Рішення

від 04.02.2019 по справі 440/4338/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4338/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника відповідача - Носенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року про припинення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з моменту припинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно виключив періоди його роботи на посадах старшого слідчого прокуратури м. Полтави та старшого помічника прокурора області з міжнародно-правових доручень зі стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та припинив виплату призначеної раніше пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 06 грудня 2018 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року про припинення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" вважає обґрунтованим та таким, що зумовлене набранням чинності змінами до порядку обчислення стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою від 27 грудня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідача витребувано додаткові докази.

15 січня 2019 року судом отримано додаткові пояснення відповідача по справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання у якому позовні вимоги підтримав та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, а також пояснив, що первинне призначення пенсії позивачу відбулось у зв'язку з безпідставним зарахуванням до спеціального стажу ОСОБА_2 періодів його роботи на посадах старшого слідчого та старшого помічника прокурора області з міжнародно-правових доручень, що було встановлено за результатами перевірки пенсійної справи ініціатора звернення. З метою недопущення подальшого порушення вимог чинного пенсійного законодавства, відповідачем прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, а також заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив такі обставини.

З 16 квітня 1997 року по 08 грудня 1997 року ОСОБА_2 призначений стажистом на посаду старшого слідчого прокуратури м. Полтави;

з 08 грудня 1997 року по 09 лютого 2000 року - старший слідчий прокуратури м. Полтави;

з 09 лютого 2000 року по 10 квітня 2000 року позивач працював на посаді старшого слідчого прокуратури Ленінського району;

з 10 квітня 2000 року по 21 квітня 2000 року ОСОБА_2 виконував обов'язки заступника прокурора Ленінського району м. Полтави;

з 21 квітня 2000 року по 05 червня 2000 року обіймав посаду заступника прокурора Ленінського району м. Полтави;

з 05 червня 2000 року по 15 вересня 2000 року працював на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури області;

з 15 вересня 2000 року по 05 березня 2003 року перебував на посаді прокурора Чутівського району;

з 06 березня 2003 року по 16 лютого 2004 року працював на посаді старшого помічника прокурора області з міжнародно-правових доручень;

з 16 лютого 2004 року по 28 лютого 2006 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури області;

з 28 лютого 2006 року по 11 червня 2012 року - старший помічник прокурора області з міжнародно-правових доручень;

з 11 червня 2012 року по 30 липня 2015 року працював старшим прокурором прокуратури області з міжнародно-правових доручень;

з 30 липня 2015 року по 05 грудня 2017 року - прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області;

з 05 грудня 2017 року по теперішній час працює прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області.

З 25 червня 2018 року ініціатору звернення Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області призначено пенсію за віком згідно статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697.

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року виплату пенсії позивачу припинено. В обґрунтування зазначеного рішення відповідач послався на пункт 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, згідно з яким прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислугу років не менше: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців у тому числі на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. За результатами аналізу наявних в матеріалах пенсійної справи документів відповідач встановив, що стаж роботи ОСОБА_2 на посадах прокурорів складає 10 років 09 місяців 23 дні, дійшовши висновку про відсутність необхідної тривалості стажу на посадах прокурора та припинення виплати раніше призначеної пенсії /а.с. 14/.

На погодившись з правомірністю рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ) та Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, яка втратила чинність 15 липня 2015 року, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців.

Частиною шостою статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ було визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

При цьому у частині першій статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ зазначалось, що під поняттям "прокурор" у статті 50-1 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

15 липня 2015 року набрав законної сили Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до частини першої статті 86 якого, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, позивач 25 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. На момент звернення позивача із відповідною заявою чинним був Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Частиною першою статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За змістом частини шостої статті 86 цього ж Закону до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури.

Відомостями трудової книжки підтверджено, що в періоди з 16 квітня 1997 року по 08 грудня 1997 року позивач працював стажистом на посаду старшого слідчого прокуратури м. Полтави; з 08 грудня 1997 року по 09 лютого 2000 року - старшим слідчим прокуратури м. Полтави; з 09 лютого 2000 року по 10 квітня 2000 року - старшим слідчим прокуратури Ленінського району; з 06 березня 2003 року по 16 лютого 2004 року - старшим помічником прокурора області з міжнародно-правових доручень; а з 28 лютого 2006 року по 11 червня 2012 року старшим помічником прокурора області з міжнародно-правових доручень.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, працюючи на посаді старшого помічника прокурора прокуратури області з міжнародно-правових доручень, позивач виконував роботу прокурора, повноваження якого регламентувались, у тому числі, Положеннями про старшого помічника прокурора Полтавської області з міжнародно-правових доручень, затвердженими наказами прокурора Полтавської області № 3714-06 від 06 березня 2006 року, № 21 від 02 квітня 2009 року, № 08 від 06 січня 2011 року, № 84 від 24 червня 2011 року, № 179 від 12 грудня 2011 року.

Наказом прокурора області № 443-к від 11 червня 2012 року у зв'язку з частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Полтавської області (відповідно до наказу Генерального прокурора України № 87ш від 29 травня 2012 року) ОСОБА_2 призначений на посаду старшого прокурора прокуратури області з міжнародно-правових доручень, будучи звільненим з посади старшого помічника прокурора Полтавської області з міжнародно-правових доручень.

Згідно з Положеннями про старшого прокурора прокуратури Полтавської області з міжнародно-правових доручень, які затвердженими наказами прокурора Полтавської області № 103 від 03 серпня 2012 року, № 128 від 19 вересня 2012 року, позивач продовжував виконувати ті ж самі повноваження прокурора, що і на попередній посаді старшого помічника прокурора Полтавської області з міжнародно-правових доручень.

Отже, спірний період роботи позивача на посадах старшого помічника прокурора належить зараховувати до стажу роботи на прокурорських посадах, що дає право на пенсію на підставі Закону "Про прокуратуру".

Так само, відхиляються судом і доводи Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи позивача на прокурорських посадах періоду його роботи на посадах старшого слідчого прокуратури з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону № 1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Судом встановлено, що як на момент роботи позивача на посаді старшого слідчого прокуратури, так і на теперішній час, державне бюро розслідувань свою роботу не розпочало.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури та підлягає зарахуванню до статусу роботи на прокурорських посадах до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 16 Закону № 1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Отже, періоди роботи позивача на посадах старшого слідчого прокуратури м. Полтави та старшого слідчого прокуратури Ленінського району підлягають зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію, та включаються до стажу роботи на прокурорських посадах.

За викладених обставин, на день звернення до територіального органа Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивач мав вислугу років понад 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів понад 13 років 6 місяців, а відтак сформульований у рішенні Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року висновок відповідача про недостатність у позивача стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугу років є хибним та спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак, визнається судом протиправним та скасовується.

З урахуванням вищевикладеного, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача судом визнано за необхідне задовольнити позовні вимоги і в частині зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_2

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів наявності підстав для прийняття спірного рішення про припинення виплати пенсії позивачу, позовні вимоги останнього визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 22532772) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 210 від 16 вересня 2018 року.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату ОСОБА_2 раніше довічно призначену пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з моменту припинення її виплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 22532772) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 лютого 2019 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова