Рішення

від 23.01.2019 по справі 808/1528/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року (о 17 год. 50 хв.)Справа № 808/1528/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Стовбур А.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Світлотехніка

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Світлотехніка (далі - ТОВ Завод Світлотехніка , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.12.2017 №0017581403, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 324 603,75 грн., в тому числі: за основним платежем 259 683,00 грн., за штрафними санкціями - 64 920,75 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.12.2017 №0017591403, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 406 555,00 грн., в тому числі: за основним платежем 325 244,00 грн., за штрафними санкціями - 81 311,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від21.12.2017 №0017601403, за яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 101 698,00 грн. та повністю задовольнити скаргу позивача.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, ТТН, розрахункові документи - банківські виписки тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, відтак, на думку позивача, належно підтверджують здійснення господарської операції. Посилається на приписи п. 5, 6, 7 П(С)БО №15 та вважає, що актом перевірки не підтверджено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 325 244,00 грн., а отже податкове повідомлення рішення від 21.12.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 325 244,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 81 311,00 грн. є безпідставним, необґрунтованим, а отже підлягає скасуванню. Щодо заниження податку на додану вартість за 2016 рік зауважує, що все, що викладене перевіряючими в акті стосується взаємовідносин постачальників позивача з їх контрагентами, тому вважає недоречним та неправомірним зі сторони відповідача на підставі висновків щодо неможливості звіряння між ТОВ АРОН 2015 , ТОВ ОБЕРІН ПЛЮС , ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД , ТОВ КАШТАН КІЙ , ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ з їх контрагентами проводити донарахування підприємству позивача. Наголошує, що перевіряючи не вказують у акті, яким чином порушення, виявлені між контрагентами постачальника і самим постачальником впливають на фінансово-господарські операції, проведені за укладеними договорами між постачальником і ТОВ Завод Світлотехніка , більш того, перевіряючи не посилаються на жоден нормативно-правовий акт, який би зобов'язував підприємство-покупця здійснювати контроль за господарською діяльністю своїх контрагентів та правильності ведення ними податкового обліку. Твердження перевіряючих, що відсутність сертифіката та технічної документації від продавця є доказом неправомірного документального оформлення та засвідчує безоплатне одержання товару, на переконання позивача, не підтверджує факту здійснення нереальних господарських відносин. Крім того, стосовно висновків перевіряючих зазначає, що ТОВ Завод Світлотехніка здійснює виробничу та економічну діяльність з березня 2016 року та має на балансі основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси та матеріальні ресурси необхідні для здійснення , що підтверджується також ОСОБА_2 перевірки та додатками до нього. Вказує, що позивачем надало всі документи, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень-грудень 2016 року, зокрема, на запит перевіряючих було надано 32 папки з технічною документацією, у якій означені технічні властивості, розмір та маса вищевказаних товарів, а також застосування в виробництві світлотехнічної продукції. Вважає, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність реальності виконання договірних зобов'язань від даних умов. Фактично актом перевірки не встановлено факту відсутності у контрагентів трудових ресурсів, бо не подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не є тому підтвердженням. Підкреслює, що діючим законодавством передбачено можливість укладання цивільно-правових договорів, відповідно до яких контрагенти і могли забезпечити собі достатню кількість необхідних трудових ресурсів. Щодо відсутності основних фондів у контрагентів також зазначає, що необхідне обладнання у разі такої необхідності може бути взяте в оренду на підставі відповідних договорів. Факт відсутності укладання таких договорів, або необхідність використання якогось конкретного обладнання під час проведення господарських операцій з купівлі-продажу під час перевірки не підтверджено жодним чином. Крім того, наголошує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти-відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширювати на діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, у зв'язку із чим просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 01 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, у підготовчому засіданні 01 серпня 2018 року надав суду відзив від 26.05.2018 №572/08-01-10-03, у якому пояснює, що за результатами перевірки господарські операції між ТОВ Завод Світлотехніка та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів транспортних засобів. Звертає увагу суду, що у ході проведення аналізу встановлено: відсутність необхідних умов для досягнення результатів діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливістю фактичного здійснення позивачем господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, ненаданням (відсутністю на момент проведення перевірки) документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року. Враховуючи вищевикладене, вважає, що перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Отже, наявний факт підміни (зміни) номенклатури товарів, тобто невідповідність товару входу-виходу, таким чином, аналізом зареєстрованих податкових накладних встановлено, що фактично по ТОВ АРОН 2015 , ТОВ ОБЕРІН ПЛЮС , ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД , ТОВ КАШТАН КІЙ , ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ наявні факти неправомірного збільшення податкового кредиту з метою зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, оскільки відбулось лише документальне оформлення операцій з реалізації інших товарів, робіт, послуг на адресу покупців, тобто фактично відбувається розрив ланцюгу постачання. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

