Ухвала

від 05.02.2019 по справі 491/100/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/100/19

У Х В А Л А

05 лютого 2019 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О., розглянувши матеріали позовної заяви Ананьївської районної ради Одеської області (ЄДРПОУ 24540238), розташованої за адресою: 66401, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51, до ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 66401, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Чкалова, 34, про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від зазначених дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшли матеріали позовної заяви Ананьївської районної ради Одеської області до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від зазначених дій.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у вказаній справі з наступних підстав:

Пунктом 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч.1 ст.1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З правової позиції Верховного суду України висловленої в постанові від 16 серпня 2017 року по справі №6-782цс17 вбачається, що основною характерною ознакою для відмежування справ цивільної юрисдикції від справ адміністративної юрисдикції є наявність у справі публічно-правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначене відповідає положенням пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень визначено як: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Позивачем у справі є Ананьївська районна рада Одеської області, яка відповідно до положень частини 2 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

З наведеного вбачається, що позивач у справі підпадає під визначення суб'єкту владних повноважень, наведене у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017 року у справі №491/345/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, серед іншого стягнуто з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи в сумі 545157,12 гривень, моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, судові витрати в сумі 1498 гривень, а також до державного бюджету судовий збір в сумі 9699,83 гривень.

19 вересня 2017 року Балтським районним судом Одеської області на підставі зазначеного рішення суду видано виконавчий лист.

Крім того, 19 вересня 2017 року Балтським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 4 червня 2015 року видано виконавчий лист №491/1496/14-ц про стягнення з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи в сумі 25211,62 гривень, моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, судових витрат в сумі 959 гривень.

Також, 14 грудня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №815/6521/17 про стягнення з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 витрат у розмірі 5082,22 гривень.

Зазначені виконавчі листи пред'явлені ОСОБА_1 до виконання Державною виконавчою службою, яка в свою чергу передала їх до Управління державного казначейства України в Ананьївському районі Одеської області для безспірного списання.

У зв'язку з неодноразовим надходженням листів до Ананьївської районної ради від Управління державного казначейства України в Ананьївському районі Одеської області щодо виконання зазначених судових рішень позивач вважає неправомірними дії відповідача ОСОБА_1, спрямовані на отримання з місцевого бюджету грошових коштів на виконання зазначених судових рішень поза межами затвердженої бюджетної програми та без наявності відкритих асигнувань для цих цілей, що порушує права ради та веде до блокування її функціонування, як державної установи та органу місцевого самоврядування.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_1 щодо отримання шляхом безспірного списання грошових коштів на виконання: рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017 року у справі №491/345/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, серед іншого стягнуто з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи в сумі 545157,12 гривень, моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, судові витрати в сумі 1498 гривень, а також до державного бюджету судовий збір в сумі 9699,83 гривень; виконавчого листа №491/1496/14-ц про стягнення з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи в сумі 25211,62 гривень, моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, судових витрат в сумі 959 гривень; виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/6521/17 про стягнення з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 витрат у розмірі 5082,22 гривень та зобов'язати утриматися від зазначених дій до дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету.

З наведеного вбачається, що позивач просить суд обмежити дії відповідача - ОСОБА_1 спрямовані на примусове виконання рішень судів про стягнення на її користь коштів з позивача - Ананьївської районної ради Одеської області.

При цьому, правовідносини з примусового виконання судових рішень в даному випадку регулюються ЦПК України та КАС України, Законом України Про виконавче провадження , а також Бюджетним кодексом України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами 1 та 2 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При цьому, підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання зазначених положень Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі Порядок).

Пунктом 2 Положення визначено, що боржники це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Також зазначеним пунктом Положення визначено, що стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

При цьому, з пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України вбачається, що розпорядник бюджетних коштів це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

У даному випадку вбачається, що позивач - Ананьївська районна рада Одеської області, в розумінні Бюджетного кодексу України, як орган місцевого самоврядування є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів, а в розумінні положення - боржник, а відповідач - ОСОБА_1 - стягувач.

З наведеного вбачається, що в даному випадку між позивачем - Ананьївською районною радою Одеської області та відповідачем - ОСОБА_1 існують спірні публічно-правові відносини, які полягають у стягненні з позивача шкоди на користь відповідача.

При цьому, позивач, в даному випадку, як орган місцевого самоврядування, розпорядник бюджетних коштів та боржник,здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник у зв'язку із виконанням ним зазначених функцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви та поданої разом з нею заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично Позивачем оскаржуються дії Державної казначейської служби України в Ананьївському районі Одеської області спрямовані на примусове виконання, відповідно до норм Бюджетного кодексу України та Положення, рішень суду про стягнення з Позивач коштів на користь відповідачки ОСОБА_1

Враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, слід дійти висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір є спором, який відноситься до справ адміністративної юрисдикції та повинен вирішуватися шляхом подання відповідного позову у порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд відмовляє позивачу у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Ананьївської районної ради Одеської області до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від зазначених дій, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Крім того, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишите без розгляду, подану разом з позовною заявою, заяву позивача про забезпечення позову, оскільки її подано з порушенням порядку, визначеного п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, та її розгляд, як і розгляд позовної заяви в цілому, не може здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 152, 186, 260, 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом за позовом Ананьївської районної ради Одеської області до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від зазначених дій - відмовити.

Заяву позивача про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою, - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства до Одеського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали, в порядку визначеному ст.272 ЦПК України, разом з позовними матеріалами направити позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді.

У відповідності до положень ч.2 ст.261 ЦПК України ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до положень ч.2 ст.352, ч.1 ст.353, ч.1 ст.354 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) з урахуванням положень п.15.5 ч.1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд.

При цьому, роз'яснити позивачу, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.О.Желясков

Ухвала набула законної "___"

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах цивільної справи №491/100/19 Ананьївського районного суду Одеської області.