2016 року вбачається, що за участю ОСОБА_7 3 березня 2016 року в період з 12 годин 00 хвилин по 12 годин 20 хвилин, здійснено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту шляхом вручення ОСОБА_7 ОСОБА_2 заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти у сумі 50000 грн. купюрами у кількості 500 штук наступними номіналами із зазначенням їх серій та номерів: номінал 100 грн. - 500 штук. В ході проведення контролю за вчиненням злочину встановлено, що 3 березня 2016 року об 9.00 год. у службовому кабінеті УСБ України в Донецькій області у присутності понятих ОСОБА_7 після відповідного огляду було вручено 50000 грн. купюрами по 100 грн., розподілені у 5 пачок по 10000 грн., після чого використовуючи препарат Промінь-1 , для подальшої ідентифікації оброблені поверхні 10 купюр номіналом 100: MB 8500922, КИ 7314979, КФ 5919910, ЗИ 9015539, КТ 2150153, КЕ 2121999, КМ 8907331, ВК 3250824, МН 3975651, КГ 5197040, а також виготовлено зразок ідентифікуючої речовини, препарату Промінь-1 . Потім ОСОБА_7 поїхала до адреси: м. Маріуполь, пров. Горобиновий 15, де об 11.30 год. її забрав знайомий ОСОБА_15 на власному автомобілі, на якому вона за досягнутої попередньо зі ОСОБА_2 домовленості об 12.00 год. прибула до магазину АТБ за адресою: м. Маріуполь, сел. Сартана, вул. Челюскінців 39/35. Після того як водій вказаного автомобілю, ОСОБА_15, відійшов від автомобілю, у якому залишилась ОСОБА_7, до неї підсів у цивільній формі одягу ОСОБА_2, якому ОСОБА_7 передала з сумки чорного кольору особисто в руки грошові кошти в сумі 50000 грн., які він поклав до внутрішніх кишень власної куртки чорного кольору. Одразу після виходу з автомобілю об 12-20 год. на автомобільній стоянці поряд з магазином АТБ , що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, сел. Сартана, вул. Челюскінців 39/35, ОСОБА_2 було затримано. При цьому заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 50000 грн. купюрами по 100 грн., розподілені у 5 пачок по 10000 грн., в тому числі й оброблені люмінесцентним препаратом Промінь-1 , раніше вручені ОСОБА_7, - були вилучені у ОСОБА_2 з внутрішніх кишень куртки (т. 5, а. с. 28-32).

На підставі протоколу огляду місця події від 3 березня 2016 року у присутності понятих за участю спеціаліста з відео фіксацією було проведено огляд території пішохідної доріжки поблизу магазину АТБ , розташованого у сел. Сартана Донецької області по вул. Челюскінців 39/35 навпроти відділення № 1 Нової пошти, де було запропоновано ОСОБА_2 видати наявні у нього кошти, отримані в якості неправомірної вигоди, на що він зазначив, що таких коштів у нього немає, після чого з лівої внутрішньої кишені одягненої на ньому куртки слідчим із застосуванням гумових медичних рукавичок було виявлено грошові кошти номіналом 100 грн., які розкладенні у 5 пачок, перетягнутих гумовими резинками, після чого вказані грошові кошти із зазначенням їх серій та номерів було запаковано у поліетиленовий пакет, скріплений биркою та підписами понятих. Гумові рукавички, в яких проводився огляд даних коштів, були поміщені у поліетиленовий пакет. У ОСОБА_2 було вилучено мобільні телефони Samsung duos та LG , посвідчення учасника бойових дій, одягнену на ньому куртку, які були поміщенні у поліетиленовий пакет, скріпленні биркою та підписами понятих. Вказане також підтверджується наявною у справі відео фіксацією, що міститься на цифровому носії інформації (т. 2, а. с. 243-248).

Згідно із протоколом освідування особи за участю понятих та спеціаліста з відео фіксацією було проведено освідування ОСОБА_2, в ході якого за допомогою марлевого тампону з долоні та пальців правої та лівої руки ОСОБА_2, по черзі, знято змиви, які поміщені в окремі поліетиленові пакети, потім у паперові конверти, та скріплені підписами понятих. Вказане також підтверджується наявною у справі відео фіксацією, що міститься на цифровому носії інформації (т. 2, а. с. 252-253).

На підставі протоколу огляду від 3 березня 2016 року були оглянуті вилучені у ОСОБА_2 мобільні телефони Samsung duos та LG , нотаріально завірена копія учасника бойових дій НОМЕР_18 ОСОБА_2, лист талонів Серії НОМЕР_19 виданий ОСОБА_2 за посвідченням НОМЕР_18, шкіряна обкладинка до посвідчення учасника бойових дій та навушники (т. 3, а. с. 96-97).

Відповідно до ухвали про обшук від 1 березня 2016 року слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні по АДРЕСА_5, ДП Ілліч-Агро Донбас ПАТ ММК імені Ілліча (т. 2, а. с. 256).

Із змісту протоколу обшуку від 3 березня 2016 року вбачається, що у присутності понятих було проведено обшук приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, у якому фактично проживають співробітники коменданту оперативно-бойової прикордонної комендатури Донецького прикордонного загону Східного регіонального Управління ДПС України. У ході обшуку біля вікна оглянутого нижнього місця двоповерхового ліжка спальної кімнати № 6, де мешкає ОСОБА_2, було виявлено куртку камуфльовану, з лівої нагрудній кишені, якої вилучено: військовий квиток серія НОМЕР_20 на ОСОБА_2; купюру номіналом 100 грн. (МК 4968427). Також у кишені камуфльованого рюкзаку ззаду було виявлено та вилучено: портмоне чорного кольору з купюрами із зазначенням їх серій та номерів: номіналом 500 грн. у кількості 6 шт.; купюри номіналом 200 грн. у кількості 18 шт.; купюри номіналом 100 грн. у кількості 21 шт.; номіналом 1 грн. у кількості 1 шт.; пластикова картка Ощадбанк № НОМЕР_21; пластикова картка Ощадбанк НОМЕР_29 ОСОБА_2 ; пластикова картка Ощадбанк № НОМЕР_22 ОСОБА_2 . Потім було проведено обшук бушлату камуфльованого на вішалці праворуч від входу даної спальної кімнати № 6, де було виявлено та вилучено: копію паспорту на ОСОБА_2. Також на зазначеній вішалці у лівій внутрішній кишені бушлату камуфльованого кольору з ворітником чорного кольору було виявлено та вилучено візитку з машинописними написами; перемотані резиновою стрічкою грошові кошти із зазначенням їх серій та номерів: номіналом 200 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 100 грн. у кількості 11 шт.; номіналом 50 грн. у кількості 6 шт.; номіналом 20 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 10 грн. у кількості 1 шт.; номіналом 5 грн. у кількості 3 шт.; номіналом 2 грн. у кількості 1 шт. Також на такій вішалці було виявлено та вилучено чоловічу куртку чорного кольору, в правій кишені якої наявна копія посвідчення НОМЕР_23 на ОСОБА_16.