01 червня 2018 року підготовче засідання відкладене на 13 червня 2018 року.

Згідно із ухвалою від 13.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 вересня 2018 року.

Представником позивача надано суду додаткові обґрунтування адміністративного позову (вх. №28844 від 17.09.2018), у яких наведено пояснення щодо усіх господарських операцій зі контрагентами ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ , ТОВ АРОН 2015 , ТОВ ОБЕРІН ПЛЮС , ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД , ТОВ КАШТАН КІЙ із зазначенням первинних бухгалтерських та податкових документів, які були складені за результатами спірних господарських операцій, а також подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача. Крім того, зауважує, що відповідач безпідставно зазначає про не надання товариством під час перевірки документів, які б підтвердили можливість перевезення отриманого вантажу автомобілем FORD Transit. Так, товариство листами від 17.11.2017 № 161 та від 20.11.2017 № 162 на запит було надано технічну документацію з виробництва світлодіодних світильників (33 папки з кресленнями та нормами), Сертифікати якості на плати, посвідчення якості на гофролист та сертифікати відповідності на елементи живлення. Також звертає увагу суду на той факт, що Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 затверджено перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, в зазначеному переліку не має світлотехнічних комплектуючих, а відтак питання виготовлення Сертифікатів якості залежить лише від бажання виробників вказаної продукції. Також позивачем надано до матеріалів справи технічні характеристики світлодиодів, що підтверджують маленький їх розмір (в міліметрах) та можливість перевезення їх автомобілем FORD Transit.

Ухвалою суду від 17.09.2018 вирішено продовжити процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 13.06.2018, до 22 жовтня 2018 року, а ухвалою від 22.10.2018 - до 28 листопада 2018 року.

28 листопада 2018 року провадження у справі поновлено.

У той самий день, за клопотанням представника позивача вирішено продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 26 грудня 2018 року.

Судом 26 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 23 січня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових письмових обґрунтуваннях позову. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Завод Світлотехніка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.12.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.12.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складений відповідний акт від 01.12.2017 №686/08-01-14-03/40207047.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2,п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1.П. 134.1 ст. 134, p. III Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 30.12.2015) та п. 5, 10, 11 П(С)БО 11, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижений податку на прибуток підприємств за 2016 рік в сумі 325 244,00 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 361 381,00 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2016 року - 54 037,00 грн., жовтень 2016року - 85 142,00 грн., листопад 2016 року - 55 508,00 грн., грудень 2016 року - 166 694,00 грн.;

завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) у періоді грудень 2016 року на загальну суму 101 698,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення, проте листом-відповіддю на заперечення № 21133/10/08-01-14-03-10 від 18.12.2017 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі ОСОБА_2 та вказаних порушень відповідачем 27.12.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №0017581403, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 324 603,75 грн., в тому числі: за основним платежем 259 683,00 грн. та за штрафними санкціями - 64 920,75 грн.;

форми Р №0017591403, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 406 555,00 грн., в тому числі: за основним платежем 325 244,00 грн. та за штрафними санкціями - 81 311,00 грн.;

форми В4 №0017601403, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 12.2016 на 101 698,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Завод Світлотехніка та ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ укладено договір поставки № 13 від 06.10.2016 щодо купівлі товару, кількість, ціни на які визначаються в специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Договір №13 від 06.10.201, Специфікація №1 від 20.10.2016, Товарно-транспортна накладна №Р1 від 20.10.2016, Видаткова накладна №1 від 20.10.2016 на суму 210 610,68 Платіжне доручення № 1009 від 03.11.2016 на суму 210 610,68 грн., Регістр бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість рах.631 Розрахунки з постачальниками за жовтень. Рух отриманих ТМЦ відбувався у жовтні, листопаді 2016 року, що підтверджується наступними первинними документами та зафіксовано у регістрах бухгалтерського обліку: 1.Відомість по товарах організацій (регістр аналітичного обліку рахунку 201 Матеріали ) за жовтень 2016 року. В розрізі товару - відображає надходження товару одержаного від ТОВ АКЦЕНТ - РГ на склад ТОВ Завод Світлотехніка та його подальше використання у виробництві. Записи у аналітичному обліку зроблені згідно первинних документів , а саме: Прибуткова накладна № 984 від 21.10.2016, Накладна на переміщення матеріалів № 547від 25.10.2016 з матеріального складу на складальну дільницю (виробництво), Накладна вимога на списання ТМЦ у виробництво № 1437 від 27.10.2016, № 1300 від 21.11.2016. Одержані від ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ товари Корпус ДТУ 05С-20/60-001, Накладка прозора ДТУ46С, Накладка чорна ДТУ 46С, Плата ДТУ 46С широка, використані для виробництва світильників ДО29С-40-03, ДТУ 46С-70-001 згідно з нормами витрат матеріалів у виробництві. Норми витрат матеріалів у виробництві додано до матеріалів справи. Світильник ДКУ 17С-50-001 був проданий Запорізькій ЛТЦ Укрдорзвя'зок . Оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 Готова продукція за жовтень, листопад (регістр синтетичного обліку) відображає надходження та видатки вироблених світильників. Відомість (валовий прибуток) реалізації продукції (вибірково) за жовтень ,листопад 2016 року згідно з видатковими накладними № 309 від 02.11.2016, №295 від 27.10.2016, №137 від 23.11.2016 відображає факт продажу продукції виготовленої з матеріалів отриманих від ТОВ АКЦЕНТ-ТОРГ .

Між ТОВ Завод Світлотехніка та ТОВ Арон 2015 укладено договір поставки №9 від 09.12.2016 щодо купівлі товарів, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в Специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: .Договір №9 від 09.12.2016, Специфікація від 29.12.2016, Товарно-транспортна накладна №Р22 від 29.12.206, Видаткова накладна№22 від 29.12.2016 на суму 1 000 163,28 грн., Платіжне доручення №4939ід 16.01.2017 на суму 311 011,99 грн., Додаткова угода №1 від 10.01.2017, Лист ТОВ Арон 2015 №14 від 10.03.2017, регістр бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість pax.631 Розрахунки з постачальниками . Поставка товару відбулася 29.12.2016, тому рух ТМЦ відбувався у 2017 році, що підтверджується наступними первинними документами та зафіксовано у регістрах бухгалтерського обліку: Відомість по товарах організацій (регістр аналітичного обліку рахунку 201 Матеріали ) за грудень 2016 року та січень 2017 року (в розрізі товару - відображає надходження товару одержаного від ТОВ Арон 2015 на склад ТОВ Завод Світлотехніка та його подальше використання у виробництві). Записи в аналітичному обліку зроблені згідно з первинними документами, а саме : Прибуткова накладна № 1362 від 29.12.2016, Накладна на переміщення матеріалів №705 від 30.12.2016 з матеріального складу на складальну дільницю (виробництво), Накладна вимога на списання ТМЦ у виробництво - № 1552 від 03.01.2017, № 1604 від 11.01.2017, №1606 від 12.01.2017, №1632 від 11.01.2017, №1638 від 03.01.2017, №1666 від 12.01.2017, №1724 від 12.01.2017, №1733 від 06.01.2017, № 1734 від 03.01.2017, №1747 від 11.01.2017, №1737 від 15.01.2017, № 1778 від 17.01.2017, № 1782 від 11.01.2017. Одержані від ТОВ Арон 2015 модуль світлодіодний, світлодіоди, світлодіодні матриці, світлодіодні модулі використані позивачем для виробництва вуличних світильників згідно норм витрат матеріалів у виробництві. Відомість випуску продукції за січень 2017 року (регістр аналітичного обліку рахунку 23 Виробництво ) підтверджує використання отриманих матеріалів у виробництві. Відомість (валовий прибуток) реалізації продукції (вибірково) за 2017 рік згідно з видатковими накладними відображає факт продажу продукції виготовленої з матеріалів, отриманих від ТОВ Арон 2015 . Виписки банку на отримання коштів від покупців.

