Рішення

від 14.12.2018 по справі 804/4362/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Справа № 804/4362/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача -1 Сірик А.С.

представника відповідача -2 Никитенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відповідача 1 Дніпровської міської ради, відповідача 2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 253291-1319-0464, № 253291-1319-0464/1 від 20.02.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 року ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку Договору оренди землі від 10.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та Дніпропетровською міською радою про користування земельною ділянкою, по АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_2, визнати договір оренди землі від 10.09.2009 року припиненим з 31.12.2015 року у зв'язку із закінченням його дії;

- скасувати податкове повідомлення рішення №253291-1319-0464 від 20.02.2018 року, яким врахована сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 153509,81 грн. за період 2018 рік;

- скасувати податкове повідомлення рішення № 253291-1319-0464/1 від 20.02.2018 року, яким врахована сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період 2016 рік у сумі 181025,51 грн. та за період 2017 р. у сумі 153509,81 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що до 31.12.2015 року він належним чином користувався земельною ділянкою, здійснював належні платежі, повністю виконував умови договору. У кінці 2015 року позивач перестав користуватися земельною ділянкою та 15.12.2015 року звернувся до відповідача 1 з листом про припинення дії договору, в зв'язку із закінченням строку його дії, повернення земельної ділянки та складання акту приймання-передачі згідно п.8 Договору. На цей час відсутні будь-які рішення з боку відповідача 1 про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку дії договору. Отже, відповідач 1 своєю бездіяльністю порушує право позивача на припинення користування земельною ділянкою, що тягне за собою нарахування з боку відповідача 2 додаткових необґрунтованих нарахувань з орендної плати за землю вже після фактичного припинення права користування землею.

04.07.2018 року від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позов, у якому він зазначає, що відповідно до інформації, наявної в інформаційній системі ДФС України, позивач перебуває на обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник орендної плати за земельну ділянку, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1784 га. На даний час повернення земельної ділянки Дніпровській міській раді у встановленому в договорі оренди порядку не відбулось. Таким чином, позивач є землекористувачем земельної ділянки, а отже, йому правомірно нараховано орендну плату за 2016, 2017 та 2018 роки.

04.12.2018 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, у якому він зазначає, що відповідно до листа департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 28.11.2018 року № 4/11-2643 станом на 27.11.2018 року в електронній базі канцелярії виявлено звернення від 04.03.2014 року вх. № 13/694 Про поновлення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Таким чином, лист позивача від 15.12.2015 року про припинення договору оренди земельної ділянки до Дніпровської міської ради не надходив.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року було закрито провадження у справі №804/4362/18 в частині позовних вимог про визнання договору оренди землі від 10.09.2009 року припиненим з 31.12.2015 року у зв'язку із закінченням його дії.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2009 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_2, який посвідчений приватним нотаріусом Козіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2503.

Передача в оренду позивачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.09.2009 року.

Згідно пунктів 3.1 та 3.3 договору, він укладений на два роки та у разі продовження на новий строк дії або поновлення договору землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо істотних умов договору оренди землі орендар після письмового повідомлення орендодавця втрачає переважне право на його поновлення.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.8 договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання передачі.

25.05.2012 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 10.09.2009 року строком на два роки.

15.12.2015 року позивачем було надіслано на адресу Дніпровської міської ради лист про те, що він не використовує земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, у зв'язку із чим повідомляє про припинення дії договору оренди землі та просить повідомити які дії необхідно вчинити орендарю для належного повернення земельної ділянки. До листа було додано акт приймання - передачі земельної ділянки у двух екземплярах.

20.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №253291-1319-0464, яким визначена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 153509,81 грн. за період 2018 рік, а також податкове повідомлення-рішення № 253291-1319-0464/1, яким визначена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період 2016 рік у сумі 181025,51 грн. та за період 2017 р. у сумі 153509,81 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою.

Рішенням ДФС України від 18.05.2018 року № 7169/Б/99-99-11-02-01-14 у задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно абзацу першого частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту а статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 31 Закону України про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як встановлено судом, 25.05.2012 року було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 10.09.2009 року строком на два роки.

Згідно пункту 12.3 договору оренди землі від 10.09.2009 року дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.5 договору оренди землі від 10.09.2009 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

15.12.2015 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 10.09.2009 року, з урахуванням угоду про поновлення договору оренди землі, позивач надіслав на адресу Дніпровської міської ради лист про те, що він не має наміру використовувати земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 та повідомляє про припинення дії договору оренди землі.

Відповідно до статті 34 Закону України про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Також у пункті 7.8 договору оренди землі від 10.09.2009 року визначено, що повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

На виконання зазначених вимог, до листа від 15.12.2015 року позивачем було додано два примірника акта приймання-передачі земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що позивач вжив всіх можливих заходів для повідомлення Дніпровської міської ради, яка є орендодавцем земельної ділянки, щодо необхідності засвідчення факту розірвання договору шляхом підписання акту приймання-передачі.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача, що лист позивача від 15.12.2015 року відсутній, оскільки лист від 28.11.2018 року № 4/11-2643 про надання інформації, у якому зазначено, що лист позивача від 15.12.2015 року про припинення договору оренди земельної ділянки до Дніпровської міської ради не надходив, свідчить про не внесення його в інформаційну систему Фіскальний кадастр , а не про не надходження такого листа до Дніпровської міської ради.

Натомість факт направлення позивачем листа від 15.122.015 року підтверджується належними доказами.

Таким чином, Дніпровська міська рада після отримання відповідного листа повинна була самостійно вжити всіх заходів щодо припинення права користування позивачем земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, однак, всупереч вимогам законодавства та умов договору оренди землі не вчинила відповідних дій.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, враховуючи, що позивач не користується земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 з 2016 року, про що він належним чином повідомив орендодавця та здійснив усі можливі заходи для припинення дії договору оренди землі, однак, відповідачем 1 не вчинено відповідних дій, він безпідставно рахується орендарем земельної ділянки, що призвело до нарахування орендної плати, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №253291-1319-0464, № 253291-1319-0464/1, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України , ст.ст. 242-246 , 25 0Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до відповідача 1 Дніпровської міської ради, відповідача 2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 253291-1319-0464, № 253291-1319-0464/1 від 20.02.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприпинення права користування земельною ділянкою, у зв'язку із закінченням строку Договору оренди землі від 10.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та Дніпропетровською міською радою про користування земельною ділянкою, за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.02.2018 року №253291-1319-0464 та № 253291-1319-0464/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_4 (код рнокпп НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2792,63 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 (код рнокпп НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2792,63 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 15.01.2019 року.

Суддя В.В. Кальник