У ході проведення обшуку при огляді двоповерхового ліжка ліворуч від входу до спальної кімнати, що належить ОСОБА_16, було виявлено та вилучено: портмоне чорного кольору з грошовими коштами із зазначенням їх серії та номерів: номіналом 200 грн. у кількості 27 шт.; номіналом 100 грн. у кількості 20 шт.; номіналом 50 грн. у кількості 3 шт.; номіналом 500 грн. у кількості 4 шт.; номіналом 20 грн. у кількості 1 шт.; номіналом 5 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 2 грн. у кількості 4 шт.; номіналом 1 грн. у кількості 8 шт.; пластикова картка Приватбанк № НОМЕР_24 (т. 2, а. с. 257-264).

Також відповідно до копії матеріалів службового розслідування щодо встановлення причин та обставин затримання прапорщика ОСОБА_2, можливого порушення керівних документів з приводу проходження військової служби персоналом оперативно-бойової прикордонної комендатури Сартана , вбачається, що позивний ОСОБА_19 належав прапорщику ОСОБА_17, військовослужбовцю ДПСУ, а також що 15 грудня 2015 року через затримання працівниками СБУ поза КПВВ Гнутове транспортних засобів з товарами було призначено службове розслідування, за результатами якого прапорщика ОСОБА_2 та прапорщика ОСОБА_16, які як й ОСОБА_17 проходили службу на КПВВ Гнутове , було відсторонено від самостійного несення служби в п/н ПД та ОТЗ (т. 3, а. с. 171-204).

На підставі висновку експерта № 278 від 6 березня 2016 року на поверхні наданих 500 банкнот номіналом 100 грн. із зазначенням серій та номерів таких купюр, які були вилучені у ОСОБА_2, виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини;

на поверхні куртки, що належить ОСОБА_2, в області внутрішньої лівої кишені, виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини;

нашарування речовини, виявлені на поверхні вказаних вище банкнот, та поверхні куртки, що належить ОСОБА_2, мають спільну родову належність з наданим зразком спеціальної хімічної речовини (речовина, що нанесена на поверхню аркуша паперу, згідно пояснювальному тексту, зразок спецзасобу) (т. 3, а. с. 155-156).

Відповідно до висновку експерта № 1093 від 24 травня 2016 року банкноти номіналом 100 грн. в сумі 65500 грн., з вказівкою їх серії та номерів, вилучені 3 березня 2016 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в ході проведення обшуку його житла 3 березня 2016 року - відповідають зразкам грошових знаків, що перебувають в офіційному обігу на території України та виготовлені підприємством, що здійснює випуск національної валюти України; всі основні зображення лицьового боку банкнот номіналом 100 грн. (крім фонових рисунків, серії, номеру) - виконано з допомогою форм металографського друку, зображення серії, номеру - виконано з допомогою форм високого друку, фонові рисунки - виконані за допомогою плоского офсетного друку (т. 3, а. с. 207-218).

В той же час суд зазначає, що згідно із протоколами про результати відео контролю особи від 14 березня 2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області 687т від 19 лютого 2016 року про проведення аудіо, відео контролю особи проведено відео контроль особи за адресою: кафе Дон Капуччіно , м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, 29 лютого 2016 року у період з 19 год. 07 хв. 01 сек. по 19 год. 36 хв. 00 сек., в результаті якого ОСОБА_7 їде на зустріч з місця проживання автомашиною зі своїм знайомим, розмовляє в даному кафе зі ОСОБА_2 та ОСОБА_16, після чого повертається до місця свого проживання тією ж автомашиною (т. 5, а. с. 20-21).

Також на підставі протоколу про результати аудіо контролю особи від 14 березня 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 687т від 19 лютого 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 23т було проведено аудіо контроль особи 29 лютого 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги 113, кафе Дон Капуччіно , у період з 19-07 год. по 19-36 год., в ході якого відбувалася розмова ОСОБА_2 та ОСОБА_16 із ОСОБА_7 Вказана інформація міститься на картах пам'яті 90т, 112т, 142т цифровому диску № 152т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 79-85).

Крім цього відповідно до протоколу про результати аудіо контролю особи від 14 березня 2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Донецької області № 687т від 19 лютого 2016 року та згідно із дорученням прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону від 26 січня 2016 року № 23т було проведено аудіо контроль особи 3 березня 2016 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, сел. Сартана, у автомашини на автостоянці поблизу магазину АТБ , у період з 12-02 год. по 12-09 год., зафіксовано розмову ОСОБА_2 із ОСОБА_7 Вказана інформація міститься на картах пам'яті 90т, 112т, 142т, 148т, цифровому диску № 150т та була відтворена у судовому засіданні (т. 4, а. с. 93-96).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 КПК України, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

Так за ч. 4 ст. 258 КПК України втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним, різновидами якого є, серед іншого, аудіо та відео контроль особи.

Відповідно до ст. 260 КПК України аудіо, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Натомість суд зауважує, що матеріали кримінального провадження не містять дозволів на проведення аудіо, відео контролю ОСОБА_2 та ОСОБА_16, які вели розмову із ОСОБА_7 згідно із протоколами аудіо та відео контролю за ними від 29 лютого 2016 року та за ОСОБА_2 - 3 березня 2016 року.

При цьому посилання у таких протоколах від 14 березня 2016 року на ухвалу слідчого судді апеляційного суду № 687т від 19 лютого 2016 року є безпідставними, оскільки таким судовим рішенням надавався дозвіл лише на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського № НОМЕР_12.