Між ТОВ Завод Світлотехніка та ТОВ Оберін Плюс укладено договір поставки № 24 від 02.11.2016 щодо купівлі товарів, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в Специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Договір №24 від 02.11.2016, Специфікація від 22.11.2016, Товарно-транспортна накладна №Р81 від 22.11.2016, Видаткова накладна №81 від 22.11.2016 на суму 333 050,90 грн., Платіжне доручення №1209 від 07.12.2016 на суму 39 966,10 грн., Регістр бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість pax.631 Розрахунки з постачальниками за листопад 2016 року. Рух отриманих ТМЦ відбувався у листопаді, грудні 2016, що підтверджується наступними первинними документами та зафіксовано у регістрах бухгалтерського обліку: Відомість по товарах організацій (регістр аналітичного обліку рахунку 201 Матеріали ) за листопад 2016 року. Записи у Річному обліку зроблені згідно з первинними документами , а саме: Прибуткова накладна № 1180 від 22.11,2016, Накладна на переміщення матеріалів № 629 від 22.11.2016 з матеріального складу на складальну дільницю (виробництво), Накладна вимога на списання ТМЦ у виробництво №1548 від 29.11.2016, № 1525 від 28.11.2016, №1527 від 28.11.2016, №1471 від 24.11,2016. Одержані від ТОВ Оберін Плюс ГСП 17С-400-202, ЖСП 26С-400-232, Напівкороб 00-0964-00- ІСП 31, ІЗУ 1000 були використані для виробництва світильників ЖО 09с-600-01к, ГСП 17С-400-222, ГСП 31С-100-202, ЖЧСП 26С-400, згідно з нормами витрат матеріалів у виробництві. Світильник Дросель ДНаТ 70W Optima, НПО 13С-60-002, був реалізований покупцям Видаткова накладна № 393 від 05.12.2016. Евроупаковка та облаштування захисту згідно розпорядженням 1п та 2п від 01.08.2016 використовується при виробництві всіх видів продукції. Відомість (валовий прибуток) реалізації продукції (вибірково) за листопад, грудень 2016 року згідно з видатковими накладними № 381 від 01.12.2016, №375 від 28.11.2016, №392 від 02.12.2016, №382 від 02.12.2016, відображає факт продажу продукції виготовленої з матеріалів отриманих від ТОВ Оберін Плюс . Виписки банку на отримання коштів від покупців.

Між ТОВ Завод Світлотехніка та ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД укладено договір поставки № 18/8 від 15.08.2016 щодо купівлі товарів, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в Специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Договір №18/8 від 15.08.2016, Специфікація від 16.08.2016, Товарно-транспортна накладна №Р9 від 16.08.2016, Видаткова накладна №12 від 16.08.2016 на суму 324 222,00 грн., Платіжне доручення №585 від 30.08.2016 на суму 38 906,64 грн., Регістр бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість pax. 631 Розрахунки з постачальниками . Рух отриманих ТМЦ відбувався у серпні, вересні 2016 року, що підтверджується наступними первинними документами та зафіксовано у регістрах бухгалтерського обліку: відомість по товарах організацій (регістр аналітичного обліку рахунку 201 Матеріали ) за серпень 2016 року (в розрізі товару відображає надходження товару одержаного від ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД на склад ТОВ Завод Світлотехніка та його подальше використання у виробництві). Записи аналітичному обліку зроблені згідно з первинними документами, а саме: Прибуткова накладна № 577 від 16.08.2016, Накладна на переміщення матеріалів № 713 від 16.08.2016 з матеріального складу на складальну дільницю (виробництво), накладна вимога на списання ТМЦ у виробництво № 800 від 03.09.2016, №872 від 09.09.2016, №710 від 23.08.2016, №733 від 26.08.2016, №850 від 12.09.2016. Одержані від ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД Лінза світлодіодна CS12862_STRADA-IP-2X6-DWC, плата P-LED-12-P146x44-XTXP-RT5607.7 печатна плата, використані для виробництва світильників вуличних ДКУ 46С-50-002, ДКУ 46С-40-002, ДКУ 42С-40-001 МС, ДКУ 42С-30-001 згідно норм витрат матеріалів у виробництві. Відомість (валовий прибуток) реалізації продукції (вибірково) за серпень ,листопад 2016 року згідно з видатковими накладними № 169 від 23.08.2016, №196 від 12.09.2016, №170 від 26.08.2016, №364 від 24.11.2016, №367 від 16.11.2016, №200 від 05.09.2016, №202 від 14.09.2016, №201 від 12.09.2016, відображає факт продажу продукції виготовленої з матеріалів отриманих ТОВ ЕВЕРЕСТ ОПТ ЛТД . Виписки банку на отримання коштів від покупців..

