Рішення

від 15.01.2019 по справі 460/2856/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2019 року м. Рівне №460/2856/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:позивача: представник Коритнюк В.О., відповідача: представник Кокіль І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Завод "Ситал" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Ситал" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 19.10.2018 за №РВ/348/947/000428/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1116900 грн.

Ухвалою від 15.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.12.2018.

30.11.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.63-64).

Підготовче судове засідання 04.12.2018 відкладено до 27.12.2018 у з зв'язку з неприбуттям представника позивача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 27.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому засіданні 15.01.2019.

В судовому засіданні 15.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовою заявою і посненнями представника, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у вересні 2018 року інспекторами Управління Держпраці в Рівненській області було проведено інспекційне відвідування товариства. З виявленими порушеннями позивач не погоджується та зазначив, що договори, укладені з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, носять цивільно-правовий характер та не є трудовими договорами. За результатами виконаних робіт були підписані акти приймання виконаних робіт та виплачена винагорода. Щодо вказаних осіб не видавалися жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу чи допуск до роботи, зазначені особи не ознайомлювалися з правилами внутрішнього трудового розпорядку, зазначені особи отримували винагороду за актами приймання виконаних робіт, несли матеріальну відповідальність за угоди і відповідно до чинного законодавства заяв про прийняття на роботу не надавали. З огляду на це, сторона позивача доводила, що оспорювана постанова про накладення на позивача штрафу є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. Заперечення ґрунтуються на тому, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: адміністрацією ПАТ "Завод Ситал" укладено договори цивільно-правового характеру з працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які мають ознаки трудового договору, оскільки умови договору цивільно-правового характеру вказують на те, що предметом даних договорів є процес, а не її кінцевий результат. В цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати замовнику виконавець, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату; вказані працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Відтак, сторона відповідача вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача прийнята правомірно та обґрунтовано, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.

19.09.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області оформлено наказ №947 та направлення на інспекційне відвідування №840-Н/09-27 з питань додержання законодавства про працю у ПАТ "Завод Ситал" (а.с.65,66). Як свідчить зміст наказу №947 від 19.09.2018, підставою для інспекційного відвідування позивача слугувала службова записка головного державного інспектора сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Савчука Ю.В. від 19.09.2018 та лист ГУ ПФУ в Рівненській області від 29.08.2018 №8211.

Інспекційне відвідування ПАТ "Завод Ситал" фактично проведено з 10:50 год. 27.09.2018 по 15:00 год. 28.09.2018. Його результати оформлені актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №РВ348/947/АВ від 28.09.2018 (а.с.9-13).

В Акті зазначено про порушення ПАТ "Завод Ситал", зокрема,:

- вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що адміністрацією ПАТ "Завод Ситал" не укладено трудові договори з працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; вказані працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (стор.7 акту).

19.10.2018 на підставі вказаних висновків акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову №РВ348/947/000428/ТД-ФС, згідно з на ПАТ "Завод Ситал" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 1116900 (а.с.8).

Не погодившись з правомірністю проведення інспекційного відвідування та прийнятих постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Рівненської області.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №РВ348/947/000428/ТД-ФС від 19.10.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Як свідчать матеріали справи, між ПАТ "Завод Ситал", як замовником та фізичними особами, як виконавцями було укладено ряд договорів цивільно-правового характеру, за умовами яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати певну роботу.

Так, ПАТ "Завод Ситал" укладено наступні договора: №1 від 02.01.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018) №2 від 02.01.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №3 від 02.01.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №4 від 02.01.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №5 від 02.01.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №6 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №7 (термін дії з 05.02.2018 по 31.12.2018), №10 від 05.02.2018 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018), №18 від 26.03.2018 (термін дії з 26.03.2018 по 31.12.2018), №22 від 27.06.2018 (термін дії з 27.06.2018 по 31.12.2018) з наступними особами: ОСОБА_3 (на виконання роботи слюсаря та контролера КПП), ОСОБА_4 (шліфування скловиробів, контролера КПП), ОСОБА_5 (шліфування скловиробів, контролера КПП), ОСОБА_6 (шліфування скловиробів, контролер КПП), ОСОБА_7 (майстер цеху), ОСОБА_8 (різчик скла, контролер КПП), ОСОБА_9 (сортування скловиробів, контроль КПП), ОСОБА_10 (помічник шліфувальника), ОСОБА_11 (сортування скловиробів), ОСОБА_12 (робочий) (а.с.14-23).

За умовами довоговорів, підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором, є підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт. За виконану роботу замовник виплачує винагороду виконавцеві згідно з нормою виробітку та затвердженої на заводі розцінки. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

За результатами наданих послуг з між сторонами складено акти виконаних робіт. Зі змісту вказаних актів вбачається, що предметом оплати був саме результат робіт. Так, оплата фізичним особам, що за умовами договорів цивільно-правового характеру виконували шліфування скловиробів виконувалась в залежності від кількості відшліфованих виробів, фізичним особам, що виконували роботу різчика скла - від кількості порізаного предметного скла, фізичним особам, що виконували функцію контролерів - від кількості перевірених готових виробів. Аналогічним чином роботи по розпаковці і упаковці скла. Роботи по ремонту станків, редукторів та заміні деталей - приймались та оплачувались по завершенню ремонту (а.с.24-52).

Додатково стороною позивача надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 та 3 квартал 2018 року, чим також підтверджено, що правовідносини між позивачем і фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 носили тимчасовий характер, обумовлювалися виконанням певного об'єму робіт і повністю припинилися 31.07.2018. Так, позивачем, як податковим агентом, у зв'язку із виплатою цим фізичним особам грошових коштів, було утримано з їх доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також окремо нараховано та сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування.

Жодних відомостей про те, що вказані особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Також інспектором не були використані жодні повноваження, надані йому згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, інспектор жодним чином не встановив, де знаходяться робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені; не опитав жодного працівника ПАТ "Завод Ситал" на предмет того, чи перебували відповідні фізичні особи у трудових відносинах з позивачем, чи мали постійне робоче місце, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксував в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектор з праці обмежився лише отриманням у суб'єкта контролю копій цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудував виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Окремо суд зауважує, що інспетор праці абсолютно всі свої висновки побудував на умовах цивільно-правових договорів і, при цьому, повністю усунувся від перевірки того, чи були такі договори виконані сторонами, в який період, і в якому обсязі, а також, чи були роботи оплачені замовником і чи утримувався із суми винагороди податок. Фактично, акти виконаних робіт під час перевірки взагалі не витребовувались і не ревізувались, а відтак, усі висновки відповідача є голослівними і необгрунтованими.

Крім того, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, висновки інспектора праці, викладені в акті перевірки щодо заміни трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, та матеріалами справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати юридичну особу і фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

За наведеного, позивачем спростовано факт порушення трудового законодавства, позаяк ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 перебували не у трудових відносинах з ПАТ "Ситал", а у відносинах цивільно-правового характеру і жодних належних та допустимих доказів зворотного стороною відповідача не надано.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим та третім частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 1116900 грн. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.10.2018 №РВ348/947/000428/ТД-ФС не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги ПАТ "Завод Ситал" підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Ситал" (код ЄДРПОУ 14310247, вул. Шкільна, 30, смт.Володимирець, Рівненська область, 34300) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ348/947/000428/ТД-ФС від 19.10.2018, згідно з якою на Публічне акціонерне товариство "Завод "Ситал" накладено штраф у розмірі 1116900,00 гривень.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Ситал" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16753,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 25 січня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.