В той же час наявність ухвали слідчого судді від 21 січня 2016 року № 212т з дозволом на аудіо, відео контроль ОСОБА_7 не надає дозволу на проведення аудіо та відео контролю інших осіб, а лише контроль визначеної даною ухвалою особи, якою є ОСОБА_7

Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_16 на відміну від самої ОСОБА_7 були необізнані про проведення даної слідчої дії відносно них, що свідчить про втручання у їх приватне спілкування без ухвали слідчого судді, що є порушенням вимог КПК України.

На підставі ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому за п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

При таких обставинах, з урахуванням норм кримінально-процесуального законодавства, зміст наведених трьох протоколів аудіо та відео контролю особи від 14 березня 2016 року за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_16 суд не може прийняти до уваги при постановленні вироку по справі, зважаючи на ч. 2 ст. 86 КПК України через їх недопустимість.

Суд зауважує, що в судовому засіданні не було жодними належними доказами підтверджено, що розмова між абонентами № НОМЕР_15 та № НОМЕР_16 велась саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки дозвіл слідчих суддів на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж даних абонентів не містив у собі визначення анкетних даних абонентів, в рамках кримінальної справи у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мобільні телефони вилучались та оглядались, однак без дослідження їх вмісту на предмет наявності сім-карт, а інших належних доказів, які б могли ідентифікувати абонентів та підтвердити належність вказаних мобільних номерів саме обвинуваченим - стороною обвинувачення суду не надано.

Зважаючи на перелічене, враховуючи, що належність абонентського номеру НОМЕР_16 ОСОБА_1, а абонентського номеру НОМЕР_15 ОСОБА_2 є фактично припущенням прокурора, суд вважає цілком слушними посилання сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентських номерів НОМЕР_15 та НОМЕР_16 відносилися саме до мобільних номерів, якими користувалися обвинувачені.

Таким чином посилання сторони обвинувачення у протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19 лютого 2016 року та від 23 лютого 2016 року на те, що абонентський номер НОМЕР_16 належить ОСОБА_1, а абонентський номер НОМЕР_15 - ОСОБА_2 є недоведеним (т. 4, а. с. 41-43, 72-77).

Вирішуючи питання доведеності причетності обвинувачених до скоєного злочину суд зауважує, що посилання сторони захисту на те, що на оглянутому в судовому засіданні аудіо та відео контролю ОСОБА_1 від 9 лютого 2016 року не видно облич співрозмовників через темну пору доби та відсутність освітлення не свідчить про те, що у такій розмові із ОСОБА_7 не приймав участь ОСОБА_1, оскільки згідно із показаннями свідка ОСОБА_7 та досліджених доказів, а саме: негласні слідчі розшукові дії у вигляді аудіо та відео контролю за ОСОБА_1, контролю за вчиненням злочину, протоколами огляду ОСОБА_7 та передання їй заздалегідь ідентифікованих грошових коштів для цього, - у своєї сукупності свідчать про те, що саме на виконання раніше досягнутих домовленостей із ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_1 фактично отримав від неї грошові кошти у розмірі спочатку 35000 грн., а потім 10000 грн. (т. 4, а. с. 52-55; т. 5, а. с. 6-7).

З огляду на перелічене, а також через встановлені судом фактичні обставини справи на підставі дослідження належних та допустимих доказів, суд приходить до переконання, про неспроможність позиції сторони захисту про те, що обвинувачені не брали участі у скоєнні інкримінованого їм злочину, взагалі жодного разу не зустрічались до суду із ОСОБА_7, не бажали брати грошові кошти від даного свідка та взагалі їх не брали від неї.

Вказана позиція обвинувачених була спростована дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- аудіо, відео контролем ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року, від 2 лютого 2016 року, від 9 лютого 2016 року, від 14 лютого 2016 року в ході його розмов із ОСОБА_7;

- протоколами від 9 лютого 2016 року та від 14 лютого 2016 року огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 для їх подальшої передачі ОСОБА_1, як неправомірної вигоди в сумі 35000 грн. та 10000 грн. відповідно;

- протоколами про результати контролю за вчиненням злочину за участі ОСОБА_7 від 9 лютого 2016 року та від 14 лютого 2016 року, в ході яких відбувалась передача неправомірної вигоди ОСОБА_1 в сумах 35000 грн. та 10000 грн. відповідно;

- протоколом від 3 березня 2016 року про огляд та передачу ОСОБА_7 заздалегідь ідентифікованих та оброблених спеціальною хімічною речовиною грошових коштів у сумі 50000 грн. для передання в якості неправомірної вигоди ОСОБА_2;

- протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 3 березня 2016 року, в ході якого відбулась фактична передача неправомірної вигоди ОСОБА_2 від ОСОБА_7 в сумі 50000 грн.;

- протоколом огляду місця події від 3 березня 2016 року, в ході якого у ОСОБА_2 було вилучено з внутрішньої кишені одягненої на ньому куртки неправомірну вигоду в розмірі 50000 грн.;

- протоколом освідування з відео фіксацією 3 березня 2016 року ОСОБА_2;

- протоколом обшуку від 3 березня 2016 року помешкання ОСОБА_1, в ході якого було вилучено частину отриманої неправомірної вигоди останнім від ОСОБА_7;

- висновком експерта № 278 від 6 березня 2016 року, за яким на 500 банкнотах 100 грн. на загальну суму 50000 грн., вилучених у ОСОБА_2, а також на поверхні куртки ОСОБА_2 в області внутрішньої лівої кишені, - виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини, що між собою мають спільну родову належність з наданим зразком спеціальної хімічної речовини, як зразок спецзасобу;

- висновком експерта № 1093 від 24 травня 2016 року, за яким досліджувались банкноти 100 грн. в сумі 65500 грн., вилучені відповідно 3 березня 2016 року як у ОСОБА_2, так й у ОСОБА_1 в ході проведення обшуку житла останнього.

При цьому в ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 були виявлені та вилучені грошові кошти, які фактично до цього були оглянуті, передані ОСОБА_7, а потім вручені останньою обвинуваченому в якості неправомірної вигоди в сумі 35000 грн., номіналом 100 грн. наступних серій та номерів: ЗД № 1180863, АЕ № 6584514, СЗ № 3530419, ГА № 3528928, КС № 7695004 та ін.

Також в ході проведення огляду місця події 3 березня 2016 року у ОСОБА_2 були виявлені та вилучені грошові кошти, які фактично до цього були оглянуті, передані ОСОБА_7, а потім вручені останньою обвинуваченому в якості неправомірної вигоди в сумі 50000 грн., номіналом 100 грн. наступних серій та номерів: ВЧ № 0434575, ГЦ № 8266651, БР № 5655163, КП № 8942755, ЕЯ № 1691463 та ін.