Між ТОВ Завод Світлотехніка та ТОВ Каштан Кій укладено договір поставки №16 від 06.10.2016 щодо товару, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в Специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Договір № 16 від 06.10.2016, специфікація від 06.10. 2016, Товарно-транспортна накладна №69 від 06.10.2016, Видаткова накладна №69 від 06.10.2016 на суму 300 244,12 грн., Платіжне доручення №927 від 25.10.2016 на суму 36 029,29 грн., Платіжне доручення №1476 від 13.01.2016 на суму 120 019,59 грн., Регістр бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість pax. 631 Розрахунки з постачальниками за жовтень 2016 року. Рух отриманих ТМЦ відбувався у жовтні, грудні 2016 року, що підтверджується наступними первинними документами та зафіксовано у регістрах бухгалтерського обліку: Відомість по товарах організацій (регістр аналітичного обліку рахунку 201 Матеріали ) за 4 квартал 2016 року. Записи у аналітичному обліку зроблені згідно з первинними документами, а саме: Прибуткова накладна № 889 від 06.10.2016, Накладні на переміщення матеріалів № 626 від 30.11.2016, №506 від 10.10.2016, №582 від 03.11.2016, №498 від 07.10.2016, №625 від 30.11.2016, №507 від 10.10.2016 з матеріального складу на складальну дільницю та заготівельну дільницю (виробництво). Матеріали одержані від ТОВ Каштан Кій використовуються для виробництва деталей напівфабрикатів, які комплектують всі світлодіодні світильники, що потім відгружаються позивачем покупцям.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, ТТН, розрахункові документи, банківські виписки, тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарської операції.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки контрагентів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаних контрагентів підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу, долученими позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, відповідач безпідставно зазначає про не надання позивачем під час перевірки документів, які б підтвердили можливість перевезення отриманого вантажу автомобілем FORD Transit. Так, листами від 17.11.2017 № 161 та від 20.11.2017 № 162 на запит контролюючого органу було надано технічну документацію з виробництва світлодіодних світильників (33 папки з кресленнями та нормами), Сертифікати якості на плати, посвідчення якості на гофролист та сертифікати відповідності на елементи живлення, що саме представником відповідача не заперечено.

Крім того, Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 затверджено перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, в зазначеному переліку не має світлотехнічних комплектуючих, а відтак питання виготовлення Сертифікатів якості залежить лише від бажання виробників вказаної продукції.

Також позивачем надано до матеріалів справи технічні характеристики світлодиодів, що підтверджують маленький їх розмір (в міліметрах) та можливість перевезення їх автомобілем FORD Transit, що знаходиться у власності підприємства.

Щодо посилань в ОСОБА_2 перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо наявності кримінальних проваджень, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у ОСОБА_2 перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Світлотехніка (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 74-б, код ЄДРПОУ 40207047) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.12.2017 №0017581403, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 324 603,75 грн., в тому числі: за основним платежем 259 683,00 грн., за штрафними санкціями - 64 920,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.12.2017 №0017591403, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 406 555,00 грн., в тому числі: за основним платежем 325 244,00 грн., за штрафними санкціями - 81 311,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 21.12.2017 №0017601403, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, за яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 101 698,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Світлотехніка суму судового збору у розмірі 12 492,86 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні вісімдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.02.2019.

Суддя І.В. Батрак