На підставі викладеного в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди 35000 грн. 9 лютого 2016 року та 10000 грн. 14 лютого 2016 року.

В той же час ОСОБА_2 від ОСОБА_7 отримав 50000 грн. в якості неправомірної вигоди 3 березня 2016 року, після чого одразу був затриманий правоохоронцями.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про ознаки провокації отримання обвинуваченими неправомірної вигоди, які виражались в активних діях слідства, виходах на контакт із обвинуваченими ОСОБА_7 та нагадуваннях, через що, всі докази, отримані внаслідок провокації, слід визнавати недопустимими, суд вважає такі доводи неприйнятними, виходячи з наступного вмотивування.

За ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем, оскільки здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, ст. 17 Закону України Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди вправі застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Так у справі Раманаускас проти Литви ЄСПЛ зазначив, що про активну поведінку слідства, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи, повторні пропозиції після відмови особи, наполягання, а також визначив, що підбурювання з боку поліції має місце там, де задіяні посадові особи - співробітники служб безпеки або особи, що діють за їх розпорядженням - не обмежувані фактично необхідною пасивною слідчою діяльністю, а такі, що здійснюють такий вплив на особу, як підбурювання до вчинення злочину, що в іншому випадку не був би вчинений, з метою забезпечити докази й почати карне переслідування.

Однак, у справі, що розглядається, свідок ОСОБА_7 самостійно звернулась до правоохоронних органів з приводу вимагання у неї неправомірної вигоди, заява якої стала законною підставою для реєстрації провадження та застосування оперативно-розшукових заходів, які були санкціоновані прокуратурою та судом, яка не є агентом або інформатором правоохоронних органів, та надала свою згоду на участь у проведенні НСРД.

Окрім того, сторона захисту при розгляді справи не довела, що ініціатором контактів з обвинувачами була саме ОСОБА_7

В той же час ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 жодного разу не припинили обговорення з ОСОБА_7 вже досягнутих раніше домовленостей щодо передання нею неправомірної вигоди, не відмовились від отримання такої вигоди, а планомірно та добровільно діяли на одержання грошових коштів від даного свідка.

Крім того матеріалами НСРД по справі достовірно встановлено, що саме ОСОБА_1 підтвердив ОСОБА_7 необхідність надання неправомірної вигоди за проїзд через КПВВ її товару на загальний розмір 110000 грн.

Також в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачені фактично приступили до виконання злочину ще до початку контролю за його вчиненням у формі спеціального слідчого експерименту, визначаючи розмір неправомірної вигоди та порядок її передачі.

Суд крім цього зауважує, що з встановлених по справі обставин вбачається, що неправомірну вигоду обвинувачені бажали отримати від ОСОБА_7 за безперешкодний проїзд товару даного свідка через КПВВ на лінії розмежування з тимчасово непідконтрольними територіями України, що також підтверджується затриманням 15 грудня 2015 року товарів ОСОБА_7 біля КПВВ Гнутове , що свідчить про домовленість свідка із даними особами.

При таких обставинах не можна казати, що обвинувачені не вчинили б злочин без контролю з боку правоохоронних органів або відмовилися від його вчинення, оскільки у них було достатньо часу, щоб усвідомити протиправний характер своєї поведінки та припинити дані неправомірні дії, чого однак, ними зроблено не було.

Враховуючи викладене суд вважає необхідним послатись на висновок ЄСПЛ у справі Раманаускас проти Литви (п. 51, 53), де ЄСПЛ зазначив, що використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи, а використання матеріалів НСРД судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживання, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями .

Також у справі Мілінііне проти Литви (п. 37, 38) ЄСПЛ не визнав провокаційними дії правоохоронних органів та зазначив, що в даній справі відсутні відомості про вчинення заявницею злочинів раніше, зокрема, пов'язаних з корупцією. Однак ініціатива в даній справі належала виключно приватній особі. З урахуванням того, що особа мала поліцейську підтримку, роблячи заявниці пропозицію про виплату значної суми, і була забезпечена технічними засобами для запису їхньої розмови, можна дійти висновку, що поліція чинила вплив на хід подій. Проте ЄСПЛ не знаходить, що поліція допустила зловживання, зважаючи на її обов'язок перевіряти повідомлення про вчинення злочину і важливості протидії негативного впливу судової корупції на верховенство права в демократичному суспільстві. Суд зазначив, що вирішальним фактором є не роль поліції, а поведінка вказаної особи і заявниці. Тому ЄСПЛ визнає, що в підсумку можна стверджувати, що поліція приєдналася до злочинної діяльності, а не ініціювала її. Дії поліції, таким чином, можна охарактеризувати як таємну роботу, але не як провокацію, яка порушувала б п. 1 ст. 6 Конвенції. Така модель боротьби була законно прийнята і застосована. Крім того, прокуратура здійснювала належний нагляд.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року по справі № 727/6661/15-к та у постанові від 7 червня 2018 року по справі № 487/8326/15-к.

На підставі наведеного, суд зазначає, що розглядом справи проведено ретельне дослідження всіх доказів, представлених, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, проведено не однократний допит свідка ОСОБА_7, безпосередньо переглянуті матеріали аудіо та відеозапису, досліджено речові докази та експерті висновки, надано оцінку доказам сторони захисту, а також перевірено контроль правоохоронних органів за скоєнням злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, як неправомірної вигоди, що у сукупності свідчить про відсутність провокації злочину, через що обвинувачені мали змогу не вдатися до протиправних дій.

Таким чином доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку правоохоронних органів не знайшли свого підтвердження в ході перевірки матеріалів кримінального провадження, а посилання на рішення ЄСПЛ не є належними по даній справі.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками СБУ фізичного насильства під час його затримання 03.03.2016 року в смт. Сартана Донецької області, були предметом перевірки з боку другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. У ході перевірки, 03.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою в якій відмовився надавати показання, відмовився від залучення його в якості потерпілого, проходження судово-медичного дослідження на наявність тілесних ушкоджень та просив за даним фактом його не турбувати, так як подальшого розгляду кримінального провадження не потребує.

Як вбачається із постанови слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань від 29 січня 2019 року, після проведення перевірки заяви ОСОБА_2, кримінальне провадження № 62018050000000044 від 22.12.2018 року, було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. На час проведення судових дебатів по справі, обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що отримав зазначену постанову та не оскаржував її.

Таким чином посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на застосування працівниками СБУ відносно нього фізичного насилля при його затримання за даним кримінальнім провадженнях, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Вирішуючи питання кваліфікації дій обвинувачених, суд виходить з наступного.

Згідно із Приміткою № 1 до ст. 364 КК України службовими особами, зокрема, у ст. 368 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Аналогічне за змістом визначення службової особи наведене в ч. 3 ст. 18 КК України.

Так на підставі наказів начальника Донецького прикордонного загону від 2 листопада 2015 року № 216-ос, від 3 грудня 2015 року № 240-ос, від 1 грудня 2015 року № 294-вв, від 25 січня 2016 року № 18-вв, від 4 лютого 2016 року № 26-вв ОСОБА_2, військовослужбовця, прапорщика за призовом, було призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії першої групи прикордонного контролю відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури Сартана , ВОС 108932Р, та останній приступив до виконання службових обов'язків. При цьому, ОСОБА_2 з 19 грудня 2015 року по 22 січня 2016 року перебував у відпустці, з 23 січня 2016 року по 3 лютого 2016 року на лікуванні, з 4 лютого 2016 року по 12 лютого 2016 року у відпустці (т. 4, а. с. 117, 118, 125, 126, 127).

Відповідно до посадової інструкції інспектора прикордонної служби відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури, затвердженої начальником Донецького прикордонного загону, ОСОБА_2, входив до складу зміни прикордонних нарядів, міг призначатися старшим прикордонного наряду, залучався до несення служби з охорони державного кордону України в пунктах пропуску, а також до виконання антитерористичних заходів, а також був зобов'язаний знати обов'язки всіх видів прикордонних нарядів; вміти організувати та керувати службою прикордонних нарядів; вміти виявляти порушників кордону та інших осіб, які за своїми діями (намірами) можуть завдати збитків економічним, політичним й іншим інтересам держави; знати технологію пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, основні функції підприємств, установ і організацій, що беруть участь у пропуску; знати порядок перевірки документів, види і способи їх підроблення, мати стійкі навички розпізнавання підроблених документів; знати будову, конструктивні особливості, порядок огляду і пропуску через державний кордон транспортних засобів і вантажів, місця можливого обладнання тайників, сховищ та вміти виявляти їх; бути хоробрим та дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; повинен знати і неухильно дотримуватися Конституції України, вимог чинного законодавства України (т. 4, а. с. 128-131).

При цьому посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 не був знайомий із своєю посадовою інструкцією суд відхиляє, оскільки розглядом справи встановлено, що він фактично виконував свої посадові обов'язки, передбачені даною Інструкцією, що підтверджується витягами з наказів про призначення його на низку посад в лавах Державної прикордонної служби, службовою карткою та обліково-послужною карткою, якими підтверджується факт проходження ОСОБА_2 служби інспектором прикордонної служби відділення прикордонного контролю оперативно-бойової прикордонної комендатури (т. 4, а. с. 117-131).

В свою чергу на підставі наказу ДФС України від 1 жовтня 2015 року № АТО 21-ос/ДСК капітан податкової міліції ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектору КПВВ Восьмий управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області з 2 жовтня 2015 року.

За наказом ДФС України від 15 лютого 2016 року № 338-о ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектору КПВВ Восьмий управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, будучи відрядженим для подальшого проходження служби у розпорядження Головного управління ДФС у Львівській області з 16 лютого 2016 року (т. 4, а. с. 136-138, 192)

Відповідно до Посадової інструкції старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектора КПВВ Восьмий управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, затвердженої виконувачем обов'язків першого заступника ГУ ДФС у Донецькій області, ОСОБА_1, у своїй діяльності керується законодавством України, здійснював перевірку та надання спеціальних дозволів на переміщення до тимчасово неконтрольованих територій та з них товарів (вантажів) юридичними та фізичними особами через фіскальні пости та контрольні пункти в'їзду-виїзду з урахуванням особливостей, визначених Тимчасовим порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та товарів (вантажів) вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей; державний контроль за рухом осіб, транспортних засобів, речей; перевірка транспорту, що рухається через фіскальний пост на наявність заборонених предметів та речовин; контроль за рухом транспортних засобів, товарів (вантажів), що перевозяться транспортними засобами, на наявність відповідного дозволу на перевезення вантажу (товару), його відповідності даним, зазначеним у такому дозволі, а також на наявність заборонених предметів та речовин; недопущення виходу заборонених товарів (вантажів) з тимчасово неконтрольованої території та відповідно провезення таких товарів (вантажів) до/з району проведення АТО; перевірка в осіб документів, що посвідчують особу та перепусток; тимчасове обмеження (заборона) руху транспорту, товарів (вантажів) та осіб до/з району проведення АТО; участь у складі зведених мобільних груп, до яких також входять СБУ, Державна прикордонна служба України, Міністерство внутрішніх справ України (т. 4, а. с. 139-145).

Таким чином обвинувачені відповідно до своїх посадових інструкцій були службовими особами згідно із Приміткою № 1 до ст. 364 КК України, оскільки ОСОБА_2 входив до складу зміни прикордонних нарядів в пунктах пропуску через лінію розмежування з непідконтрольними Україні територіями, знав технологію пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також здійснював перевірку документів, огляд і пропуск транспортних засобів і вантажів, а ОСОБА_1, в свою чергу, здійснював перевірку та надавав спеціальні дозволи на переміщення до тимчасово неконтрольованих територій товарів юридичними та фізичними особами через фіскальні пости та КПВВ вздовж лінії зіткнення у Донецькій області, здійснював контроль за рухом осіб, транспортних засобів, речей, їх перевірку на наявність відповідного дозволу на перевезення вантажу, на наявність заборонених предметів та речовин; тимчасово обмежував рух транспорту, товарів, а також приймав участь у складі зведених мобільних груп, до яких також входили СБУ та Державна прикордонна служба України.

При таких обставинах обвинувачені, як службові особи, маючи відповідні повноваження здійснювали функції представників влади, обіймаючи посади в органах державної влади, які були безпосередньо пов'язані з виконанням ними організаційно-розпорядчих функцій.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року по справі № 335/10199/15-к.

Відповідно до пп. г , д , и п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави: військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; особи рядового і начальницького складу податкової міліції; посадові та службові особи інших державних органів.

Таким чином до осіб, на яких розповсюджуються вимоги Закону України Про запобігання корупції відносились обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як капітан податкової міліції та військовослужбовець прикордонної служби відповідно.

За ст. 22 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, що відповідно є корупцією згідно із визначенням, зазначеним у ст. 1 Закону України Про запобігання корупції .

При цьому згідно із Приміткою до ст. 364-1 КК України, зокрема, у ст. 368 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти, серед іншого, грошові кошти, одержані без законних на те підстав. Аналогічним чином поняття неправомірної вигоди визначає й стаття 1 Закону України Про запобігання корупції .

Вказане законодавче визначення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення заборон, передбачених ст. 22 Закону України Про запобігання корупції , настає в тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв'язку з можливостями її посади, внаслідок чого хабародавець переконаний у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає одержувач незаконної вигоди, який, в свою чергу, розуміє значущість займаної ним посади та надані йому можливості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року по справі № 712/4212/15-к.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обвинувачені, будучи службовими особами, які підпадають під дію Закону України Про запобігання корупції , не мали права отримувати без законних підстав грошові кошти від сторонніх осіб (неправомірну вигоду), використовуючи при цьому свої службові повноваження або становище та пов'язані з цим можливості, тобто вчинювати корупційні дії.

Як зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 Про судову практику у справах про хабарництво (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 5) відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. При цьому дії винних належить визнавати одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Крім цього за п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 5 оскільки виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об'єктивної сторони даного злочину, відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.

Суд зауважує, що за п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 5 злочини, передбачені ст. 368 КК України, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2018 року по справі № 686/8714/16-к.

Враховуючи викладене та встановлені судом об'єктивні обставини події злочину, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи службовими особами фактично одержали кожний окремо один від одного неправомірну вигоду від ОСОБА_7 у вигляді грошових коштів за безперешкодний пропуск вантажу даного свідка через лінію розмежування з непідконтрольними Україні територіями внаслідок проходження товару через КПВВ Гнутове , на якому безпосередньо несли наряди ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та безпосередньо у межах наданих обвинуваченим державою повноважень, враховуючи, що вони чітко усвідомлювали, що ОСОБА_7 надавала їм неправомірну вигоду саме за це.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 13 листопада 2014 року по справі № 5-20кс14 та у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2018 року по справі № 438/1749/16-к.

При цьому як факт отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неправомірної вигоди, так й виконання обвинуваченими, як службовими особами, обумовлених отриманням ними неправомірної вигоди дій, було безпосередньо доведено у судовому засіданні через відео та аудіо контроль за ОСОБА_1, контроль за вчиненням даного злочину, а також свідченнями ОСОБА_7

Суд зазначає, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Суд також зауважує, що за ч. 1 ст. 28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два та більше) виконавців без попередньої змови між собою.

В той же час за ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві та більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

У п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 5 зазначено, що на підставі ч. 2 ст. 28 КК України хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання). Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співвиконавців. При цьому розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг.

При цьому суд звертає увагу на те, що група осіб без попередньої змови - це декілька виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося.

На відміну від цього, вчинення злочину групою осіб вже за попередньою змовою означає спільне вчинення цього злочину декількома суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення, тобто дійшли згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. При цьому з ч. 2 ст. 28 КК України вбачається, що домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на скоєння злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

До такого висновку суд приходить з огляду на наступне вмотивування.

Так в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_1 домовлявся до моменту одержання ним грошових коштів від ОСОБА_7, як неправомірної вигоди, із ОСОБА_2 про вчинення зазначеного злочину спільно, тобто прокурором не було доведено перед судом узгодження між обвинуваченими предмета неправомірної вигоди, його розміру, місця, часу та способу його отримання від ОСОБА_7, умов отримання ними даної вигоди, зміст участі кожного з них під час виконання об'єктивної сторони злочину.

При таких обставинах, на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні, суд дійшов переконання, що стороною обвинувачення не було доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заздалегідь домовились про спільне вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України, тобто що вони дійшли згоди про його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони, а саме: до одержання будь-ким з них неправомірної вигоди.

В той же час розглядом справи встановлено, що ОСОБА_2 долучився до злочинної діяльності вже після вчинення злочину, передбаченого ст..368 КК України ОСОБА_1, так як останній неправомірно отримав грошові кошти від ОСОБА_7 9 лютого 2016 року та 14 лютого 2016 року на загальну суму 45000 грн. У свою чергу ОСОБА_2, що встановлено допустимим доказами, вперше фігурує у даній справі лише з 3 березня 2016 року, що підтверджується протоколами від 3 березня 2016 року контролю за вчиненням злочину та огляду місця події, враховуючи, що суд не прийняв до уваги надані йому прокурором протоколи про результати аудіо та відео контролю за ОСОБА_2 від 29 лютого 2016 року та від 3 березня 2016 року через їх недопустимість, а також внаслідок недоведеності прокурором належності ОСОБА_2 абонентського номеру НОМЕР_15.

Більш того, ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_7, як під час зібраних в ході проведення НСРД доказів, так й під час судового засідання, не згадували про ОСОБА_2 до моменту одержання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 35000 грн. та 10000 грн. в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_7

Натомість судом було встановлено, що домовленість у ОСОБА_7 була про передання грошових коштів в загальні сумі 110000 грн. саме ОСОБА_1 та особі з позивним ОСОБА_19 , а ОСОБА_7 як до, так й після виконання своїх домовленостей перед ОСОБА_1 намагалась здійснити їх виконання саме перед особою з позивним ОСОБА_19 .

При цьому ОСОБА_2 долучився до отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 замість особи з позивним ОСОБА_19 , вже після того, як остання не змогла передати таку вигоду вказаній особі.

Таким чином у судовому засіданні достеменно було підтверджено лише те, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, одержав для себе неправомірну вигоду від ОСОБА_7 в сумі 50000 грн. за безперешкодний проїзд останньою з товаром через лінію розмежування на КПВВ, не домовляючись про це заздалегідь із ОСОБА_1

Також суд зазначає, що прокурор обвинувачує ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у змові в протиправному одержанні ними неправомірної вигоди на загальний розмір 95000 грн., що станом на момент вчинення злочину було значним розміром в розумінні Примітки № 1 до ст. 368 КК України, оскільки перевищувало в 100 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто було більше ніж 68900 грн. Натомість таку кваліфікуючу ознаку, як значний розмір , передбачену ст. 368 КК України, в провину обвинуваченим прокурор не ставить.

При цьому суд зауважує, що стороною обвинувачення не було доведено, що обвинувачені між собою заздалегідь домовлялись про отримання спільно грошових коштів від ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди в визначеному прокурором розмірі, оскільки в судовому засіданні було підтверджено лише наявність домовленостей ОСОБА_7 із ОСОБА_1 про передання тому грошових коштів в загальній сумі 45000 грн., а також домовленість про передання нею грошових коштів в сумі 50000 грн. ОСОБА_2

При цьому суд зауважує, що розмір одержаної неправомірної вигоди кожним з обвинувачених, тобто в сумі 45000 грн. та 50000 грн. відповідно, не перевищував у 100 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент заволодіння такими грошовими коштами.

Вказане ще раз свідчить про відсутність спільності дій між обвинуваченими по отриманню неправомірної вигоди від ОСОБА_7

Таким чином прокурор не довів у порушення ч. 2 ст. 28 КК України, що обвинувачені до моменту вчинення злочину обговорювали питання про його вчинення, домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо, тобто заздалегідь домовились між собою до моменту одержання такої неправомірної вигоди хоча б одним з обвинувачених.

Однак стороною обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення саме у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто з урахуванням такої кваліфікуючої ознаки, як попередня змова групи осіб .

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зважаючи на викладені положення КПК України, суд вважає необхідним вийти за межі висунутого прокурором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 368 КК України, змінивши правову кваліфікацію їх дій, оскільки це покращуватиме їх становище, в діях яких натомість мається склад іншого кримінального правопорушення, виключивши з висунутого обвинувачення кваліфікуючу ознаку попередня змова групою осіб .

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мають місце, вина обвинувачених ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ст.263 ч.1 та ч.1 368 КК України, та ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст..368 ч.1 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.263 ч.1, 368 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, як придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст..368 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєних ними злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 12 КК України скоїли злочин середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_1 також скоїв ще тяжкий злочин.

В той же час суд враховує, що обвинувачені не судимі, до кримінальної відповідальності притягають вперше, є учасниками бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, офіційно не працевлаштовані, одружені, мають на утриманні малолітніх дітей, ОСОБА_1 за місцем мешкання та несення служби характеризується позитивно, ОСОБА_2 за місцем несення служби характеризується посередньо.

З урахуванням наведених даних про винних осіб, виходячи з обставин скоєних злочинів, заперечення своєї провини обвинуваченими, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за скоєний злочин, передбачений ст. 368 ч. 1 КК України, у вигляді арешту в максимальних межах санкції статті кримінального закону, а ОСОБА_1 за скоєний злочин, передбачений ст. 263 ч. 1 КК України, - в вигляді позбавлення волі в межах санкцій статті.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 Про практику призначення судами кримінального покарання на підставі ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. При цьому та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Таким чином на підставі встановлених обставин справи суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим додаткове покарання у виді позбавлення їх права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, що пов'язані із здійсненням повноважень з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції до змін, що набули чинності 21 червня 2017 року на підставі Закону України Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення від 18 травня 2017 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 утримувався під вартою за вказаним кримінальним провадженням з 3 березня 2016 року по 6 липня 2016 року включно (т. 1, а. с. 67-70, 110, 111, 115), ОСОБА_2 з 3 березня 2016 року по 8 липня 2016 року включно (т. 1, а. с. 71-76, 117, 118, 128).

На підставі переліченого до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають застосуванню положення ст. 72 ч. 5 КК України, тобто строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 3 березня 2016 року по 6 липня 2016 року, та строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 3 березня 2016 року по 8 липня 2016 року підлягають обрахунку, за яким один день попереднього ув'язнення обвинувачених відповідатиме двом дням позбавлення волі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2018 року по справі № 663/537/17.

На підставі ч. 1 ст. 72 КК України суд враховує, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

При цьому суд встановив, що строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах даного кримінального провадження свідчить про те, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України вони на момент ухвалення вироку вже відбули строк покарання, що перевищує призначений їм судом, оскільки ОСОБА_1 фактично відбув 8 місяців 8 днів арешту, а ОСОБА_2 відповідно - 8 місяців 12 днів арешту.

Таким чином на підставі наведеного, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, суд має звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного їм покарання через те, що обвинувачені його фактично відбули.

При цьому враховуючи положення ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році та ч. 4 ст. 86 КК України, за якими до осіб, визнаних винними у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання, то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за скоєний ними злочин, передбачений ст. 368 ч. 1 КК України, не підлягають звільненню від покарання на підставі ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році .

В той же час суд зауважує, що відповідно до ст. 3 Закону України Про застосування амністії в Україні , встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно із ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році , який набув чинності 7 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим ч. 2, 3, 4 ст. 408, ст. 410, ч. 2, 3, 4 ст. 411 КК України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України Про застосування амністії в Україні та ст. 9 цього Закону).

За ст. 13 Закону України Про амністію у 2016 році дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст. 15 Закону України Про амністію у 2016 році особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Суд, враховуючи наведені норми, зазначає, що ОСОБА_1, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, скоїв злочин за ст. 263 ч. 1 КК України до набрання чинності Законом України Про амністію у 2016 році , що, в свою чергу, не відноситься ані до особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, ані до таких, що передбачені ч. 2, 3, 4 ст. 408, ст. 410, ч. 2, 3, 4 ст. 411 КК України.

Натомість ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням обвинуваченого, як учасника антитерористичної операції, та відповідною довідкою, яка мається у матеріалах справи, через що ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, визначених у ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році (т. 1, а. с. 42).

При цьому обставини, передбачені ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України Про застосування амністії в Україні та ст. 9 Закону України Про амністію у 2016 році , які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_1 за скоєним ним злочин, передбачений ст. 263 ч. 1 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, оскільки обвинувачений у судовому засіданні надав свою згоду на застосування відносно нього акту амністії, та фактично підпадає під дію ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році , то суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати положення Закону України Про амністію у 2016 році шляхом його звільнення від відбування призначеного судом за ст. 263 ч. 1 КК України основного покарання.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.

За ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину; наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, які перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Однак після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

З аналізу наведених кримінально-процесуальних норм вбачається, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання припиняє свою дію в разі закінчення строку, на який на обвинуваченого були покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, через подальшу відсутність в обвинуваченого зобов'язання щодо їх виконання внаслідок їх скасування.

Таким чином через те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою від 3 травня 2018 року зі строком дії покладених на обвинувачених обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, був визначений тривалістю 2 місяці, тобто до 3 липня 2018 року, та оскільки строк дії цих обов'язків не було продовжено, обов'язки вважаються скасованими на підставі ч. 6 ст. 194 КПК України, а відповідно тієї ж дати втратив свою дію обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який більше не обирався (т. 5, а. с. 221-222).

Питання, щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст..100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 березня 2016 року було накладено арешт, на вилучені у ході обшуків речі ОСОБА_2 та ОСОБА_16, який підлягає скасуванню.

У кримінальному провадженні маються документально підтверджені витрати на залучення експертів на загальну суму (1099,60 + 3304,50 + 2749 + 1407,36 + 1100,50 = 9660,96) грн., які на підставі ст. ст. 118, 124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

При цьому через встановлення провини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України з останнього підлягає стягненню витрати на проведення вибухотехнічної та балістичних експертиз в сумі 7153,10 грн.

В той же час з обох обвинувачених через доведення скоєння ними злочину, передбаченому ст. 368 ч. 1 КК України, підлягає стягненню на користь держави в рівних частках з кожного витрати на проведення судових експертиз в сумі 2507,86 грн.

Керуючись ст.ст. 100,369,370, 371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченому ст. 263 ч. 1 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 2 Закону України Про амністію у 2016 році від призначеного судом покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченому ст. 368 ч. 1 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, що пов'язані із здійсненням повноважень з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 3 березня 2016 року по 6 липня 2016 року включно.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 обрахувати строк його попереднього ув'язнення з 3 березня 2016 року по 6 липня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді 6 (шести) місяців арешту через його фактичне відбуття.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченому ст. 368 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, що пов'язані із здійсненням повноважень з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 3 березня 2016 року по 8 липня 2016 року включно.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 обрахувати строк його попереднього ув'язнення з 3 березня 2016 року по 8 липня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді 6 (шести) місяців арешту через його фактичне відбуття.

Речові докази: зброю, боєприпаси та вибухову речовину вилучену у ОСОБА_1 під час обшуку 03.03.2016 року за місцем його проживання, передати до дозвільної системи; паспорт та ідентифікаційний номер на ім'я ОСОБА_1, вилучені при його затриманні 3 березня 2016 року; мобільний телефон Aple iphone-3 із сім карткою, вилучений у ОСОБА_1 під час обшуку 03.03.2016 року за місцем його проживання, повернути останньому, як належне майно; курточку, мобільні телефони Samsung duos та LG, копію посвідчення учасника бойових дій і військовий квиток на ім'я ОСОБА_2, портмоне з грошовими коштами в розмірі 6701 грн., три пластикові картки Ощадбанк , копію паспорту на ім'я ОСОБА_2, візитку з машинописними написами, грошові кошти в розмірі 1867 гривень, належні ОСОБА_2, повернути останньому, як належне майно; змиви з рук ОСОБА_2, гумові рукавички, в яких проводився огляд грошових коштів, знищити; вилучені під час обшуку 03.03.2016 року за місцем проживання ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15500 грн. та при затриманні ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50000 грн., конфіскувати в дохід держави; вилучені під час обшуку у ОСОБА_16 портмоне з грошима в розмірі 9576 гривень, посвідчення на ім'я ОСОБА_16, пластикову картку Приватбанк , повернути останньому, як належне майно.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 березня 2016 року на вилучені речі ОСОБА_2: грошові кошти номіналом 100 грн. в кількості 500 із зазначенням їх серій та номерів; гумові рукавички, в яких проводився огляд таких грошових коштів; мобільні телефони Samsung duos та LG ОСОБА_2; копію посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_18 ОСОБА_2; куртку, в яку був одягнутий ОСОБА_2; військовий квиток НОМЕР_20 ОСОБА_2 в обкладинці; купюра номіналом 100 грн. МК 4968427; портмоне з купюрами номіналом 500 грн. у кількості 6 шт.; купюри номіналом 200 грн. у кількості 18 шт.; купюри номіналом 100 грн. у кількості 21 шт.; номіналом 1 грн. у кількості 1 шт. НИ 9463947; пластикова картка Ощадбанк НОМЕР_27; пластикова картка Ощадбанк НОМЕР_25; пластикова картка Ощадбанк НОМЕР_26; копія паспорту ОСОБА_2; візитку з машинописними написами; грошові кошти - номіналом 200 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 100 грн. у кількості 11 шт.; номіналом 50 грн. у кількості 6 шт.; номіналом 20 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 10 грн. у кількості 1 шт.; номіналом 5 грн. у кількості 3 шт.; номіналом 2 грн. у кількості 1 шт., - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 березня 2016 року на вилучені речі ОСОБА_16: посвідчення НОМЕР_23 ОСОБА_16; портмоне з грошима із зазначенням їх серії та номерів - номіналом 200 грн. в кількості 27 шт.; номіналом 100 грн. у кількості 20 шт.; номіналом 50 грн. у кількості 3 шт.; номіналом 500 грн. у кількості 4 шт.; номіналом 20 грн. у кількості 1 шт.; номіналом 5 грн. у кількості 2 шт.; номіналом 2 грн. у кількості 4 шт.; номіналом 1 грн. у кількості 8 шт.; пластикову картку Приватбанк № НОМЕР_28, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь держави витрати на проведення судових експертизи в сумі 7153,10 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, на користь держави витрати на проведення судових експертизи в сумі 2507,86 грн., тобто по 1253,93 грн. з кожного.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя

Дата ухвалення рішення 04.02.2019
Зареєстровано 06.02.2019
Оприлюднено 06.02.2019

Судовий реєстр по справі 265/3872/16-к

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 13.10.2020 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 02.05.2019 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Вирок від 04.02.2019 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 03.05.2018 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 25.04.2018 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 25.04.2018 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 24.04.2018 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 10.01.2018 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 23.11.2017 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 15.11.2017 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 02.11.2017 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне
Ухвала від 31.10.2017 Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Кримінальне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону